22 вересня 2025 року м. Суми Справа № 480/6587/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Суть спору, позиція сторін.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді заяви позивача про надання відстрочки від призову за мобілізацією з підстав, визначених абз.13 ч.1 ст.23 ЗУ ''Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію''; зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову за мобілізацією з підстав, визначених абз.13 ч.1 ст.23 ЗУ ''Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію'' та надати вмотивовану відповідь.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було подано відповідачу заяву про надання відстрочки до якої було додано пакет документів, якого було достатньо для звільнення позивача з військової служби у зв'язку з необхідністю догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю другої групи. На момент подання позову позивачем не отримано жодного повідомлення про результати розгляду заяви позивача чи повідомлення про необхідність надання відповідних підтверджуючих документів. Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, то позивач звернувся до суду.
Судом відкрито провадження 30.07.2024.
До суду надійшов відзив відповідача 26.11.2024, в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Відзив мотивовано тим, що заява позивача про оформлення відстрочки була розглянута, про що прийняте відповідне рішення про відмову у наданні відстрочки. Про вказане рішення позивача повідомлено телефонним зв'язком. Тому відповідач діяв у чіткій відповідності до вимог законодавства.
До суду надійшла відповідь позивача на відзив. У відповіді позивач зазначає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність не надіславши позивачу витяг з протоколу засідання відповідної комісії. Станом на дату надіслання відзиву позивачу надано відстрочку від призову за мобілізацією. Тому підстави для вимоги повторного розгляду заяви про надання відстрочки усунуто, що у свою чергу дає підстави для клопотання перед судом цю вимоги залишити без розгляду.
Суд звертає увагу, що у прохальній частині відповіді на відзив позивачем не заявлено клопотання про залишення вимоги без розгляду, тому воно не вирішувалось судом окремим процесуальним документом.
Встановлені судом фактичні обставини. Висновки суду та їх мотиви.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 10.06.2024, яку було зареєстровано 10.06.2024 за вх. № 1/1219, про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з тим, що мати позивача є особою з інвалідністю другої групи, яка не має інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону її утримувати. До вказаної заяви позивачем пакет документів.
За результатами розгляду заяви позивача та доданих документів, відповідачем 04.07.2024 прийнято рішення про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову. Зазначено про відсутність додатка 8. Рішення оформлене витягом з протоколу № 3 засідання комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд звертає увагу, що предметом даного позову не є бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді іншої заяви позивача, за результатами розгляду якої відповідачем 21.11.2024 прийнято рішення, оформлене витягом з протоколу № 17 засідання комісії, в тому числі не повідомлення про таке рішення. Предметом позову є бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 21.11.2024, що включає в себе належне повідомлення про результати розгляду заяви. Від вказаної позовної вимоги позивач не відмовлявся.
Спірні правовідносини врегульовані Порядком, затвердженим постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 (в редакції постанови КМУ від 21.05.2024 № 591), оскільки заява позивача про надання відстрочки зареєстрована у відповідача 10.06.2024.
Відповідно до п.56 вказаного Порядку відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених ст.23 ЗУ ''Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію''.
Пунктом 60 Порядку передбачено, що комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.
Отже, у разі прийняття рішення про відмову у наданні відстрочки заявника повідомляють письмово із зазначенням причин відмови. Повідомлення про рішення є ключовим, оскільки воно гарантує інформування заявника, створюючи основу для реалізації його прав і обов'язків.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач заперечує, що він отримав рішення відповідача від 04.07.2024. Тому саме на відповідача покладено обов'язок довести факт належного повідомлення.
У відзиві відповідач зазначає про повідомлення позивача про рішення від 04.07.2024 телефонним зв'язком. Про повідомлення позивача письмово про таке рішення відповідач не стверджує. Доказів належного повідомлення позивача (копії конверту, фіскального чеку поштового відділення, повідомлення про вручення поштового відправлення, опису вкладення, тощо) матеріали справи не містять.
Факт того, що позивач дізнався про рішення під час розгляду справи не звільняє відповідача від обов'язку належного повідомлення позивача про рішення.
Отже суд дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів повідомлення позивача про результати розгляду заяви позивача від 10.06.2024, а тому вказана бездіяльність відповідача не відповідає критеріям правомірності, які визначені нормою ч 2 ст.2 КАС України.
Тому позовні вимоги задовольняються судом частково, з виходом за їх межі, а саме шляхом визнання протиправною вказаної вище бездіяльності та зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо повідомлення позивача про результати розгляду заяви позивача від 10.06.2024.
В задоволенні інших вимог, то суд відмовляє, оскільки судом встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача від 10.06.2024, відповідачем прийнято рішення від 04.07.2024, проте не здійснено належне повідомлення позивача про таке рішення.
Судові витрати.
Судовий збір.
Оскільки вимоги задоволені частково, проте даний спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача, суд на підставі норми ч.8 ст. 139 КАС України стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у повному обсязі - 1211,20 грн.
Правнича допомога.
Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з п.1 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 9 цієї статті передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, в тому числі: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо.
Суд звертає увагу, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Вказана правова позиція міститься також в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 808/1849/18.
Крім того, у разі, якщо під час вирішення клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених стороною в адміністративній справі - суб'єктом приватного права, за рахунок бюджетних асигнувань іншої сторони - суб'єкта владних повноважень, суди повинні на підставі аналізу поданих сторонами доказів, з урахуванням категорії складності та значення справи для сторін, самостійно визначити розмір судових витрат на правничу допомогу, який має бути відшкодований.
Вказана правова позиція міститься також в постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №160/6762/21.
Також при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копії наступних документів: договору про надання правової допомоги від 22.07.2024 № 09-07/24, укладеного між адвокатом Осьмаковим О.А. та позивачем; акту виконаних робіт (надання послуг) від 22.07.2024 № 11-07/24; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; а також оригінал квитанції до прибуткового касового ордера від 22.07.2023 № 11-07/24 на суму 2000 грн згідно договору від 22.07.2024 № 09-07/24.
Суд враховує, що: дана справа є справою незначної складності і була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; судові засідання не проводились; представником позивача було складено обов'язковий процесуальний документ - позов, складання та подання представником позивача відповіді на відзив було його правом, а не обов'язком; адміністративна справа не викликає публічного інтересу; в даних правовідносинах наявна стала практика судів; у позовній заяві визначено неправильний спосіб захисту, а суд самостійно визначив правильний спосіб захисту; попереднє вивчення матеріалів охоплюється поняттям складання та подання позовної заяви, оскільки в юридичному сенсі складання позову це не друкування тексту, а саме аналіз фактів та інтелектуальна робота.
Отже, суд дійшов висновку, що обґрунтованими і справедливими є витрати на правничу допомогу в сумі 1000 грн, які і підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. В іншій частині стягнення витрат на правничу допомогу суд відмовляє.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не повідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду заяви про надання відстрочки від призову за мобілізацією від 10.06.2024.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повторно розглянути питання щодо повідомлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про результати розгляду заяви про надання відстрочки від призову за мобілізацією від 10.06.2024.
4. В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), за рахунок бюджетних асигнувань, 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп. витрат судового збору та 1000 (одну тисячу) грн витрат на правничу допомогу.
6. У стягненні на користь ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_2 1000 грн витрат на правничу допомогу - відмовити.
7. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
8. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
9. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено та підписано суддею 22.09.2025.
Суддя А.І. Сидорук