(додаткова)
22 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 161/5405/24
провадження № 61-2772св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Гіг-Ант»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «Гіг-Ант» адвоката Осіва Павла Володимировича про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гіг-Ант» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних,
У березні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Гіг-Ант» (далі - ТОВ «Гіг-Ант») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року та додатковим рішенням цього ж суду від 20 листопада 2024 року,залишеними без змін постановою Волинського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року, позов ТОВ «Гіг-Ант» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гіг-Ант» інфляційні втрати в сумі 1 083 315, 50 грн, 3% річних у сумі 327 532,69 грн, 21 161,72 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись із судовими рішеннями, ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Людва О. В.,подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
У березні 2025 року представник ТОВ «Гіг-Ант» адвокат Осів П. В. подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Постановою Верховного Суду від 24 липня 2025 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Людва О. В., залишено без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 30 жовтня 2024 року, додаткове рішення цього ж суду від 20 листопада
2024 року тапостанову Волинського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року залишено без змін.
29 липня 2025 року представник ТОВ «Гіг-Ант» адвокат Осів П. В. подав заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача вартість таких витрат у розмірі 10 000 грн.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги у суді касаційної інстанції представником ТОВ «Гіг-Ант» адвокатом
Осівим П. В. надано договір про надання правничої допомоги від 07 березня
2024 року, копію ордера на надання правничої допомоги від 30 березня 2025 року, акт прийому-передачі наданих правничих послуг до договору від 07 березня
2024 року з детальним описом таких робіт (пошук та вивчення судової практики для підготовки та складення відзиву на касаційну скаргу, складення відзиву на касаційну скаргу). Вартість виконаних робіт становить 10 000 грн.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі
№ 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Суд враховує, що хоча касаційну скаргу ОСОБА_1., на яку адвокатом позивача ТОВ «Гіг-Ант» подано відзив, було залишено без задоволення, однак розмір витрат на правову допомогу 10 000 грн не відповідає засадам цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, а тому колегія суддів вважає за необхідне зменшити цей розмір до 5 000 грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «Гіг-Ант» адвоката Осіва Павла Володимировича задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гіг-Ант» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара