Справа № 145/734/25
Провадження №2/145/637/2025
22.09.2025 селище Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І. І. ,
за участю: секретаря судового засідання Онуфрієвої А.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом
Акціонерного товариства "Сенс Банк", місце знаходження: вулиця Велика Васильківська, буд. 100, місто Київ, ЄДРПОУ 23494714
від імені та в інтересах якого діє представник - Альховська Ірина Богданівна,
до
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
29.05.2025 Акціонерне товариство «Сенс Банк», від імені та в інтересах якого діє представник Альховська І.Б., через підсистему «Електронний суд» звернулось до Тиврівського районного суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.03.2021 ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа-Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 501300137. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобовязань за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 53399,37 грн. 12.08.2022 загальними зборами акціонерів затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».
Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 501300137 від 02.03.2021 в розмірі 53399,37 грн разом з понесеними судовими витратами у справі.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 04.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою суду було визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення.
Вказану ухвалу 09.06.2025 направлено ОСОБА_1 на адресу реєстрації рекомендованим листом з повідомленням про вручення, 13.06.2025 вручено особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 66).
Відповідач у встановлені судом строки правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотань про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило. Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про вирішення спору за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом на підставі досліджених доказів, які містяться в матеріалах справи.
02.03.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом підписання відповідачем оферти та її акцептування банком укладено угоду про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 501300137, за умовами якої сума відновлювальної кредитної лінії до 200000 грн, процентна ставка - 26% річних, строк дії кредитної карти - 3 роки (а.с.7).
Крім цього, ОСОБА_1 особисто підписано анкету-заяву, графік платежів та паспорт споживчого кредиту, а також завірено особистим підписом копії паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с.7-8, 11).
Згідно довідки АТ «Сенс Банк» в межах оферти на укладання угоди про обслуговування Кредитної картки на відкриття відновлювальної кредитної лінії №501300137, укладеної між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , випущено кредитну картку НОМЕР_2 (а.с. 50).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором від 02.03.2021 №501300137 заборгованість ОСОБА_1 станом на 07.04.2025 складає 53399,37 грн, з яких: 34 214,63 грн - прострочене тіло кредиту, 11 985,03 грн - відсотки за користування кредитом, 6 793,82 грн - тіло кредиту, 405,89 грн - овердрафт (а.с. 12-16).
Факт користування кредитними коштами та наявність заборгованості за кредитним договором також підтверджується випискою з рахунка приватного клієнта ОСОБА_1 за період з 02.03.2021 по 07.04.2025 (а.с. 53-57).
Дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до положень ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно ст. 1046 за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності) тощо.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір- це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Доказів про неправомірність кредитного договору матеріали справи не містять.
У разі не спростування презумпції правомірності договорів всі права, набуті сторонами правочинів за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини, зокрема, між ними укладено договір кредиту. На виконання укладеного договору позивачем відповідачу випущено кредитну карту та встановлено кредитний ліміт, яким відповідач скористався. Отже, позивачем доведено факт укладання кредитного договору належними і допустимими доказами, які у своїй сукупності є достатніми для встановлення того, що кредитний договір є укладеним.
Зазначене підтверджується письмовими доказами: анкетою-заявою відповідача ОСОБА_1 про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк»; офертою на укладання угоди про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 501300137; паспортом споживчого кредиту; виписками по рахунках.
Порушення відповідачем умов договору щодо належного і своєчасного повернення кредиту (його складових) та розмір заборгованості за кредитним договором позивачем обґрунтовано його розрахунком заборгованості за договором та виписками по рахунках, відповідно до яких заборгованість ОСОБА_1 станом на 07.04.2025 складає 53399,37 грн, з яких: 34214,63 грн - прострочене тіло кредиту, 11985,03 грн - відсотки за користування кредитом, 6793,82 грн - тіло кредиту, 405,89 грн - овердрафт.
Надані позивачем докази в сукупності мають взаємний зв'язок, є належними і допустимими у зазначених спірних правовідносинах сторін, їх достовірність стороною відповідача не спростована (в тому числі і розмір заборгованості за договором). Умови договору не оспорюються.
Отже, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, який відповідає вимогам цивільного законодавства, що висуваються до договорів такого типу, на виконання умов укладеного договору кредитодавцем видано кредит шляхом встановлення кредитноо ліміту на картковий рахунок відповідача, яким останній скористався. Таким чином, кредитний договір є укладеним. Як вбачається із розрахунку заборгованості, відповідач лише частково виконав умови кредитного договору, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.
Суд погоджується із розрахунком заборгованості, здійсненим позивачем, оскільки він проведений відповідно до умов кредитного договору в межах строку кредитування.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскільки відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору, тому права позивача відповідачем порушені та підлягають судовому захисту шляхом стягнення з відповідача на користь АТ «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором від 02.03.2021 № 501300137 у розмірі53399,37 грн, з яких: 34 214,63 грн - прострочене тіло кредиту, 11 985,03 грн - відсотки за користування кредитом, 6 793,82 грн - тіло кредиту, 405,89 грн - овердрафт.
Розподіл процесуальних витрат.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 2422,40 грн, які він сплатив згідно меморіального ордеру №901137 від 20.05.2025 (а.с.52). Інших судових витрат не заявлено.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог, сума сплаченого позивачем судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" заборгованість за кредитним договором № 501300137 від 02.03.2021 у розмірі 53399 (п'ятдесят три тисячі триста дев'яносто дев'ять) гривень 37 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 22 вересня 2025 року.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Акціонерне товариство "Сенс Банк", місце знаходження: вулиця Велика Васильківська, буд. 100, місто Київ, ЄДРПОУ 23494714
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Патраманський І. І.