17 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 917/49/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. -головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М.,
розглянувши касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 (колегія суддів: Хачатрян В. С., Россолов В. В., Склярук О. І.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 08.10.2024 (суддя Погрібна С. В.) у справі
за позовом керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський цегельний завод" про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки,
за участі:
прокурорів - Савицької О. В., Дорогейка О. В.
представників відповідача - Мартинюка О. С., Покотило М. Б.
1. У грудні 2023 року керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (далі - Лубенська міськрада) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський цегельний завод" (далі - ТОВ "Лубенський цегельний завод", відповідач), в якому просив:
- розірвати договір оренди землі від 02.03.2020, укладений між Засульською сільською радою Лубенського району Полтавської області (далі - Засульська сільрада) та ТОВ "Лубенський цегельний завод", який зареєстровано рішенням державного реєстратора Виконавчого комітету Засульської сільради Воротеляком О. В. від 03.03.2020 № 51486059;
- зобов'язати ТОВ "Лубенський цегельний завод" повернути Лубенській міськраді земельну ділянку площею 10,0000 га з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078, розташовану на території Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області за межами населеного пункту с. Вільшанки, шляхом підписання акта приймання-передачі.
Короткий зміст позовних вимог
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Прокурор при виконанні повноважень, визначених статтею131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", виявив факт використання земельної ділянки площею 10,0000 га з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078 не за цільовим призначенням, всупереч рішенню органу місцевого самоврядування про її відведення та умовам договору оренди землі від 02.03.2020. Прокурор зазначав, що земельна ділянка площею 10,0000 га з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078 частково розорана та засаджена сільськогосподарською культурою - соєю.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "Лубенський цегельний завод" на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 21.11.2002 № 2842, виданого Державною службою геології та надр України, займається видобуванням суглинків та виробництвом керамічної цегли на території Лубенського-2 родовища, розташованого на північній околиці м. Лубни Лубенського району Полтавської області.
4. 21.02.2019 Полтавська обласна рада видала акт про надання гірничого відводу ТОВ "Лубенський цегельний завод" з метою розробки Лубенського- 2 родовища суглинків.
5. Рішенням від 25.02.2020 чергової 60 сесії 7 скликання Засульської сільради "Про укладення договору оренди" вирішено, зокрема, надати в оренду ТОВ "Лубенський цегельний завод" земельну ділянку площею 10,0000 га з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами; укласти з ТОВ "Лубенський цегельний завод" договір оренди землі терміном на 20 років.
6. 02.03.2020 між Засульською сільрадою та ТОВ "Лубенський цегельний завод" укладено договір оренди землі (далі - договір оренди).
7. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 03.03.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки; підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.03.2020 з індексним номером 51486059.
8. Суди також установили, що в матеріалах справи наявний витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.05.2023 № 12023170570000434, відповідно до якого 04.05.2023 до чергової частини Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області надійшов рапорт поліцейського про отримання інформації стосовно того, що невстановлена особа здійснила самозахоплення земель охоронної зони в місті Лубнах на території археологічного комплексу "Лиса Гора" та на земельній ділянці з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078, що самовільно зайняло ТОВ "Лубенський цегельний завод".
9. Відповідно до протоколу огляду від 10.09.2023 старша слідча Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Дяденко В. Ю. у присутності понятих, за участю інженера-землевпорядника та головного спеціаліста відділу земельних відносин установила, що місцем огляду є земельна ділянка з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078, що знаходиться на території м. Лубнів Полтавської області; на площі розміром 1,6212 га відбувається видобуток корисних копалин; інша територія засіяна соєю.
10. Крім того, відповідно до протоколу огляду від 02.11.2023 старша слідча Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Дяденко В. Ю. у присутності понятих, за участю головного спеціаліста відділу земельних відносин Лубенської міськради встановила, що місцем огляду є земельна ділянка комунальної власності загальною площею 10 га з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078, що знаходиться на території м. Лубни Полтавської області; на площі розміром 1,6212 га відбувається видобуток корисних копалин; інша територія цієї земельної ділянки розорана та наявні рештки сільськогосподарської культури сої.
11. Господарські суди зазначили, що в матеріалах справи наявний протокол допиту свідка - заступника директора Приватної агрофірми "Агротехнологія" (далі - ПАФ "Агротехнологія") ОСОБА_1 від 17.08.2023, згідно з показаннями якого земельні ділянки, які орендує ПАФ "Агротехнологія", межують із земельною ділянкою відповідача. ПАФ "Агротехнологія" займається вирощуванням зернових сільськогосподарських культур. У 2023 році на полі біля кар'єру цегельного заводу була посіяна соя. У зв'язку з тим, що по дорозі до своєї земельної ділянки, яка знаходиться біля кар'єру, заїхати неможливо, оскільки дорога глиняна та розмита дощами, сільськогосподарська техніка ПАФ "Агротехнологія" заїжджала до своїх полів через територію цегельного заводу. Оскільки межі земельної ділянки цегельного заводу не визначені, то, можливо, при посіві сої навесні 2023 року ПАФ "Агротехнологія" могло частково випадково "залізти" на земельну ділянку ТОВ "Лубенський цегельний завод". При цьому жодних домовленостей з керівництвом цегельного заводу про обробіток земельної ділянки не було.
12. У зв'язку із реорганізацією Засульської сільради, яка увійшла до складу Лубенської міськради, Лубенська міськрада є правонаступником прав і обов'язків Засульської сільради.
13. Прокурор, вважаючи порушеними права держави в особі Лубенської міськради внаслідок використання ТОВ "Лубенський цегельний завод" земельної ділянки площею 10,0000 га з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078 не за цільовим призначенням, всупереч рішенню органу місцевого самоврядування про її відведення та умовам договору оренди землі від 02.03.2020, звернувся до Господарського суду Полтавської області із цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
14. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.10.2024 відмовлено в задоволенні позову Прокурора про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки.
15. Господарський суд першої інстанції установив, що в цьому випадку Прокурор на виконання приписів частин третьої, п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" при поданні позовної заяви здійснив усі необхідні дії та обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави в особі Лубенської міськради. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про правомірність звернення Прокурора з позовом до суду та необхідність розгляду по суті заявлених позовних вимог.
16. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Прокурора, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, які би однозначно підтвердили зміну відповідачем цільового призначення земельної ділянки площею 10,0000 га з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078.
17. Крім того, як зазначив суд, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач засіяв на наведеній земельній ділянці сою, а також немає доказів про передачу земельної ділянки іншим особам для ведення сільського господарства тощо. Водночас, як установив місцевий господарський суд, у матеріалах справи наявні докази про неналежне виконання відповідачем умов договору оренди землі від 02.03.2020 та використання ТОВ "Лубенський цегельний завод" земельної ділянки за цільовим призначенням.
18. Господарський суд першої інстанції також установив, що в матеріалах справи наявний лист Лубенської міськради від 28.12.2023 № 01-16/7627, яким остання повідомила Прокурора про те, що вона не має претензій до ТОВ "Лубенський цегельний завод", оскільки відповідач виконує свої договірні зобов'язання, є стабільно працюючим підприємством, а розірвання договору оренди землі від 02.03.2020 призведе до зупинки підприємства - єдиного працюючого виробника цегли на території міста та звільнення його працівників, що в період дії воєнного стану може призвести до зростання соціальної напруги у громаді.
19. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 скасовано рішення Господарського суду Полтавської області від 08.10.2024 та ухвалено нове рішення, яким задоволено позов Прокурора.
20. Апеляційний господарський суд установив, що в матеріалах справи наявний витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.05.2023 року № 12023170570000434, відповідно до якого 04.05.2023 року до чергової частини Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області надійшов рапорт поліцейського про отримання інформації стосовно того, що невстановлена особа здійснила самозахоплення земель охоронної зони в м. Лубнах на території археологічного комплексу "Лиса Гора" та на земельній ділянці з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078, що самовільно зайняло ТОВ "Лубенський цегельний завод". При цьому відповідно до протоколу огляду від 10.09.2023 року старша слідча Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Дяденко В. Ю. у присутності понятих, за участю інженера-землевпорядника та головного спеціаліста відділу земельних відносин установила, що місцем огляду є земельна ділянка з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078, що знаходиться на території м. Лубни Полтавської області; на площі розміром 1,6212 га відбувається видобуток корисних копалин; інша територія засіяна соєю. Крім того, відповідно до протоколу огляду від 02.11.2023 року старша слідча Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Дяденко В. Ю. у присутності понятих, за участю головного спеціаліста відділу земельних відносин Лубенської міськради встановила, що місцем огляду є земельна ділянка комунальної власності загальною площею 10 га з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078, що знаходиться на території м. Лубни Полтавської області; на площі розміром 1,6212 га відбувається видобуток корисних копалин; інша територія цієї земельної ділянки розорана та наявні рештки сільськогосподарської культури сої.
21. З урахуванням наведеного апеляційний господарський суд зазначив, що саме на відповідача як на землекористувача/орендаря земельної ділянки покладено обов'язок забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, тому відповідальність за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням несе землекористувач, на якого законодавством та договором оренди покладено обов'язок використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням. Нецільове використання земельної ділянки є самостійною підставою для розірвання договору оренди землі.
22. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2025 постанову суду апеляційної інстанції від 07.01.2025 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
23. Верховний Суд вказав, що зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що апеляційний господарський суд не досліджував сумісність втручання у право відповідача на мирне володіння (оренду) земельною ділянкою, не перевірив, чи відповідатиме задоволення позову Прокурора про розірвання договорів оренди землі інтересам держави та територіальної громади. За таких обставин Верховний Суд погодився з доводами скаржника про те, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 22.10.2019 у справі № 914/1839/18, від 27.06.2023 у справі № 909/618/22, від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, від 15.11.2023 у справі № 918/119/21, від 10.12.2024 у справі № 922/21/23.
24. Касаційний суд також зазначив, що апеляційний господарський суд скасовуючи рішення суду першої інстанції послався на протоколи оглядів від 10.09.2023 року та від 02.11.2023 року, проте, однак жодним чином не спростував висновків господарського суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які би однозначно підтвердили зміну відповідачем цільового призначення земельної ділянки площею 10,0000 га з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078. Апеляційний господарський суд також не спростував висновків місцевого господарського суду про відсутність у матеріалах справи доказів того, що відповідач засіяв на наведеній земельній ділянці сою. Водночас, як установив місцевий господарський суд, у матеріалах справи наявні докази про належне виконання відповідачем умов договору оренди землі від 02.03.2020 та використання ТОВ "Лубенський цегельний завод" земельної ділянки за цільовим призначенням. При цьому апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, не встановив, чи є протоколи оглядів допустимими доказами у справі, та не перевірив доводи ТОВ "Лубенський цегельний завод" про недотримання вимог кримінально-процесуального законодавства при проведенні таких оглядів.
25. За результатами нового апеляційного розгляду Східний апеляційний господарський суд постановою від 30.06.2025 залишив без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 08.10.2024.
26. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані прокуратурою докази не є беззаперечними щодо підтвердження обставин нецільового використання саме відповідачем земельної ділянки і порушення ним умов договору оренди. Водночас в матеріалах справи наявні докази про належне виконання відповідачем умов договору щодо сплати оренди та використання земельної ділянки за цільовим призначенням.
Короткий зміст касаційної скарги
27. 25.07.2025 заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
28. За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу, наполягаючи на ухваленні судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень щодо застосування:
- статей 19, 20 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20, постановах Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 357/4277/17, від 04.02.2020 у справі № 915/47/17, від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19;
- статей 11, 509, 525, 626, 627, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 18-20, 96, 141 ЗК України, статей 13, 24, 25, 31, 32, 35 Закону України "Про охорону земель" без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18;
- статті 13 Конституції України, статті 3 ЦК України, без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 20.07.2020 у справі № 923/196/20;
- статей 73, 76- 79, 86 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, постановах Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 902/1038/21, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
29. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не наведено аргументів щодо неможливості використання під час розгляду даної справи доказів, отриманих в межах досудового розслідування кримінального провадження № 1202317570000434 від 04.05.2023 за частиною другою статті 197-1 Кримінального кодексу України, належним чином не з'ясовано обставини справи, не досліджено та не надано оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, а тому висновки судів про недоведеність позовних вимог є передчасними.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
30. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Лубенський цегельний завод" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Позиція Верховного Суду
31. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
32. Тобто відповідно до положень згаданої норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
33. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
34. При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
35. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
36. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див., зокрема, підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).
37. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
38. Проаналізувавши наведені скаржником підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, судова колегія виходить з такого.
39. У справі, що розглядається, суди встановили, що відповідач на підставі спеціального дозволу на користування надрами займається видобуванням суглинків та виробництвом керамічної цегли на території Лубенського-2 родовища. Цільове призначення земельної ділянки площею 10,0000 га з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078, наданої відповідачу в оренду за договором - землі промисловості для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами.
40. Прокурор вважає порушеними права держави в особі Лубенської міськради внаслідок використання відповідачем земельної ділянки площею 10,0000 га з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078 не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору.
41. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що надана відповідачу за договором земельна ділянка використовується останнім за цільовим призначенням. Крім того, на виконання вказівок Верховного Суду під час нового апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції встановив, що надані прокуратурою докази не є беззаперечними та достатніми для підтвердження обставин нецільового використання саме відповідачем земельної ділянки і порушення ним умов договору оренди, що свідчить про недоведеність факту використання земельної ділянки площею 10,0000 га з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078 не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору.
42. Крім того, в оскаржуваних судових рішення суди дійшли висновку, що за умови недоведеності що саме з боку відповідача наявне порушення умов договору оренди щодо нецільового використання земельної ділянки, розірвання договору оренди землі призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
43. Натомість у справах, на постанови Верховного Суду в яких посилався заявник касаційної скарги, суди виходили з інших фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону, що свідчить про різні фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, і зумовлене цим їх неоднакове правове регулювання.
44. Ураховуючи наведене відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.
45. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 цього Кодексу.
46. Щодо доводів касаційної скарги стосовно визначеної скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.
47. Як вбачається з касаційної скарги, заявник вважає, що суди не дослідили докази, які підтверджують порушення умов договору оренди земельної, а судом апеляційної інстанції не наведено аргументів щодо неможливості використання під час розгляду даної справи доказів, отриманих в межах досудового розслідування кримінального провадження № 1202317570000434 від 04.05.2023 за частиною другою статті 197-1 Кримінального кодексу України, належним чином не з'ясовано обставини справи, не досліджено та не надано оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, а тому висновки судів про недоведеність позовних вимог є передчасними (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
48. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
49. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
50. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
51. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 911/2809/21, від 21.03.2023 у справі № 920/456/19, від 14.03.2023 у справі № 911/1411/19, від 28.02.2023 у справі № 914/1377/22 та від 07.03.2023 у справі № 914/3593/21.
52. Враховуючи, що підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України), у цьому випадку не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, у зв'язку з чим такі доводи скарги, як неповне дослідження судами попередніх інстанцій доказів не можуть братися до уваги судом касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
53. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Судові витрати
54. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, судові витрати покладаються на скаржника (стаття 129 ГПК України).
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 та рішення Господарського суду Полтавської області від 08.10.2024 у справі № 917/49/24 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач