22 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 185/5263/24
провадження № 61-11642ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпровської області від 06 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЯР» про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просив:
прийняти висновок у рішенні суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАЯР» (далі - ТОВ «ДАЯР») порушило цивільні права та інтереси ОСОБА_1 з причини (внаслідок) протиправних (незаконних) дій у частині вчинення відповідачем одностороннього правочину з оманом, а саме діяння - вимоги ТОВ «ДАЯР», що тривалий час спрямовані на виконання оплати коштів за ненадану по факту послугу з управління побутовими відходами по відношенню до ОСОБА_1 і членів його сім'ї, а також до всіх мешканців, що проживають на АДРЕСА_1 ;
відповідно до частини першої статті 230 Цивільного кодексу України визнати вищеназваний односторонній правочин недійсним;
відповідно до частини другої статті 230 Цивільного кодексу України та частини другої статті 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зобов'язати ТОВ «ДАЯР» відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_1 в сумі 30 000,00 грн, які перерахувати за реквізитами вказаними позивачем.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпровської області від 06 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено.
У вересні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпровської області від 06 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом позову в цій справі є: визнання порушенням цивільних прав та інтересів ОСОБА_1 внаслідок протиправних (незаконних) дій у частині вчинення відповідачем одностороннього правочину з оманом, а саме діяння - вимоги ТОВ «ДАЯР»; визнання односторонній правочин щодо послуги з управління побутовими відходами недійсним; стягнення коштів в розмірі 30 000,00 грн.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує десяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (30 000,00 / 3 028,00), та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 та пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення у справах незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо справа має виняткове значення для заявника.
Вказаний довід обґрунтовано тим, що через протиправні дії відповідача, які мали вираз у нарахуванні заборгованості зі сплати за начебто спожиту послугу з управління відходами, яка відповідачем не надавалася, що стало перешкодою в отримані позивачем безповоротної адресної державної соціальної допомоги - житлової субсидії на опалювальний період 2024-2025 року та 2025-2026 року.
Проте, вказане посилання заявником не підтверджено жодними доказами, а саме не додано доказів відмови відповідного органу про призначення ОСОБА_1 житлової субсидії на опалювальний сезон в зв'язку з наявністю у нього заборгованості за послугу з управління побутовими відходами.
Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує десяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпровської області від 06 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЯР» про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян