Справа № 478/848/25 Провадження № 2/478/404/2025
23 вересня 2025 року с-ще Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:
головуючого - судді Томашевського О.О.,
за участю:
секретаря судових засідань Луговської А.І.,
представника відповідачки Мартинової Н.Ю.,
(в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, в залі судових засідань №4 Казанківського районного суду Миколаївської області, в с-щі Казанка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», через свого представника - Горної В.І., звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, де просить стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі - 25 746,01 грн, з яких: 10 000,00 грн - сума основного боргу за кредитом; 12 500,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 746,1 грн - комісія та 2500,00 грн - неустойка.
Також позивач просить стягнути з відповідачки понесені судові витрати.
На обґрунтування позову вказано, що 16.04.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферта) № 16.04.2024-100001427, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 10 000,00 грн, строком на 140 днів. Дата повернення кредиту: 02.09.2024 року.
Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка -1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,82%=11539,77/10000/140*100%. Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку.
Комісія, пов'язана із наданням кредиту - плата за надання кредиту, яка складає 15% від суми кредитута дорівнює 1 500,00 грн, що нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Неустойка: 100,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
За умовами п. 4.1 Договору кредит надається у спосіб перерахування позичальнику грошових коштів на банківський рахунок платіжного засобу № 4149-49ХХ-ХХХХ-4469.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі надавши кредит на рахунок відповідачки. В свою чергу, відповідачка свої зобов'язання за Договором не виконує, у зв'язку з чим, станом на день звернення до суду із позовом, утворилась заборгованість в загальному розмірі 25 746,01 грн, з яких: 10 000,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 12 500,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 746,01 грн - заборгованість по комісії; 2 500,00 грн - заборгованість по неустойці.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 04.08.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Крім цього, вказаною ухвалою було витребувано у АТ КБ «Приватбанк» відомості щодо належності платіжної картки № № НОМЕР_1 відповідачці та щодо отримання на вказаний банківський картковий рахунок грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн у період укладення Договору.
26 серпня 2025 року на адресу суду за допомогою системи «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідачки - адвоката Мартинової Н.Ю. за яким відповідачка не погодилася із позовними вимоги та просила в їх задоволенні відмовити повністю.
Так, відповідачка вказує, що позивачем не доведено факту укладання Договору, до позовної заяви не додано докази підписання акцепту та оферти про укладення кредитного договору, у зв'язку із чим, відсутні підстави вважати, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.
Крім цього, відповідачка вказує на недоведеність факту отримання нею кредитних коштів, неправомірність нарахування позивачем комісії пов'язаної із обслуговуванням кредитної заборгованості та неустойки.
Відповідачка у відзиві вказує, що нею було сплачено 2 152,99 грн, з яких, 753,99 грн позивачем безпідставно було віднесено в рахунок погашення заборгованості за комісією, в той час як зменшенню підлягала заборгованість за тілом кредиту та відсотками. З урахуванням наведеного, відповідачкою наведено власний розрахунок, а саме: період користування кредитом складає 9 днів, у зв'язку із чим, сума відсотків повинна складати 900,00 грн. Оплата була здійснена відповідачкою 24.04.2024 року в розмірі 2 152,99 грн після чого заборгованість по тілу кредиту повинна складати 8 747,01 грн. За 131 день користування кредитом, сума відсотків складає 11 458,58 грн (8747,01 грн*1%*131 день).
Таким чином відповідачка вважає, що станом на 02.09.2024 року заборгованість за тілом кредиту складає 8 747,01 грн, а за процентами 11 458,58 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідачка просить суд стягнути з позивача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
02 вересня 2025 року на адресу суду за допомогою системи «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив на позовну заяву від представника позивача Ларіонова К.О. за яким позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Так, позивач зазначає, що між сторонами було укладено кредитний договір, шляхом: отримання/ознайомлення відповідачкою з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферти) від 16.04.2024 року; подання відповідачкою Заявки кредитного договору від 16.04.2024 року; надсилання відповіді про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору від 16.04.2024 року. Договір було підписано за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний відповідачкою, як фінансовий. Відповідачка не заперечує, що вказаний номер телефону належить їй.
Позивач вказує, що кредитні кошти були перераховані на банківську платіжну картку відповідачки, реквізити якої вона самостійно зазначила.
Окрім цього, позивач вважає правомірним здійснення нарахування відповідачці неустойки та комісії.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, у позовній заяві просив суд розглянути справу, без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідачка, яка про час, дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином. в судове засідання не прибула, про причини неявки в суд не повідомила.
Представник відповідачці у судовому засіданні пояснила, що комісія та неустойка нараховані позивачем необґрунтовано з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Просила врахувати контррозрахунок розміру заборгованості за кредитом наведений у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідачці та дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході судового розгляду, відповідно до Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 16.04.2025 року (далі по тексту - Оферта) ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», який не є ні договором приєднання у розумінні ст. 634 ЦК України, ні публічним договором у розмінні ст. 633 ЦК України. Дата набрання чинності пропозицією (офертою) - 25.04.2025 року; дата та час укладення - 25.04.2025 року о 12:53.
Відповідно до п. 1.14 розділу 1 Оферти підписання споживачем даної пропозиції передбачає надання його згоди на зазначені у ній умови надання споживчого кредиту.
У розділі 2 Оферти зазначено, що електронний кредитний договір, частиною якого є дана Оферта укладається кредитодавцем та позичальником у порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір складається з наступних документів, які містять основні його умови: 1) даної пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена на сайті Кредитодавця; 2) заявки сформованої на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем; 3) відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті Кредитодавця, та підписаної Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
У цій же Оферті (розділ 3 Предмет договору) визначено, що кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг). Дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, його тип, строк на який він надається, дата повернення кредиту, проценти за користування кредитом, графік платежів встановлюються у Заявці, яка є невід'ємною частиною цієї оферти та кредитного договору.
У розділі 4 даної Оферти зазначено, що кредит надається шляхом перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача № НОМЕР_1 .
Розділом 9 Оферти передбачено, що у разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка.
Позичальник в п. 13.12 розділу 13 Оферти підтвердив, що йому надані та він отримав Інформацію зазначену у ч.ч. 1,5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», паспорт споживчого кредиту та примірник договору.
Вказану пропозицію підписано відповідачкою електронним підписом - одноразовим ідентифікатором Е661.
Згідно із Заявкою позичальника ОСОБА_1 від 16.04.2025 року 12:53, яка є невід'ємною частиною кредитного договору (оферти) з якою вона ознайомилася 16.04.2025 року за посиланням https://sgroshi.com.ua/informciya-o-kompanii, згідно ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов кредитного договору № 16.04.2025-100001427від 16.04.2025 року позичальнику надається кредит у сумі 10 000,00 грн, строком на 140 днів з дати його надання, з датою повернення кредиту - до 02.09.2025 року.
Згідно з п.п. 6-8,13 процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка -1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.Денна процентна ставка -загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,82%=11539,77/10000/140*100%. Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку.
Комісія, пов'язана із наданням кредиту - плата за надання кредиту, яка складає 15% від суми кредитута дорівнює 1 500,00 грн, що нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Неустойка: 100,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 9 Заявки встановлено графік платежів, зі змісту якого вбачається, що сторонами передбачено десять періодів платежів, у період з 29.04.2025 року по 02.09.2025 року включно.
У п. 18 цієї ж Заявки позичальник підтвердив, що йому надані та він отримав інформацію зазначену у ч.ч. 1,5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», паспорт споживчого кредиту та примірник цього договору.
Також у Заявці позичальника зазначено реквізити належного йому платіжного засобу для перерахування коштів за даним договором - № 4149-49ХХ-ХХХХ-4469.
Вказану Заявку підписано відповідачкою електронним підписом - одноразовим ідентифікатором Е661.
Умови надання кредиту викладені у Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) аналогічні умовам наведеним вище в Оферті та Заявці.
Невід'ємним додатком до кредитного договору є Інформаційне повідомлення позичальника, в якому ним підтверджується достовірність інформації вказаних ним особистих даних, зокрема, номеру телефону.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка перед підписанням кредитного договору отримала Паспорт споживчого кредиту, який підписано відповідачкою електронним підписом - одноразовим ідентифікатором Е661.
Отже, Механізм укладення електронної форми кредитного договору включає декілька етапів, а саме: споживач ознайомлюється із Пропозицію на укладення кредитного договору розміщений на сайті позивача; звертається із Заявкою на укладення кредитного договору та Відповіддю про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору; отримує смс-повідомлення із кодом на вказаний особисто споживачем номер телефону, введення якого є підписанням Договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
З матеріалів справи вбачається факт укладання кредитного договору та виникнення між сторонами договірних кредитних відносин, що підтверджується фактом підписання кредитного договору електронним підписом - одноразовим ідентифікатором: Е661, отриманого на телефонний номер відповідачки у виді смс-повідомлення та введений нею у відповідне електронне поле.
За встановлених обставин, суд відхиляє доводи відповідачки щодо відсутності доказів підписання акцепту та оферти на укладення кредитного договору, оскільки такі доводи спростовуються дослідженими судом матеріалами справи.
У постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 року зауважено, що без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідні висновки суду касаційної інстанції є релевантними до подібних правовідносин, тому суд враховує їх беручи до уваги подібність правової ситуації, що виникла у даній справі.
З матеріалів справи також вбачається, що 01.11.2020 року між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Споживчий центр» було укладено договір № 4507 про надання послу в системі LiqPay за умовами якого Банк надає дистанційне обслуговування. Фінансові послуги з прийому та відправлення платежів за допомогою системи LiqPay на банківські картки платників. Згідно з квитанцією LiqPay від 16.04.2024 року, ID операція № 2450619945 вбачається проведення валютної операції в розмірі 10 000,00 грн на номер платіжного інструменту: 414949*69.
Як вбачається з листа АТ КБ «Приватбанк» від 18.08.2025 року № 20.1.0.0.0/7-250811/81633-БТ на ім'я відповідачці ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 16.04.2024 року було перераховано 10 000,00 грн. З інформації про платника вказано: Viplata kredit TOV SPOZhIVChCENTR, ID платежу: 2450619945.
Таким чином, наведені обставини додатково підтверджують факт існуючих правовідносин між позивачем та відповідачкою за якими відповідачкою було отримано грошові кошти у кредит. Тим самим, наведене спростовує доводи відповідачки щодо відсутності доказів отримання нею грошових коштів у кредит.
З довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором вбачається, що загальна заборгованість відповідачки за кредитним договором № 16.04.2024-100001427 від 16.04.2024 року складає: 25 746,01 грн, з яких: 10 000,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 12 500,00 грн - сума заборгованості за процентами; 746,01 грн - заборгованість по комісії; 2 500,00 грн - заборгованість по неустойці.
Доказів, які б доводили повне виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором відповідачкою суду не надано та матеріали справи не містять.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно - телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначені статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За правилам частини першої статті 1049 та статті 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
У разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.
Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Таким чином, суд вважає доведеним, що між сторонами було досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що відсотки за користування кредитними коштами нараховувались саме у визначеному сторонами розмірі та у період строку кредитування: з 16.04.2024 року по 02.09.2024 року.
Факт існування заборгованості визнається й самою відповідачкою, яка у відзиві на позовну заяву вказує, що частково сплатила існуючу заборгованість в розмірі 2 152,99 грн.
З цього приводу суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові у справі №127/23910/14-ц від 23.12.2020 року, де зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Щодо нарахування комісії.
Суд дослідивши матеріали справи та оцінивши докази сторін, приходить до висновку щодо безпідставності доводів відповідачки щодо необґрунтованості нарахування комісії з огляду на наступне.
Як вбачається з кредитного договору від 16.04.2024 року, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , комісія, пов'язана із наданням кредиту - плата за надання кредиту, яка складає 15% від суми кредитута дорівнює 1 500,00 грн, що нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, яка погашається в порядку, визначеному графіком платежів.
Тобто, сторонами договору узгоджено одноразову комісію за надання кредиту.
За змістом пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
У відповідності до частини другої статті 8 вказаного Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема: комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, аналізуючи наведені норми законодавства можна дійти до висновку, що комісія, як складова витрат за споживчим кредитом може бути наприклад, пов'язана з наданням кредиту, а може бути за обслуговування кредитної лінії тощо. Тобто за своєю суттю, комісія пов'язана з наданням кредиту та комісія за обслуговування кредиту є різним видом витрат за споживчим кредитом. Фактично, це різні види платежів, які покривають різні етапи кредитних відносин, де комісія за надання кредиту сплачується за сам факт видачі кредиту, а комісія за обслуговування кредиту за його супроводження.
Відповідачка не погоджується із встановленою кредитним договором комісією мотивуючи свою незгоду із недоведеністю позивачем необхідності в наданні додаткових послуг щодо обслуговування кредиту та не підтвердженням таких послуг, помилково ототожнюючи комісію за видачу кредиту із комісією по обслуговуванню кредиту.
Оскільки ж позовні вимоги не містять вимоги щодо стягнення з відповідачки комісії за обслуговування кредиту, то відповідні доводи відповідачки щодо необґрунтованості такої позовної вимоги, як і нарахування саме такої комісії суд відхиляє.
За таких обставин, суд не бере до уваги й наведений відповідачкою розрахунок заборгованості за тілом кредиту та відсотками.
В той же час, суд вважає підставними доводи відповідачки щодо неправомірності нарахування неустойки за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 2 500,00 грн з огляду на наступне.
Так, зі змісту пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був неодноразово продовжений Указами Президента України із затвердженням відповідними Законами України та діє безперервно до теперішнього часу.
Кредитний договір було укладено 16.04.2024 року, тобто, в період дії воєнного стану в Україні, що прямо забороняло проводити нарахування відповідачці неустойки за простроченим (несплаченим) кредитом.
При цьому, жодного доказу на підтвердження розміру нарахованої відповідачці неустойки суду надано не було, що унеможливлює встановити підстави нарахування неустойки, період її нарахування та перевірити її обґрунтованість з огляду на умови кредитного договору.
Виходячи з цього, суд вважає, що підстави для стягнення з відповідачки неустойки в розмірі 2 500,00 грн за кредитнним договором відсутні.
Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Частиною третьою статті 12 ЦПК України та частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
З огляду на статтю 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".
У пункті 81 постанови Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
За результатами судового розгляду справи, судом було встановлено факти, що об'єктивно свідчать про укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів на власний банківський рахунок та його неповернення в повному обсязі на момент звернення до суду.
Таким чином, доводи позивача знаходяться свого підтвердження та доводяться належними та допустимими доказами.
В той же час, відповідачкою спростовано, а позивачем не доведено, правомірність нарахування неустойки за кредитною заборгованістю.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 16.04.2024 року № 16.04.2024-100001427 в розмірі - 23 246,01 грн, з яких: 10 000,00 грн - сума основного боргу за кредитом; 12 500,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 746,01 грн - сума заборгованості за комісією за надання кредиту.
У разі часткового задоволення позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд керуючись статтею 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, розмір позовних вимог позивача складає 25 746,01 грн, з яких підлягають задоволенню 23 246,01 грн або 90,2 %.
Таким чином, розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача складає 2 185,00 грн (2422,40 * 90,2%).
Щодо розподілу судових витрат.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГСВС від03.10.2019рокуу справі№ 922/445/19.
У відзиві на позовну заяву відповідачка просить стягнути з позивача судові витрати, пов'язані з розглядом справи, що складаються з витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, додаючи при цьому лише примірник договору від 09.06.2025 року № 09/06-25-3. За змістом пункту 3.1 договору відповідачка сплачує адвокату гонорар, розмір якого та порядок оплати встановлюється згідно акту приймання - передачі наданих послуг.
До вказаного договору не додано жодного доказу, який свідчить про понесення відповідних витрат відповідачкою, їх розмір, розрахунок тощо, у зв'язку із чим, суд позбавлений можливості встановити обсяг наданих послуг та виконаних робіт адвокатом та їх вартості, та відповідно й вирішити відповідне питання щодо розподілу відповідних витрат між сторонами за результатами розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 137, 141, 258-268, 273, 279 ЦПК України, суд, -
Ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ: 37356833), заборгованість за кредитним договором 16.04.2024 року № 16.04.2024-100001427 в розмірі - 23 246,01 грн, з яких: 10 000,00 грн - сума основного боргу за кредитом; 12 500,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 746,01 грн - сума заборгованості за комісією за надання кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ: 37356833) 2 185,00 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Відмовити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судових витрат, що складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.09.2025 року
Суддя Казанківського районного суду
Миколаївської області О.О. Томашевський