(додаткова)
16 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 202/4129/20
провадження № 61-7936св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є правонаступниками ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_4 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , як законний представник неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Орган опіки та піклування Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, П'ята дніпровська державна нотаріальна контора,
розглянув в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_4 - Ковирєва Максима Вікторовича, про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є правонаступниками ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , як законний представник неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Орган опіки та піклування Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, П'ята дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування,
Короткий зміст позовних вимог
В липні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір дарування 1/2 частки житлового будинку з відповідними господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений ОСОБА_8 та ОСОБА_4 20 травня 2020 року та посвідчений державним нотаріусом П'ятої дніпровської державної нотаріальної контори Бутовою А. Г.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 29 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовив.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 17 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2023 року залишив без змін.
Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
Верховний Суд постановою від 30 липня 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гурського В. С., залишив без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року залишив без змін.
Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення
У серпні 2025 року представник ОСОБА_4 - Ковирєв М. В., подав до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивачів на користь відповідача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн та на оплату послуг поштового зв'язку на суму 350 грн.
Заява мотивована тим, що у відзиві на касаційну скаргу відповідач повідомив суд про те, що він очікує понести витрати на відправлення копії відзиву на касаційну скаргу учасникам справи та на оплату правничої допомоги орієнтовно в сумі 5 000 грн.
Позиція Верховного Суду
Згідно з вимогами статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції, зокрема, складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до положень статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заява представника ОСОБА_4 - Ковирєва М. В. , підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частинах четвертій-шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У заяві представник ОСОБА_4 - адвокат Ковирєв М. В. просить стягнути з позивачів витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн та 350 грн на оплату послуг поштового зв'язку.
На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представник ОСОБА_4 надав:
- ордер на надання правничої допомоги від 21 серпня 2023 року серії АЕ № 1221085;
- договір про надання правової допомоги від 18 серпня 2020 року, укладений з адвокатом Ковирєвим М. В.
- додаткову угоду № 1 до договору про надання послуг з правової допомоги від 09 січня 2023 року;
- акт про надані послуги з професійної правничої допомоги у справі № 202/4129/20.
Крім того, у відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначав, що він очікує понести витрати на відправлення копії відзиву на касаційну скаргу учасникам справи та на оплату правничої допомоги орієнтовно в сумі 5 000 грн.
Разом з відзивом на касаційну скаргу надано копії описів вкладення до листів від 06 серпня 2024 року, накладних від 06 серпня 2024 року та фіскальні чеки від 06 серпня 2024 року на загальну суму 350 грн, що підтверджують направлення відзиву на касаційну скаргу іншим учасникам справи.
Клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката від позивача не надходило.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Ковирєвим М. В. послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що на користь ОСОБА_4 підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн, а також витрати, понесені у зв'язку оплатою поштових відправлень у розмірі 350 грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Висновки щодо необхідності розподілу судових витрат, понесених у зв'язку оплатою поштових відправлень, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 20 вересня 2022 року у справі № 756/11978/16-ц.
Крім того, касаційну скаргу на судові рішення подала ОСОБА_2, яку Верховний Суд залишив без задоволення, тому саме з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь відповідача витрати на правничу допомогу.
Висновки за результатами розгляду заяви
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, відсутність заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу і те, що під час ухвалення постанови від 30 липня 2025 року питання про витрати на професійну правничу допомогу не вирішено, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового судового рішення в суді касаційної інстанції підлягає частковому задоволенню та з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн, а також витрати, понесені у зв'язку оплатою поштових відправлень у розмірі 350 грн.
Керуючись статтями 141, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Заяву представника ОСОБА_4 - Ковирєва Максима Вікторовича, про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги у суді касаційної інстанції, у розмірі 3 000 гривень (три тисячі гривень 00 копійок) та витрати, пов'язані з оплатою поштових відправлень у розмірі 350 гривень (триста п'ятдесят гривень 00 копійок).
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров