Справа № 686/23084/25
Провадження № 3/686/6620/25
12.09.25
12 вересня 2025 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Бурка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, фізичної особи підприємця,
за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він о 18 год. 00 хв. 18 липня 2025 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: ображав, принижував та у подальшому переслідував, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої. Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, було кваліфіковано за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, просив закрити провадження в справі та пояснив, що у вказані в протоколі день, час та місці він інкримінованих йому дій не вчиняв, не ображав, не принижував та не переслідував колишню дружину - ОСОБА_2 , а написання останньою на нього працівникам поліції заяви вважає надуманим та викликаним її бажанням отримати в рамках цивільної справи обмежувального припису, з тією метою, щоб ОСОБА_1 не проживав у будинку, що є спільною сумісною власністю колишнього подружжя. Зазначив у суді ОСОБА_1 й про те, що у нього був у вказаний час словесний конфлікт із ОСОБА_2 , оскільки йому не сподобалось, що в телефонній розмові колишня дружина запрошувала до їх спільного будинку свого нового хлопця, ігноруючи факт проживання у цьому будинку малолітньої дитини та ОСОБА_1 . Після цього, ОСОБА_2 вирішила кудись поїхати, а він, ОСОБА_1 , відкривши їй ворота для виїзду автомобіля, прийнявши душ та переодягнувшись, теж вирішив поїхати розвіятись та попити каву. Однак, приїхавши до кафе, через вікно побачив, що там знаходиться ОСОБА_2 , тому він у приміщення кафе не заходив, а поїхав у інше місце.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Крижанівський Д.О. у судовому засіданні, озвучивши зміст своєї письмовової заяви, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, просив, відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, закрити провадження по справі.
Потерпіла ОСОБА_2 та її представник Гільовський О.І. у судовому засіданні просили визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накласти на нього за це правопорушення стягнення у виді штрафу.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно зі ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
На підставі ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно зі ст.9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
У ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, з-поміж іншого, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. У п.п.14, 17 ч.1 ст. 1 вказаного закону йдеться про те, що: психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого (матеріальний склад).
Так, на обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, працівником поліції надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №419470 від 10.08.2025 р.; довідка про наявність інформації щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_1 від 10.08.2025 р.; ксерокопія протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 06.08.2025 р., згідно з яким ОСОБА_2 просила прийняти міри до колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який близько 20 год. 00 хв. 18.07.2025 р. переслідував її по АДРЕСА_3 ; саме про вказаний факт повідомляла ОСОБА_2 й у її письмових поясненях від 06.08.2025 р., ксерокопія яких була долучена до матеріалів цієї справи, у яких також зазначено, що ОСОБА_1 , зустрівшись поглядом із ОСОБА_2 , відразу ж поїхав; ксерокопія ще одних письмових пояснень ОСОБА_2 , датованих 10.08.2025 р., у яких остання повідомляла про конфлікт із ОСОБА_1 , який виник через її телефонну розмову та в ході якого ОСОБА_1 її ображав і принижував, а вона, щоб припинити сварку, сіла в автомобіль та поїхала з дому, проте чоловік почав її переслідувати; ксерокопія письмових пояснень ОСОБА_1 від 10.08.2025 р., у яких також згадується про вищезгаданий словесний конфлікт, що мав місце близько 18 год. 00 хв. 18.07.2025 р., після якого ОСОБА_1 , побачивши ОСОБА_2 у кафе, розвернувся та поїхав до місця проживання; складену, фактичну зі слів ОСОБА_2 , форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від10.08.2025 р.
У судовому засіданні було встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 близько 18 год. 00 хв. 18 липня 2025 року дійсно відбулась побутова сварка, яка не містить ознак об'єктивної сторони складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
При цьому, будь-які належні докази, які б спростовували встановленні у судовому засіданні обставини, та, відповідно, підтверджували б факт вчинення ОСОБА_1 , за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, відносно ОСОБА_2 саме домашнього насильства, яке б завдало шкоду її психічному чи фізичному здоров'ю, матеріали справи не містять, не встановлено таких і судом.
Більше того, вищеозначені пояснення ОСОБА_1 жодними об'єктивними доказами не спростовані, а навпаки підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка у судовому засіданні підтвердила той факт, що близько 18 год. 00 хв. 18 липня 2025 року між нею та її колишнім чоловіком ОСОБА_1 , з яким на даний час тривають судові процеси щодо поділу спільно нажитого майна, відбулась чергова сімейна сварка щодо того, з ким має проживати їх малолітній син, і в ході цієї сварки ОСОБА_1 почав її ображати, зазначаючи, що вона погана матір та що їй краще відмовитись від сина, оскільки у ОСОБА_2 розпочалась істерика, вона вирішила поїхати до подруги попити каву, щоб заспокоїтись, що вона і зробила, однак, під'їхавши до кафе, побачила, що за нею приїхав ОСОБА_1 , який нервово курив на вулиці, а зустрівшись із нею поглядом та зрозумівши, що його побачили, поїхав геть. Після спілкування з подругою, ОСОБА_2 повернулась додому, де виявила відсутність ОСОБА_1 , який у той день ночував у невідомому місці. У поліцію ОСОБА_2 по даному факту відразу не зверталась, але оскільки мав місце інший факт домашнього насильства, тому 06.08.2025 р. вона вирішила написати заяву й стосовно вказаного факту переслідування, що мав місце 18.07.2025 р.
Окрім того, вищеозначені пояснення ОСОБА_1 та показання ОСОБА_2 узгоджуються також із іншими вищеозначеними, дослідженими у судовому засіданні, доказами, з яких вбачається, що про вказану подію остання вирішила повідомити працівників поліції майже через три тижні, окрім того, поведінка ОСОБА_1 , який, побачивши колишню дружину у кафе, поїхав геть, та ОСОБА_2 , яка після сімейної сварки поїхала пити каву, не свідчить про те, що відносно останньої ОСОБА_1 вчиняв саме умисні насильницькі дії, внаслідок яких була завдана шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілої, чи щодо останньої у вказаний день було вчинено переслідування (яким, в розумінні ст.34 Стамбульської конвенції є умисна поведінка, що полягає у повторному здійсненні загрозливих дій стосовно іншої особи, внаслідок чого у неї виникає обґрунтований страх за власну безпеку).
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формулюється обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.
З урахуванням наведеного, оскільки в ході судового розгляду не встановлено жодних належних та достовірних доказів вчинення ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 , за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, умисних дій психологічного характеру, якими б було завдано шкоду психічному чи фізичному здоров'ю потерпілої, що ОСОБА_1 ставиться у вину, відомості, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення щодо вчинення таких дій, які спростовуються дослідженими судом доказами, є недостовірними.
Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З огляду на положення ст.62 Конституції України, ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд приходить до висновку, що направлені до суду матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а почате підлягає закриттю в тому разі якщо, відсутня подія або склад адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, після аналізу всіх доказів по справі, суд тлумачить усі сумніви на користь особи, яка притягається до відповідальності, та приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки прямих, безспірних і безсумнівних доказів його вини не здобуто та суду не надано, а тому, у відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі підлягає закриттю, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
постановив:
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, за відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя