Справа № 375/373/25
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10670/2025
10 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 08 квітня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Антипенка В.П.,-
встановив:
У лютому 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду із названим позовом.
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами № 104149063 у розмірі 85 000 грн 00 коп., № 3440403313/752076 у розмірі 13 700 грн 00 коп. та № 2599155 у розмірі 9 249 грн 60 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір № 104149063.
Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 104149063.
20 листопада 2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та відповідачем укладено кредитний договір № 3440403313/752076.
Між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3440403313/752076.
20 листопада 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено кредитний договір № 2599155.
Між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2599155.
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зазначало, що відповідачем порушені умови вказаних кредитних договорів, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 08 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнутоіз ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 63 675 грн 84 коп., з яких: заборгованість закредитним договором № 104149063 у розмірі 52 160 грн 00 коп.; заборгованість за кредитнимдоговором № 3440403313/752076 у розмірі 6 827 грн 20 коп; заборгованість за кредитним договором № 2599155 у розмірі 4 688 грн 64 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 1 786 грн 52 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи.
На період служби у Збройних силах України ОСОБА_1 просить зупинити провадження у справі.
Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд має враховувати чи мав відповідач можливість висловитися щодо заявлених вимог, чи є належні докази переведення військової частини на воєнний стан, виконання на час розгляду справи бойових завдань, перебуваючи у зоні бойових дій, унаслідок чого не може брати участь у судових засіданнях ні особисто, ні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У постановіВерховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі № 380/7845/21 зазначено, що для вирішення питання про зупинення провадження недостатньо самого факту введення воєнного стану і формального перебування сторони у складі Збройних Сил України, оскільки не кожен структурний елемент в складі Збройних Сил України переведений на воєнний стан, тобто виконує бойові завдання у зоні бойових дій.
У постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 у справі № 756/3462/20 висловлено правову позицію про те, що згідно з п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня2008 року № 1153/2008, встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Відтак, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, в матеріалах цивільної справи мають бути докази не лише перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, приймають участь у виконанні бойових завдань.
Так, матеріали справи не містять доказів переведення військової частини НОМЕР_1 , в якій проходить військову службу ОСОБА_1 , на воєнний стан або залучення до проведення антитерористичної операції станом на дату звернення до суду із апеляційною скаргою, унаслідок чого апелянт не може брати участь у судових засіданнях ні особисто, ні у режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, чи користуватися правничою допомогою під час судового провадження.
З урахуванням вищенаведених вимог закону та відповідних роз'яснень, колегія суддів вважає, що підстави для зупинення провадження у названій справі відсутні.
Крім того, 29 липня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі, вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сплати заборгованості за укладеними кредитними договорами. Враховуючи строк дії укладених кредитних договорів № 104149063, № 3440403313/752076 та № 2599155 із відповідача на користь позивача стягнуто 63 675 грн 84 коп.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Встановлено, що 20 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір № 104149063, сума кредиту - 20 000 грн 00 коп. Дата повернення кредиту - 05 грудня 2021 року, комісія за надання кредиту - 2 000 грн 00 коп., стандартна процентна ставка - 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 104149063.
20 листопада 2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та відповідачем укладено кредитний договір № 3440403313/752076. Сума кредиту - 4 000 грн 00 коп., за користування клієнт сплачує 912, 5 % річних. Кредит надається до 17 грудня 2021 року.
Між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3440403313/752076.
20 листопада 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено кредитний договір № 2599155. Сума кредиту - 3 200 грн 00 коп. ,строком на 23 дні. Стандартна процентна ставка 1, 99 % в день.
Між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2599155.
Обґрунтовуючи поданий позов, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зазначило, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за кредитними договорами, заборгованість не погасив. Враховуючи укладені договори факторингу, позивач набув право грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 107 949 грн 60 коп.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбуваєтьсяв інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови,передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону,вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Встановлено, що кредитні договори № 104149063, № 3440403313/752076 та № 2599155 підписані позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який містить набір цифрових та буквенних символів, вказано номер телефону ОСОБА_1 . Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між первісним кредитором та відповідачем не були б укладені.
Колегія суддів звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Відтак, підписання відповідачем кредитних договорів підтверджено належними та допустимими доказами.
Зміст кредитних договорів свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочинів: суми кредиту, строку кредитування, розміру та порядку нарахування процентів, порядку здійснення розрахунків, вказано номер електронного платіжного засобу позичальника, на який здійснено перерахування коштів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 04 березня 2025 року витребувано від акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» інформацію:
- чи було емітовано на ім'я ОСОБА_1 платіжну картку НОМЕР_2 хх-хххх-2607;
- виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів, відкритого до платіжної карти № НОМЕР_2 хх -хххх-2607, що належить ОСОБА_1 за період з 20 листопада 2021 року по 25 листопада 2021 року з відображенням часу зарахування коштів, призначення платежу та відправника коштів;
- інформацію щодо номеру телефону, на який відправлялася інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 хх-хххх-2607 за період з 20листопада 2021 року по 25 листопада 2021 року;
- інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 .
Листом від 13 березня 2025 року № 20.1.0.0.0/7-250304/93045-БТ АТ КБ «Приватбанк» повідомило про те, що на ім'я відповідача в банку емітовано карту № НОМЕР_4 (IBAN НОМЕР_5 ), номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_6 .
Вказаний номер телефону та банківської карти зазначено відповідачем в розділі анкетних даних укладених кредитних договорів.
Долученою до листа копією виписки АТ КБ «Приватбанк» підтверджено факт перерахування грошових коштів (20 листопада 2021 року у розмірі 20 000 грн 00 коп., 3 200 грн 00 коп., 4 200 грн 00 коп.) та факт належного виконання первісними кредиторами взятих на себе зобов'язань за укладеними кредитними договорами.
Враховуючи вищевикладене та встановлені фактичні обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо доведеності укладення між первісними кредиторами та ОСОБА_1 кредитних договорів та перерахування на банківський рахунок відповідача кредитних коштів.
Дослідивши матеріали справи та умови укладених кредитних договорів № 104149063, № 3440403313/752076 та № 2599155 (строк кредитування та обумовлені сторонами відсоткові ставки) колегія суддів вважає правильним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у розмірі 63 675 грн 84 коп.
Посилання в апеляційній скарзі щодо відсутності доказів отримання відповідачем грошових коштів за укладеними кредитними договорами, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються долученим до матеріалів справи листом від 13 березня 2025 року № 20.1.0.0.0/7-250304/93045-БТ АТ КБ «Приватбанк» та випискою з банківського рахунку ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що невідома особа заволоділа банківською карткою та отримала грошові кошти, колегія суддів оцінює критично, оскільки вони в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 08 квітня 2025 року ухвалено з додержанням норм процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 08 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 22 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко