ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4635/25
провадження № 2/753/5673/25
17 вересня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі
головуючої судді Шаповалової К.В.
за участі: секретаря судового засідання Давидюк В.О.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя,
07 березня 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що з 17 вересня 2019 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Наразі між сторонами триває процес розлучення. Під час перебування у шлюбі, а саме - 28 вересня 2023 року подружжям за спільні кошти було придбано автомобіль "Subaru Forester", 2008 року випуску, VIN - НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_4 . Між сторонами не було досягнуто згоди щодо добровільного поділу набутого майна. Наразі автомобіль перебуває у користуванні відповідача. Оскільки транспортний засіб є неподільним майном, позивач згодна на грошову компенсацію своєї частки автомобіля, що за її підрахунком складає 214 149,00 грн. Таким чином позивач просить суд визнати автомобіль "Subaru Forester", 2008 року випуску, VIN - НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 спільною сумісною власністю подружжя, та в порядку поділу вказаного майна стягнути на користь позивача грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля у розмірі 214 149,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2025 року позовну заяву було передано для розгляду судді Шаповаловій К.В.
Відповідно до інформації, яка міститься у Єдиному державному демографічному реєстрі, ОСОБА_4 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 17 березня 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання 15 квітня 2025 року о 10:00 год.
Судове засідання призначене на 15 квітня 2025 року було відкладено на 12 травня 2025 року на 11:30 год.
Ухвалою суду від 12 травня 2025 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано з Територіального сервісного центру МВС Київської області № 3244 належним чином завірені копії документів, на підставі яких відбулась реєстрація за ОСОБА_5 права власності на транспортний засіб "Subaru Forester", 2008 року випуску, VIN - НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
14 травня 2025 року від представника відповідача до суду надійшли додаткові письмові пояснення по суті поданого позову, до яких було долучено лист від Головного сервісного центру МВС про всі зареєстровані за відповідачем транспортні засоби.
21 та 23 травня 2025 року до суду від Територіального сервісного центру МВС Київської області № 3244 надійшли копії витребуваних документів.
Судове засідання 9 червня 2025 року було відкладено на 24 липня 2025 року за клопотанням позивача, через відсутність її адвоката.
23 липня 2025 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення суду про розірвання шлюбу між сторонами та звіт про оцінку вартості транспортного засобу.
Судове засідання 24 липня 2025 року було відкладено на 27 серпня 2025 року.
У судовому засіданні 27 серпня 2025 року позивач та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі, вказали, що транспортний засіб був придбаний у період шлюбу сторін за спільні кошти, позивачка працювала, а відповідач навпаки офіційно не працевлаштований, а займався тим, що реєстрував на себе автомобілі та продавав їх, вказали, що сторони вперше розірвали шлюб у 2004 році, але продовжували проживати разом та у них народилась донька у 2007 році, надалі сторони знову уклали шлюб у 2019 році. Зазначили, що відповідач не визнав її право на цей автомобіль та відмовлявся у добровільному порядку ділити. Під час розгляду справи в суді їм стало відомо, що відповідач продав автомобіль повнолітньому сину сторін без повідомлення та узгодження із позивачкою. Враховуючи ці обставини, а також вартість транспортного засобу, просили суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 214149 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти заявлених вимог, вказала, що спірний транспортний засіб було придбано за особисті кошти відповідача від продажу автомобілем, які він мав у власності до укладання шлюбу з позивачкою. Зауважила, що позивач не ставила вимогу про встановлення факту спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу, а тому відповідачем не спростовувалась ця обставина. Зазначила, що оцінка проведене позивачкою без огляду транспортного засобу та не враховано «пробіг» автомобіля, та його дійсний стан. У задоволені позову просила відмовити повністю.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, позивача, представника відповідача, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 29 січня 1994 року зареєстрували шлюб, який був розірваний у 2004 році, що підтверджується відбитками штампів відділі реєстрації актів цивільного стану в паспорті позивача.
Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 .
17 вересня 2019 року між сторонами повторно був зареєстрований шлюбу, який відповідно до рішення Дарницького районного суду м. Києва від 8 квітня 2025 року розірвано.
Відповідно до інформації РСЦ ГСЦ МВС в Київській та Чернігівський областях від 2 січня 2025 року транспортний засіб «Subaru Forester», 2008 року випуску, об'єм двигуна 2457 см3, 28 вересня 2023 року був зареєстрований за ОСОБА_4 .
Відповідно до інформації з Територіального сервісного центру МВС Київської області № 3244 23 січня 2025 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу спірного автомобіля «Subaru Forester», 2008 року випуску, відповідно до якого відповідач продав спірний автомобіль сину за 20000 грн.
Звертаючись із позовом до суду, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості цього автомобіля в розмірі 214149 грн.
Відповідно до звіту про визначення середньої ринкової вартості транспортного засобу, що є аналогічним до загального легкового універсалу марки «Subaru Forester», 2008 року випуску від 16 травня 2025 року, який був здійснений ФОП ОСОБА_6 , ринкова вартість транспортного засобу на дату оцінки становить 416370 грн.
Заперечуючи проти заявлених вимог, представник відповідач не заперечував факту продажу автомобіля без повідомлення та відома позивачки. Поряд з цим, вказала, що транспортний засіб був придбаний відповідачем за його особисті кошти, від продажу попереднього автомобіля Toyota, 1997 року виписку, який був проданий 14 вересня 2023 року.
Із доказів, долучених представником відповідача, вбачається, що згідно повідомлення Головного сервісного центру МВС України за відповідачем було зареєстровано у 2002 році автомобіль МАЗ 8114, у 2010 році автомобіль Toyota, 2002 року випуску, який 31 травня 2023 року було перереєстрованого на нового власника, у 2016 році - Daewoo Lanos, 2007 року випуску, який 5 лютого 2019 року було перереєстровано на нового власника, у 2017 році Skoda Octavia, 2007 року виписку, який 8 лютого 2018 року було знято з обліку для реалізації, у 2018 році Toyota, 1997 року виписку, який 14 вересня 2023 року було перереєстровано на нового власника та у 2023 році спірний автомобіль Subaru Forester, 2008 року випуску, який 23 січня 2025 року було перереєстровано на нового власника - сина сторін.
За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п'ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України).Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша статті 60 СК України).
Відповідно до статті 65 СК України дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України).
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Відповідач у судових засіданнях не заперечував того факту, що вказані транспортні засоби були придбані подружжям за час перебування у шлюбі, проте зазначав, що вони придбані за його особисті кошти. Поряд з цим, належних та достатніх доказів цього суду, окрім слів, надано не було.
Як роз'яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 5 жовтня 2020 року у справі № 537/78/19 положення статті 60 СК свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована тим із подружжя, який оспорює поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Отже, враховуючи норму статті 60 СК України, час придбання спірного майна подружжям, а також не спростування відповідачем режиму спільного майна належними та достатніми доказами, суд дійшов висновку, що транспортний засіб «Subaru Forester», 2008 року випуску, який є предметом спору у цій справі є спільною сумісною власністю подружжя.
Суд відхиляє доводи представника відповідача, що спірний автомобіль було придбано за кошти з продажу попереднього автомобіля, який був придбаний відповідачем до укладання шлюбу з позивачкою, оскільки суду не надано доказів за яку суму коштів був проданий попередній автомобіль, за яку суму коштів був придбаний спірний автомобіль, а також доказів того, що спірний автомобіль було придбано виключно за кошти від продажу попереднього автомобіля чи з урахуванням особистих коштів відповідача.
Серед іншого суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.
Щодо стягнення з відповідача компенсації вартості частки автомобіля, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що відповідач продав автомобіль, який є спільною сумісною власністю подружжя без повідомлення та отримання письмової згоди позивачки, що не спростовувалось представником відповідача у судовому засіданні.
Представником позивача на підтвердження заявлених позовних вимог суду надано звіт про визначення середньої ринкової вартості транспортного засобу, що є аналогічним до загального легкового універсалу марки «Subaru Forester», 2008 року випуску.
В свою чергу, заперечуючи проти поданого звіту щодо оцінки КТЗ відповідач не надав суду іншого звіту, на спростування тієї сум, яка були визначені суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 .
Суд враховує, що у договорі купівлі-продажу спірного автомобіля, який були отримано судом на виконання вимог ухвали суду від 12 травня 2025 року, його ціна визначалась за згодою сторін, яка може не відповідати його дійсній вартості, а також на момент поділу майна вартість автомобіля може змінитися, а тому під час вирішення спору суд зобов'язаний враховувати дійсну його вартість (постанова Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15, та у постанові від 7 квітня 2021 року у справі № 402/849/18).
Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц: «Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно».
Оскільки відповідачем не було надано можливості позивачу надати на огляд експерту транспортний засіб, експерт визначав середню ринкову вартість транспортного засобу, що є аналогічним до загального легкового універсалу марки «Subaru Forester», 2008 року випуску, що відповідає усталений практиці Верховного Суду.
Згідно зі статтю 2 ЦПК України з авданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів, одним з яких, зокрема, є визнання права (пункт 1).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Отже, під час розгляду справи судом було встановлено, що спірний автомобіль «Subaru Forester», 2008 року випуску є спільною сумісною власністю подружжя та був відчужений відповідачем без повідомлення, без згоди позивача та відповідний правочин не був вчинений в інтересах сім'ї (протилежного відповідачем суду доведено не було), а отже позивачка має право на відшкодування 1/2 вартості цього спірного автомобіля, яка визначається саме на час розгляду справи.
Таким чином, з огляду на викладені вище, враховуючи встановлені судом обставини, звіт про середню ринкову вартість аналогічного транспортного засобу 16 травня 2025 року, зважаючи на те, що відповідачем не надавались інші звіти, на спростування наданого позивачем, не заявлялось суду клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи спірного майна, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню на користь позивача у порядку поділу майна подружжя грошова компенсація ринкової вартості частки транспортного засобу «Subaru Forester», 2008 року випуску у розмірі 208185 грн.
Згідно з вимогами статті 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що заявлені позивачкою позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені відповідними засобами доказування, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням звіту про визначення середньої ринкової вартості транспортного засобу.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2081,85 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 60, 61, 63, 69, 70 СК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141,178, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-282, 284, 354 ЦПК України, суд,-
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя грошову компенсацію ринкової вартості частки транспортного засобу «Subaru Forester», 2008 року випуску, VIN НОМЕР_4 , у розмірі 208185 грн та судовий збір у розмірі 2081,85 грн.
В іншій частин позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 17 вересня 2025 року.
Суддя К.В. Шаповалова