Номер провадження 2/754/4509/25
Справа №754/5573/25
Іменем України
22 вересня 2025 року м. Київ
Деснянський районний суд міста Києва
під головуванням судді Бабко В. В.
за участю секретаря судового засідання Краснощоки О. В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Дем'янової К. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства "Укртрансгаз" про поновлення на роботі,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі.
Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 17.03.2025 ОСОБА_1 відповідно до наказу № 245-К було звільнено з посади начальника відділу економічної безпеки, департаменту економічної, інформаційної та кадрової безпеки АТ «Укртрансгаз» у зв'язку зі скороченням, відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач зазначає, що 19.02.2025, з урахуванням наданого роботодавцем переліку наявних вільних вакансій в АТ «Укртрансгаз» він подав заяву про призначення на вакантну посаду начальника відділу управління непрофільними активами департаменту майна та непрофільних активів. Проте комісією було прийнято рішення на користь іншого співробітника ОСОБА_3 у зв'язку з наявністю у нього вторинних переваг (великий досвід роботи на підприємстві, винаходи тощо). Витяг з протоколу засідання комісії від 24.02.2025, позивач отримав після виходу з лікарняного 10.03.2025 разом з оновленим списком вакансій, де вакансія начальника відділу управління непрофільними активами департаменту майна та непрофільних активів все ще була зазначена вакантною. У подальшому позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 так і не було прийнято на посаду начальника відділу управління непрофільними активами департаменту майна та непрофільних активів, більш того, останній взагалі не попадав під скорочення чисельності штату. За таких обставин позивач вважає, що йому було неправомірно відмовлено у переведенні на вакантну посаду начальника відділу управління непрофільними активами департаменту майна та непрофільних активів. Позивач вказує, що 10.03.2025 він також подав документи на переведення його на вакантну посаду провідного економіста посади відділу планування та бюджету фінансово-економічного департаменту. Проте отримав відмову у службовій записці № 1001ВН-25-482 від 12.03.2025, в якій зазначалось, що згідно із висновком ОСОБА_4 , відповідність позивача кваліфікації вимогам до цієї посади не підтверджена. Однак позивач зазначає, що відповідно до розділу 2 посадової інструкції провідного економіста відділу планування та бюджету фінансово економічного департаменту АТ «Укртрансгаз», на зазначену вище посаду призначається особа яка має повну вищу освіту відповідного напрямку підготовки (магістр або спеціаліст) і стаж роботи за фахом не менше двох років. За таких обставин, позивач вважає що відповідав кваліфікаційним вимогам визначеним для посади, при цьому йому знову було неправомірно відмовлено у переведенні на вакантну посаду. У подальшому 17.03.2025 позивачем знову було подано заяву про призначення на вакантну посаду економіста провідного відділу консолідованої звітності фінансово-економічного департаменту, проте й в цьому йому було відмовлено у зв'язку з невідповідністю посаді, без жодної конкретизації у чому вона полягає, після чого його було одразу звільнено без пропозицій зайняти інші наявні вакантні посади. Позивач вважає такі дії відповідача незаконними, на підставі чого просить суд визнати незаконним та скасувати наказ АТ «Укртрансгаз» №245-К від 17.03.2025 щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу економічної безпеки, департаменту економічної, інформаційної та кадрової безпеки АТ «Укртрансгаз» у зв'язку зі скороченням відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗпП України та поновити його на посаді начальника відділу економічної безпеки, департаменту економічної, інформаційної та кадрової безпеки АТ «Укртрансгаз». Стягнути з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.03.2025 по 09.09.2025 в розмірі 298827,36грн.
18.04.20205 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, відкрито провадження у справі, призначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
13.05.2025 до суду від АТ «Укртрансгаз» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що у червні 2023 ОСОБА_1 , було прийнято на роботу в АТ «Укртрансгаз» на посаду начальника відділу економічної безпеки департаменту економічної, інформаційної та кадрової безпеки. На підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штату працівників, зокрема у зв'язку із виведенням з штатного розпису посади начальника відділу економічної безпеки департаменту економічної, інформаційної та кадрової безпеки АТ «Укртрансгаз» та наказу АТ «Укртрансгаз» від 31.07.2024 № 524 «Про затвердження змін до штатних розписів» ОСОБА_1 був письмово попереджений 23.12.2024 про наступне вивільнення після закінчення двомісячного терміну з дня ознайомлення з цим попередженням. Одночасно із попередженням про звільнення у зв'язку із скороченням посади ОСОБА_1 був письмово ознайомлений з переліком вакантних посад АТ «Укртрансгаз». На дату попередження про звільнення, від запропонованих вакансій позивач відмовився, про що свідчить запис позивача у вищезазначеному попередженні. У подальшому протягом періоду роботи в АТ «Укртрансгаз» позивач неодноразово письмово інформувався про вакантні посади товариства, включно на дату звільнення, про свідчить підпис позивача про ознайомлення. Після ознайомлень з вакантними посадами позивач почергово виявив бажання бути призначеним спочатку на посаду начальника відділу управління непрофільними активами департаменту майна та непрофільних активів, в подальшому на посаду провідного економіста відділу планування та бюджету фінансово-економічного департаменту, а згодом провідного економіста відділу консолідованої звітності фінансово-економічного департаменту. Однак призначення відповідача на обрані посади не відбулось з огляду на таке. Позивачу було відмовлено у призначенні на посаду начальника відділу управління непрофільними активами департаменту майна та непрофільних активів, у зв'язку з тим, що переважне право на залишення на роботі на цій посаді було надано іншому працівникові - ОСОБА_3 . Позивачу було відмовлено у призначенні на посаду провідного економіста відділу планування та бюджету фінансово-економічного департаменту зв'язку з тим, що він не з явився на заплановану зустріч для оцінки його практичних навичок, що унеможливлювало встановлення відповідності кваліфікації позивача для виконання обов'язків за цією посадою. Також ОСОБА_5 було відмовлено у призначення на посаду провідного економіста відділу консолідованої звітності фінансово-економічного департаменту, у зв'язку із встановленням його невідповідності вимогам до цієї посади. 13.03.2025 позивач ОСОБА_5 був звільнений з роботи на підставі наказу від 17.03.2025 № 245-к у зв'язку із вкороченням штату працівнику на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП. Також у відзиві зазначено, що комісією було надано переважне право працівникові ОСОБА_3 на призначення на посаду начальника відділу управління непрофільними активами департаменту майна та непрофільних активів, оскільки у нього було чотири переважаючи підстави для переважного права на залишення на роботі проти однієї у ОСОБА_1 . Однак процедура призначення ОСОБА_3 на цю посаду була перервана у зв'язку з тим, що 14.04.2025 ОСОБА_3 подав заяву про відмову від наданого йому переважного права на залишення на роботі ( ОСОБА_5 на цей момент вже був звільнений). Крім того вказують, що 16.04.2025 наказом № 289 «Про затвердження змін до штатних розписів» посада начальника відділу управління непрофільними активами департаменту майна та непрофільних активів, виведена із штатного розпису. Тому вищевказані обставини повністю спростовують твердження позивача з приводу неправомірної відмови товариства у призначення його на посаду. Відповідач вказує, що 10.03.2025 позивач подав документи на переведення його на вакантну посаду провідного економіста відділу планування та бюджету фінансово-економічного департаменту. Однак товариством, для визначення рівня знань та досвіду для займаної посади, було проведено теоретичну підготовку позивача, зокрема на володіння загальними економічними знаннями. Для виявлення практичних навичок ОСОБА_1 за вакантною посадою була призначена робоча зустріч на 11.03.2025. Однак в цей день позивач не з'явився, про свою відсутність не повідомив, за результатами чого було складено Акт від 11.03.2025 про відсутність на роботі більше 3 годин. Згідно з висновком фінансового директора товариства, викладеному в службовій записці, неявка кандидата ОСОБА_1 на заплановану зустріч не дала можливості оцінити його рівень практичної підготовки, а також продемонструвала відсутність у нього трудової дисципліни та інших компетенцій, таких як відповідальність, що як наслідок унеможливило його призначення на посаду провідного економіста відділу планування та бюджету фінансово-економічного департаменту. У подальшому 17.03.2025 на виконання резолюції генерального директора товариства та начальника департаменту з управління персоналом, ОСОБА_1 для зайняття посади провідного економіста відділу консолідованої звітності фінансово-економічного департаменту, було призначено професійне тестування на предмет володіння необхідними знаннями, вміннями та навичками для успішного виконання обов'язків за вакантною посадою. 17.03.2025 позивач пройшов тестове опитування на виявлення його знань і практичних вмінь для виконання посадових обов'язків провідного економіста. Результат опитування показав 14% відповідності вимогам посади. Загальний висновок, кандидат не відповідає вимогам до посади. Таким чином після попередження про вивільнення до дня розірвання з позивачем трудового договору, ОСОБА_1 пропонувались вакансії яку біли вільні на момент попередження або з'явились на підприємстві протягом його періоду. Крім того, 24.02.2025, в день коли позивач мав бути звільненим з посади зі спливом двох місяців від дати попередження про звільнення, позивачем був оформлений лікарняний. Однак на наступний день після закінчення лікарняного, позивач не був звільнений з роботи, оскільки він подав заяву про призначення на посаду провідного економіста відділу планування та бюджету фінансово-економічного департаменту. Роботодавцем було призупинено процес звільнення для можливого призначення позивача на обрану ним посаду. Крім того, позивачу були запропоновані також інші посади в товаристві, однак позивач не виявив бажання та фактично відмовився від призначення на жодну з посад. Таким чином відповідач виконав належним чином вимоги КЗпП України. На підставі чого просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Ткачук В. Л. в судових засіданнях позов підтримували та просив його задовольнити в повному обсязі
Представник відповідача АТ «Укртрансгаз» Дем'янова К. О., в судових засіданнях проти позову заперечувала, просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно із статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку про відмову в позові з таких підстав.
Суд установив такі факти та їм правовідносин.
22.06.2023 Наказом АТ «Укртрансгаз» № 387-к, ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду начальника відділу економічної безпеки департаменту економічної, інформаційної та кадрової безпеки з 23.06.2023, з посадовим окладом 62950,00грн на місяць, з табельним номером 50044308, з випробуванням строком три місяці, та визначити розташування робочого місця за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1.
21.07.2024 Наказом АТ «Укртрансгаз» № 524 було затверджено та введено в дію з 01.08.2024: 1.1 зміну до штатного розпису працівників апарату АТ «Укртрансгаз»; 1.2 зміну до штатного розпису керівників АТ «Укртрансгаз»; 1.3 зміну до штатного розпису працівників Пролетарського виробництва управління підземного зберігання газу АТ «Укртрансгаз»; 1.4 зміну до штатного розпису працівників Угерського виробництва відділення ремонту обладнання підземних сховищ газу АТ «Укртрансгаз»; 1.5 зміну до штатного розпису працівників Виробничого центру технічної діагностики «Техдіагаз» АТ «Укртрансгаз»; 1.6 зміну до штатного розпису працівників філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» АТ «Укртрансгаз»; 1.7 зміну до штатного розпису працівників філії «Науково-дослідний інститут транспорту газу» АТ «Укртрансгаз». Начальникам департаменту з управління персоналом Москалюку І. В., начальнику Пролетарського виробничого управління підземного зберігання газу Андрусіву В. М., начальнику Угерського виробництва відділення ремонту обладнання підземних сховищ газу Павліву В. І., начальнику Виробничого центру технічної діагностики «Техдіагаз» Тюкавкіну С. Г., директору філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» Трощаку В, В, та директору філії «Науково-дослідний інститут транспорту газу» Герасимову О. В. вжити заходів щодо приведення чисельності штату працівників АТ «Укртрансгаз» відповідно до затверджених змін до штатних розписів з дотриманням вимог, передбачених чинним законодавством.
Згідно із Витягу з додатку 1 до наказу АТ «Укртрансгаз» від 31.07.2024 № 524 «Про затвердження змін до штатних розписів» зі штату було виведено посаду начальника відділу економічної безпеки, департаменту економічної, інформаційної та кадрової безпеки АТ «Укртрансгаз».
23.12.2024 ОСОБА_1 був ознайомлений із попередженням про вивільнення у зв'язку із скороченням штату працівників, про що свідчить його підпис на попередженні. Крім того ОСОБА_1 було власноручно написано, що він відмовляється від запропонованих вакантних посад.
23.12.2024 ОСОБА_1 був ознайомлений із вакантними посадами АТ «Укртрансгаз» наявні в товаристві станом на 23.12.2024, що засвідчено його власноручним підписом. ОСОБА_1 відмовився від запропонованих вакантних посад.
03.01.2025 ОСОБА_1 був ознайомлений із вакантними посадами АТ «Укртрансгаз» наявні в товаристві станом на 01.01.2025, що засвідчено його власноручним підписом. ОСОБА_1 відмовився від запропонованих вакантних посад.
21.01.2025 ОСОБА_1 був ознайомлений із вакантними посадами АТ «Укртрансгаз» наявні в товаристві станом на 16.01.2025, що засвідчено його власноручним підписом. ОСОБА_1 відмовився від запропонованих вакантних посад.
04.02.2025 ОСОБА_1 був ознайомлений із вакантними посадами АТ «Укртрансгаз» наявні в товаристві станом на 01.02.2025, що засвідчено його власноручним підписом. ОСОБА_1 відмовився від запропонованих вакантних посад.
18.02.2025 ОСОБА_1 був ознайомлений із вакантними посадами АТ «Укртрансгаз» наявні в товаристві станом на 16.02.2025. ОСОБА_1 було прийнято пропозицію зайняти вакантну посаду начальника відділу управління непрофільними активами департаменту майна та непрофільних активів.
18.02.2025 ОСОБА_1 на ім'я Генерального директора АТ «Укртрансгаз» Романа Малютіна, була написана заява відповідно до якої зазначено, що відповідно до п. 1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України у зв'язку із скорочення посади начальника відділу економічної безпеки департаменту економічної, інформаційної та кадрової безпеки АТ «Укртрансгаз», після ознайомлення з наданим переліком наявних вакантних посад в АТ «Укртрансгаз» станом на 16.02.2025, просить призначити його на запропоновану йому 18.02.2025 посаду начальника відділу управління непрофільними активами департаменту майна та непрофільних активів.
18.02.2025 ОСОБА_1 була написана зава до Комісії з визначення переважного права працівників на залишення на роботі на посаді начальника відділу управління непрофільними активами департаменту майна та непрофільних активів. У своїй заяві ОСОБА_1 просив розглянути питання про визнання йому переважного права на залишення на роботі.
24.02.2025 до Комісії з визначення переважного права працівників на залишення на роботі надійшла заява від ОСОБА_3 , в якій він також просив розглянути питання про визнання йому переважного права на залишення на роботі на посаді начальника відділу управління непрофільними активами департаменту майна та непрофільних активів.
24.02.2025 згідно із Витягу з протоколу засідання комісії з визначення переважного права працівників на залишення на роботі, комісія взяла до уваги, що ОСОБА_1 , начальник відділу економічної безпеки департаменту економічної, інформаційної та кадрової безпеки і ОСОБА_3 , директор, керівництво ліквідованих відокремлених підрозділів, загальний підрозділ, підрозділи при апараті, мають рівень освіти і професійний досвід відповідний кваліфікаційним вимогам до посади. Комісія вважає, що обидва працівники можуть бути однаково успішними та вакантній посаді за рахунок високого рівня освіти та набутого управлінського досвіду ( ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ), досвіду аудиторської роботи в сфері економіки ( ОСОБА_1 ), знання виробничої сфери діяльності АТ «Укртрансгаз» ( ОСОБА_3 ). Тому керуючись ч. 2 ст. 42 КЗпПУ, за рівних умов продуктивності праці і кваліфікації працівників. Комісія розглянула інші підстави, які впливають на рішення щодо надання переважного права на залишення на роботі. Зокрема комісія встановила, що: ОСОБА_1 має одну із переважних підстав для надання переважного права на залишення на роботі: має 3-х неповнолітніх дітей, що знаходяться на його утриманні. ОСОБА_3 має чотири переважні підстави для надання переважного права на залишення на роботі: має більший стаж роботи на підприємстві і Групі Нафтогаз 25 років проти 1 року у ОСОБА_1 ; має на утриманні неповнолітню дочку, а також батька, який має інвалідність; має зареєстровані винаходи, зокрема патент на «зварну муфту для ремонту трубопроводу», «метод ремонту кільцевих швів шляхом встановлення зварної муфти» та інші; є учасником бойових дій, є особою з інвалідністю внаслідок війни. За однаковою продуктивності праці та кваліфікації перевагу матиме та особа, у якої більше переважаючих підстав, передбачених ч. 2 ст. 42 КЗпП України та п. 2.2 Регламенту, перед тими особами, у яких таких підстав менше. Оскільки за однакої продуктивності праці та кваліфікації ОСОБА_3 має чотири переважних підстави для надання переважного права на залишення на роботі, а ОСОБА_1 тільки одну із таких підстав, то комісія прийняла рішення надати ОСОБА_3 переважне право на залишення на роботі на посаді начальника відділу управління профільними активами департаменту майна та непрофільних активів.
З 24.02.2025 по 10.03.2025 ОСОБА_1 знаходився на лікарняному, що не спростовується учасниками судового розгляду.
10.03.2025 об 11:23 ОСОБА_1 був ознайомлений із Витягом з протоколу та отримав його екземпляр, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 на витягу з протоколу.
10.03.2025 ОСОБА_1 був ознайомлений із вакантними посадами АТ «Укртрансгаз» наявні в товаристві станом на 01.03.2025, що засвідчено його власноручним підписом. ОСОБА_1 зазначав, що 18.02.2025 він написав заяву про призначення на посаду начальника відділу. Про рішення комісії з надання переважного права на залишення на роботі не на його користь він ознайомився тільки 10.03.2025, тому буде обирати нову посаду і писати заяву про призначення.
10.03.2025 ОСОБА_1 був ознайомлений із вакантними посадами АТ «Укртрансгаз» наявні в товаристві станом на 10.03.2025. ОСОБА_1 було прийнято пропозицію зайняти посаду економіст провідний відділу планування та бюджету фінансово-економічного департаменту АТ «Укртрансгаз».
10.03.2025 ОСОБА_1 на ім'я Генерального директора АТ «Укртрансгаз» Романа Малютіна, була написана заява відповідно до якої зазначено, що відповідно до п. 1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України у зв'язку із скорочення посади начальника відділу економічної безпеки департаменту економічної, інформаційної та кадрової безпеки АТ «Укртрансгаз», після ознайомлення з наданим йому 10.03.2025 витягом з протоколу засідання комісії з визначення переважного права працівників на залишення на роботі не на його користь, а також після ознайомлення з переліком наявних вакантних посад в АТ «Укртрансгаз» станом на 10.03.2025, просить призначити його на запропоновану йому 10.03.2025 вакантну посаду Економіст провідний відділу планування та бюджету фінансово-економічного департаменту АТ «Укртрансгаз».
10.03.2025 Начальник департаменту з управління персоналом Ігор Москалюк направив Службову записку № 1001СЛ-25-6052 фінансовому директору ОСОБА_6 , в якій просив встановити, чи відповідають досвід роботи і кваліфікації ОСОБА_1 для виконання обов'язків за вакантною посадою провідного економіста відділу планування та бюджету фінансово-економічного департаменту. Висновок про відповідність вищезазначеного працівника кваліфікаційним вимогам до вищезазначеної посади просив надати письмово у встановленому порядку до 10:00 - 11.03.2025.
10.03.2025 Начальником відділу кадрового адміністрування АТ «Укртрансгаз» Ущапінським П. В. в системі документообігу АТ «Укртрансгаз» було розміщено повідомлення про заплановану на 11.03.2025 з 11:00-12:00 другу зустріч з ОСОБА_1 , кандидатом на посаду провідного економіста, для встановлення відповідності практичних вмінь виконувати посадові обов'язки за посадою провідного економіста.
11.03.2025 провідним інженером ОСОБА_7 , керівником групи ОСОБА_8 , експертом з питань комплаєнсу Артуром Гільбуртом було складено Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 більше 3 годин 11.03.2025, а саме з 08:30 до 12:10.
11.03.2025 ОСОБА_1 ознайомився з Актом про відсутність на роботі та власноруч написав, що він перебував у лікаря у зв'язку з незадовільним самопочуттям.
11.03.2025 фінансовим директором Євгеном Палєнкою на ім'я начальника департаменту з управління персоналом Ігоря Москалюка було направлено Службову записку «1001СЛ-25-6246Ю, відповідно до якої зазначено, що для встановлення відповідності досвіду роботи ОСОБА_9 на наявних у нього практичних навичок і вмінь для виконання обов'язків за вакантною посадою провідного економіста була призначена додаткова зустріч на 11:00 11.03.2025. На цю зустріч ОСОБА_1 не з'явився, про своє неприбуття не повідомив. Такі дії кандидата на посаду ОСОБА_1 , по-перше, не дали можливість оцінити його рівень практичної підготовки, по-друге, продемонстрували відсутність у нього трудової дисципліни та іншої компетенції, таких як відповідальність, відсутність чого унеможливлює призначення на посаду провідного економіста відділу планування та бюджету фінансово-економічного департаменту будь-якого кандидата, незалежно від рівня його теоретичних чи практичних знань, умінь та навичок. Враховуючи викладене, пропонують відмовити ОСОБА_1 , начальнику відділу економічної безпеки департаменту економічної, інформаційної та кадрової безпеки АТ «Укртрансгаз» у призначення на посаду провідного економіста відділу планування та бюджету фінансово-економічного департаменту.
17.03.2025 ОСОБА_1 був ознайомлений із вакантними посадами АТ «Укртрансгаз» наявні в товаристві станом на 16.03.2025. ОСОБА_1 було зазначено, що 17.03.2025 заяву про призначення на посаду буде надано додатково.
17.03.2025 ОСОБА_1 на ім'я Генерального директора АТ «Укртрансгаз» Романа Малютіна, була написана заява відповідно до якої зазначено, що відповідно до п. 1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України у зв'язку із скорочення посади начальника відділу економічної безпеки департаменту економічної, інформаційної та кадрової безпеки АТ «Укртрансгаз», після ознайомлення з наданим йому 10.03.2025 витягом з протоколу засідання комісії з визначення переважного права працівників на залишення на роботі не на його користь, а також після ознайомлення з переліком наявних вакантних посад в АТ «Укртрансгаз» станом на 16.03.2025, просить призначити його на запропоновану йому 17.03.2025 вакантну посаду Економіст провідний відділу консолідованої звітності фінансово-економічного департаменту АТ «Укртрансгаз».
17.03.2025 Начальником відділу кадрового адміністрування АТ «Укртрансгаз» Ущапінським П. В. в системі документообігу АТ «Укртрансгаз» було розміщено повідомлення, в якому зазначалось, що у зв'язку із заявою ОСОБА_1 щодо призначення на посаду провідного економіста відділу консолідованої звітності фінансово-економічного департаменту, призначається професійне тестування для встановлення відповідності професійної кваліфікації ОСОБА_1 виконувати обов'язки за вакантною посадою провідного економіста відділу консолідованої звітності фінансово-економічного департаменту. Час проведення зустрічі призначено на 14:30-15:30.
Згідно із Листа оцінювання знань кандидата ОСОБА_1 на посаду провідного економіста відділу консолідованої звітності фінансово-економічного департаменту, ОСОБА_1 набрав 31 бал із максимальних 225. Згідно із висновком, кандидат не відповідає вимогам посади. Встановлена відповідність посади 14%.
17.03.2025 ОСОБА_1 ознайомився із листом оцінювання знань кандидата на посаду провідного економіста відділу консолідованої звітності фінансово-економічного департаменту та отримав його другий екземпляр.
17.03.2025 Наказом № 245-к від 17.03.2025 звільнено ОСОБА_1 , начальника відділу економічної безпеки департаменту економічної, інформаційної та кадрової безпеки (табельний номер 50044308) 17.03.2025 у зв'язку із скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України.
ОСОБА_1 ознайомився з Наказом про звільнення № 245-к від 17.03.2025, та зазначив, що з наказом не згоден, при звільнення були порушені його права, у призначенні на запропоновані йому посади на які він написав заяви, йому відмовлено.
Також під час розгляду справи, з пояснень позивача, беззаперечно встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.07.2025 вже працевлаштований, на посаді юрисконсульта, однак суду не повідомлено на якому підприємстві чи товаристві.
У відповідності до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
За змістом статті 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Положеннями ст. 2 КЗпП України регламентовано, що право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Згідно зі ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається (абз. 4 ст. 22 КЗпП України).
Відповідно до п. 4 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є, зокрема: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Стаття 9 Конвенції Міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Верховною Радою України 04 лютого 1994 року, регламентує, що тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.
Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, що передбачає кілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, а саме: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.
Штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тобто, скорочення штату представляє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.
З встановлених обставин справи вбачається, що у відповідача АТ «Укртрансгаз» відбулися зміни в організації підприємства, які пов'язані зі зміною структури та штатного розпису.
За змістом частини третьої статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.
За загальним правилом, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність скорочення штату та чисельності працівників, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить власнику або уповноваженому ним органу (див. висновки Верховного Суду в постановах від 16 січня 2018 року у справі №519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, від 27 травня 2021 року в справі № 201/6689/19).
При проведенні звільнення працівників у зв'язку зі скороченням штату на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України керівниками підприємства повинні бути дотримані вимоги ст. 42 та ст. 49-2 КЗпП України.
У постанові Верховного Суду України від 23.03.2016 по справі № 6-2748цс15 викладено правовий висновок про те, що під час звільнення працівника на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації праці, у тому числі скорочення штату працівників, необхідно дотримуватись гарантій, передбачених статтею 49-2 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважене право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Під час розгляду справи встановлено, що АТ «Укртрансгаз» після повідомлення ОСОБА_1 про вивільнення у зв'язку із скороченням штату працівників, в той же день надало вакантний перелік посад в АТ «Укртрансгаз». Однак ОСОБА_1 відмовився від запропонованих йому вакантних посад.
У подальшому АТ «Укртрансгаз» тричі (03.01.2025, 21.01.2025, 04.02.2025) направляла ОСОБА_1 перелік вакантних посад в АТ «Укртрансгаз», однак він тричі відмовлявся від запропонованих йому вакансій. І лише на четвертий раз (18.02.2025) ОСОБА_1 було прийнято пропозицію зайняти вакантну посаду начальника відділу управління непрофільними активами департаменту майна та непрофільних активів.
АТ «Укртрансгаз», після вивчення заяви ОСОБА_1 про прийняття пропозиції зайняти вакантної посади начальника відділу управління непрофільними активами департаменту майна та непрофільних активів, було сформовано Комісію з визначення переважного права працівників на залишення на роботі. Оскільки окрім позивача ОСОБА_1 із заявою про прийняття пропозиції зайняти вакантну посаду начальника відділу управління непрофільними активами департаменту майна та непрофільних активів також звернувся ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат;
11) працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Так, Комісія з визначення переважного права працівників на залишення на роботі, дійшла висновку, що обидва кандидати на одну посаду мають рівні умови продуктивності праці і кваліфікації працівників. Однак за однакої продуктивності праці та кваліфікації, працівник ОСОБА_3 має чотири переважних підстави для надання переважного права на залишення на роботі, а ОСОБА_1 тільки одну із таких підстав.
Тому комісією, у відповідності до норм 40 КЗпП України, було вмотивовано зроблено висновок про надання ОСОБА_3 переважного право на залишення на роботі на посаді начальника відділу управління профільними активами департаменту майна та непрофільних активів.
Таким чином суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що йому було неправомірно відмовлено у переведенні на вакантну посаду начальника відділу управління непрофільними активами департаменту майна та непрофільних активів, оскільки це не відповідає дійсності.
До того ж, встановлено під час розгляду справи, що позивачем ОСОБА_1 не оскаржувався Протокол засідання комісії з визначення переважного права працівників на залишення на роботі, зауважень щодо неправильності або неповноти складання Протоколу від ОСОБА_1 до АТ «Укртрансгаз» не надходило.
Також суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що відповідачем неправомірно йому було відмовлено у переведенні на вакантну посаду провідного економіста, яку він обрав 10.03.2025, та вакантну посаду економіста провідного відділу консолідованої звітності фінансово-економічного департаменту, обрану ним 17.03.2025.
Оскільки як убачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 самостійно, без поважної на то причини, не з'явився на зустріч з начальником відділу кадрового адміністрування для встановлення відповідності досвіду роботи на наявних у нього практичних навичок і вмінь на посаду провідного економіста відділу планування та бюджету фінансово-економічного департаменту.
Саме у зв'язку з безпідставною неявкою позивача на зустріч з начальником відділу кадрового адміністрування для встановлення відповідності досвіду роботи та навичок, йому було відмовлено у призначенні на посаду провідного економіста відділу планування та бюджету фінансово-економічного департаменту.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 17.03.2025 ОСОБА_1 було призначено професійне тестування для встановлення відповідності на посаду економіста провідного відділу консолідованої звітності фінансово-економічного департаменту. Однак за результати розгляду оцінювання знань кандидата, ОСОБА_1 не відповідає вимогам посади, так як він набрав 31 бал з максимальних 225.
ОСОБА_1 результати його оцінювання оскаржені не були, що не заперечувалось учасниками справи в судових засіданнях.
Також суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_1 , наданих ним в судовому засіданні, про те що 17.03.2025 його було попереджено про призначення йому професійного тестування для встановлення відповідності займаній посаді за 10 хвилин до початку його проведення, та йому ніхто не надав орієнтовний перелік питань для того, що б він міг підготуватись. Оскільки суд встановив, що ОСОБА_1 не звертався до керівництва з проханням надати йому для ознайомлення орієнтовний перелік питань, та не звертався з проханням перенести тестування для того щоб мати змогу до нього підготуватись.
Власник є таким, що належно виконав вимоги КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, провадження № 61-38337св18, від 09 червня 2021 року у справі № 444/372/20, провадження № 61-5325св21, від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц, провадження № 61-787св17.
У разі відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник підлягає звільненню відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.
Згідно із ч. 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у п. 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою, на іншу роботу.
У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 641/5330/16ц зазначено: «Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення».
Тобто, Верховний Суд детально визначив перелік питань, які підлягають з'ясуванню під час розгляду спору про скорочення.
Проте, Верховний Суд у постанові по справі № 761/41149/16-ц від 29.01.2020 надав роз'яснення, вказавши: «…Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення… Працевлаштування попередженого про звільнення у зв'язку із скороченням штату працівника є обов'язком роботодавця, і такий обов'язок роботодавцем повинен виконуватися добросовісно без застосування надмірного формалізму, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин…».
Аналогічну позицію було висловлено Верховним Судом у постанові по справі №646/2661/20 від 09.12.2021 «…роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Відповідачем пропонувалася робота на момент попередження і звільнення, але цей перелік посад був вибірковий і неповний, і мені не були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які були і з'явилися на підприємстві протягом цього періоду. На вимогу позивача надати повний перелік посад, які відповідають його спеціальності та кваліфікації в межах м. Харкова, не було надано цей перелік, а саме перелік був неповним…».
Тобто, якщо з моменту повідомлення працівників про скорочення та до моменту фактичного звільнення працівника на підприємстві з'явилися будь-які нові вакансії, на роботодавця покладено обов'язок повідомити про це працівника, який підлягає скороченню.
Невиконання обов'язку щодо працевлаштування вивільнюваного працівника, безумовно негативно впливає на законність процедури скорочення штату та слугує підставою для поновлення вивільненого працівника на роботі.
До того ж одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену частиною другою статті 49-4 цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов'язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об'єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).
Таким чином матеріали справи свідчать, що у цій справі відповідач належно виконав вимоги ч. 1, 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування позивача, запропонувавши йому посади, які відповідали його професії, кваліфікації та досвіду роботи шляхом надання письмових пропозицій.
Однак відповідач, обравши три вакантні пропозиції, не був призначений на жодну із обраних, оскільки переважне право на залишення на роботі на посаді начальника відділу управління профільними активами департаменту майна та непрофільних активів, було надано іншому працівнику. У призначенні позивачу на посаду провідного економіста відділу планування та бюджету фінансово-економічного департаменту, було відмовлено, оскільки позивач не з'явився на зустріч для встановлення відповідності досвіду його роботи та на наявних у нього практичних навичок і вмінь для виконання обов'язків за вакантною посадою. А у призначенні позивача на посаду провідного економіста відділу консолідованої звітності фінансово-економічного департаменту, позивачу було відмовлено, оскільки була встановлена невідповідність його займаній посаді за результатами незадовільного складання тестування.
А оскільки від ОСОБА_1 , станом на 17.03.2025, не надходило більше заяв про призначення його на запропоновані йому вакантні посади, АТ «Укртрансгаз» 17.03.2025, після встановлення невідповідності позивача до останньої обраної ним посади, було видано Наказ № 245-к про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із скороченням штату працівників, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
До того ж, суд встановив, що ще 24.02.2025 закінчився двох місячний термін з дня ознайомлення позивача з попередження про вивільнення у зв'язку зі скороченням штату. Однак позивач ОСОБА_1 з 24.02.2024 по 10.03.2025 перебував на лікарняному. Але замість того щоб звільнити ОСОБА_1 з 10.03.2025 після виходу з лікарняного, по закінченню двох місячного терміну з дня ознайомлення з попередженням про вивільнення, товариство безперешкодно надало право позивачу ще двічі скористатись можливість перевести його на вільні вакансії в Товаристві.
Отже на підставі викладеного вище, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі не підлягають задоволенню, по тим підставам, що у відповідача дійсно мали місце зміни (скорочення) штату працівників, наслідком яких стало скорочення посади, яку займав позивач. Крім того відповідач виконав вимоги закону щодо працевлаштування ОСОБА_1 , адже він, як роботодавець, повідомив позивачу про усі вільні в установі посади, проте позивач після встановлення не відповідності не повідомив додатково відповідачу про своє бажання зайняти якусь із інших вказаних відповідачем посад, які були вільними, про що могло б свідчити подання ним заяви із зазначенням конкретної посади, яку він має намір обіймати.
Щодо позовної вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає про таке.
Так, частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Враховуючи, що позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визнання незаконним та скасування наказу та поновлення на роботі, суд дійшов до висновку про залишення їх також без задоволення.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Встановивши, що позивачем не доведено порушення його прав та інтересів і незаконності дій АТ «Укртрансгаз», суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, вони в такому вигляді не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного та трудового законодавства України, оскільки позивачем не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 77-81 ЦПК України, і тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови в позові покладається на позивача.
Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Кодексом законів про працю України, статтями 7, 10, 76-81, 133, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
У позові ОСОБА_1 до Акційонерного Товариства "Укртрансгаз" про поновлення на роботі - відмовити в повному обсязі.
Судові витрати покладаються на позивача.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акційонерне Товаристве "Укртрансгаз", адреса місцезнаходження: м.Київ, Кловський Узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801.
Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2025.
Суддя В. В. Бабко