Справа № 128/2228/25
22 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Нога Д.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Вальчук А.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
Позовна заява обґрунтована наступним.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 15.11.2013 по 22.08.2023 перебували у зареєстрвоаному шлюбі, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22.08.2023 (справа №127/14952/23) розірвано. Від даного шлюбу у сторін народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В період перебування сторін у шлюбі за їх спільні кошти було придбано у власність декілька об'єктів нерухомого майна: квартиру номер АДРЕСА_1 , загальною площею 3,7 кв.м за тією ж адресою. Однак, правовстановлюючі документи на дане нерухоме майно оформлено на відповідача, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 170145455 від 12.06.2019 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 170147268 від 12.06.2019. Джерелом придбання (набуття у власність) вказаного майна є спільні кошти подружжя. Вищезазначена квартира є зареєстрованим місцем проживання позивачки та дітей. При розірванні шлюбу поділ майна подружжя не здійснювався. Однак, сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна подружжя, оскільки відповідач не погоджується зробити це в позасудовому порядку. Оскільки майно сторонами набуто в період їх перебування у зареєстрованому шлюбі, воно належить їм як подружжю на праві спільної сумісної власності.
З огляду на вищевикладене просила здійснити полім спільного майна подружжя та визнати за позивачкою і за відповідачем право власності по 1/2 частці спірної квартири та комори. Стягнути із відповідача понесені позивачкою судові витрати.
Ухвалою суду від 29.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 58).
В підготовче засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Вальчук А.В. не з'явилися, представником позивачки подано до суду заяву, в якій вона просила справу розглянути у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити (а.с. 65).
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Сметаніков А.В. в підготовче засідання також не з'явилися, надіслали до суду заяви, в яких сторона відповідача заявлені до ОСОБА_2 позовні вимоги по суті визнає. Справу просили розглянути у їх відсутність (а.с. 63-64, 66-67, 68, 69)
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Суд вважає, що в даному випадку наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову, що підтверджується позовною заявою, доданими до неї доказами та заявами сторони відповідача.
Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається, нез'явлення учасників справи не перешкоджає вирішенню спору, а відтак судом ухвалено проводити судове засідання у їх відсутність.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу проводиться судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Під час розгляду справи по суті судом було встановлено наступні обставини.
Відповідно до копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 7).
З копії паспорта громадянина України вбачається, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 9).
Відповідно до копії повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 15.11.2013 зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (а.с. 15), який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22.08.2023 (справа №127/14952/23) було розірвано (а.с. 16).
Відповідно до копій повторних свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 11) та серії НОМЕР_3 (а.с. 12) сторони у справі є батьками дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З копій витягів Якушинецької теритоіральної громади №2023/006836878 та №2023/006836837 від 29.08.2023 (а.с. 13, 14), вбачається, що неповнолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 170145455 від 12.06.2019, за відповідачем ОСОБА_2 на праві приватної власності 07.06.2019 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 17).
Вказане також підтверджується копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №430330026 від 06.06.2025 (а.с. 43).
Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 170147268 від 12.06.2019, за відповідачем ОСОБА_2 на праві приватної власності 07.06.2019 зареєстровано право власності на комору, об'єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 3,76 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 18).
Вказане також підтверджується копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №431321936 від 13.06.2025 (а.с. 44).
Згідно довідки ЖБК «Барський 4» від 25.04.2019 ОСОБА_2 є асаційованим членом житлово-будівельного кооперативу «Барський 4» (а.с. 19).
Відповідно до копії акту приймання-передачі квартири згідно з договором про сплату пайових внесків у ЖБК «Барський 4» від 19.04.2018, що укладений 07.05.2019 між ЖБК «Барський 4» в особі директора Хоменка В.А. (продавець) та асаційованого члена ОСОБА_2 (покупець), підписали даний акт про те, що продавець передав покупцеві квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 65,6 кв.м, житловою площею 37,7 кв.м і складається з 2 кімнат (а.с. 20).
З довідки ЖБК «Барський 4», вих. №96 від 07.05.2019 (а.с. 21) вбачається, що ОСОБА_2 в повному обсязі сплатив пайовий внесок за двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 65,6 кв.м.
На а.с. 22-24 міститься копія договору про сплату пайових внесків у ЖБК «Барський 4» від 19.04.2018, що укладений між Житлово-будівельним кооперативом «Барський 4» та ОСОБА_2 , предметом якого була квартира АДРЕСА_6 .
На а.с. 25-29 міститься копія технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_6 , що виготовлено ФОП ОСОБА_8 станом на 28.03.2019.
Відповідно до копії акту приймання-передачі комори згідно з договором про сплату пайових внесків у ЖБК «Барський 4» від 19.04.2018, що укладений 07.05.2019 між ЖБК «Барський 4» в особі директора Хоменка В.А. (продавець) та асаційованого члена ОСОБА_2 (покупець), підписали даний акт про те, що продавець передав покупцеві комору №37К (згідно проекту №37), розташовану в 4 корпусі на 5 поверсі в новозбудованому багатоповерховому житловому будинку по АДРЕСА_7 , загальною площею 3,7 кв.м (а.с. 30).
З довідки ЖБК «Барський 4», вих. №99 від 07.05.2019 (а.с. 31) вбачається, що ОСОБА_2 в повному обсязі сплатив пайовий внесок за комору №37К, розташовану в 4 корпусі на 5 поверсі в новозбудованому багатоповерховому житловому будинку по АДРЕСА_7 , загальною площею 3,7 кв.м.
На а.с. 32-37 міститься копія договору про сплату пайових внесків у ЖБК «Барський 4» від 19.04.2018, що укладений між Житлово-будівельним кооперативом «Барський 4» та ОСОБА_2 , предметом якого була комора №37К.
На а.с. 38-42 міститься копія технічного паспорту на комору № НОМЕР_4 к у будинку квартирного типу по АДРЕСА_8 , що виготовлено ФОП ОСОБА_8 станом на 28.03.2019.
Відповідно до копій довідок про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 13.06.2025, оціночна вартість спірної квартири становить 3240049,62 грн. (а.с 45-46), а оціночна вартість спірної комори становить 11560,51 грн. (а.с. 47-48).
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з'ясувавши дійсні обставини справи в їх сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободи від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція) проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтю 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів, одним з яких, зокрема, є визнання права (пункт 1).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Як проголошено у статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції, відповідно до статті 1 якого передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення частини першої цієї статті дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а частина друга цієї статті визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом уведення в дію «законів». Більше того, верховенство права як один з фундаментальних принципів демократичного суспільства є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (див. рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах: від 20 травня 2010 року «Україна-Тюмень» проти України» (заява № 22603/02); від 25 червня 1996 «Амюр проти Франції» (Amuur v. France); «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece), № 25701/94, § 79, ECHR 2000-XII; «Малама проти Греції» (Malama v. Greece), № 43622/98, § 43, ECHR 2001-II).
Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За вимогами частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (стаття 190 цього Кодексу).
Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (аналогічні положення містить і норма частини третьої статті 368 ЦК України).
За змістом частини першої статті 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Аналіз наведених положень закону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується при укладенні договорів одним з подружжя.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
За частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними (частина перша статті 70 СК України).
У частині другій статті 372 ЦК України вказано, що в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
При оцінці обраного способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Захисту підлягають не теоретичні або примарні права, а права практичні та ефективні. Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, як встановлено судом, сторонами у справі під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі набуто квартиру АДРЕСА_6 , та комору АДРЕСА_9 . Право власності на які зареєстровано на ім'я відповідача ОСОБА_2 ..
З огляду на встановлені судом обставини справи, норми матеріального права, суд доходить висновку, що спірна квартира та комора, які були придбані у період перебування сторін у справі в зареєстрованому шлюбі та зареєстровані за відповідачем ОСОБА_2 , в силу приписів ст. 60 СК України, є об'єктами спільної сумісної власності подружжя, сторін у справі та частки кожного із них у праві спільної сумісної власності є рівними, тобто по на кожен із спірних об'єктів нерухомого майна.
За таких обставин суд доходить висновку, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню з визнанням за кожним із подружжя права власності по 1/2 частці у праві власності на спірне нерухоме майно - квартиру та комору.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно, 50 відсотків сплаченого позивачкою судового збору слід повернути позивачці з державного бюджету, а решту 50 відсотків - стягнути з відповідача на користь позивачки.
Відповідно до ст.ст. 57, 60, 61, 63, 65, 69, 70 СК України, ст.ст. 3, 15, 16, 181, 183, 190, 316, 317, 319, 321, 331, 365, 368, 376 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4, 10, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 102, 141, 142, 200, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 часткуквартири АДРЕСА_6 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 часткукомори №37к по АДРЕСА_8 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 часткуквартири АДРЕСА_6 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 часткукомори №37к по АДРЕСА_8 .
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету витрати по сплаті судового збору у сумі 7570 (сім тисяч п'ятсот сімдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 7570 (сім тисяч п'ятсот сімдесят) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони по справі:
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_10 .
Суддя Шевчук Л.П.