Справа № 297/3086/24
19.09.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Форкоша Е.Р., особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника-адвоката Поповича Ш.О. та перекладача Сабов Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Поповича Ш.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 04 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 ,
Постановою судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 04 грудня 2024 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до постанови суду, - 10 липня 2024 року, о 20 год. 30 хв., ОСОБА_1 по вул. Головній в с. Боржава Берегівського району Закарпатської області, керував транспортним засобом марки ВАЗ 2108, реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, не чітка розмова), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим самим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Попович Ш.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено «Сірмаї, враховуючи вказану описку, спірний протокол слід було повернути до Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області для дооформлення. Стверджує, що будучи адміністративно затриманою особою ОСОБА_1 був позбавлений свого конституційного права на захист, так як йому не було залучено захисника та перекладача. Зазначає, що жоден із відеозаписів не містить доказів того, що працівники поліції зрозумілою для ОСОБА_1 мовою та в присутності захисника пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці стоянки транспортного засобу або в закладі охорони здоров'я. Звертає увагу, що медичний огляд на місці ОСОБА_1 не проходив, оскільки йому не пропонували. Зазначає, що до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення матеріали відеозапису про огляд на місці зупинки транспортного засобу не долучені. Крім того зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом 10.07.2024 близько 20 год. 30 хв. Зазначає, що суд у спірній постанові посилається на покази, які ОСОБА_1 не надавав.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника-адвоката Поповича Ш.О., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить до наступного.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №340944 від 10 липня 2024 року слідує, що 10.07.2024 року, о 20 год. 30 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 2108, реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Головній в с. Боржава Берегівського району Закарпатської області, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, не чітка розмова), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від підпису про ознайомлення з протоколом та від дачі пояснення ОСОБА_1 відмовився.
Незважаючи на заперечення захисником Поповичем Ш.О. вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2580200 від 10.07.2024 відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП; дослідженим диском із відеозаписами, на якому засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від проходження освідчення на стан сп'яніння та іншими матеріалами справи.
З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 є суб'єктом відповідальності за інкриміноване йому правопорушення, оскільки таким є виключно водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом, так як матеріали справи містять достатні відомості на підтвердження даного факту, а тому, на нього поширюються вимоги п.2.5 ПДР України, що покладають на водія обов'язок, на вимогу працівника поліції, пройти в установленому порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом 10.07.2024 близько 20 год. 30 хв., апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені будь-якими доказами й спростовані доказами, які наявні в матеріалах справи.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує і те, що наявною у справі постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №2580200 від 10.07.2024, відповідно до якої водій ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення і якане скасована у встановленому законом порядку, суд апеляційної інстанції визнає встановленим факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин встановлених судом першої інстанції.
Разом з тим, жодних заяв або клопотань, або інших пояснень ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Поповича Ш.О. з приводу незаконних дій працівників поліції матеріали провадження не містять, а незгода з діями працівників поліції була висловлена ними лише під час розгляду справи в суді, що можна розцінювати, як спосіб захисту останнього.
Доводи наведені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу і не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 ,як особи, що керувала транспортним засобом, від проходження огляду був причиною притягнення його до адміністративної відповідальності.
Отже, сам факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з тим, що останній відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Доводи сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено «Сірмаї, враховуючи вказану описку, спірний протокол слід було повернути до Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області для дооформлення, не приймаються до уваги апеляційного суду, з огляду на те, що зазначене є нічим іншим як опискою.
Описка - це зроблена механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка, яка допущена під час письмово - вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Також, під описками слід розуміти, неправильне написання слів.
Апеляційний суд зазначає, що анкетні дані ОСОБА_1 були встановлені в суді першої інстанції, окрім того зазначена описка не впливає на кваліфікацію дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що будучи адміністративно затриманою особою ОСОБА_1 був позбавлений свого конституційного права на захист, так як йому не було залучено захисника та перекладача, були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали належну правову оцінку, з якою суд апеляційної інстанції погоджується. Зокрема, суд першої інстанції правильно зазначив, що таке твердження ОСОБА_1 має на меті ввести суд в оману з метою уникнення від адміністративної відповідальності.
Разом з тим, із дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заявляв клопотання про надання йому захисника, перекладача, так як розумів, що від нього вимагають працівники поліції, що підтверджується його зухвалою поведінкою.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що жодний нормативно-правовий акт не передбачає необхідної присутності адвоката під час проходження водієм огляду на стан сп'яніння, а також обов'язку працівника поліції при огляді водія на стан сп'яніння та при складанні протоколу за результатами огляду забезпечити участь захисника.
Підстав вважати, що в процесі встановлення обставин справи зі сторони органів поліції на особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності, чинився тиск, необ'єктивне ставлення до правопорушника з боку працівників поліції, в апеляційного суду немає.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Попович Ш.О. не надали.
Отже, невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_1 зобов'язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп'яніння, але й виключно у передбачені законом порядок і спосіб.
Докази здобуті працівниками поліції, згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді апеляційної інстанції в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності у суду апеляційної інстанції не має.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги є формальними та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, який повно, всебічно і об'єктивно дослідив матеріали справи, та дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі сторони захисту не вказується й під час розгляду справи в апеляційному суді, такі не виявлені.
Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення у відповідності до санкції, зазначеного закону.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Поповича Ш.О. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 04 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,- залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага