Справа № 304/3078/24
19.09.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі захисника-адвоката Пензеника В.І. на постанову судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Призначено йому адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 (шістсот п'ять)гривень 60 копійок судового збору.
Відповідно до постанови суду, - 25 листопада 2024 року о 21 годині 20 хвилин ОСОБА_1 на автодорозі Н-13 між с. Зарічево та с. Дубриничі керував автомобілем марки «Chevrolet Nubira»», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився у лікаря нарколога, що зафіксовано поліцейським за допомогою технічного засобу відеофіксації, чим порушив п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху.
Також цього ж дня о 21 годині 20 хвилин ОСОБА_1 на автодорозі Н-13 між с. Зарічево та с. Дубриничі, керуючи автомобілем марки «Chevrolet Nubira»», номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху та не впорався з керуванням, у зв'язку з чим з'їхав у кювет, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим своїми діями порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 в особі захисника-адвоката Пензеника В.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, і такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з неправильністю, неповнотою проведеного судового розгляду, порушенням права на справедливий судовий розгляд. Зазначає, що після ознайомлення з матеріалами справи будуть надані додаткові пояснення у даній справі.
Одночасно ОСОБА_1 в особі захисника-адвоката Пензеника В.І. подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що про існування постанови нічого не знав, оскільки він є військовослужбовцем і перебував за межами області в польових умовах у зв'язку з виконанням службових обов'язків. Оскаржувану постанову суду не отримував. Просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду скасувати.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Пензеника В.І., неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останні належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, а розгляд справи за клопотанням сторони захисту вже відкладався.
Апеляційний суд вважає, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисник повинні добросовісно використовувати надані процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язані демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та йогозахисника - адвоката Пензеника В.І. враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Всупереч доводів апеляційної скарги, вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, крім протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 182045 і № 182080 від 25 листопада 2024 року, стверджується: рапортом помічника чергового відділення поліції № 1 Кропивницького Н.М. від 25.112024 року; даними схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.11.2024 року, яку ОСОБА_1 підписав без будь-яких зауважень, характером пошкодження транспортного засобу, механіки їх виникнення; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25 листопада 2024 року № 630, згідно якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння; відеоматеріалами відносно ОСОБА_1 , а також фотокопією з місця дорожньо-транспортної пригоди, які не викликають у судді сумніви та узгоджуються між собою, та іншими матеріалами справи.
Вказані докази суд першої інстанції вірно визнав належними та допустими та такими, що в сукупності та взаємозв'язку доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень, з цим висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Враховуючи викладені обставини, доводи апеляційної скарги про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з неправильністю, неповнотою проведеного судового розгляду, порушенням права на справедливий судовий розгляд, є безпідставними.
Апеляційний суд зазначає, що єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
У пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом ст. 124 КУпАП відповідальності за цією нормою закону підлягають учасники дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд, чи іншого майна.
Зі змісту цих вимог закону слідує, що до відповідальності за цією нормою підлягають лише учасники дорожнього руху, які допустили порушення Правил дорожнього руху, які є причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. 12.1 вказаної Постанови під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Отже, суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.1 ПДР, для виконання яких останній не мав будь-яких об'єктивних перешкод, і таке порушення знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з виникненням події дорожньо-транспортної пригоди.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25 листопада 2024 року № 630, підтверджується, що ОСОБА_1 перебував та керував автомобілем марки «Chevrolet Nubira»», номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, дії ОСОБА_1 судом першої інстанції правильно кваліфіковано за ст. 124 КУпАП, як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу, та за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
У зв'язку з наведеним, доводи апелянта щодо невчинення вказаних адміністративних правопорушень, є безпідставними та до уваги апеляційним судом не приймаються. Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об'єктивності вказаних вище матеріалів, їх фальсифікації, ОСОБА_1 та стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Окрім цього, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних даних щодо протиправності дій працівників поліції, й оскарження таких дій та його результатів ОСОБА_1 , а незгода з діями працівників поліції була висловлена ним лише під час розгляду справи в суді, що можна розцінювати, як спосіб захисту останнього.
Не надано й доказів, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість працівників поліції.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 є суб'єктом відповідальності за інкриміновані йому правопорушення, оскільки, таким є виключно водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 та його захисник не спростували вищевказані твердження та не надали належних доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчинених правопорушеннях ні в суд першої інстанції, ні в суд апеляційної інстанції.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Перечинського районного суду Закарпатської області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 в межах санкції, встановленої ч. 1 ст.130 КУпАП, яка є більш серйозною з числа вчинених, з врахуванням вимог ст. 23, ст. 33, ст. 36 КУпАП.
З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 в особі захисника-адвоката Пензеника В.І. строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі захисника-адвоката Пензеника В.І. залишити без задоволення.
Постанову судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага