19 вересня 2025 року Справа № 280/5248/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 у звільненні ОСОБА_1 , стрільця-снайпера, солдата Військової частини НОМЕР_2 з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» на підставі мого рапорту від 02 червня 2025 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 02 червня 2025 року та прийняти рішення про звільнення у запас ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 02 червня 2025 року звернувся до відповідача із рапортом на звільнення на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з наданням відповідних документів на підтвердження необхідності здійснення стороннього догляду за своєю матір'ю, котра являється особою з інвалідністю ІІ групи. Однак, отримав відмову, оскільки на думку відповідача, документи не відповідають вимогам діючого законодавства. Позовну заяву просить задовольнити.
Ухвалою судді від 25 червня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін в порядку статті 262 КАС України. Крім того, вказаною ухвалою судді відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 01 серпня 2025 року відповідачу поновлено та прийнято до розгляду відзив на позовну заяву Військової частини НОМЕР_2 .
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що позивачем не надано висновку медико-соціальної експертної комісії, яким би була підтверджена необхідність постійного догляду за матір'ю позивача, відтак останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
07 серпня 2025 року позивачем до суду надано відповідь на відзив, у якій останній не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов.
У період з 06 серпня 2025 року по 07 вересня 2025 року суддя перебуває у щорічній оплачуваній відпустці.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Як вбачається з позовної заяви, позивач 02 червня 2025 року звернувся до відповідача із рапортом на звільнення на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
До рапорту надано копію паспорта НОМЕР_4 , копія паспорта НОМЕР_5 ОСОБА_2 , довідка МСЕК серія 12АГГ №825429 від 17 липня 2024 року, висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я форми № 080-4/о від 11 жовтня 2024 року, нотаріально завірена заява ОСОБА_2 № 2647 від 24 вересня 2024 року, копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 серія НОМЕР_6 , свідоцтво про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_7 , свідоцтво про смерть батька ОСОБА_3 серії НОМЕР_8 від 31 травня 2018 року, витяги з реєстру територіальної громади від 24 вересня 2024 року, акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 12 лютого 2025 року, медичний висновок про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі ЛКК ТОВ «Онколайф» від 11 жовтня 2024 року.
10 червня 2025 року відповідачем ВЧ НОМЕР_2 складено лист № 642/ВихЗВГ/1484 та повідомлено позивача про розгляд поданого рапорту та відсутність підстав для його задоволення, оскільки надані довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 825429 від 17 липня 2024 року мати ОСОБА_2 має ІІ групу інвалідності, але за висновком про умови та характер праці не потребує постійного догляду, а висновок № 1042 від 11 жовтня 2024 року за формою первинної облікової документації № 080-4/о не є належною підставою для звільнення з військової служби, тому що його призначення є отримання соціальної послуг з догляду на непрофесійній основі.
Позивач вважаючи, що відповідач протиправно не звільняє його з військової служби, він звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 29 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-XII.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
Пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Суд зауважує, що для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести такі факти:
- наявність у члена сім'ї першого ступеня споріднення, статусу особи з інвалідністю I або II групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи;
- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім'ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Лише за умови підтвердження таких взаємопов'язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут) із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Отже, звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або наявність інших поважних причин здійснюється шляхом подання військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, рапорту та документів, які підтверджують наявність правових підстав для звільнення його з військової служби, і такий рапорт має бути адресований вищій посадовій особі.
Як свідчать встановлені у справі обставини, позивач обґрунтовує наявність у нього підстав для звільнення з військової служби необхідністю у здійсненні постійного (стороннього) догляду за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Судом встановлено, що мати позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серії ААГ № 825429 від 17 липня 2024 року. Пункт 12 вказаної довідки містить висновок про умови та характер праці «Протипоказана важка фізична праця стато-динамічні навантаження».
Судом досліджено висновок ЛКК про наявність порушення функцій організму які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляд на непрофесійній основі від 11 жовтня 2024 року за формою первинної облікової документації № 080-4/о, виданого ТОВ «Онколайф», згідно якого мати позивача потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 3, 4, 7 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 9 березня 2021 року № 407, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за № 510/36132, передбачено, що висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги.
Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974.
Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859.
У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Тобто, «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» форми первинної облікової документації № 080-4/о надається для надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до «Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859.
Наданий до відповідача та матеріалів справи висновок від 11 жовтня 2024 року за формою первинної облікової документації № 080-4/о не містить висновку про необхідність денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, а складений для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальній послуги з догляду на непрофесійній основі.
Досліджений медичний висновок про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі від 11 жовтня 2024 року виданий ТОВ «Онколайф» містить інформацію щодо діагнозу ОСОБА_2 , порушення толерантності до фізичного навантаження та руху. В графі «Здатність до самообслуговування» вказано про часткову нездатність. В графі «Висновок» наведено про відсутність протипоказань для надання соціальних послуг у територіальному центрі соціального обслуговування, можливість перебування в колективі.
Довідка ТОВ «Онколайф» від 10 жовтня 2024 року видана ОСОБА_2 містить інформацію про місце мешкання, наявність інвалідності ІІ групи, про знаходження під наглядом сімейного лікаря та діагноз. Визначено лікувальні і трудові рекомендації: нагляд у сімейного лікаря, невролога, ревматолога, кардіолога, гастроентеролога в плановому порядку; дотримання дієти; дотримання режиму; ЛФК; масаж; повторний курс лікування (реабілітації) за потреби через 2-3 місяці; контроль УЗД ОЧП в плановому порядку; контроль МРТ ГМ, ПКВХ, МАГ судин голови та шиї, Ехо-КС 1 раз на рік; курси стаціонарного (відновлювального) лікування 1-2 рази на рік; санаторно-курортне лікування; продовження медикаментозної терапії.
Отже, в наданих позивачем документах відсутні відомості, які б вказували на відсутність можливості самообслуговування ОСОБА_2 та необхідність денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома.
З огляду на відсутність у довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, висновках складених ЛКК інформації про необхідність догляду, суд дійшов висновку, що позивач не надав відповідачу доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Стосовно визначення у листі відповідача № 642/ВихЗВГ/1484 від 10 червня 2025 року прізвища ОСОБА_4 суд вказує, що наведена помилка не може слугувати беззаперечною підставою визнання рішення відповідача протиправним, оскільки з контексту відповіді слідує про розгляд рапорту саме позивача з визначенням обставин та прізвища ОСОБА_2 .
Твердження позивача про суперечність норми статті 26 Закону №2232-ХІІ з абзацом 6 постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 12 червня 2013 року «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки до абзацу шостого внесено зміни згідно з Постановою КМУ № 1542 від 27 грудня 2024 року та встановлено форми для підтвердження необхідності постійного стороннього догляду за батьками, що підтверджується відповідним витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
З огляду на вищезазначене, Запорізький окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 77, 90, 139, 242-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 19 вересня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов