Справа № 757/10908/24-ц
Провадження №: 2/752/1251/25
22 вересня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення пені, відшкодування моральної шкоди,
У березні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 та підсистему «Електронний суд» звернулась до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк», Банк) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення пені, відшкодування моральної шкоди.
Вимоги вказаного позову обґрунтовані тим, що до червня 1999 року ОСОБА_1 проживала в селі Софіївка Первомайського району Миколаївської області, а надалі виїхала на постійне місце проживання до Держави Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України. Зазначала, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року по справі №160/4654/20 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати їй пенсію за віком, як непрацюючому пенсіонеру, починаючи з 20.09.2017. Відповідно, на виконання вказаного судового рішення позивачеві було призначено пенсію, виплати якої спрямовувались через відділення поштового зв'язку.
У листопаді 2021 року на ім'я ОСОБА_1 в АТ «ОТП Банк» було відкрито рахунок, куди на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року по справі №160/13324/23 перераховувалася її пенсія. 05.02.2024 ОСОБА_2 за нотаріально посвідченою довіреністю від 27.02.2023, виданої від імені позивача, звернувся до АТ «ОТП Банк» із заявою про видачу через касу відділення грошових коштів, які знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_1 , а також про виплату пені у розмірі 3% за кожен день прострочення зобов'язання. Проте, у відповідь на вказану заяву представника позивача, Банк своїм листом від 22.02.2024 повідомив останнього про те, що за умовами укладеного між Банком та від імені ОСОБА_1 договору про видачу та обслуговування платіжних карток, він вправі відмовити представнику за довіреністю у розпорядженні карткових рахунком, у зв'язку із чим повідомив, що не може задовольнити викладені представником у його звернення вимоги, роз'яснивши право позивача на розпорядження власними коштами через безпосереднє звернення до відділення Банку або використання платіжної картки.
Вказані дії відповідача щодо відмови у видачі грошових коштів представникові позивач уважає протиправними та такими, що суперечать положенням статтей 1066, 1068, 1074 та 1075 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також суттєво порушують її право на отримання пенсії, оскільки позивач, проживаючи за кордоном, не має можливості її отримувати у поштовому відділенні у межах України. Вказувала, що її довірена особа - ОСОБА_3 звернувся до відповідача із наданням усіх необхідних та достатніх документів для отримання коштів, що визначені Інструкцією про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженою постановою Національного банку України від 29.07.2022 №162. Відтак, оскільки представник позивача при зверненні до відділення АТ «ОТП Банк» був наділений відповідними правами на розпорядження грошовими коштами по пенсійному банківському рахунку та на здійснення всіх фінансових операцій, з метою захисту свого права ОСОБА_1 змушена була звертатись до суду із даним позовом, відповідно до вимог якого просила визнати протиправними дії АТ «ОТП Банк» щодо невидачі коштів у розмірі 84101 грн, які знаходяться на її рахунку, та зобов'язати останнє видати вказані грошові кошти її представнику за нотаріально посвідченою довіреністю.
Окрім того, оскільки позивач є споживачем фінансових послуг, а АТ «ОТП Банк» їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, з останнього на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню пеня, передбачена частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 3% від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів, а саме з 05.02.2024 та по 05.03.2024, що становить 73167,87 грн.
Також, у зв'язку із тим, що психологічним напруженням, розчаруванням та незручностями, які виникли унаслідок протиправних дій банку позивачеві було завдано моральної шкоди, то на її відшкодування ОСОБА_1 просила стягнути із відповідача на її користь 10000 грн.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було передано за територіальною підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2024 для розгляду цивільної справи №757/10908/24-ц визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_4 було прийнято до розгляду та залишено без руху з наданням позивачеві строку для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, установлено відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду для подання суду відзиву на позов.
Відповідачем направлено до суду відзив на позовну заяву,в якому не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_2 , який подав позов до суду як преставник ОСОБА_1 та вважає їх безпідставними, надуманими та необґрунтованими, з огляду на наступне.
В позовних вимогах, зазначається, що довірена особа - ОСОБА_2 звернувся до АТ «ОТП БАНК» та надав усі необхідні документи дляотримання коштів, а Банк без будь-яких попереджень та підстав заблокуваврахунок ОСОБА_1 . Проте, вказане твердження не відповідає дійсності, з огляду на наступне. Банком жодного разу не здіснювалась фізична ідентифікація та верифікація клієнта, що дало підстави банку в необхідності пересвідчитись чи особа є живою. Так, підписуючи заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК» №0074/980/2997321/21 від 26/11/2021р. клієнт в особі його представника підтвердив, що банк надав клієнту в повному об'ємі інформацію, зазначену в ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на Офіційному сайті Банку. Примірники Договору про видачу та обслуговуванням міжнародних платіжних банківських карток (особистих)/Договору про банківський вклад/ Договору про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб та РКО/Правил користування рахунками АТ «ОТП БАНК»/Договору про дистанційне обслуговування та електронну взаємодію, Тарифів Банку клієнтів отримано у дату укладення Заяви-анкети. Всі інші умови Договору, зокрема права, обов'язки, відповідальність сторін, в тому числі умови, що визначені ч.1 ст.6 Закону, сторони визначили у публічній частині договору. Заяву-анкету укладено у 2 (двох) оригінальних примірниках, по одному для кожної із Сторін Договору, кожен примірник має рівну юридичну силу. Заява-анкета є невід'ємною частиною Договору та Тарифів Банку, які розміщені на офіційному сайті Банку. Клієнт підтверджує, що з вищезазначеними документами, що розміщені на Офіційному сайті Банку, він ознайомлений і згодний, приймає та погоджується з їх положеннями. (копія заяви-анкети №0074/980/2997321/21 від 15/12/2021р. додається до відзиву) АТ «ОТП БАНК», листом від 22 лютого 2024р. за №303-4-303-1-303-6/18 (копія листа міститься в матеріалах справи) було повідомлено представнику клієнта ОСОБА_2 про підставу відмови в проведенні банківських операцій по рахунку клієнта, а саме: на підставі положень пункту 10.1.10.3 Договору про видачу та обслуговування платіжних карток (публічний) (далі по тексту - Публічного договору), згідно якого, Банк має право: відмовити у відкритті карткового рахунку, в оформлені/отриманні Пенсійної Платіжної Картки представником за довіреністю; відмовити у розпорядженні Картковим рахунком та коштами, що на ньому знаходяться, представником за довіреністю; відмовити в оформленні/отриманні додаткової Платіжної картки до Пенсійної платіжної картки, в тому числі представником за довіреністю; заблокувати Картковий рахунок/Пенсійну Платіжну/Додаткову Платіжну Картку до Пенсійної Платіжної Картки. Документ сформований в системі «Електронний суд» 23.09.2024. При цьому, звертаємо увагу суду, що даним листом АТ «ОТП БАНК» повідомив представника клієнта ОСОБА_2, що для проведення запитуваних операцій, клієнту потрібно звернутись до Банку самостійно або скористатись іншим способом, що передбачений Договором. Звертаємо увагу суду, що нормами п.142 Постанови НБУ №164 передбачено, що використання платіжного інструменту за довіреністю не допускається, крім випадку емісії платіжного інструменту для довіреної особи. Відповідно до умов п.6.1.6 Публічного договору, клієнт може замовити та надати згоду Банку, щоб Банк емітував Додаткову Платіжну Картку до Карткового рахунку Клієнта на своє ім'я або на ім'я Додаткового Держателя Картки. Однак, як вже зазначалося. з дати відкриття рахунку, клієнт не звертався до Банку для емісії Додаткової Платіжної Картки до Карткового рахунку на ім'я довіреної особи, з метою надання їй права доступу до рахунку та розпорядження ним. Згідно п.104, п.115 Постанови НБУ №164, держатель має право здійснювати платіжні та/або інші операції виключно з використанням персоналізованого платіжного інструменту чи його реквізитів; держатель здійснює платіжні та/або інші операції за допомогою платіжного застосунку, який пропонується надавачем платіжних послуг у порядку, визначеному в договорі з надавачем платіжних послуг. Проте, такі
платіжні інтрументи, клієнт не надавав його представникові. Тобто, з урахування наведеного вбачається, що Банк не обмежує жодним чином права власника рахунку та власника пенсійних коштів. Банк у договірному порядку та з урахуванням вимог Постанови НБУ №164, обмежив лише право розпорядження пенсійними коштами виключно представників за довіреністю. При цьому, сам клієнт не розірвав з банком договір, враховуючи його такі умови, а тому можливо дійти до висновку, що клієнта влаштовували такі умови і він не вбачає для себе негативних наслідків, у разі обмеження прав представника за довіреністю. Слід зазначити, що Відповідач встановлює у Публічному договорі обмеження для представників за довіреністю з метою виконання державних заходів щодо цільового використання державних коштів і нарахування пенсійних коштів живим громадянам, з огляду на наступне. Листом Пенсійного фонду України №2800-030202-8/13907 від 15.04.2022р. у відповідь на звернення АТ «ОТП БАНК» №04-21-6-21-6-2/110 від 09.02.2022р. (копія додається), було надано роз'яснення, що згідно з п.10 Постанови Кабінету міністрів України від 30.08.1999р. № 1596, «Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», заяви про виплату пенсії органи Пенсійного фонду України можуть приймати через установи уповноваженого банку. У цьому випадку у заяві зазначається прізвище, ім'я, по - батькові та посада уповноваженого працівника банку, який власним підписом засвідчує, що ідентифікація клієнта під час відкриття рахунку, в тому числі з обов'язковим пред'явленням паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з'ясування місця її проживання, проведена у повному обсязі відповідно до вимог законодавства та нормативно - правових актів Національного банку.
Окрім цього, у відповідності до п.17 Постанови Кабінету міністрів України від 30.08.1999р. № 1596, «Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», якщо суми пенсії та грошової допомоги отримуються з використанням платіжної картки, строк дії якої перевищує один рік, і протягом року за такою платіжною карткою не проводилися видаткові операції особисто одержувачем, а банком протягом року не проводилася фізична ідентифікація особи, уповноважений банк повідомляє про це відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення. У такому разі орган Пенсійного фонду України або орган соціального захисту населення забезпечує проведення ідентифікації та верифікації особи на підставі пред'явленого (в обов'язковому порядку) одержувачем особисто паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та визначеного законодавством документа, в якому зазначено відомості про місце її проживання. Органи Пенсійного фонду України можуть забезпечити проведення ідентифікації та верифікації особи за допомогою відеоконференцзв'язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг. Під час сеансу такого відеоконференцзв'язку пред'являються документи, що посвідчують особу, відповідно до порядку, визначеного правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінцифри. При цьому, до фізичної ідентифікації прирівнюється: - авторизація в особистому електронному кабінеті на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису "Дія.Підпис" ("Дія ID"), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг; - посвідчення в установленому порядку за зверненням одержувача, який тимчасово проживає за кордоном, відповідною закордонною дипломатичною
установою України факту, що особа є живою. Якщо ідентифікація та верифікація особи не відбулася протягом року, орган Пенсійного фонду України та орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку і проводить виплату через призначеного оператора поштового зв'язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку». Документ сформований в системі «Електронний суд» 23.09.2024. Саме з цих підстав, на виконання вимог п.ч. 2 ст. 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Банк як суб'єкт первинного фінансового моніторингу, який зобов'язаний здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів, направив на адресу позивача лист №303-6-303-1-303-6/18 від 22 лютого 2024р. з вимогою пройти належну перевірку, що включає в т.ч. ідентифікацію та верифікацію клієнта. (копія запиту представника позивача та відповіді Банку додається).
Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, дослідивши подані учасниками справи заяви по суті спору, а також наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).
Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Так, в матеріали справи позивачем надана суду копія заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №0074/980/2997321/21 від 26.11.2021, що складена від імені ОСОБА_1 за підписом ОСОБА_2 , як особи, що укладала заяву-анкету на користь клієнта (а.с.20-24).
Зі змісту вказаної заяви-анкети убачається, що ознайомившись з публічним Договором про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) та на підставі цієї заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП «Банк», які розміщені на офіційному сайті Банку, ОСОБА_1 виявила бажання оформити поточний (картковий) рахунок та електронний платіжний засіб, а також послугу у відповідності до Договору про дистанційне обслуговування та електронну взаємодію.
Звертаючись до суду із позовом у цій справі позивач вказувала, що 05.02.2024 її представник - ОСОБА_2 на підставі виданої від її імені довіреності звертався до відділення АТ «ОТП Банк» у м.Кам'янське із заявою видати через касу відділення грошові кошти, які знаходяться на рахунку ОСОБА_1 , проте отримав відмову у їх видачі.
Згідно наявної у матеріалах справи копії письмової вимоги від 05.02.2024 ОСОБА_2 , діючи від імені ОСОБА_1 , просив вищевказане відділення видати через касу відділення кошти, що знаходяться на рахунку ОСОБА_1 , а також виплатити пеню у розмірі 3% за кожен день прострочення зобов'язання, додавши до вимоги копію нотаріально посвідченої довіреності №222/23 від 27.02.2023 (а.с.17).
На підтвердження факту наявності у ОСОБА_2 повноважень на розпорядження відкритим на ім'я позивача банківським рахунком та відповідно зняття з нього грошових коштів, позивачем надана суду копія довіреності від 27.02.2023.
Так, відповідно до наданої суду копії довіреності від 27.02.2023, складеною українською мовою та посвідченою у місті Бат Ям Держави Ізраїль, ОСОБА_1, діючи на підставі усного договору доручення, укладеного із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 уповноважила останніх представляти її інтереси та бути її представником у всіх державних органах, підприємствах, установах та організаціях, органах слідства, прокуратури та поліції, органах місцевого самоврядування, комунальних підприємствах, відділеннях поштового зв'язку, перед всіма юридичними та фізичними особами. Вчиняти всі необхідні дії для призначення, поновлення, перерахунку та одержання належної їй пенсії. Дана довіреність була видана без права передоручення, строком на сім років.
Також, у вказаній довіреності ОСОБА_1 уповноважила названих осіб бути її представником у будь-яких банківських установах, укладати договори банківського рахунку, додаткові договори, вносити зміни до укладених договорів, розривати укладені договори, відкривати та закривати пенсійний банківських рахунок, здійснювати оформлення та користування інтернет-банкінгом, відкривати та отримувати пластикові картки, додаткові картки та пін-коди (конверти) до них на її ім'я, розпоряджатися ними та здійснювати всі фінансові операції, обмінювати картки по закінченню строку їх дії, отримувати карти у випадку їх втрати, переводити її пенсійний рахунок на обслуговування в інший банк (філію), відділення пошти, мати доступ до її пенсійного рахунку, розпоряджатися грошовими коштами по пенсійному банківському рахунку, отримувати кошти у відділеннях АТ «Укрпошта», здійснювати всі фінансові операції, розписуватись за неї в одержанні грошей на документах, здійснювати з її рахунку платежі, отримувати інформацію про надходження та витрати коштів по рахунку, одержувати довідки та виписки про залишки грошових коштів на її рахунку.
Згідно наданої сканованої копії засвідчення справжності підпису від 27.02.2023 року №222/23 нотаріус Людмила Долганіна-Гвілі підтвердила, що 27.02.2023 року до її офісу з'явилася ОСОБА_1 , чия особа була встановлена на підставі паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданого органом 2ISR 21.10.2019, і після того, як переконалася, що вона повністю розуміє значення дії, яку вона виконує, вона добровільно та власноручно підписала прилучений до цього документ, зазначений літерою «А».
Вказаним вище документом, зазначеним літерою «А» є довіреність на право, зокрема, ОСОБА_2 представляти інтереси ОСОБА_1 , у відповідних установах.
Матеріали позовної заяви містять також апостиль від 13.03.2023 серійний номер №370718/1-77, засвідчений Людмилою Долганіна-Гвілі, яка діє в якості нотаріуса (підтверджено печаткою Мирового Суду м.Тель-Авів). Переклад даного апостилю засвідчено нотаріусом Людмилою Долганіна-Гвілі.
Убачається, що у відповідь на вказану вище вимогу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від 08.02.2024 відповідач своїм листом №303-6-303-1-303-6/18 від 22.02.2024 повідомив представника про те, що не може задовольнити викладені у зверненні вимоги, оскільки заявник є представником за довіреністю та, виходячи з того, що укладеним між сторонами договором визначено право Банку відмовити представнику за довіреністю у розпорядженні картковим рахунком, який відкрито до пенсійної платіжної картки.
Водночас банком було роз'яснено, що для проведення будь-яких операцій, що пов'язані з розпорядженням грошовими коштами, що знаходяться на картковому рахунку, який відкрито до пенсійної платіжної картки, ОСОБА_1 , яка є власником грошових коштів та карткового рахунку, має повне право розпоряджатися власними грошовими коштами, зокрема, звернувшись до будь-якого відділення банку або користуючись власною пенсійною платіжною карткою особисто (а.с.18).
Однак, позивач не погодилася з такою відмовою відповідача, у зв'язку з чим звернулася до суду із позовом у цій справі, де вказувала про те, що на момент звернення її представника до відділення із заявою про отримання грошових коштів з банківського рахунку останній мав на це усі необхідні повноваження, зокрема, на розпорядження грошовими коштами по пенсійному банківському рахунку та на здійснення усіх фінансових операцій. Відповідно, представником у день звернення було надано Банку усі необхідні та достатні документи на підтвердження його повноважень задля отримання грошових коштів. У зв'язку із цим, на думку позивача, відповідачем було порушене її право на розпорядження належними їй грошовими коштами, що перебувають на відкритому на її ім'я банківському рахунку. Тому, з метою відновлення свого порушеного права ОСОБА_1 змушена просити суд визнати протиправними дії АТ «ОТП Банк» щодо невидачі коштів у розмірі 84101 грн, що знаходяться на її рахунку представнику за нотаріально посвідченою довіреністю, а також зобов'язати АТ «ОТП «Банк» видати її представнику вказану суму грошових коштів.
Так, згідно норм статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
У відповідності до положень статті 34 Закону України «Про міжнародне приватне право» порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
За змістом статті 2 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документі, від 05.10.1961, до якої приєдналися Україна та Ізраїль, кожна з договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.
Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений (стаття 3 Конвенції).
У статті 4 Гаазької конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, зазначено, що апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, котрий скріплюється з документом.
Адже без апостилю первинний документ не має юридичної сили в країні призначення.
Окрім того, для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; б) адміністративні документи; в) нотаріальні акти; г) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Отже, на підставі вказаних приписів пункту «в» частини другої статті 1 Конвенції документи, видані особою приватного права, є офіційними документами та на них поширюються вимоги цієї Конвенції.
Таким чином, наявність апостиля компетентного органу на довіреності від 27.02.2023 належним чином підтверджує повноваження відповідного представника вчиняти юридично значимі дії на території України від імені позивача.
Як визначено частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
За положеннями статті 1067 ЦК України договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.
Відповідно до статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
Згідно з вимогами статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Так, відповідно до вимог частини першої статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що до фінансових платіжних послуг належать, зокрема, послуги із зняття готівкових коштів з рахунків користувачів, а також усі послуги щодо відкриття, обслуговування та закриття рахунків (крім електронних гаманців).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту; до ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач; платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього; сума платіжної операції - відповідна сума коштів
Згідно частини першої статті 29 Закону України «Про платіжні послуги» надання платіжних послуг (у тому числі виконання окремих або разових платіжних операцій, відкриття та обслуговування рахунків тощо) здійснюється на підставі договору, що укладається між надавачем платіжних послуг та користувачем відповідно до вимог законодавства, на узгоджених сторонами умовах.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» форма та порядок надання платіжної інструкції визначаються в договорі між користувачем та надавачем платіжних послуг, якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно пункту 16 Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №162, розпорядження рахунками фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюються за розпорядженням: 1) власника рахунку; 2) довіреної особи на підставі довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально або уповноваженим працівником надавача платіжних послуг, а у випадках, визначених законодавством України, - іншими уповноваженими на це особами. Довіреність, засвідчена уповноваженим працівником надавача платіжних послуг, може бути оформлена в паперовій або електронній формі. Довіреність в електронній формі засвідчується шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника надавача платіжних послуг з позначкою часу. Така довіреність може містити право довірених осіб відкривати/розпоряджатися/закривати рахунки користувача в цього надавача платіжних послуг. Верифікація довіреної особи здійснюється під час першого її звернення до надавача платіжних послуг або до проведення нею першої фінансової операції за рахунком; 3) іншої уповноваженої особи, визначеної законодавством України.
Відповідно до пункту 23 вказаної Інструкції надавач платіжних послуг має право відмовити користувачеві в обслуговуванні рахунку у випадках, передбачених законодавством України і договором. Надавачі платіжних послуг та їх користувачі зобов'язані дотримуватися вимог законодавства України з питань відкриття та закриття рахунків і цієї Інструкції. Надавачі платіжних послуг та їх користувачі несуть передбачену законодавством України відповідальність за порушення зазначених вимог.
Частиною третьою статті 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Так, на підтвердження факту наявності між сторонами договірних відносин щодо відкриття та обслуговування банківського рахунку, позивачем до позовної заяви було долучено копію електронної заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №0074/980/2997321/21 від 26.11.2021, що складена від імені ОСОБА_1 за підписом ОСОБА_2 .
При цьому, зі змісту розділу 5 вказаної заяви-анкети убачається, що вона є невід'ємною частиною Договору та Тарифів Банку, які розміщені на офіційному сайті Банку. Перед укладенням заяви-анкети Банк надав клієнту в повному об'ємі інформацію, зазначену в ч.2 ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на офіційному сайті Банку. Примірники Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих)/ Договору про банківський вклад/ Договору про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб та РКО/ Правил користування рахунками АТ «ОТП Банк»/ Договору про дистанційне обслуговування та електронну взаємодію, Тарифів Банку клієнтом отримано у дату укладення заяви-анкети. Всі інші умови договору, зокрема права, обов'язки, відповідальність сторін, в тому числі умови, що визначені ч.1 ст.6 Закону, сторони визначили у публічній частині договору.
В той же час, зі змісту письмової відповіді АТ «ОТП Банк» №303-6-303-1-303-6/18 від 22.02.2024 убачається, що Банк посилався на те, що відповідно до пункту 12.1.10.3 укладеного між сторонами Договору про видачу та обслуговування платіжних карток (публічного), банк має право відмовити у відкритті карткового рахунку, в оформленні / отриманні пенсійної платіжної картки представником за довіреністю; відмовити у розпорядженні картковим рахунком та коштами що на ньому знаходяться, представником за довіреністю; відмовити в оформленні / отриманні додаткової платіжної картки до пенсійної платіжної картки, в тому числі представником за довіреністю; заблокувати картковий рахунок/ пенсійну платіжну картку/ додаткову платіжну картку до пенсійної платіжної картки.
Проте, задля перевірки правомірності надання відповідачем такої відмови, а також визначених сторонами у договорі особливостей щодо проведення будь-яких банківських операцій з відкритого рахунку, зокрема видачі готівкових коштів, позивачем не надано суду складових укладеного між сторонами договору. До позовної заяви залучено лише копію його однієї складової - заяви-анкети, яка не містить врегульованого сторонами порядку з надання банком та отримання клієнтом послуг з обслуговування відкритого рахунку та видачі клієнту грошових коштів, які на ньому розміщені, зокрема за зверненням довіреної особи.
Також, зважаючи на заявлені позивачем вимоги про визнання протиправною відмови відповідача щодо невидачі конкретно визначеної суми грошових коштів у розмірі 84101 грн та зобов'язання АТ «ОТП Банк» видати їх представнику, позивачем до позовної заяви взагалі не надано доказів наявності на її рахунку вказаних грошових коштів у заявленій сумі, як на момент звернення представника до відповідача для їх отримання з рахунку, так і на момент розгляду даної справи судом. При цьому, суд бере до уваги ті обставини, що у направленій представником позивача на адресу Банку письмової вимоги взагалі не було зазначено суми готівкових коштів, які позивач мала намір отримати зі свого рахунку. Так само, відсутні будь-які відомості з цього питання і у наданій АТ «ОТП Банк» письмовій відповіді від 22.02.2024.
Водночас, суд звертає увагу на те, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №904/5726/19 (провадження №12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.
Пунктом 4 частини другої статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частинами першою, п'ятою-сьомою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положеннями статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Частинами другою, четвертою статті 83 ЦПК України унормовано, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Як зазначалося вище, в ході розгляду даної справи судом позивач в обґрунтування протиправності відмови відповідача у видачі її представнику грошових коштів, які розміщені на її банківському рахунку, не надала суду копію укладеного між сторонами договору банківського рахунку, зокрема, його складових, що визначають порядок і підстави проведення операцій, а також прав і обов'язків банка та клієнта, які складають зміст виниклих між сторонами правовідносин.
Будь-яких клопотань щодо витребування у відповідача складових договору банківського рахунку, до яких фактично приєдналася ОСОБА_1 , підписавши заяву-анкету, у разі їх відсутності у позивача з боку останньої суду не заявлялось.
Не надано суду також жодних доказів на підтвердження факту наявності на банківському рахунку ОСОБА_1 заявленої нею суми грошових коштів, які вона у прохальній частині своєї позовної заяви просить суд зобов'язати відповідача видати її представникові.
Натомість, процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді справи роз'яснювати необхідність вчинення певних процесуальних дій учасникам, оскільки це може призвести до порушення встановленого у статті 6 ЦПК України принципу рівності перед законом і судом (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2023 року у справі №443/1012/18 (провадження №61-6304св22)).
За таких обставин, на підставі долучених до позову доказів, суд позбавлений можливості перевірити правомірність відмови АТ «ОТП Банк» у проведенні банківської операції щодо здійснення видачі готівки з рахунку позивача її представникові, а також перевірити обґрунтованість пред'явленої вимоги до відповідача щодо зобов'язання видати конкретно визначену суму грошових коштів, у зв'язку з чим, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.
Отже, з огляду на те, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження порушення банком своїх зобов'язань, вимоги про визнання протиправними дії АТ «ОТП «Банк» щодо невидачі коштів у розмірі 84101 грн, які знаходяться на рахунку позивача, та зобов'язати останнього видати вказані грошові кошти її представнику за нотаріально посвідченою довіреністю, задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні наведених у попередньому абзаці позовних вимог суд відмовляє у задоволенні інших позовних вимог, так як вони є похідними від них (похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги абзац другий частини першої статті 188 ЦПК України).
Оскільки, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати, на підставі статті 141 ЦПК України покладаються на позивача та відповідно розподілу між сторонами не підлягають.
Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення пені, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 22.09.2025.
Суддя А.О. Митрофанова