22 вересня 2025 року м. Рівне №460/10631/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
20.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмову відповідача від 12.05.2025 щодо зарахування періодів роботи з 02.01.1993 по 31.12.1993, з 02.06.2015 по 31.05.2024 у Комунальному закладі «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» на посаді лікаря-невропатолога, до стажу роботи у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії та зобов'язання відповідача зарахувати періоди роботи з 02.01.1993 по 31.12.1993, з 02.06.2015 по 31.05.2024 у Комунальному закладі «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» на посаді лікаря-невропатолога, до стажу роботи у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії та перерахувати пенсію з 10.04.2025.
Ухвалою судді Махаринця Д.Є. від 01.07.2025 відкрито провадження в справі №460/10631/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розпорядженням в.о. керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 №1123, у зв'язку із тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді ОСОБА_2 , з урахуванням рішення зборів суддів від 25.08.2025 (протокол зборів №5) призначено повторний автоматизований розподіл справи №460/10631/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи №460/10631/25 визначено суддю Друзенко Н.В.
Ухвалою судді Друзенко Н.В. від 17.09.2025 прийнято до провадження адміністративну справу; розгляд справи вирішено здійснювати зі стадії розгляду справи по суті, з урахуванням особливостей, визначених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно не обчислив у подвійному розмірі стаж роботи у КП «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка» Рівненської обласної ради з 02.01.1993 по 31.12.1993 та з 02.06.2015 по 31.05.2024 відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вважає відмову протиправною, просить суд позов задовольнити повністю.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідженням письмових доказів, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до записів трудової книжки № НОМЕР_1 від 11.12.1980, ОСОБА_1 працювала, зокрема:
з 15.10.1992 по 20.01.1997 на посаді лікаря-невропатолога неврологічного відділення Сарненської центральної районної лікарні;
з 02.06.2015 по 31.09.2024 на посаді лікаря-невропатолога в Комунальному закладі «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка».
Згідно з довідкою №60 від 21.06.2022, позивач з 02.01.1993 по 31.12.1993 працювала на посаді лікаря-ЛОРа в Комунальному закладі «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» по зовнішньому сумісництву на 0,5 ставки.
10.04.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про зарахування періоду роботи для обчислення пенсії в подвійному розмірі.
Листом від 12.05.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивачу про відсутність підстав для відмовило у зарахування періодів роботи з 02.01.1993 по 31.12.1993, з 02.06.2015 по 31.05.2024 у Комунальному закладі «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» до стажу роботи у подвійному розмірі для обчислення пенсії, у т.ч. оскільки після набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто з 01 січня 2004 року, всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі.
Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до приписів частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За визначенням, наведеним у частині 3 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення».
В силу правового регулювання пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону №1788-ХІІ, згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року №1489-III встановлено, що заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Психіатрична допомога - це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.
Відповідно до частини 1 статті 27 зазначеного Закону, професійні права, обов'язки лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, при наданні психіатричної допомоги встановлюються Основами законодавства України про охорону здоров'я, цим Законом та іншими законами. Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, мають право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, зайнятих на важких роботах та з шкідливими і небезпечними умовами праці.
Наказом Міністерства охорони здоров'я від 28.10.2002 № 385 визначено, що закладами охорони здоров'я є: 1. Лікувально-профілактичні заклади. 1.1. Лікарняні заклади 1.1.1. Багатопрофільні: Заклад з надання психіатричної допомоги; 1.1.4. Особливого типу: Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги.
Отже, психіатрична лікарня є закладом охорони здоров'я, діяльність якого пов'язана з наданням психіатричної допомоги. Тому, робота у такому закладі зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
З огляду на системний аналіз зазначених норм, суд дійшов висновку, що Закон №1058-IV не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону №1788-ХІІ під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону №1788-ХІІ є чинною на теперішній час.
Стаття 24 Закону №1058-IV також не скасовує та не зупиняє дію статті 60 Закону №1788-ХІІ.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верхового Суду від 04 грудня 2019 року, у справі №689/872/17 та від 27 лютого 2020 року, у справі №462/1713/17, від 20.04.2022 в справі №214/3705/17, від 08.06.2022 в справі №510/1593/16-а, від 27.04.2023 в справі №160/14078/22 які в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України повинні враховуватися судом.
Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Судом встановлено, що у період, з 02.06.2015 по 31.05.2024 позивач працювала у Комунальному закладі «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради.
Таким чином, відповідач зобов'язаний при обчисленні страхового стажу враховувати вказані період роботи позивача у психіатричному закладі охорони здоров'я в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до розрахунку стажу позивача згідно з формою РС-право, судом встановлено, що спірний період до страхового стажу у подвійному розмірі не зараховано.
У спірних правовідносинах відповідач діяв всупереч та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, відтак вказаний період підлягає зарахуванню у подвійному розмірі.
Разом з тим, щодо періоду з 02.01.1993 по 31.12.1993, суд зазначає таке.
Положенню статті 48 КЗпП України кореспондується пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, за змістом якого зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як встановлено судом, згідно з довідкою №60 від 21.06.2022, позивач з 02.01.1993 по 31.12.1993 працювала на посаді лікаря-ЛОРа в Комунальному закладі «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» по зовнішньому сумісництву на 0,5 ставки.
Однак, згідно записів трудової книжки № НОМЕР_1 від 11.12.1980, ОСОБА_1 працювала, зокрема з 15.10.1992 по 20.01.1997 на посаді лікаря-невропатолога неврологічного відділення Сарненської центральної районної лікарні. Вказаний період зараховано до страхового стажу позивача (в одинарному розмірі).
Сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.
Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу (п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року №245). Тобто, працівник може працювати за сумісництвом не більше, ніж на 0,5 ставки.
Аналіз наведених норм та встановлених обставин справи свідчить про те, що пільги, передбачені статтею 60 Закону №1788-ХІІ, стосуються саме часу фактичного виконання роботи в деяких медичних закладах, вказаних у цій статті, а тому період роботи позивача з 02.01.1993 по 31.12.1993 на посаді лікаря-ЛОРа в Комунальному закладі «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» по зовнішньому сумісництву на 0,5 ставки не може зараховуватись у подвійному розмірі.
Разом з цим, незначний (менше року) проміжок часу роботи за сумісництвом на 0,5 ставки у психіатричній лікарні не впливає на пільговий стаж, позаяк у цей же час позивач працювала за основним місцем роботи в іншому медичному закладі, що зараховано до страхового стажу.
Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Крім цього, щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 10.04.2025 з урахуванням страхового стажу у подвійному розмірі, суд зазначає, що на час розгляду справи зарахування до страхового стажу позивача у подвійному розмірі спірного періоду його роботи ще не відбулось.
Отже, відсутні підстави вважати, що відповідач порушить право позивача на перерахунок та виплату пенсії з урахуванням такого страхового стажу.
Оскільки, судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
В ході розгляду справи судом не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У сукупності вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Враховуючи положення частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 484,48 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 02.06.2015 по 31.05.2024 у КП «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради на посаді лікаря - невропатолога у подвійному розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі період роботи у КП «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради» на посаді лікаря- невропатолога з 02.06.2015 по 31.05.2024.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області суму судового збору у розмірі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 22 вересня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Н.В. Друзенко