Справа № 144/481/25
Провадження № 2/144/229/25
"17" вересня 2025 р. . с-ще Теплик
Теплицький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Магдяк Н.І.,
секретаря судового засідання Дудник С.Р.,
представника позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» - Щави Є.В.,
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Покоєвича А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 , мотивуючи свої вимоги тим, що 03.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 425918299 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора 929РТАV5. Після вчинення дій відповідачем, спрямованих на укладення договору, 03.10.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало шляхом ініціювання через банк провайдер грошові кошти в сумі 9500 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 .
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019. В подальшому сторони погодили продовжити строк дії Договору рядом додаткових угод до 31.12.2024. Пунктом 2.1 Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. 08.01.2020 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №60 до Договору Факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 25071,00 грн.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК Онлайн Фінанс») укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №8 від 17.12.2021 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20550,00 грн.
14.02.2022 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивачем укладено Договір факторингу № 14 /02/2022-01, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахування за кредитним договором.
Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення коштів за кредитним договором №425918299 від 03.10.2019 року, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 20550,00 грн, яка складається з наступного: 9 500,00 грн - заборгованість по кредиту, 11 050,00 - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.
Ухвалою судді від 03.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
05.05.2025 від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких сторона відповідача заперечує проти позовних вимог та вважає, що вони не підлягають задоволенню. Зазначають, що позивачем не надано належного підтвердження переходу права вимоги за Реєстром права вимоги за Договором Факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», відсутня платіжна інструкція, що свідчила б про сплату ціни продажу за вищезазначеним Реєстром та виконання Фактором своїх обов'язків за Договором факторингу. У зв'язку з цим немає підтвердження, що ТОВ «Таліон Плюс» сплатив ціну продажу за перехід до нього права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Наступні сплати ціни продажу за перехід права вимоги між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» між ТОВ «Юніт Капітал» вважаються недійсним. Тому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити, стягнути з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.
03.06.2025 представником позивача подані додаткові пояснення у справі, в яких вказується, що відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до п. 8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід'ємну частину. 28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладену додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору №28/1118-01 продовжено до 31.12.2020. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.
31.12.2020 між Клієнтом та фактором укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено в новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01.
31.12.2021 між Клієнтом та фактором укладено додаткову угоду №27 від 31.12.2021 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2022. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено в новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01.
31.12.2022 між Клієнтом та фактором укладено додаткову угоду №31 від 31.12.2022 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2023. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено в новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01.
31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024. При цьому інші умови договору залишилися без змін відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.
Предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Зазначають, що договір №28/1118-01 є рамковою угодою, що підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу - 28.11.2018-31.12.2024. Право вимоги за кредитним договором №425918299 від 03.10.2019 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 08.01.2020, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги №60.
Договір факторингу №05/0820-01 теж є рамковою угодою. Створення Реєстрів прав вимог до договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та №05/0820-01 від 05.08.2020 відбуважється за формою, що визначена у відповідних додатках. Вищезгадані Реєстри можуть бути укладені в будь-який момент чинності Договорів факторингу, а перехід права вимоги відбувається в день підписання кожного з Реєстрів.
14.02.2022 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №14/02/2022-01. Згідно з витягу з Реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 20550, 00 грн. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Реєстр Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Вважають, що сторони можуть самостійно встановлювати строки для проведення оплати за договорами факторингу та даний факт не взаємопов'язаний з предметом договору та предметом права вимоги. Всі перераховані договори факторингу містять пункти про фінансування.
Заперечують щодо витрат на правову допомогу адвокату відповідача. Наданий адвокатом Договір про надання правової допомоги від 10.04.2025 свідчить про надання правової допомоги, яка не є витратами на правничу допомогу. Квитанція №43539763 від 10.04.2025 про вплату відповідачем правової допомоги представнику не відповідає загальним вимогам законодавства, її неможливо вважати належним доказом понесення судових витрат на правову доппомогу у розмірі 10000 гривень.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», заборгованість за Кредитним договором №425918299 від 03.10.2019 у розмірі 20550, 00 гривень; судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000, 00 грн. У задоволенні вимоги відповідача щодо стягнення з ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. просять відмовити.
Представник відповідача заперечує проти позовних вимог, вважає, що в їх задоволенні слід відмовити, просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Як було встановлено судом, 03.10.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір №425918299, за яким Товариство зобов'язувалось надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 9500 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за його користування, нараховані згідно п. 1.4 цього Договору. Невід'ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 79-80, 81-84).
Вказаний договір укладений у формі електронного документа з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 929РТАV5, про що свідчить Заявка на отримання грошових коштів в кредит від 03.10.2019 та Довідка щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 12, 13). Згідно довідки №11/2024 ПАТ КБ "ПриватБанк", виданої 18.11.2024 відповідно до договору №8662 від 27.06.2024 за дорученням ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" проведено успішний платіж через платіжний сервіс LiqPay на карти клієнтів: ID платежу 1135461790; дата проведення операції - 03.10.2019 23:38; сума операції - 9500,00 грн., номер картки одержувача коштів 4149-62ХХ-ХХХХ-5712 (а. с. 23-24).
За вказаним договором кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит на суму 9500,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти відповідно до умов зазначених у цьому договорі, додаткових до нього правилах. Кредит надається строком на 30 днів (п. п. 1.1, 1.2, 1.3 договору). Строк дії договору обчислюється з моменту його укладання сторонами.
У п. 1.4. кредитного договору зазначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі - 1,38 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику та до закінчення строку, на який видавався кредит.
З урахуванням положень п. 1.4 Договору позичальник сплачує Товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з користування з розрахунку 503,70 відсотків річних.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №425918299 від 03.10.2019 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором за період з 03.10.2019 року по 08.01.2020 року станом на 08.01.2020 року (дата продажу) складає 25071 грн. 00 коп., з яких: 9500 грн. 00 коп. - тіло кредиту; 15571 грн. 00 коп. - проценти (а. с. 57-58).
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №425918299 від 03.10.2019 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором за період з 08.01.2020 року (дата придбання) по 17.12.2021 року складає 20550 грн. 00 коп., з яких: 9500 грн. 00 коп. - тіло кредиту; 11050 грн. 00 коп. - проценти (а. с. 59).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Із дослідженого судом кредитного договору №425918299 від 03.10.2019 року встановлено, що його укладено в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як було встановлено судом, кредитний договір №425918299 від 03.10.2019 року укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписано сторонами, відповідно до вимог ст. 12 вказаного Закону, а саме: з боку позикодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, ТОВ «Юніт Капітал» зазначило, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №425918299 від 03.10.2019 року перейшло до товариства на підставі договорів факторингу.
Встановлено, що 28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу №28/1118-01, зі строком дії до 28 листопада 2019 року (а.с. 25-30).
Згідно укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» додаткових угод №19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року, №32 від 31 грудня 2023 року, було продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2024 року (а. с. 31, 32-36, 37, 38, 39).
Предметом договору факторингу №28/1118-01 є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Пунктом договору факторингу 1.2. визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги (а. с. 25).
Під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (п. 1.3 договору факторингу).
У пункті 1.5. договору факторингу зазначено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма реєстру прав вимоги наведена в Додатку №1 до цього договору.
Пунктом 4.1. встановлено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №60 від 08.01.2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 (зазначений під номером 289) за кредитним договором №425918299 від 03.10.2019 року на загальну суму 25071 грн. 00 коп. (а.с. 40-41).
Судом також встановлено, що 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01 зі строком дії до 04 серпня 2021 року (а.с. 42-46).
Згідно укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» додаткових угод №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року, строк дії договору факторингу було продовжено до 30.12.2024 року включно (а. с. 47, 48).
Предметом даного договору факторингу є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку договору (п. 2.1, 4.1 договору факторингу).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №8 від 17.12.2021 року до договору факторингу №05/0820-01 зі строком дії до 04 серпня 2021 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 (зазначений під номером 603) за кредитним договором №425918299 від 03.10.2019 року на загальну суму 20 550 грн. 00 коп. (а.с. 49-50).
Крім того, 14.02.2022 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу №14/02/2022-01, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №425918299 від 03.10.2019 року (а.с. 51-54).
За цим договором Клієнт зобов'язується відступити Фактору Право вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1 договору факторингу).
Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку (п. 4.1).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №2 від 15.02.2022 року до договору факторингу №14/02/2022-01, ТОВ «Юніт Капітал» отримало право вимоги до ОСОБА_1 (зазначений під номером 3036) за кредитним договором №425918299 від 03.10.2019 року на загальну суму 20 550 грн. 00 коп. (а. с. 55-56).
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №425918299 від 13.03.2025 року, наданої ТОВ «Юніт Капітал», загальна сума заборгованості за кредитним договором за 14.02.2022-13.03.2025 року становить 20550 грн. 00 коп., яка складається з наступного: 9500 грн. 00 коп. прострочена заборгованість за кредитом; 11550 грн. 00 коп. прострочена заборгованість за процентами (а.с. 60).
Розглядаючи наведені представником відповідача доводи, суд виходить із наступного.
Так, згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Юніт Капітал» посилалось на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перейшло до нових кредиторів, кінцевим з яких є позивач ТОВ «Юніт Капітал», на підставі договорів факторингу, які були укладені у 2018 році, 2020 та 2023 роках. Сам кредитний договір №425918299 укладено 03.10.2019 року, після укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року.
За змістом статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Умовами пункту 1.3 договору факторингу від 28 листопада 2018 року передбачено, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно з пунктом 2.1 договору, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Із наведеного вище слідує, що вимога на момент укладення договору мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року не було, та сторони не могли передбачити, що 03.0.2019 року цим товариством буде укладено кредитний договір з відповідачем.
Кредитний договір було укладено між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 03 жовтня 2019 року, тобто після укладення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору про відступлення прав вимоги №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Отже, розглянувши доводи сторін та давши їм належну оцінку, суд приходить до переконливого висновку, що ТОВ «Юніт Капітал» не набуло у визначеному законом порядку право вимоги за кредитним договором №425918299 від 03.10.2019 року, оскільки на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання за кредитним договором № 425918299 від 03.10.2019 року, а, отже, позивач не є правонаступником ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» у даних кредитних правовідносинах, а тому у нього відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 про стягнення на його користь заборгованості за кредитним договором від 03 жовтня 2019 року.
Тому, зважаючи на той факт, що у позивача відсутнє право вимоги до відповідача, у задоволенні позову слід відмовити з цієї підстави, яка є самостійною та достатньою для цього.
Під час ухвалення судового рішення суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
За змістом частин 1 та 2 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у разі відмови в позові покладається на позивача.
Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частина перша статті 15 ЦПК України визначає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до пункту 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 8 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заявлено про понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником надано: копію договору про надання правової допомоги від 10.04.2025 року, укладеного між адвокатським об'єднанням "Захист у криміналі" та ОСОБА_1 ; розрахунок витрат на правову допомогу згідно Договору про надання правової допомоги від 10.04.2025 року на суму 10000,00 грн. з детальним описом наданих послуг адвокатом, копію квитанції адвокатського об'єднання "Захист у криміналі" (код 43539763) до прибуткового касового ордера б/н від 10.04.2025 на суму 10000,00 грн., копію ордера на надання правничої (правової) допомоги Покоєвича А.О. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1441 від 27.07.2018 року, видане Радою адвокатів Рівненської області на підставі рішення №291 від 27.07.2018р).
Враховуючи те, що в задоволенні позову відмовлено, а відповідачем по справі понесено судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, вимоги представника позивача про стягнення цих витрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549 , 610, 611, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" (01024, м. Київ. вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал", юридична адреса: вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, м. Київ, поштовий індекс 01024, код ЄДРПОУ 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення виготовлено та підписано 22 вересня 2025 року.
Суддя