Справа №:755/16962/25
Провадження №: 2/755/12521/25
про залишення позовної заяви без руху
"19" вересня 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання права власності на майно у зв'язку із втратою правовстановлюючого документа,
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання права власності на майно у зв'язку із втратою правовстановлюючого документа.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Перевіривши матеріали позовної зави та долучених до неї документів, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України.
Статтею 175, 177 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред'явлення позову до суду.
Пунктом 4,5 частини третьої статті 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
Звертаючись до Дніпровського районного суду міста Києва позивачем ОСОБА_1 заявлено вимогу про визнання права власності на частку трикімнатної квартири, розташованої за адресою:
АДРЕСА_1 , право власності на яку набуте на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24 травня 2000 року, виданого Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією на підставі розпорядження від 24 травня 2000 року № 53-502.
Також відповідно до пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України встановлено, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Позивачем визначено ціну позову - 701 067,00 грн.
Згідно із частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із змінами та доповненнями).
Суд звертає увагу позивача, що пунктом 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» передбачено, що розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Заявлена позивачем вимога про визнання права власності на майно є самостійною вимогою майнового характеру, є окремим об'єктом справлення судового збору.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028,00 гривень.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17).
Підпунктом першим пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як уже зазначалося раніше, згідно із пунктом другим частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов'язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.
Таким чином, з урахуванням визначеної позивачем ціни позову - 701 067,00 грн, сума судового збору, що підлягала сплаті при зверненні до Дніпровського районного суду міста Києва з даним позовом складала 7 010,67 грн.
При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок - № UA478999980313141206000026005, Код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня
2004 року № 22 (зі змінами).
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Вказаний висновок також підтверджено постановою Київського апеляційного суду від 05 травня 2020 року у справі № 755/3288/20, та постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 755/3292/20.
До позовної заяви позивачем додано квитанцію від 15 серпня 2025 року № 2816-1565-5363-8927 про сплату судового збору у сумі 5 799,47 грн з призначенням платежу: «101 3567606762; судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Дніпровський районний суд міста Києва»
Судом отримано підтвердження про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України у сумі 5 799,47 грн, сплаченого відповідно до квитанції від 15 серпня 2025 року № 2816-1565-5363-8927.
Також до позовної заяви долучено квитанцію від 21 липня 2025 року № 7326-3791-6147-8935 про сплату судового збору у сумі 1 211,20 грн, з призначенням платежу: «101 3567606762; судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Дніпровський районний суд міста Києва».
Водночас, частиною першою статті 9 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Відповідно до частини другої цієї статті суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
При цьому, з метою забезпечення виконання вимог Закону України «Про судовий збір» між Державною судовою адміністрацією України та Державною казначейською службою України укладено 26 серпня 2015 року угоду, за якою оновлено програмне забезпечення автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3» та КП «ДСС», що забезпечило централізоване отримання виписок з Державної казначейської служби України з автоматичним приєднанням до них відомостей про сплату та зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України при реєстрації платіжного документа в суді.
Разом з тим, станом на час вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, підтвердження щодо зарахування судового збору в сумі 1 211,20 грн, який сплачено відповідно до квитанції від 21 липня 2025 року № 7326-3791-6147-8935, до спеціального фонду Державного бюджету України відсутнє, що встановлено перевіркою через комп'ютерну програму документообігу суду «Д-3».
Отже, квитанція від 21 липня 2025 року № 7326-3791-6147-8935 не може бути належним та допустимим доказом сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
За наявності сумнівів у здійсненні сплати суми судового збору до Державного бюджету України і зарахування його до спеціального фонду цього бюджету суд вправі витребувати у платника відповідне підтвердження (довідку) органу Державної казначейської служби України, якому судовий збір перераховано.
Аналогічний висновок викладено в ухвалах Верховного Суду від 31 січня 2024 року по справі
№ 757/17452/21-ц, від 24 листопада 2023 року по справі № 334/5481/23, від 12 лютого 2024 року по справі № 2-814/10, від 30 квітня 2025 року по справі № 754/6846/24.
Таким чином, позивачу слід подати відповідне підтвердження (довідку) органу Державної казначейської служби України, якому судовий збір перераховано, про зарахування судового збору в сумі 1 211,20 грн відповідно до квитанції від 21 липня 2025 року № 7326-3791-6147-8935 або інший документ про сплату недосплаченої частини судового збору.
Згідно із частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, шляхом надання суду доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірах або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону
На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання права власності на майно у зв'язку із втратою правовстановлюючого документа, - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - два дні з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Хромова