справа №376/2096/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/6121/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
16 вересня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 25 липня 2025 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Чубинці Сквирського району Київської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, у кримінальному провадженні №12025111260000238 від 24 липня 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 25 липня 2025 року клопотання старшого слідчого СВ ВИ № 1 Білоцерківського РУП ГУНИ в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 , погоджене начальником Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 21 вересня 2025 року.
Строк тримання під вартою постановлено обчислювати з 24 липня 2025 року.
Встановлено, що відповідно до частини четвертою статті 183 КПК України слідчий суддя не визначає ОСОБА_7 розмір застави, оскільки останній підозрюється у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала дві аналогічні за змістом та вимогами апеляційні скарги, які підлягають розгляду як одна, та просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання частково, обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що у матеріалах, доданих до клопотання, є протокол допиту підозрюваного на арк. 57-60, згідно якого вбачається, що дії підозрюваного ОСОБА_7 треба кваліфікувати за статтею 124 КК України.
Уважає, що вказані у клопотанні ризики не відповідають обставинам справи.
Вказує, що стороною обвинувачення не надано жодних обґрунтувань неможливості застосування до ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, не обґрунтовано недоцільність визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Посилається на те, що не зважаючи на пряму вимогу пункту 4 частини першої статті 196 КПК України навести докази існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, суддя, порушуючи вимоги процесуального законодавства, не навів в оскаржуваній ухвалі доказів, які, на його переконання, підтвердили існування даних ризиків.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали вимоги апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом відділу поліції №1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025111260000238 від 24 липня 2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 23 липня 2025 року близько 22 години 30 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи на території власного домоволодіння АДРЕСА_1 , на ґрунті непорозумінь щодо реального характеру дій потерпілого ОСОБА_10 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з приводу проникнення до господарського приміщення, маючи на меті умисне заподіяння смерті потерпілому, тримаючи лопату у правій руці, наблизився до нього, де усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті людини та бажаючи їх настання, умисно наніс ОСОБА_10 два удари в область тулуба та резиновим капцем близько трьох ударів в область обличчя, чим спричинив останньому тілесні ушкодження, несумісні з житіям.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть №5259 від 24 липня 2025 року, смерть ОСОБА_10 настала від шоку, численних переламів ребер справа та зліва, закритої травми грудної клітини, нападу з використанням тупого предмету з метою вбивства чи нанесення тілесних ушкоджень.
Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_10 помер на місці вчинення кримінального правопорушення.
24 липня 2025 року о 17 год. 40 хв. ОСОБА_7 затримано в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
25 липня 2025 року ОСОБА_7 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
25 липня 2025 року До Сквирського районного суду Київської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВИ № 1 Білоцерківського РУП ГУНИ в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 , погоджене начальником Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, у кримінальному провадженні №12025111260000238 від 24 липня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 25 липня 2025 року клопотання старшого слідчого СВ ВИ № 1 Білоцерківського РУП ГУНИ в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 , погоджене начальником Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 21 вересня 2025 року.
Строк тримання під вартою постановлено обчислювати з 24 липня 2025 року.
Встановлено, що відповідно до частини четвертою статті 183 КПК України слідчий суддя не визначає ОСОБА_7 розмір застави, оскільки останній підозрюється у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно частин першої, другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: електронним рапортом №5259 від 24 липня 2025 року про реєстрацію повідомлення, як вбивство; протоколом огляду місця події від 24 липня 2025 року за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Чубинці, вул. Миру, 13, згідно якого під час огляду виявлено та вилучено: змиви РБК з ґрунту біля шиферу, які поміщено до паперового конверту №1; змиви з поверхні шиферного покриття стіни, які поміщено до паперового конверту №2; змиви з лівої долоні трупа ОСОБА_10 , які поміщено до паперового конверту №3; запальничку, яку поміщено до паперового конверту №4; змиви з правої долоні трупа ОСОБА_10 , які поміщено до паперового конверту №5; змиви РБК з фрагменту шиферу, які поміщено до паперового конверту №6; фрагмент шиферу, який поміщено до паперового конверту №7: дві пляшки з-під напою «Джин-Тонік» об'ємом 0,33 л кожна, які поміщено до паперового пакету №1; одну пляшку з-під напою «Джин-Тонік» об'ємом 0,33 л., яку поміщено до паперового пакету №2; недопалки, які поміщено до паперового конверту №8: недопалки, які поміщено до паперового конверту №9; пляшку з-під пива, яку поміщено до паперового пакету №3; ковдру, яка знаходилася поблизу трупа ОСОБА_10 , яку обгорнуто картоном та опечатано биркою; протоколом огляду приміщення від 24 липня 2025 року, що за адресою: АДРЕСА_2 , де виявлено та вилучено речі вбитого ОСОБА_10 ; протоколом допив свідка ОСОБА_11 від 24 липня 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 24 липня 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 24 липня 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 24 липня 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 24 липня 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 24 липня 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 24 липня 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 24 липня 2025 року; повідомленням №5259 від 24 липня 2025 року про причину смерті ОСОБА_10 , яка настала від шоку, численних переламів ребер справа та зліва, закритої травми грудної клітини, нападу з використанням тупого предмету з метою вбивства чи нанесення ушкоджень; протоколом затримання ОСОБА_7 у порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 24 липня 2025 року, який розповів про обставини вчинення ним вбивства ОСОБА_10 ; протоколом проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_7 слідчого експерименту, в ході якого останній вказав про обставини та механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , від яких останній помер на місці події, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Також, слідчим суддею обґрунтовано встановлено, що прокурором доведена наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Окрім того, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме: умисному вбивстві, вчиненому в стані алкогольного сп'яніння, має агресивний склад характеру, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення різної категорії правопорушень, не має постійного місця роботи, що свідчить про відсутність будь-яких стримуючих факторів щодо вчинення протиправних діянь, в тому числі кримінальних правопорушень.
Так, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_7 , його стан здоров'я, який не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може спробувати переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Місцевим судом обґрунтовано застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави з посиланням на пункт 2 частини четвертої статті 183 КПК України, згідно якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то, з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника про те, що у матеріалах, доданих до клопотання, є протокол допиту підозрюваного на арк. 57-60, згідно якого вбачається, що дії підозрюваного ОСОБА_7 треба кваліфікувати за статтею 124 КК України, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, колегія суддів уважає безпідставними та такими, що не спростовані стороною захисту.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, його вік, обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме умисного вбивства, вчиненого в стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Викладеними вище обставинами, які встановлені судом першої інстанції при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 , спростовуються доводи скаржника щодо неналежності та необґрунтованості доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.
При цьому, посилання захисника у судовому засіданні на наявність у підозрюваного дітей, не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 25 липня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4