Справа № 727/3607/25
Головуючий у 1-й інстанції: Калмикова Ю.О.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
17 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б.
за участю:
секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,
представника позивача: Белея В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,
до Шевченківського районного суду м. Чернівці звернувся ОСОБА_1 за позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до постанови №1784 від 12 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянин України ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу в сумі 17 000 грн. 00 коп.
Позивач вважає постанову №1784 від 12 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправною, необґрунтованою та такою, що порушує його права з таких підстав.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 червня 2025 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні представника позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Предстаник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції згідно з актом про відмову від отримання направлення на ВЛК та/або відмову від проходження ВЛК від 26.02.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце роботи та посада: водій ТОВ «Ера Авт Бус» 26 лютого 2025 року о 10 годині 45 хвилин ОСОБА_1 відмовився проходити медичну комісію.
При цьому ОСОБА_1 надав пояснення, що відмовився, оскільки погано почувається.
Згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Глибоцьким РВ УМВС України в Чернівецькій області від 20.05.1996, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження с. Молодія Глибоцького району Чернівецької області, Україна.
Згідно з протоколом серії 2 №383 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП встановлено, що 26.02.2025 о 10 годині 45 хвилин ОСОБА_1 військовозобов'язаний, 26.02.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , за рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , був направлений на військово-лікарську комісію з метою визначення придатності до військової служби під час мобілізації, але відмовився від отримання направлення №2/711 від 26.02.2025 та проходження військово-лікарської комісії, чим порушував законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно з постановою № 1784 від 12.03.2025 встановлено, що ОСОБА_1 військовозобов'язаний, 26.02.2025, перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , за рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , був направлений на військово-лікарську комісію з метою визначення придатності до військової служби під час мобілізації, але відмовився від отримання направлення №2/711 від 26.02.2025 та проходження військово-лікарської комісії, чим порушував законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
ОСОБА_1 , відповідно до ст. 268 КУпАП, під час складення адміністративного протоколу пояснень не надав.
При розгляді адміністративного протоколу захисником Стримбу М.М. подано посвідчення адвоката, ордер на надання правничої допомоги, договір про надання правничої допомоги та відповідь ОКНП «Чернівецький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на лист. Інших доказів в обґрунтування правомірності дій захисником Стримбу М.М. не надано.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Постановлено накласти на ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.
Згідно з рапортом 24.02.2025 близько 22 години 04 хвилини було здійснено перевірку у громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було запрошено/здійснено адміністративне затримання ОСОБА_1 та доставлення його до Чернівецького обласного об'єднаного центру мобілізацій по АДРЕСА_1 для складання протоколу за ознаками ст.. 210-1 КупАП.
Згідно з скриншотом з застосунку Резерв+ та війс.облікового документу підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на обліку, належить до категорії військовозобов'язаних, ІНФОРМАЦІЯ_6 (Глибока), Постанова ВЛК -, дата ВЛК -, перевезення автомобільним транспортом, кабельник, звання - молодший сержант, ВОС 790128, дата уточнення даних 13.05.1999. Сформовано документ 17.07.2024, дані уточнено вчасно.
Згідно з скриншотом з застосунку Резерв+ та війс.облікового документу підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на обліку, належить до категорії військовозобов'язаних, ІНФОРМАЦІЯ_6 (Глибока), відстрочка до 08.05.2025, тип відстрочки п. 13 ч. 1 ст. 23. Дата уточнення даних 17.07.2024.
Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову №1784 від 12.03.2025 протиправною, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позивач не погоджуючись з обставинами, викладеними в постанові № 1784 від 12.03.2025, посилаючись на відсутність складу адміністративного правопорушення, скористався своїм правом і звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно зі ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до частини першої статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Згідно частини першої статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно частини першої статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч.1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Як встановлено з матеріалів справи, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Приймаючи оскаржувану постанову, відповідач вказував, що позивачем порушені вимоги абз.3 ч.1 ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та ч.ч.1,3 ст.17 ЗУ "Про оборону України".
Відповідач вказував, що позивач, на момент складення протоколу, відмовився від проходження ВЛК.
Надаючи оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає, що статтею 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено категорію військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Крім того, колегія суддів наголошує, що у ст. 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку (зокрема, у разі порушення обов'язку громадянами вчасно встати на облік або оновити свої військово-облікові дані), а у ст. 210-1 КУпАП - за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що об'єктивна сторона правопорушення, визначеного ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає невиконання, зокрема, приписів ст. 21 та 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», тому застосування до спірних правовідносин ст. 210-1 КУпАП є безпідставним, оскільки позивач не підлягає призову з урахуванням п.13 ч.1 ст.23 "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", то помилковим є твердження відповідача про те, що позивачем порушено вимоги абз.3 ч.1 ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Щодо порушення позивачем вимог ч.ч.1,3 ст.17 ЗУ "Про оборону України" колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно ч.ч.1,3 ст.17 ЗУ "Про оборону України" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 69 Порядку особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.
Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.
Відповідно до пункту 63 Порядку військовозобов'язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов'язані приймаються на військову службу за контрактом.
Пунктом 74 Порядку передбачено, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис .
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що за загальним правилом військовозобов'язані особи мають обов'язок періодично проходити медичний огляд на підставі відповідного направлення. При цьому, військовозобов'язані, які уточнили свої облікові дані, на медичний огляд викликаються повісткою, а направлення видається військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу.
Важливо відмітити, що згідно з наведеними вимогами Порядку, військовозобов'язані, які перебувають у процесі оформлення бронювання або ж іншої відстрочки від призову, а так само і військовозобов'язані, які мають діючу відстрочку, на медичний огляд не направляються. Виняток із цього правила стосується випадку приймання особи на військову службу за контрактом.
У справі, що розглядається, позивач уточнив свої персональні дані, що підтверджується витягом з додатку Резерв+ (а.с.12). Окрім того, на момент винесення оскаржуваної постанови позивач мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст. 23 ЗУ"Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (а.с.12), а тому в силу наведених вище приписів Порядку він не підлягав направленню на проходження медичного огляду.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що встановлена періодичність проходження військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби не скасовує факту того, що позивач станом на час виникнення спірних правовідносин не підлягав направленню на такий медичний огляд.
Таким чином безпідставним є посилання відповідача на те, що позивач порушив правила військового обліку у зв'язку із відмовою пройти медичний огляд як підстави для притягнення його до відповідальності, оскільки позивач станом на час виникнення спірних правовідносин є таким, що не підлягає направленню на медичний огляд.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки позивача протиправно притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №1784 від 12 березня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП про накладення на громадянина України ОСОБА_1 штрафу у сумі 17000 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст рішення складено 19 вересня 2025 року.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Шидловський В.Б.