22 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 757/35769/24-ц
провадження № 61-8058 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
заявник - Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області, заінтересовані особи: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року у складі судді Вовк С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року у складі колегії суддів: Соколової В. В.,Верланова С. М., Поліщук Н. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У серпні 2024 року Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області) звернулося до суду із заявою, заінтересовані особи: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), ОСОБА_1 , про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.
Заява обґрунтована тим, що ГУ ДПС у Запорізькій області отримало податкову інформацію - лист ДПС України від 24 жовтня 2023 року щодо здійснення інтернет-торгівлі та отримання грошових переказів фізичною особою ОСОБА_1 на платформі українського маркетплейс prom.ua. За даними інформаційних систем ГУ ДПС у Запорізькій області ОСОБА_1 не зареєстрована як фізична особа-підприємець.
09 листопада 2023 року ГУ ДПС у Запорізькій області направило ОСОБА_1 запит щодо надання пояснень та документального підтвердження отримання зазначених доходів та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб і військового збору, а також повідомило про необхідність декларування доходів за результатами 2023 року. Відповідь на запит платником податків не надано, лист повернувся «за закінченням терміну зберігання». Податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік ОСОБА_1 не подала.
Заявник зазначає, що з метою здійснення податкового контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, недопущення втрат бюджетів в умовах дії воєнного стану, існує необхідність у зверненні до суду щодо розкриття інформації, що становить банківську таємницю, відносно ОСОБА_1 .
Ураховуючи викладене, заявник просив суд зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» надати ГУ ДПС у Запорізькій області інформацію в паперовому або електронному вигляді про обсяг та рух коштів по розрахунковому рахунку: НОМЕР_1 за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, із зазначенням контрагентів, а також дат та сум операцій, призначення платежів, найменування, кодів ЄДРПОУ.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Печерський районний суд м. Києва, розглянувши справу у закритому судовому засіданні, ухвалив рішення від 10 жовтня 2024 року про залишення без задоволення заяви ГУ ДПС у Запорізькій області.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що інтернет-торгівля в розумінні господарського законодавства підпадає під визначення підприємницької діяльності. Водночас віднесення податковим органом факту отримання ОСОБА_1 грошового переказу до інтернет-торгівлі, як підприємницької діяльності, є неспроможним, оскільки в таких діях відсутня систематичність як обов'язкова ознака підприємницької діяльності. Таким чином висновки податкового органу щодо здійснення ОСОБА_1 інтернет-торгівлі без державної реєстрації, які ґрунтуються на встановленні одиничного факту можливого отримання нею грошового переказу, є безпідставними.
Також суд зауважив, що несвоєчасне подання платником податку податкової декларації є підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності, а не для задоволення заяви про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю.
Крім того, суд звернув увагу на те, що підставою для задоволення заяви про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, мають бути обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо. У матеріалах справи відсутні докази проведення в установленому порядку заходів, передбачених підпунктом 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України, з урахуванням абзацу 1-4 підрозділу 10 розділу XX ПК України та/або неможливості вчинення дій відповідно до способів реагування, передбачених законом, а також не надано доказів існування обставин, за яких проведення документальної позапланової перевірки діяльності фізичної особи ОСОБА_1 є неможливою або є інша об'єктивна потреба в розкритті інформації.
Також суд зауважив, що розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, в межах цивільної справи можливе лише щодо юридичної або фізичної особи, стосовно якої вимагається розкриття інформації, а не її контрагентів, пославшись на відповідну судову практику Верховного Суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд, розглянувши справу у закритому судовому засіданні, постановою від 26 березня 2025 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області залишив без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку, що заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження, як самого факту проведення документальної перевірки з питань дотримання ОСОБА_1 податкового законодавства у відповідності до вимог пункту 78.4 статті 78 ПК України згідно з рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке оформлюється наказом, так і доказів відсутності ОСОБА_1 за адресою реєстрації та неможливості вручення їй особисто або направлення засобами поштового зв'язку на адресу її реєстрації повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25 червня 2025 року через підсистему Електронний суд представник ГУ ДПС у Запорізькій області - Руденко Г. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та посилається на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18 лютого 2020 року у справі № 761/4673/19, від 21 квітня 2022 року у справі № 761/8629/19, від 19 травня 2022 року у справі № 386/17441/21, від 08 червня 2022 року у справі № 686/17998/21, від 27 червня 2022 року у справі № 686/17906/21, від 21 липня 2022 року у справі № 686/17914/21, що передбачає вимоги пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/35769/24-ц, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
13 серпня 2025 року матеріали цивільної справи № 757/35769/24-ц надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ГУ ДПС у Запорізькій області мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.
Зазначає, що ОСОБА_1 не зареєстрована як фізична особа-підприємець, водночас надана ДПС України податкова інформація свідчить про здійснення нею інтернет-торгівлі, яка у розумінні господарського законодавстві підпадає під визначення підприємницької діяльності, а тому, на думку заявника, наявна необхідність у розкритті інформації, що становить банківську таємницю, відносно ОСОБА_1 .
Зазначає про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду щодо надання до суду доказів вжиття всіх передбачених ПК України заходів для вручення/направлення документів, необхідних для проведення перевірки.
Необхідність переглянути позицію Верховного Суду щодо діяльності податкових органів в рамках проведення перевірки та вжиття всіх необхідних заходів для розшуку платника податків, мотивована тим, що розкриття банківської таємниці у процесі перевірки повинно бути своєчасним та беззаперечним, тому що затягування всього процесу дозволяє ухилятися від сплати податків, формувати незаконні схеми уникнення від такої сплати, що у воєнний час є неприпустимим.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2025 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_1 - адвокат Венгаренко Т. А. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила про необґрунтованість її доводів та законність оскаржуваних судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ГУ ДПС у Запорізькій області було отримано податкову інформацію - лист ДПС України від 24 жовтня 2023 року № 26699/7/99-00-24-04-01-07 про отримання грошових переказів фізичною особою ОСОБА_1 на платформі українського маркетплейс (https://prom.ua/ua/pl865974911) без державної реєстрації, а саме 02 жовтня 2023 року була здійснена передплата в розмірі 133, 33 грн за косметичні вироби (а. с. 5).
09 листопада 2023 року ГУ ДПС у Запорізькій області направлено ОСОБА_1 лист з вимогою надати обґрунтовані пояснення з питань здійснення інтернет-торгівлі товарами. Вказаний лист був повернутий поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 7-9).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ГУ ДПС у Запорізькій області задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.
Згідно зі статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України.
Пунктом 2 частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, за рішенням суду.
Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність проведення перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб'єктом господарської діяльності.
Відповідно до підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб'єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Саме по собі неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПК України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких проведення перевірки є неможливим або є інша об'єктивна потреба в розкритті такої таємниці.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У пункті 73.3 статті 73 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
За змістом пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Статтею 348 ЦПК України передбачено, що в заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено, зокрема, обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено.
Згідно з частиною другою статті 350 ЦПК України, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні заяви.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що однією з істотних умов договору банківського рахунка є гарантування банком збереження банківської таємниці.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 686/4972/21 (провадження № 61-10767св21), від 23 березня 2023 року у справі № 752/18896/21 (провадження № 61-1578св23), від 28 квітня 2025 року у справі № 758/4675/19 (провадження № 61-1052св25), від 13 червня 2025 року у справі № 758/2238/18 (провадження № 61-3408св25).
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).
Отже, у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.
Розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, в межах цивільної справи можливе лише щодо юридичної або фізичної особи, стосовно якої вимагається розкриття інформації, а не її контрагентів.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що матеріали справи не містять доказів того, що ГУ ДПС у Запорізькій області приймало рішення, оформлене наказом керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також направляло копію наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та направлення на перевірку платнику податків у передбачений пунктом 42.2 статті 42 ПК України спосіб.
Установивши, що заявник, як контролюючий орган, не довів існування обставин, за яких перевірка є неможливою, або є інша об'єктивна потреба у розкритті інформації, яка містить банківську таємницю, відносно платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , та вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, без підстав, визначених законом, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.
Верховний Суд не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 761/4673/19, від 21 квітня 2022 року у справі № 761/8629/19, від 19 травня 2022 року у справі № 386/17441/21, від 08 червня 2022 року у справі № 686/17998/21, від 27 червня 2022 року у справі № 686/17906/21, від 21 липня 2022 року, наведених у касаційній скарзі, враховуючи таке.
Відступ від правової позиції - це сукупність підстав, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього висновку щодо певного питання на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм з метою усунення вад попереднього рішення чи групи рішень (їхня неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), що пов'язано зі зміною суспільних відносин та усунення суперечностей між принципом правової визначеності та концепцією «живого права» (динамічного тлумачення права) як складовими верховенства права (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 933/670/20).
Проте відсутні обставини, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього висновку щодо спірного питання на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, тому немає підстав для відступу від правової позиції, викладеної у зазначених постановах Верховного Суду.
При цьому практика у подібних правовідносинах є сталою, що підтверджується також постановами Верховного Суду, зокрема, від 24 жовтня 2019 року у справі № 756/1867/19, від 01 серпня 2024 року у справі № 758/11379/23, від 15 лютого 2024 року у справі № 757/287/21, від 18 грудня 2024 року у справі № 761/21762/23.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають та за своїм змістом переважно свідчать про незгоду із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.
Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара