Справа №:755/7847/25
Провадження №: 2/755/7093/25
"22" вересня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Гаврилової О.В.,
за участю секретаря - Ткаченко О.В.,
розглянувши в підготовчому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва заяву відповідача ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу зустрічного позову, подану представником - адвоката Чередниковою А.С. в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 травня 2025 року відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
04 серпня 2025 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, поданий представником - адвокатом Чередниковою А.С. через систему «Електронний суд».
22 вересня 2025 року в підготовчому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Чередникова А.С. просили поновити строк на подачу зустрічного позову, посилаючись на те, що з 31 травня по 07 червня 2025 року відповідач перебувала у відрядженні, а з 09 по 13 червня 2025 року - у відпустці та повернулась в Україну 15 червня 2025 року. Крім того, підготовка процесуальних документів у справі потребувала ретельної підготовки та належного збирання доказів. При цьому ОСОБА_1 лише 21 липня 2025 року уклала із адвокатом договір про надання правничої допомоги, затримка з укладенням якого була обумовлена підготовкою до відрядження та неможливістю здійснити оплату за надання правничої допомоги, з урахуванням того, що в провадженні суду перебуває 4 справи зі спорів між сторонами, що потребує значних витрат відповідача на правничу допомогу, враховуючи розмір її доходу та майновий стан. Наведені обставини сторона відповідача вважає поважними та такими, що є підставами для поновлення строку на подачу зустрічної позовної заяви. Додатково представник відповідача зауважила, що вимогами первісного позову охоплено не весь обсяг майна подружжя сторін, тому спільний розгляд позовів сторін буде ефективним та сприятиме процесуальній економії.
В підготовчому засіданні позивач ОСОБА_2 вказав на відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду із зустрічним позовом, особливо з урахуванням тривалості пропуску цього строку.
Вивчивши доводи заяви про поновлення строку на подачу зустрічного позову, вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно з положенням ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, №30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффрделя Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 травня 2025 року про відкриття провадження у справі роз'яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву в строк, що не може перевищувати 15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження.
Вказаною ухвалою відповідачу також роз'яснено право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Як убачається з матеріалів справи, копія ухвали про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету відповідача 16 травня 2025 року, а 20 травня 2025 року відповідач отримала копію позовної заяви з доданими до неї документами, що підтверджується розпискою відповідача та не заперечується останньою.
Отже строк на подачу зустрічного позову сплив 04 червня 2025 року (з урахуванням дати отримання відповідачем копії позовної заяви з додатками).
Проте зустрічний позов подано до суду лише 04 серпня 2025 року, тобто через 2 місяці після спливу строку на його подання.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Доводи сторони відповідача про те, що вчасному поданню зустрічного позову перешкоджало перебування відповідача з 31 травня по 07 червня 2025 року у відрядженні та з 09 по 13 червня 2025 року - у відпустці є неспроможними, оскільки з долучених відповідачем доказів на обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання зустрічного позову вбачається, що відрядження та відпустка відповідача не завадили їй 27 травня 2025 року та 13 червня 2025 року укласти з адвокатом договори на її представництво в інших справах.
Також не може бути безумовною та поважною підставою для продовження строку на подачу зустрічного позову посилання відповідача на те, що з урахуванням кількості справ, стороною в яких вона є, звернення до адвоката для представництва інтересів у суді по цій справі стало можливим лише 21 липня 2025 року (з урахуванням вартості адвокатських послуг), оскільки за матеріалами справи не вбачається перебування відповідача в скрутному матеріальному становищі, а час на вчинення процесуальної дії в одній справі не може ставитись у залежність від розгляду судом інших справ за участю сторони у справі.
Аналізуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що наведені відповідачем підстави для поновлення пропущеного строку на подачу зустрічної позовної заяви не є поважними, а тому приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про їх поновлення.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
З урахуванням викладеного та зважаючи на те, що зустрічна позовна заява подана з порушенням ч. 1 ст. 193 ЦПК України, суд убачає підстави для повернення зустрічного позову заявнику, що не позбавляє відповідача права звернутись до суду з окремим позовом в загальному порядку.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 10, 126, 127, 193, 194, 260, 353 ЦПК України, -
У задоволені заяви відповідача ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу зустрічного позову - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - повернути заявнику.
Копію зустрічної позовної заяви долучити до матеріалів справи.
Роз'яснити ОСОБА_1 право на звернення з цим позовом до суду в загальному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повна ухвала суду складена 22 вересня 2025 року.
Суддя: