Справа № 183/6768/25
№ 1-кп/183/2017/25
09 вересня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42023221750000041 стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, громадянина України, військовослужбовця, який має вищу освіту, одруженого, має неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 407 КК України,
встановив:
До провадження Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 407 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування якого зазначив, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинувачуваним обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 вже переховувався від командування військових частин в яких проходив військову службу, також ОСОБА_4 є військовослужбовцем, місцезнаходження військової частини в якій він проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область враховуючи проведення бойових дій на території України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того вказані обставини створять складності явки або запізнення (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення тяжкого злочину (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вважає клопотання необґрунтованим, зазначив, що є військовослужбовцем, з 2014 року брав участь в бойових діях, від слідства не переховувався.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, вважає клопотання необґрунтованим, а ризики, наведені прокурором у клопотанні не доведеними, зазначила, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, який бажає продовжувати проходження військової служби, є бойовим офіцером, раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи подане прокурором клопотання, дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2025 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 червня 2025 року включно.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18 червня 2025 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 липня 2025 року включно.
Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2025 року продовжено ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 18 вересня 2025 року включно.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких, у разі визнання обвинуваченого винуватим, останньому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
Суд також погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, який існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, а також наявності ризиків вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України.
За таких обставин суд вважає, що прокурором доведено, що на цей час є наявними та не зменшились ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до імперативних вимог ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Розглядаючи питання щодо визначення розміру застави, суд враховує положення ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно з якими під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Таким чином, враховуючи вказані вище обставини, суд дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, необхідно продовжити без визначення розміру застави.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 314-317, 376 КПК України, суд,
постановив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 07 листопада 2025 року включно без визначення розміру застави.
Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 12 вересня 2025 року о 13 год. 10 хв.
Суддя ОСОБА_1