22 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 761/23490/24
провадження № 61-7932 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
заявник - Головне управління Державної податкової служби у Сумській області, заінтересовані особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Сумській області на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року у складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д.,
Желепи О. В., Стрижеуса А. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У червні 2024 року Головне управління Державної податкової служби у Сумській області (далі - ГУ ДПС у Сумській області) звернулося до суду із заявою, заінтересовані особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (далі - АТ «Креді Агріколь Банк») про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.
Заява обґрунтована тим, що ГУ ДПС у Сумській області отримало інформацію від Національного банку України про порушення ФОП ОСОБА_1 строків розрахунків по зовнішньоекономічному контракту № 5 від 15 жовтня 2019 року за період діяльності з 15 жовтня 2019 року по 28 грудня 2022 року; по зовнішньоекономічному контракту № 1 від 09 жовтня 2020 року за період діяльності з 09 жовтня 2020 року по 28 грудня 2022 року; по зовнішньоекономічному контракту № 3 від 13 липня 2021 року за період з 13 липня 2021 року по 28 грудня 2022 року.
22 грудня 2022 року ГУ ДПС у Сумській області було видано наказ № 1284-кп «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 » та підписано направлення на проведення перевірки від 22 грудня 2022 року № 1956/18-28-24-04.
27 грудня 2022 року представниками контролюючого органу було здійснено виїзд за податковою адресою платника податків та адресою складського приміщення, однак встановлено факт відсутності ФОП ОСОБА_1 , у зв'язку з чим складено акт про неможливість проведення перевірки.
На лист ГУ ДПС у Сумській області про надання первинних документів ФОП ОСОБА_1 повідомив, що перебуває за межами України. При цьому заявник вказує, що ФОП ОСОБА_1 для здійснення розрахунків використовував рахунки, відкриті у АТ «Креді Агріколь Банк».
За вказаних обставин у ГУ ДПС у Сумській області виникла необхідність в одержанні від АТ «Креді Агріколь Банк» інформації про рух коштів по рахунках, оскільки провести документальну позапланову виїзну перевірку неможливо за відсутності відповідних первинних документів.
Ураховуючи викладене, заявник просив суд зобов'язати АТ «Креді Агріколь Банк» розкрити на надати ГУ ДПС у Сумській області інформацію, що містить банківську таємницю, відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом надання роздруківки про рух грошових коштів (список операцій) в розрізі контрагентів за період з 15 січня 2019 року по 28 грудня 2022 року по банківським рахункам НОМЕР_1 (978-Євро), НОМЕР_1 (985 - Польський злотий), відкритих в АТ «Креді Агріколь Банк».
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року, у задоволенні заяви ГУ ДПС у Сумській області відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що ГУ ДПС Сумській області не надало суду належних доказів неможливості вчинення дій відповідно до способів реагування, передбачених законом, а також не довело існування обставин, за яких проведення документальної позапланової перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 є неможливою або є інша об'єктивна потреба в розкритті інформації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
20 червня 2025 року через підсистему Електронний суд представник ГУ ДПС у Сумській області - Бондаренко О. Ю. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення заяви.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування підпунктів 20.1.4 та 20.1.5 пункту 20.1 статті 20, підпунктів 73.3 та 73.4 статті 73 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах.
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, що передбачає вимоги пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 761/23490/24, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
03 вересня 2025 року матеріали цивільної справи № 761/23490/24 надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ГУ ДПС у Сумській області мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що мета розкриття інформації, що містить банківську таємницю, полягає у необхідності проведення документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 для встановлення дотримання платником податків вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічним контрактам, достовірного і повного з'ясування наявності або відсутності порушень валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на орган ДПС. Водночас без отримання інформації про обсяг та обіг коштів по рахункам ФОП ОСОБА_1 із зазначенням контрагентів, з якими проводились господарські операції, проведення перевірки є неможливим.
Судами попередніх інстанцій не враховано, що ГУ ДПС у Сумській області вживалися заходи, які передбачені ПК України, для здійснення документальної позапланової виїзної перевірки, а саме: здійснювався вихід за податковою адресою платника податків та за адресою здійснення підприємницької діяльності, про що складено акт про неможливість проведення перевірки через відсутність платника податків; направлено запит платнику податків про надання документів та інформації, що пов'язані з предметом перевірки, однак запитувані контролюючим органом документи ФОП ОСОБА_1 надані не були.
Звертає увагу на те, що призначена наказом від 22 грудня 2022 року № 1284-кп документальна позапланова виїзна перевірка не була розпочата, ГУ ДПС у Сумській області позбавлено можливості провести таку перевірку за відсутності відповідних первинних документів.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2025 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив про необґрунтованість її доводів та законність оскаржуваних судових рішень, якими правильно встановлено, що заявник не надав суду доказів на підтвердження вжиття всіх заходів для встановлення фактичного місцезнаходження (місцеперебування) ФОП ОСОБА_1 , а також доказів вручення/направлення йому документів, необхідних для проведення перевірки, а отже не довів існування обставин, за яких перевірка є неможливою або є інша об'єктивна потреба у розкритті інформації, яка містить банківську таємницю. Також заявник не надав доказів вжиття заходів щодо отримання інформації про рух коштів ФОП ОСОБА_1 , зокрема шляхом здійснення до нього запиту на подання такої інформації, та не надав підтвердження, що рахунки, які відкриті ФОП ОСОБА_1 , використовувалися для здійснення підприємницької діяльності та розрахунків за контрактами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Сумській області.
ФОП ОСОБА_1 у АТ «Креді Агріколь Банк» відкрито банківські рахунки: НОМЕР_1 (978 - Євро), НОМЕР_1 ( 985 - Польський злотий).
15 вересня 2022 року ГУ ДПС у Сумській області звернулось до ФОП ОСОБА_1 з листом, у якому просило останнього надати копії первинних документів з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 13 липня 2021 року за період з 13 липня 2021 року по 15 вересня 2022 року.
11 жовтня 2022 року у відповідь на вказаний лист ФОП ОСОБА_1 повідомив ГУ ДПС у Сумській області, що в зв'язку з виробничою необхідністю він знаходиться у відрядженні за межами України.
Наказом ГУ ДПС у Сумській області від 22 грудня 2022 року № 1284-кп призначено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з 27 грудня 2022 року, тривалістю 2 робочі дні, за період діяльності з 15 жовтня 2019 року по 28 грудня 2022 року з питань порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічному контракту № 5 від 15 жовтня 2019 року, з 09 жовтня 2020 року по 28 грудня 2022 року з питань порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічному контракту № 1 від 09 жовтня 2020 року та за період з 13 липня 2021 року по 28 грудня 2022 року з питань порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічному контракту № 3 від 13 липня 2021 року.
22 грудня 2022 року підготовлено направлення на перевірку.
27 грудня 2022 року ГУ ДПС у Сумській області складено акт про неможливість проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю платника податків за місцем знаходження.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ГУ ДПС у Сумській області задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.
У статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України.
Пунктом 2 частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, за рішенням суду.
Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність проведення перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб'єктом господарської діяльності.
Своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата податків та зборів (обов'язкових платежів) здійснюється шляхом проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок, підстави та порядок яких визначені законом.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).
Постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267 затверджено Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці (далі - Правила) розділом 3 якої визначено порядок та межі розкриття банками інформації, що містить, банківську таємницю.
Пунктом 5 зазначеного розділу Правил встановлено, що банки зобов'язані виконувати рішення суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, у порядку, установленому законодавством України. За рішенням суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, банк розкриває інформацію в обсязі, визначеному рішенням суду.
Відповідно до підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 ПК України отримувати безоплатно від платників податків, а також від Національного банку України, банків, інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей довідки у порядку та на підставах, визначених цим Кодексом, з урахуванням законів, що визначають порядок розкриття зазначеними особами інформації, що містить банківську таємницю, таємницю надавача платіжних послуг, інформацію щодо дотримання встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність», а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів/електронних грошей на рахунках у банку/небанківському надавачу платіжних послуг, електронних гаманцях, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПК України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких проведення перевірки є неможливим або є інша об'єктивна потреба в розкритті такої таємниці.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У пункті 73.3 статті 73 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Відповідно до підпунктів 78.1.7, 78.4 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4. цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з абзацом 6 пункту 42.4. статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Статтею 348 ЦПК України передбачено, що в заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено, зокрема, обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено.
Згідно з частиною другою статті 350 ЦПК України, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні заяви.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що податковий орган ініціював проведення перевірки у зв'язку з отриманням інформацію від Національного банку України про порушення ФОП ОСОБА_1 строків розрахунків по зовнішньоекономічних контрактах № 5 від 15 жовтня 2019 року, № 1 від 09 жовтня 2020 року та № 3 від 13 липня 2021 року, а тому мав обов'язок надіслати ОСОБА_1 копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки у порядку, визначеному статтею 42 ПК України.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №752/19172/18 (провадження № 61-6822св19), від 28 травня 2020 року у справі № 761/13288/19 (провадження № 61-6483св20), від 05 грудня 2023 року № 757/26574/23-ц (провадження № 61-6822св19), від 09 липня 2025 року у справі № 752/14189/24 (провадження № 61-3867св25).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Установивши, що ГУ ДПС у Сумській області, як контролюючий орган, не надав відповідних доказів про неможливість вручення ФОП ОСОБА_1 повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки, не довів існування обставин, за яких перевірка є неможливою, або є інша об'єктивна потреба у розкритті інформації, яка містить банківську таємницю, відносно ФОП ОСОБА_1 , та вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, без підстав, визначених законом, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Зазначений Верховним Судом у цій справі підхід до вирішення подібних спорів є усталеним в судовій практиці та, на переконання колегії суддів, є справедливим з підстав, зазначених у мотивувальній частині цієї постанови.
Доводи касаційної скарги у частині надання суду першої інстанції доказів вжиття управлінням всіх передбачених ПК України заходів для вручення/направлення документів, необхідних для проведення перевірки, а саме акт про неможливість проведення перевірки, складання якого передбачено абзацом 4 пункту 81.2 статті 81 ПК України, колегія суддів спростовує, оскільки стаття 81 ПК України регламентує умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок, а не направлення податкових повідомлень-рішень, податкових вимог або інших документів з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, у визначений статтею 42 ПК України спосіб.
Підставами касаційного провадження заявник зазначав пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд, зокрема у постанові від 25 серпня 2025 року у справі № 757/26574/23-ц (провадження № 61-409св25), вказав, що виключним випадком, коли у податкового органу виникає право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків без вручення у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, копії відповідного наказу, є отримання інформації, що свідчить про ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України, відповідно до вимог підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, без взяття на податковий облік (підпункт 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 ПК України).
Тому доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування підпункту 20.1.4 та підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20, підпункту 73.3, 73.4 статті 73 ПК України, зокрема в контексті визначення об'єктивної потреби розкритті банківської таємниці, яка може бути не пов'язана з проведенням перевірки податковим органом, на увагу не заслуговують.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають та за своїм змістом переважно свідчать про незгоду із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.
Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара