Справа № 592/15122/25
Провадження № 1-кс/592/6274/25
18 вересня 2025 року м.Суми
Слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 , розглянувши скаргу представника заявника військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , на бездіяльність слідчого або іншої посадової особи Четвертого СВ (з дислокацією у місті Сумах) ТУ ДБР, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР
17.09.2025 представник заявника звернувся зі скаргою та просить зобов'язати внести відомості до ЄРДР за заявою від 26.04.2025. Вимоги мотивує тим, що 26.04.2025 звернувся до Четвертого СВ (з дислокацією у місті Сумах) ТУ ДБР про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України відносно солдата ОСОБА_3 . Упродовж 24 годин такі відомості підлягають внесенню до ЄРДР. Однак їх не повідомлено про внесення відомостей до ЄРДР. Вони зверталися з приводу отримання витягу заявою від 07.07.2025, але це звернення залишилося без розгляду. Підрозділ задіяний у веденні бойових дій, а тому представник у зв'язку з цим просив поновити строк на оскарження.
До скарги надано ряд доказів. Зокрема, повідомлення військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2025. З повідомлення вбачається, що воно адресоване керівнику ТУ ДБР розташованого в м. Полтава, вул. Гоголя, 25. Будь-яких доказів подачі такого повідомлення до Четвертого СВ (з дислокацією у місті Сумах) ТУ ДБР не надано. Також не надано доказів які підтверджували передачу звернення до Четвертого СВ (з дислокацією у місті Сумах) ТУ ДБР.
Звернення зі скаргою на зазначену бездіяльність слідчого, передбачено п.1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Разом з цим згідно з положеннями п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді.
За нормою ст. 26 КПК України слідує, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Виходячи з положень ст.ст. 22, 26 КПК України, на особу, яка подає скаргу, покладається обов'язок доведення перед слідчим суддею факту того, що скаргу подала особа, яка має на це право; скарга підлягає розгляду в цьому суді, скарга подана у встановлений строк та на дію чи бездіяльність, рішення, що підлягають оскарженню до слідчого судді.
Наведені норми вказують на те, що слідчий суддя має визначитися з підсудністю скарги, а у тому разі якщо вона не підлягає розгляду у цьому суді прийняти рішення повернути.
Проте положення ст. 303, 304 КПК України не визначають підсудність скарг відповідному слідчому судді.
Для цього слід зазначити наступне.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове слідство - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 1 ст. 4 КПК України кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального провадження.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність.
Згідно з ч. 1 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом».
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, як порушення вимог пункту 1 ст. 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК України (див. пункт 98 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України»).
Статтею 32 КПК України визначені загальні правила територіальної підсудності, зокрема, скарги на рішення, дії чи бездіяльність розглядаються за правилами глави 26 КПК України, слідчим суддею того місцевого суду, в межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, враховуючи положення ст. 32 КПК України щодо територіальної підсудності.
Зазначені правила слід застосовувати і до розгляду скарг, клопотань, територіальна підсудність, щодо яких прямо не визначена кримінальним процесуальним законом. Тобто за правилами територіальної підсудності скарга на рішення, дію чи бездіяльність слідчого подається до місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування відповідні державні установи - слідчі підрозділи.
Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.
Для визначення того, до якого місцевого суду може бути подано скаргу або клопотання слідчому судді ключове значення мають дві підстави: 1) територіальна юрисдикція місцевого суду; 2) знаходження органу досудового розслідування в межах відповідної територіальної юрисдикції місцевого суду.
Згідно з п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Таким чином, юрисдикція місцевого суду поширюється на відповідний район або кілька районів, район у місті, місто або місто і певний район навколо нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Наказом директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, від 04.08.2025 № 108 визначено місцезнаходження органу досудового розслідування - Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сумах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 2, м. Суми, Сумська область.
Таким чином, з 04.08.2025 орган досудового розслідування - Четвертий слідчий відділ (з дислокацією у м. Сумах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, знаходиться у межах територіальної юрисдикції Ковпаківського районного суду м. Суми.
Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч.1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у рішенні від 22.04.2020 року у справі №51 - 1901 впс 20.
Водночас слід зазначити наступне. До скарги надано ряд доказів. Зокрема, повідомлення військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2025. З повідомлення вбачається, що воно адресоване керівнику ТУ ДБР розташованого в м. Полтава, вул. Гоголя, 25. Будь-яких доказів подачі такого повідомлення до Четвертого СВ (з дислокацією у місті Сумах) ТУ ДБР не надано.
Заявник звернувся з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, яке адресоване керівнику ТУ ДБР розташованого в м. Полтава, вул. Гоголя, 25. Проте, у скарзі заявник вказує слідчого органу бездіяльність якого оскаржує, а саме Четвертого СВ (з дислокацією у м. Суми) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві за адресою: м. Суми, вул. Гетьмана Мазепи, 2. Відтак, скарга оформлена не у відповідності з вимогами, а саме не правильно зазначена особа/орган, дії якої оскаржуються, її місцезнаходження тощо.
Натомість, будь-яких процесуальних документів щодо адреси розташування окремого структурного підрозділу, а саме ТУ ДБР розташованого в м. Полтава, а також безпосередньо дислокації слідчого, бездіяльність якого оскаржується, саме в м. Суми, - слідчому судді не представлено.
Отже, місце розташування слідчого підрозділу органу досудового розслідування та посадової особи, рішення та бездіяльність якої має намір оскаржувати заявник, не відноситься до територіальної юрисдикції Ковпаківського районного суду м. Суми.
Разом з цим до скарги не надано доказів звернення заявника до слідчого Четвертого СВ (з дислокацією у м. Суми) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві.
Узагальнюючи наведене вбачається, що заявником скарги не враховано вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з положеннями пункту 2 частини 2 статті 304 КПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді, тобто подана з порушенням правил територіальної підсудності.
Слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні урегульований КПК України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що дана скарга представника заявника військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , на бездіяльність слідчого або іншої посадової особи Четвертого СВ (з дислокацією у місті Сумах) ТУ ДБР, - не підлягає розгляду Ковпаківським районним судом м. Суми.
Таким чином, подана скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, що не позбавляє права звернення до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної підсудності якого знаходиться відповідний слідчий підрозділ органу досудового розслідування.
Відповідно до ч. 3 ст. 304 КПК України копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 304 КПК України,
Повернути скаргу представника заявника військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , на бездіяльність слідчого або іншої посадової особи Четвертого СВ (з дислокацією у місті Сумах) ТУ ДБР, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду на протязі 5-и днів з моменту отримання копії.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суддя ОСОБА_1