Справа № 136/1231/25
провадження № 1-кс/136/293/25
17 вересня 2025 року м. Липовець
Слідчий суддя Липовецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , власника майна ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду міста Липовець, клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту з майна,
09.09.2025 ОСОБА_3 подано до суду клопотання про зняття арешту з майна, накладеного ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 01.07.2025 в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 12025020060000168 від 27.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Подане клопотання обґрунтоване тим, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженню триває більше двох місяців, на даний час відпала потреба в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на транспортний засіб, оскільки в рамках досудового розслідування проведено огляд транспортного засобу, проведено ряд експертиз, в тому числі, щодо справності транспортного засобу. Заявниця вважає, що у органів досудового розслідування є можливість виконати завдання щодо повного та всебічного з'ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, для виконання якого був накладений арешт, без застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження. ОСОБА_3 просить суд взяти до уваги, що вона є особою пенсійного віку, проживає разом з чоловіком ОСОБА_6 , який має ІІ групу інвалідності, у зв'язку з наявністю ряду хронічних захворювань вони змушені часто винаймати таксі, щоб добратися до лікарні у м. Вінниця, незважаючи на те, що має у власності автомобіль, яким до арешту користувався її чоловік.
Зважаючи на зазначені вище обставини, ОСОБА_3 просить суд скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 01.07.2025 року в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 12025020060000168 від 27.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України на автомобіль «OPEL ZAFIRA» державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник - адвокат ОСОБА_4 підтримали подане до суду клопотання та просили його задовольнити.
Слідчий ОСОБА_5 повідомив, що у слідчому відділенні ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області на досудовому розслідуванні перебуває кримінальне провадження відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12025020060000168 від 27.06.2025, за попередньою кваліфікацією, передбаченою ч. 1 ст. 286 КК України. В ході досудового розслідування було призначено ряд експертиз, за наслідками яких у матеріалах кримінального провадження містяться наступні висновки експертів:
- № СЕ-19/102-25/15567-ІТ від 17.07.2025 відповідно до якого, зокрема, зазначено, що технічна можливість запобігти зіткненню з автомобілем OPEL ZAFIRA (номерний знак НОМЕР_1 ) у велосипедиста ОСОБА_7 визначалася виконанням ним вимог дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» (розділ 33 «Дорожні знаки») та вимог п. 16.11. Правил дорожнього руху;
- № КСЕ-19/102-25/18050 від 08.09.2025 відповідно до якого, зокрема, технічна можливість запобігти зіткненню з автомобілем OPEL ZAFIRA (номерний знак НОМЕР_1 ) у велосипедиста ОСОБА_7 визначалася виконанням ним вимог дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» (розділ 33 «Дорожні знаки») та вимог п. 16.11. Правил дорожнього руху.
Таким чином на момент розгляду даного клопотання про зняття арешту з майна, всі належні слідчі дії стосовно автомобіля OPEL ZAFIRA (номерний знак НОМЕР_1 ) завершено, а тому підстави для подальшого перебування його під арештом відсутні.
Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження № 12025020060000168 від 27.06.2025, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, а п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешт майна, допускається тільки у разі коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, прокурора та одночасно з цим може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із положеннями ч.ч. 5, 6 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті (відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України iз клопотанням про скасування арешту майна може звернутися підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 01.07.2025 у справі № 136/1231/25 (провадження №1-кс/136/210/25) накладено арешт на майно, яке поміщено на спеціальний майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів Відділу поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області за адресою: вул. Героїв Майдану, 75, м. Липовець, Вінницького району, Вінницької області, а саме:
- автомобіль марки «OPEL ZAFIRA» д.н.з. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительці АДРЕСА_1 , та знаходиться у фактичному володінні у ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 ;
- велосипед марки «SPARK» моделі «FORESTER 2.0», який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителю АДРЕСА_2 .
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Підставами для скасування заходу забезпечення кримінального провадження є такі обставини: не перевірено та не встановлено наявності належних підстав для арешту майна; відсутні достатні докази, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; не встановлено розмір шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірності обмеження права власності; невідповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК України; розгляд клопотання слідчого про арешт майна за відсутності власника майна; накладення арешту на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.
Зміст принципу непорушності права власності полягає в неприпустимості свавільного втручання в це право суб'єктів приватного та публічного права, у тому числі й держави (якій заборонено довільно встановлювати підстави позбавлення права власності та обмеження в його здійсненні, звужувати правомочності власника). Неприпустимість протиправного позбавлення права власності є елементом змісту цього принципу.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A № 98).
З матеріалів кримінального провадження слідчим суддею встановлено, що в ході досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР № 12025020060000168 від 27.06.2025 було призначено ряд експертиз:
- 10.07.2025 винесено постанову про призначення судової інженерно-транспортної експертизи, за наслідками якої експертом зроблено висновок № СЕ-19/102-25/15567/ІТ від 17.07.2025;
- 13.08.2025 винесено постанову про призначення комплексної судової фототехнічної експертизи, за наслідками якої експертом зроблено висновок № КСЕ-19/102-25/18050 від 08.09.2025.
Згідно даних висновків експертів технічна можливість запобігти зіткненню з автомобілем OPEL ZAFIRA (номерний знак НОМЕР_1 ) у велосипедиста ОСОБА_7 визначалася виконанням ним вимог дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» (розділ 33 «Дорожні знаки») та вимог п. 16.11. Правил дорожнього руху. Будь-які інші слідчі дії стосовно автомобіля «OPEL ZAFIRA» (державний номерний знак НОМЕР_1 ) не проводяться.
Враховуючи наведені норми, дослідивши обставини справи, заслухавши думку учасників справи, які не заперечили стосовно скасування арешту з майна, суд дійшов висновку, що потреба в подальшому застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження шляхом арешту автомобіля «OPEL ZAFIRA» (державний номерний знак НОМЕР_1 ), власником якого є ОСОБА_3 , накладений ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 01.07.2025 року в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 12025020060000168 від 27.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яке визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні відпала, подальший арешт є неспівмірний завданням кримінального провадження, а відтак клопотання про скасування арешту з майна підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 26, 128, 131, 170, 174, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту з майна, - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 01.07.2025 року в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 12025020060000168 від 27.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України на автомобіль «OPEL ZAFIRA» державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого являється ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 22 вересня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_9