Справа № 147/1648/25
Провадження № 1-кп/147/327/25
іменем України
22 вересня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
із секретарем ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
під час розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024240040001057 від 19.12.2024 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
У провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження №62024240040001057 від 19.12.2024 про обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Ухвалою суду від 17 вересня 2025 року зазначене кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому.
22 вересня 2025 року до початку підготовчого судового засідання від прокурора надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого. В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що 03.11.2024 у військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_4 виник злочинний умисел тимчасово ухилитися від проходження військової служби, в умовах воєнного стану. Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, близько 07 години 15 хвилин 03.11.2024 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_1 та ухилявся від проходження військової служби перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , по 28.07.2025 коли прибув до органу досудового розслідування, чим фактично припинив вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби не повідомляв, а також проводив час на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану. Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 30.07.2025 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 26 вересня 2025 року. Прокурор зазначає, що причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами, зокрема показаннями свідків, актом службового розслідування та іншими матеріалами у своїй сукупності. У той же час, ризики, передбаченні ст. 177 КПК України які слугували підставою для застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час продовжують існувати та жодним чином не зменшилися. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину вчиненого в умовах воєнного стану, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, усвідомивши невідворотність покарання, останній без застосування запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, може зникнути та переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_4 буде незаконно впливати на свідків, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Без продовження строку тримання під вартою, ОСОБА_4 перебуваючи на волі матиме можливість незаконно впливати на свідків з метою створення сприятливих для себе умов, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, зокрема продовжити ухилятися від проходження військової служби, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Відтак, необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому підтримав покликаючись на доводи, викладені в ньому, а також зазначив, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу не змінилися і підстави для застосування запобіжного заходу у більш м'якому виді відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечили щодо поданого прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою зважаючи на те, що продовження запобіжного заходу є недоцільним, наведені стороною обвинувачення ризики є необґрунтованими Так, обвинувачений не має можливості впливати на свідків, адже це працівники ВСП. Ризик продовжити вчинення правопорушення є недоведеним, адже воно є завершеним. Окрім того зазначили, що обвинувачений має постійне місце проживання, а також те, що наразі вирішується питання про пошук військової частини для отримання згоди на продовження проходження ОСОБА_4 військової служби. Сторона захисту вважає, що буде достатнім покласти на обвинуваченого певні обов'язки, а тому в задоволенні клопотання прокурора просили відмовити.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши доводи клопотання, суд дійшов таких висновків.
Частиною 3 статті 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Під час розгляду таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотання суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого такого заходу. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як встановлено судом, строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 26 вересня 2025 року. Розгляд кримінального провадження до вказаної дати не може бути закінчено.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 даної статті передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_6 було встановлено судом під час обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
ЄСПЛ у своїй практиці вказує, що після обрання запобіжного заходу з плином часу просто обґрунтованої підозри стає недостатньо для його продовження, а тому у процесі вирішення питання про продовження відповідних строків суди мають з'ясувати наявність інших «відповідних» і «достатніх» обставин (Макаренко проти України, справа №622/11). До таких обставин належать ризик переховування від правосуддя, ризик здіи?снення тиску на свідків чи спотворення доказів, ризик змови, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, ризик спричинення громадських заворушень чи необхідність захисту прав затриманоі? особи (справа «Харутюнян проти Вірменії» №629/11).
Згідно із ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
На думку сторони обвинувачення, на даний час не зменшилися та продовжують існувати ризики щодо переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні та вчинення нового злочину або продовження вчинення злочину у якому він обвинувачується.
Разом із цим, надаючи на момент розгляду заявленого клопотання оцінку можливості переховування обвинуваченого від суду, суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв'язків з державою, у якій його переслідують.
Під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа підозрюється, обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Обвинувачений ОСОБА_6 відповідно до положень ст. 12 КК України обвинувачується у вчиненні: тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років (ч. 5 ст. 407 КК України).
Варто зазначити, що 25 червня 2019 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення у справі №7-р/2019 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини п'ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, яким констатував, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Конституційний Суд України у даному Рішенні зокрема вважає, що обґрунтування необхідності тримання під вартою особи самою лише кваліфікацією злочину, не забезпечує і не може забезпечити балансу між метою застосування такого виняткового запобіжного заходу у кримінальному провадженні та конституційним правом особи на свободу та особисту недоторканність. Водночас обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, а також бути пропорційними та обґрунтованими.
Згідно із ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Щодо наявності ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Під час встановлення наявності ризику впливу на свідків, варто враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Суд також зазначає, що на теперішній час проводиться підготовче судове засідання, свідки не допитані, не досліджено докази. Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченим та які не існували і не розглядались на час обрання запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Наведені обставини формують у судді переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.
Також, враховуючи особу обвинуваченого, який розлучений, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків, однак з його слів у нього на утриманні перебувають непрацездатні батьки.
Водночас, суд, враховуючи, що обвинувачений раніше несудимий, а також враховуючи його поведінку на стадії досудового розслідування зазначає, що прокурором існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не обґрунтовано належним чином та не доведено відповідними доказами.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховування від суду; 3) незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
За сукупності вказаних вище обставин, враховуючи дані про обвинуваченого та обставини обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне продовжити раніше обраний відносно нього запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки ризики які слугували підставою для обрання такого виду запобіжного заходу свою актуальність не втратили, у справі не розпочато судовий розгляд, не допитано свідків, не з'ясовано позицію обвинуваченого щодо визнання чи невизнання вини.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Водночас, як зазначалось вище, відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Рішенням Конституційного Суду України від 19.06.2024 №7-р(ІІ)/2024, частину 6 статті 176 КПК України визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною).
Отже, в даному випадку суд констатує безальтернативність запобіжного заходу згідно із ч. 6 ст.176 КПК України.
Зважаючи на те, що спливає строк дії застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, за відсутності підстав для скасування запобіжного заходу, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити дію існуючого запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Абзацом 8 ч.4 ст.183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Тобто, визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченою ст.114-1 та 407 КК України є дискреційним повноваженням суду. Водночас наявність дискреції має також ґрунтуватися на позиціях учасників кримінального провадження, висловлених в ході судового розгляду під час обрання/продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд враховує в даному випадку позицію прокурора, який просив не визначити розмір застави, водночас сторона захисту не зазначала щодо можливості застосування до ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Суд зазначає, що частиною четвертою ст. 183 КПК України передбачено саме право, а не обов'язок суду не визначати розмір застави.
З урахуванням наведеного, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження, враховуючи особу обвинуваченого та тяжкості інкримінованого йому діяння, віку, стану здоров'я, відсутності жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на шістдесят днів без визначення розміру застави.
Щодо доводів обвинуваченого та його захисника про відсутність підстав для найсуворішого запобіжного заходу, суд звертає увагу на те, що на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме п.1, п.3 ч.1 цієї статті, не зменшились та не перестали існувати.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Разом з тим, розгляд кримінального провадження ще не розпочато, оскільки, як зазначалось вище, справа перебуває на стадії підготовчого судового засідання.
Під час розгляду клопотання судом, не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Щодо призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.
Під час підготовчого судового засідання судом поставлено на обговорення питання про можливість призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що обставин, які б перешкоджали призначенню справи до судового розгляду не встановлено, угод не укладалось, підстави для закриття кримінального провадження відсутні, обвинувальний акт відповідає вимогам кримінально-процесуального закону, вважає за можливе призначити судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Обвинувачений та його захисник не заперечували щодо призначення справи до судового розгляду.
Заслухавши сторони кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з таких підстав.
Копію обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування обвинувачений та його захисник отримали 10.09.2025.
Дане кримінальне провадження підсудне Тростянецькому районному суду Вінницької області.
Обвинувальний акт складений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону України.
Підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акта немає.
Порушень вимог кримінального процесуального закону України, які б унеможливлювали призначення судового розгляду не встановлено.
За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному проваджені внесеному до ЄРДР за №62024240040001057 від 19.12.2024 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Клопотання про виклик свідків учасниками не заявлялося.
Судовий розгляд, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні. Обмежень, передбачених положеннями ч.2 ст. 27 КПК України, не встановлено.
В судове засідання викликати прокурора, обвинувачену, її захисника, потерпілого, свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 314-316, 331, 336, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави, на 60 (шістдесят) днів тобто до 20 листопада 2025 року включно.
Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України на 16:20 годину 25 вересня 2025 року в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області.
Резервною датою судового засідання вважати 10:00 годину 16 жовтня 2025 року.
Розгляд кримінального провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
В судове засідання викликати учасників судового розгляду.
Копію ухвали вручити прокурору, направити обвинуваченому, захиснику та до ДУ «Вінницька УВП №1» для виконання.
На ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та оголошено о 08 годині 20 хвилин 23 вересня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1