Справа № 478/1008/25 Провадження № 1-кп/478/93/2025
23 вересня 2025 року. Казанківський районний районний суд Миколаївської області, в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Казанка обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025153270000156 від 23.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Кодрень, Чімішлійського району, Республіки Молдова, молдованки, громадянки України, із середньою освітою, заміжньої, не маючої на утриманні дітей або інших осіб, офіційно не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальногопроступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,-
Суд, за результатами судового розгляду визнає доведеним пред'явлене обвинувачення ОСОБА_5 в умисному легкому тілесному ушкодженні, тобто, вчиненні нею кримінальногопроступку,передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за наступних обставин.
23 липня 2025 року близько 08 год 30 хв. перебуваючи на території двору домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, у обвинуваченій ОСОБА_5 виник кримінально-протиправний умисел, направлений на заподіяння громадянці ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.
Так, реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, обвинувачена ОСОБА_5 взяла в руки металеві вила з дерев'яним держаком та тримаючи їх двома руками, нанесла один удар вилами потерпілій ОСОБА_4 по лівій руці в районі ліктя, чим завдала останній тілесних ушкоджень у вигляді ран на лівому плечі.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнала в повному обсязі, щиро каялася, але від надання суду свідчень відмовилася.
Незважаючи на визнання вини обвинуваченою ОСОБА_5 , її вина у скоєнні кримінального проступку доведена показами потерпілої ОСОБА_4 та дослідженими в судовому засіданні доказами та встановленими обставинами.
Так, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 пояснила суду, що 23 липня 2025 року вона перебувала на території домоволодіння свого брата, коли прийшла обвинувачена та почала кричати на потерпілу, звинувачуючи останню у тому, що нібито її собаки погризли цуценят обвинуваченої. В ході раптово виниклої сварки між обвинуваченою та потерпілою, обвинувачена ОСОБА_5 взяла в руки вила, які знаходились на території домоволодіння брата потерпілої, та завдала ними удар по лівій руці потерпілої, в результаті чого, потерпілій були нанесені тілесні ушкодження. Після цього, обвинувачена покинула територію домоволодіння, а потерпіла викликала поліцію на місце події.
Із заяви потерпілої ОСОБА_4 поданої 23.07.2025 року на адресу начальника ВП № 1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області вбачається, що потерпіла просить притягнути до кримінальної відповідальності громадянку ОСОБА_5 , яка 23.07.2025 року, близько 08 год 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в ході сварки, нанесла один удар колючою частиною металевих вил потерпілій, чим спричинила тілесні ушкодження (проколу) в області ліктя лівої руки.
Згідно висновку експерта № 55, проведеного в період з 24.07.2025 року по 29.07.2025 року встановлено, що у ОСОБА_4 мають місце тілесні ушкодження у вигляді ран на лівому плечі, яка могла утворитися внаслідок дії колючим твердим предметом, не виключено, що вилами, з давністю утворення до доби до моменту огляду. Утворення вищеописаних тілесних ушкоджень внаслідок падіння на підлогу з висоти власного зросту являється малоймовірним. За ступенем тяжкості вище описані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
З протоколу огляду місця події від 05.08.2025 року та доданих до нього фотозображень, проведеного на підставі заяви ОСОБА_5 про добровільний огляд, вбачається, що об'єктом огляду є територія домоволодіння ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 . В даному домоволодінні, яке належить обвинуваченій, за вказаною адресою було виявлено металеві вила, розміром 40 см х 19 см та держак, довжиною 1,20 м.
З протоколу слідчого експерименту від 05.08.2025 року та доданих до нього фото-таблиць, проведеного за добровільної згоди потерпілої на території її домоволодіння, слідує, що потерпілою було відтворено всі обставини нанесення їй тілесних ушкоджень.
Так, потерпіла показала, що 23.07.2025 року перебувала на території домоволодіння, за адесрою: АДРЕСА_1 , куди, через город, прийшла обвинувачена ОСОБА_5 , яка почала вчиняти сварку із потерпілою під час якої, взяла металеві вила, які знаходились на території домоволодіння та нанесла одного удару в область лівої руки потерпілої.
З протоколу слідчого експерименту від 05.08.2025 року, та доданих до нього фото-таблиць, проведеного за добровільної згоди потерпілої на території її домоволодіння за участю свідка ОСОБА_6 , вбачається, що свідком було відтворено обставини нанесення тілесних ушкоджень потерпілій обвинуваченою.
Так, свідок вказала на розташування потерпілої в момент нанесення їй обвинуваченою під час сварки тілесних ушкоджень, вказала на місце, де лежали металеві вила, які взяла обвинувачена та показала, як тримаючи в одній руці вила, ОСОБА_5 спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_4 .
Досліджені судом докази у всій сукупності чітко відтворюють обставини, які відбувались 23.07.2025 року та достовірно доводять обвинувачення, висунуте ОСОБА_5 у вчинені відносно потерпілої ОСОБА_4 кримінального проступку.
Докази повністю узгоджуються із показами потерпілої ОСОБА_4 наданих нею в ході судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості та підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором є основними засадами судочинства та закріплені в ст. 129 Конституції України.
За змістом ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, зокрема, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine») (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» («Avsar v. Turkey»), згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суд, безпосередньо дослідивши в ході судового розгляду наведені вище покази потерпілої, а також письмові докази в їх сукупності, приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 доведена перед судом «поза розумним сумнівом», що підтверджується показаннями потерпілої, які є послідовними, узгоджуються між собою, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає.
Таким чином, враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв'язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані достовірними доказами обвинувачення, на підставі яких суд приймає рішення у справі. Жодної із передбачених законом обставин для визнання зазначених доказів недопустимими судом не констатовано та в ході кримінального провадження не встановлено, як і порушень фундаментальних прав і свобод обвинуваченої ОСОБА_5 , гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, при проведенні досудового розслідування та збиранні і оформленні доказів стороною обвинувачення.
Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_5 як умисне нанесення легких тілесних ушкоджень, тобто кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 К України.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_5 покарання, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
У відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК Українивідноситься до кримінальних проступків.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , суд вважає визнання нею вини під час судового розгляду та щире каяття.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.
Обвинувачена ОСОБА_5 раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, характеризується за місцем проживання негативно, лфіційно не працює.
З досудової доповіді судом встановлено, що ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності не притягувалася, офіційно не працює, на життя заробляє випадковими заробітками, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства оцінюється як середня, а ризик небезпеки для суспільства є низьким.
Отже, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу обвинуваченої, наявність обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують її покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у виді штрафу, передбачене санкцією ч.1 ст.125 КК України. Таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід не обирався.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Питання про речові докази слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Цивільний позов не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850,00 гривень.
Запобіжний захід не обирати.
Цивільний позов не заявлявся.
Речові докази: металеві вила, розміром 40х19 см з дерев'яним держаком 1,20 м, які зберігаються у кімнаті речових доказів СПД № 1 ВП № 1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області повернути власниці - ОСОБА_4 .
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги після ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасований.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій і прокурору.
Суддя