17 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 754/6846/24
провадження № 61-5138св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінстрім»;
треті особи: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», ОСОБА_3
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва
від 02 вересня 2024 року у складі судді Бабко В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М.,
Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінстрім», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», ОСОБА_3 , про визнання недійсними та скасування договору про відступлення права вимоги за кредитним договором
від 29 лютого 2008 року, укладеного 09 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінстрім» та ОСОБА_2 , та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29 лютого
2008 року, укладеного 09 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінстрім» та ОСОБА_2 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 02 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про судові засідання, які призначені на 11 червня 2024 року та 02 вересня 2024 року, проте повторно 02 вересня 2024 року не з'явився у судове засідання і не скористався правом подати заяву про розгляд справи за його відсутності, а тому наявні підстави, передбачені пунктом 3 частини першої
статті 257 ЦПК України, для залишення позову без розгляду.
Судом зазначено, що у матеріалах справи недостатньо даних про права та взаємовідносини сторін, а тому неможливо розглядати справу за відсутності позивача чи його представника.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд керувався нормами ЦПК України.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2024 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 02 вересня 2024 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 у вказаній справі.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 02 вересня 2024 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог норм процесуального права, так як ОСОБА_1 було відомо про два останні підготовчі судові засідання, які були призначені на 11 червня 2024 року та 02 вересня 2024 року, однак до суду він
не з'явився і заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав, а тому наявні правові підставі для залишення його позову без розгляду на підставі
пункту 3 частини першої статі 257 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить ухвала суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, справу направити до суду першої інстанції в іншому складі суду для продовження розгляду його позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , з підстав, передбачених абзацом 6 частини другої
статті 389 ЦПК України у вищевказаній справі. Витребувано матеріали з суду першої інстанції.
У липні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2025року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінстрім», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», ОСОБА_3 , про визнання недійсними та скасування договору призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставин справи. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва
від 16 травня 2024 року відкрито провадження у справі № 754/6846/24 у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 11 червня 2024 року.
Вказує, що суд першої інстанції всупереч його клопотань про відкладення розгляду справи у зв'язку із його хворобою та його представника, яке було призначено
на 11 червня 2024 року, а потім відкладено та 02 вересня 2024 року, безпідставно залишив його позов без розгляду.
При цьому, вказує, що докази огляду його сімейним лікарем надав суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою, проте суд не врахував його клопотань.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Згідно з частиною другою статті 198 ЦПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження
у випадках: 1) визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у підготовчому засіданні.
Частинами першою, другою, п'ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Суд звертає увагу, що повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд повинен врахувати всі підстави залишення заяви без розгляду у сукупності. Відсутність хоча б однієї із умов не дає права суду залишати позов без розгляду.
У своєму Рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 у справі № 1-9/2011 Конституційний Суд України зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Процесуальні права та обов'язки учасників справи визначені статтею 43 ЦПК України. Зокрема, учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Водночас учасник справи зобов'язаний: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні й достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Крім того, згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Частиною першою статті 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад цивільного судочинства.
Суди дійшли правильного висновку про те, що оскільки належних підтверджуючих доказів про неможливість позивача з'явитися в підготовчі засідання суду
не представлено, відтак суд не вбачав обставин, які б перешкоджали позивачу з'явитись в підготовче засідання чи забезпечити явку свого представника та вжити заходів щодо участі у розгляді даної справи.
Окрім того, Верховний Суд зазначає, що ухилення сторони позивача від участі
в розгляді поданого ним ж позовом порушує права іншої сторони.
До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 21 вересня 2023 року у справі № 9901/471/21 (провадження
№ 11-114 заі 23), від 25 вересня 2024 року у справі №490/9587/18 (провадження
№ 14-29 цс 24).
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. Так, в рішенні
від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» він зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини в рішенні
від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України» наголошує на тому, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені правові наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними.
Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та
не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України, суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду: від 20 вересня
2018 року у справі № 756/8612/16-ц (провадження № 61-20094св18), від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц (провадження № 61-20094св18), від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц (провадження № 61-31053св18), від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13 (провадження № 61-36375св18), від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц (провадження № 61-2630св19), від 20 червня 2019 року по справі № 522/7428/15 (провадження № 61-31861св18), від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц (провадження № 61-27370св18), від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц (провадження № 61-7473св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 461/3580/15-ц (провадження № 61-20847св19), від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18 (провадження № 61-3617св19) та інших.
Судами встановлено, що два підготовчі засідання у цій справі було призначено на 11 червня 2024 року, про яке позивач був обізнаний, так як надіслав заяву про відкладення розгляду справи, та 02 вересня 2024 року. Про останнє засідання ОСОБА_1 був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення
(том 1, а. с. 108), а також його заявою про відкладення розгляду справи.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання, призначене на 02 вересня 2024 року, і заяви про розгляд справи у його відсутності не подавав.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції всупереч його клопотань про відкладення розгляду справи у зв'язку із його хворобою та його представника, яке було призначено на 11 червня 2024 року, а потім відкладено та 02 вересня 2024 року, безпідставно залишив його позов без розгляду є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої та суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, тому розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 02 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець