Справа № 139/598/25
Провадження № 2/139/343/25
22 вересня 2025 року селище Муровані Курилівці
Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого - судді Ліщини Т.П.,
з участю секретаря судових засідань Погорної В.С.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації нерухомого майна,
27.08.2025 представник позивача - адвокат Майструк Н.Р. звернулася до суду з цим позовом та доданими до нього матеріалами в інтересах ОСОБА_1 . Підставою позову є захист позивачем своїх прав спадкоємця за заповітом шляхом визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації нерухомого майна. Предметом позову є неможливість отримання в позасудовому порядку свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства. З цих підстав приватний нотаріус Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Доля Т.І. відмовила спадкоємцю у видачі свідоцтва про право на спадщину, про що надала роз'яснення № 126/01-16 від 19.06.2025 (а. с. 39).
Ухвалою від 28.08.2025 (а. с. 48, 49) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вказаною ухвалою, за клопотанням позивача (а. с. 43), в приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Долі Т.І. витребувано спадкову справу № 116/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка надійшла до суду 01.09.2025 (а. с. 53).
Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явилися; 02.09.2025 до суду надійшла заява позивача про розгляд справи без їх участі; позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач копію ухвали від 28.08.2025 та доданих до неї матеріалів отримав 29.08.2025 (а. с. 52), відзиву на позовну заяву не подав. 22.09.2025 до суду надійшла заява відповідача (а. с. 62), у якій він визнає позовні вимоги і просить справу розглянути без участі представника відповідача - Мурованокуриловецької селищної ради.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 198, ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України (у тексті - ЦПК України) суд ухвалив про проведення підготовчого засідання за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Враховуючи, що відповідач визнає позовні вимоги, і таке визнання відповідає закону, не порушує будь-чиї права чи законні інтереси інших осіб, суд вважає за можливе, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення у цій справі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно перевіривши у відповідності до норм матеріального права обставини, на яких вони ґрунтуються, з'ясувавши на їх основі правовідносини, що виникли, проаналізувавши законодавчі акти, які їх регулюють, суд встановив наступне та дійшов таких висновків.
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 27.12.2022 Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а. с. 5) підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Гнідин Бориспільського району Київської області померла ОСОБА_2 .
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України (у тексті - ЦК України) спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Витягом з рішення 7 сесії 23 скликання Конищівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області від 28.12.1999 «Про передачу земельної ділянки у приватну власність» (зворот а. с. 10) підтверджується, що ОСОБА_2 передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,76 га, з яких: площею 0,2500 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,05 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться по АДРЕСА_1 , і площею 0,46 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_2 .
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ч. ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Право спадкування мають особи, визначені у заповіті, і це право у них виникає у день відкриття спадщини (ч. ч. 1, 3 ст. 1223 ЦК України).
На випадок своєї смерті ОСОБА_2 склала заповіт (а. с. 7), посвідчений 11.05.2016 секретарем виконавчого комітету Конищівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, який зареєстрований в реєстрі за № 25. Даним заповітом все майно, що буде належати ОСОБА_2 на день її смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, а також все те, на що вона матиме право, заповіла своїм синам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках кожному. Наявність і чинність цього заповіту підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 72904128 від 21.06.2023 (а. с. 40).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це особі відповідного органу місцевого самоврядування, заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Довідкою Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 323 від 08.08.2023 (а. с. 56) підтверджується, що на день смерті ОСОБА_2 з нею ніхто не проживав та не був зареєстрований.
Матеріалами спадкової справи № 116/2023 підтверджується, що позивач спадщину прийняв, оскільки подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини 21.06.2023 (а. с. 55), тобто з дотриманням визначеного ч. 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячного строку з часу відкриття спадщини. Натомість рідний брат позивача ОСОБА_3 від прийняття спадщини відмовився, про що подав нотаріусу відповідну заяву (а. с. 57).
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч. 1 ст. 1216 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч. 1 ст. 1218 ЦК України).
Рішенням 7 сесії 23 скликання Конищівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області від 28.12.1999 «Про передачу земельної ділянки у приватну власність» (зворот а. с. 10), відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України та декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» ОСОБА_2 передано у приватну власність земельні ділянки, які були надані для ведення особистого селянського господарства, для будівництва і обслуговування жилих і господарських будівель (присадибна ділянка) в обсязі, згідно по земельно-кадастровій книзі (а. с. 10).
Згідно з ч. 3 ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Стаття 6 Земельного кодексу України № 561 від 18.12.1990, який був чинний на час видання даного рішення сільської ради, передбачала, що громадяни України мали право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва. Передача земельних ділянок у власність громадян провадилася місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безплатно земельні ділянки передавалися у власність громадян для: ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу. Стаття 67 зазначеного Кодексу передбачала, що громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач. Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара.
На підставі наведених законодавчих норм і зазначеного рішення сесії Конищівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області Стрілецька Ю.І 03.07.2020 замовила виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), яку виготовив ФОП ОСОБА_4 (а. с. 8 - 26).
Після виготовлення технічної документації зазначені земельні ділянки зареєстровано в Державному земельному кадастрі та їм присвоєно кадастрові номери 0522883000:01:003:0098, 0522883000:01:003:0097, 0522883000:01:006:0090 (а. с. 27, 31, зворот а. с. 31).
Як вбачається з роз'яснення приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Долі Т.І. № 126/01-16 від 19.06.2025 (а. с. 39) право власності на вказані земельні ділянки ОСОБА_2 не зареєструвала.
Керуючись приписами п. 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (у тексті - ЗК України) ОСОБА_1 , як спадкоємець померлої ОСОБА_2 , звернувся з заявою від 29.07.2025 до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про передачу йому у власність земельної ділянки з кадастровим номером 0522883000:01:003:0098, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0513 га, земельної ділянки з кадастровим номером 0522883000:01:003:0097 і площею 0,4573 га з кадастровим номером 0522883000:01:006:0090, але йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документ на дані земельні ділянки.
Згідно з п. «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ч. 1 ст. 392 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває такого права у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.
Отже, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку у встановленому законодавством порядку, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства, то спадкоємець має право звертатися до суду із позовом про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації.
Таким чином, позивач довів факт смерті спадкодавця, склад спадкового майна, своє право спадкувати за заповітом, факт прийняття ним спадщини і відсутність іншого, ніж судовий, способу захисту своїх прав спадкоємця.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 по справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) зробила наступний висновок у подібних правовідносинах: «Земельний кодекс України встановлює, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю чи укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку».
Враховуючи наведене, а також обставину, що відповідач визнав позовні вимоги і таке визнання відповідає вимогам закону, не порушує його та інших осіб права чи законні інтереси, відсутність у спадкоємця іншого, ніж судовий, способу захисту своїх прав, суд вважає за необхідне визнати за позивачем в порядку спадкування за заповітом після смерті його матері ОСОБА_1 право на завершення приватизації земельних ділянок, що знаходяться на території Конищівського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 3634 грн. 40 коп. (а. с. 44, 45).
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Позивачем не заявлено клопотання про повернення 50 відсотків сплаченого судового збору у зв'язку з визнанням відповідачем позову, тому суд залишає за ним сплачений судовий збір. Доказів понесення будь-яких витрат відповідачем при розгляді даної справи суду не надано.
Керуючись ст. ст. 328, 392, 1216 - 1218, 1220, 1223, 1268, 1269 ЦК України, ст. ст. 81, 125, 126, 152 ЗК України, ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 197 - 198, 200, 211, 264, 265, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 0522883000:01:003:0098, цільове призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом здійснення ним усіх необхідних дій, пов'язаних з приватизацією цієї земельної ділянки, в тому числі державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку та отримання на своє ім'я документів, що посвідчують право власності на дану земельну ділянку.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,0513 га, кадастровий номер 0522883000:01:003:0097, цільове призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом здійснення ним усіх необхідних дій, пов'язаних з приватизацією цієї земельної ділянки, в тому числі державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку та отримання на своє ім'я документів, що посвідчують право власності на дану земельну ділянку.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,4573 га, кадастровий номер 0522883000:01:006:0090, цільове призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом здійснення ним усіх необхідних дій, пов'язаних з приватизацією цієї земельної ділянки, в тому числі державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку та отримання на своє ім'я документів, що посвідчують право власності на дану земельну ділянку.
Рішення суду може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Мурованокуриловецька селищна ради Могилів-Подільського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04325974, місцезнаходження: Вінницька область, Могилів-Подільський район, селище Муровані Курилівці, вулиця Соборна, будинок 45.
Суддя Тарас ЛІЩИНА