печерський районний суд міста києва
Справа № 757/40311/25-к
21 серпня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням слідчого слідчого відділу Печерського УП ГУ НП в м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12025100060000984 від 05.06.2025, -
21.08.2025 до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Печерського УП ГУ НП в м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12025100060000984 від 05.06.2025.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив наступне.
У провадженні СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12025100060000984 від 05.06.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України.
У невстановлений досудовим розслідування час та у невстановленому місці, у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник злочинний умисел на сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, шляхом надання чоловікам громадянам України порад та вказівок щодо можливостей незаконного перетину державного кордону, які дають підстави для виїзду їх за межі України.
Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення вимог Закону України «Про державний кордон України», Закону України «Про прикордонний контроль», Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57, ОСОБА_5 , якому було достовірно відомо, що на території України діє воєнний стан, у зв'язку з чим в Україні діють обмеження на виїзд закордон чоловіків віком від 18 до 60 років, та які мали обізнаність у специфіці незаконного перетину державного кордону України такими громадянами, з метою організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України поза межами пунктів пропуску, використовуючи в якості каналу спілкування засоби мобільного зв'язку, мобільні додатки-мессенджери, підшукували військовозобов'язаних громадян України, які не мають підстав для легального перетину через державний кордон України та хочуть незаконно перетнути кордон, скориставшись такими незаконними послугами.
У подальшому, 11.07.2025 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, ОСОБА_5 в ході телефонної розмови з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомив, що може надати послуги щодо зняття з розшуку в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Зокрема, під час вказаної телефонної розмови, останній повідомив про необхідність прибуття ОСОБА_7 , 11.07.2025 в другій половині дня до парку «Муромець», що за адресою: м. Київ, просп. Степана Бендери, 19, на зустріч для роз'яснення «послуг», які може надати ОСОБА_5 , та за який термін.
В подальшому, прибувши за вказаною адресою,11.07.2025 о 15 год. 21 хв., відбулась зустріч ОСОБА_5 , та ОСОБА_7 , під час якої ОСОБА_5 , надав поради та рекомендації, щодо незаконного перетину державного кордону України, зокрема з механізму уникнення працівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на території України. Також в ході зустрічі ОСОБА_5 , роз'яснив ОСОБА_7 умови незаконного переправлення через державний кордон України.
Отже, ОСОБА_5 , реалізовуючи умисел на організацію незаконного переправлення громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років через державний кордон України у період дії на території України правового режиму воєнного стану та під час проведення загальної мобілізації, а також на сприяння злочину в сфері недоторканості державних кордонів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, діючи умисно, здійснювали сприяння в організації незаконного переправлення осіб призовного віку через державний кордон України, порадами та вказівками.
Таким чином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підозрюється в сприянні незаконного переправлення осіб через державний кордон України, порадами, вказівками, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України.
13.08.2025 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України.
Вказані обставини на думку слідчого виправдовують застосування до підозрюваного домашнього арешту, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити, зазначив, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є єдиним можливим заходом, а відтак інші, більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
В судовому засіданні підозрюваний та його захисник заперечували щодо задоволення клопотання та просили відмовити у його задоволенні, вказавши на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, слідчий суддя приходить наступного висновку.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя, вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме:
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 10.06.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 13.06.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 31.07.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 31.07.2025;
- протоколами за результатами проведення слідчої (розшукової) дії -аудіо, -відеоконтролю особи, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 14.07.2025;
- протоколами обшуків від 13.08.2025;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Приймаючи рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення, а відтак доводи сторони захисту про протилежне слідчий суддя не приймає.
Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу необхідно враховувати, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Судовим розглядом, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 даних, що характеризують його особу, встановлено, що клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень слідчого про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України.
Долучені до клопотання докази, містять переконливі дані щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого діяння, однак не містять обґрунтованих доказів стосовно наявності ризиків вказаних у клопотанні, передбачених ст. 177 КПК України, які б передбачали застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Доказів того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, а також інших учасників кримінального провадження; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчому судді не надано. Твердження з приводу існування таких ризиків є сумнівними, з урахуванням встановлених обставин вчинення кримінального правопорушення та даних, які характеризують особу підозрюваного, та як наслідок розцінюється як домисел, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаного слідчому судді не надано, а тому такі твердження є лише припущеннями слідчого.
При цьому ризик переховування підозрюваного не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого застосування покарання та під впливом можливого тягаря призначення такого покарання у майбутньому.
Дані про особу підозрюваного, який є раніше не судимий, працевлаштований, має постійне місце проживання та родину свідчить на користь останнього, та з урахуванням обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_10 , в свою чергу спростовує доводи слідчого щодо можливості існування неналежної процесуальної поведінки підозрюваного та свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання.
Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, враховуючи, що стороною обвинувачення було доведено наявність обґрунтованої підозри, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, у зв'язку з тим, що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 12025100060000984 від 05.06.2025, а саме до 13.10.2025 включно, з одночасним покладенням на ОСОБА_5 процесуальних обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - залишити без задоволення.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 12025100060000984, а саме до 13.10.2025 включно.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначити до 13.10.2025 включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1