Справа №:755/17265/25
Провадження №: 2/755/12750/25
"22" вересня 2025 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Марфіна Н.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди, -
05.09.2025 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди.
Ознайомившись зі змістом поданої позовної заяви та доданими до неї матеріалами, приходжу до висновку про те, що у відкритті провадження за вказаною позовною заявою слід частково відмовити, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема, є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить суд:
- Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь позивача страхове відшкодування в сумі 55538,80 грн.;
- Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь позивача 14387,42 грн. інфляційне збільшення (період нарахування 24.11.2022 - 05.09.2025); 4637,87 грн. штрафні санкції (період нарахування 24.11.2022 - 05.09.2025); 54328,60 грн. пеня (період нарахування 24.11.2022 - 05.09.2025);
- Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача різницю між фактичною шкодою та сумою страхового відшкодування в розмірі 63707,83 грн.; 1300,00 грн. - франшизу; 3750,00 грн. вартість послуг експерта;
- Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.
Разом з цим, судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.02.2024 року у справі №755/2299/23 був частково задоволений позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за час прострочення виконання зобов'язання, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди:
- Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 54240,75 грн., пеню за час прострочення виконання зобов'язання за період з 24.11.2022 року по 03.10.2023 року у розмірі 22611,71 грн., інфляційні втрати за час прострочення виконання зобов'язання за період з 24.11.2022 року по 03.10.2023 року у розмірі 1743,88 грн., три відсотки річних за час прострочення виконання зобов'язання за період з 24.11.2022 року по 03.10.2023 року у розмірі 1399,86 грн 86 коп.;
- Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 65084,93 грн., у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 5000,00 грн., франшизу у розмірі 1300,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 16.05.2025 року у справі №755/2299/23, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 лютого 2024 року (з урахуванням ухвали суду від 05 березня 2024 року про виправлення описки) у частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» страхового відшкодування у розмірі 54240 грн 75 коп., пені за час прострочення виконання зобов'язання за період з 24 листопада 2022 року по 03 серпня 2023 року у розмірі 22611 грн 71 коп., інфляційних втрат за час прострочення виконання зобов'язання за період з 24 листопада 2022 року по 03 жовтня 2023 року у розмірі 1743 грн 88 коп., трьох відсотків річних за час прострочення виконання зобов'язання за період з 24 листопада 2022 року по 03 жовтня 2023 року у розмірі 1399 грн 86 коп., витрат зі сплати судового збору у розмірі 818 грн 88 коп, та витрат, пов'язаних з проведенням експертизи у розмірі 6598 грн 94 коп., а також у частині стягнення з ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 65084 грн 93 коп. та витрат, пов'язаних із проведенням експертизи у розмірі 5888 грн 59 коп., скасовано, ухвалене нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 лютого 2024 року (з урахуванням ухвали суду від 05 березня 2024 року про виправлення описки) у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди та витрат зі сплати судового збору змінене, зменшено розмір моральної шкоди із 5000 грн до 2000 грн, а розмір судового збору - з 730 грн 73 коп. до 32 грн 51 коп. В решті рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 лютого 2024 року (з урахуванням ухвали суду від 05 березня 2024 року про виправлення описки) залишене без змін.
Приймаючи зазначену постанову суд апеляційної інстанції зазначив, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що заявляючи про проведення експертизи, позивач повідомив й підтвердив у судовому засіданні, що відновлювальний ремонт автомобіля вже був проведений, водночас доказів на підтвердження понесення ним витрат на здійснення відновлювального ремонту та їх розміру, не подав. Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 30.10.2019 у справі №753/19288/14-ц, у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати. Згідно з постановою Верховного суду від 25.03.2019 у цивільній справі №591/3152/16-ц факт проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та проведення позивачем оплати за його проведення підтверджується актом виконаних робіт та квитанцією про сплату грошових коштів.
Із наведеного вбачається, що вимоги позивача до страхової компанії про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період 24.11.2022 - 03.10.2023, вже були предметом судового розгляду і за такими вимогами прийняте рішення, яке набрало законної сили.
Також вже були предметом судового розгляду вимоги позивача до винуватця ДТП ОСОБА_2 про стягнення різниці між розміром страхового відшкодування та розміром заподіяного збитку, франшизи і моральної шкоди. За цими вимогами прийняте судове рішення, яке набрало законної сили.
Суд апеляційної інстанції відмовив у замовленні вимог до страхової компанії про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період 24.11.2022 - 03.10.2023, також відмовив у стягненні з винуватця ДТП різниці між розміром страхового відшкодування та розміром заподіяного збитку, зменшив розмір моральної шкоди. При цьому, рішення про стягнення франшизи, про яку заявляє позивач і в цьому позові, лишилось незмінним, тобто розмір франшизи стягнутий з винуватця ДТП.
Сторони у справі №755/17265/25 та справі №755/2299/23 є одними й тими самими, предмети спору у вказаних справах є практично ідентичними (за виключенням періоду нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, а також послуг експерта за складання звіту №32/06.11.22 в сумі 3750,00 грн.), так само і підстави позову у справі №755/17265/25 та справі №755/2299/23 є одними й тими самими і стосуються відповідальності страхової компанії та винуватця ДТП.
Нові докази на підтвердження тих самим вимог і підстав позову не зумовлюють можливості повторного розгляду в судовому поряду тих самих позовних вимог.
Не є вірним ототожнення поняття підстав позову із доказами, які подаються стороною позивача на підтвердження підстав позову.
Будь-які нові підстави у повторному позові відсутні і відповідно в обох справах предмет позовів обґрунтовується тими самими підставами, а подані із повторним позовом нові докази не можуть бути підставою для відкриття провадження у справі та фактично повторного розгляду того самого спору, між тими самими сторонами про той самий предмет спору та з тих самих підстав.
За наведених обставин суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження за позовними вимогами до страхової компанії про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період 24.11.2022 - 03.10.2023, а також за позовними вимогами до винуватця ДТП про стягнення різниці між розміром страхового відшкодування та розміром заподіяного збитку, франшизи і моральної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 186, 353-355 ЦПК України, -
У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди відмовити в частині позовних вимог до ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період 24.11.2022 - 03.10.2023, а також в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення різниці між розміром страхового відшкодування та розміром заподіяного збитку, стягнення франшизи та моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текс ухвали складений та підписаний суддею 22.09.2025 року.
Суддя -