10 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 907/242/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. -головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М.,
розглянувши касаційну скаргу Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 (колегія суддів: Зварич О. В., Кравчук Н. М., Панова І. Ю.) та рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.03.2025 (суддя Худенко А. А.) у справі
за позовом Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області до 1) Рахівської районної державної адміністрації, 2) Карпатського біосферного заповідника, 3) Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області про скасування державної реєстрації речових прав та зобов'язання повернути земельну ділянку,
за участі:
представників позивача - Пікалової Ю. М., Кісілевич Ю. В.,
представника відповідача-2 - Ємчук Л. В.
Короткий зміст позовних вимог
1. Богданська сільська рада Рахівського району Закарпатської області (далі - Богданська сільрада) звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Закарпатської обласної державної адміністрації, Карпатського біосферного заповідника та Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 24.09.2024), в якому просить:
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 49136954, запис про інше речове право №49137057 про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 2123685000:09:002:0034, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2687585121236;
- зобов'язати Рахівську районну державну адміністрацію (правокористувач Карпатський біосферний заповідник) повернути Богданській територіальній громаді в особі Богданської сільради Рахівського району Закарпатської області земельну ділянку з кадастровим номером 2123685000:09:002:0034;
- скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2123685000:09:002:0034.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Карпатський біосферний заповідникм вчинив порушення в частині реєстрації земельної ділянки площею 0,25 га (кадастровий номер 2123685000:09:002:0034), на якій знаходиться об'єкт комунальної власності, власником якого є Лугівська сільська рада (далі - Лугівська сільрада), а правонаступником зазначеного об'єкта є Богданська сільрада. Позивач вказує на те, що земельна ділянка площею 0,25 га частково накладається на частину земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні позивача згідно із Державним актом на право постійного користування від 29.08.2000 І-ЗК № 002177. Рішення про вилучення чи відчуження даної земельної ділянки з комунальної власності, за твердженням позивача, не приймалося, а передача частини земельної ділянки у власність держави відбулася без згоди та погодження сільської ради.
3. Згідно з Державним актом на право постійного користування землею, серія І-ЗК № 002177 від 29.08.2000 Закритому акціонерному товариству (далі - ЗАТ "Рахівський лісокомбінат") надано у постійне користування 0,56 га землі в межах згідно з планом землекористування для обслуговування існуючих споруд і будівель відповідно до рішення 9 сесії 23 скликання Лугівської сільської ради народних депутатів від 01.03.2000.
4. Відповідно до довідки виконавчого комітету Богданської сільради від 28.06.2024 № 760 після ліквідації ЗАТ "Рахівський лісокомбінат" земельну ділянку площею 0,56 га було віднесено до земель запасу Лугівської сільради.
5. Зі змісту копії рішення Лугівської сільради від 17.02.2014 року № 493 "Про відміну рішення від 25.12.2002 Лугівської сільської ради про обговорення листа Карпатського біосферного заповідника від 06.11.2002 про закріплення земельної ділянки за Чорногірським лісництвом" вбачається, що Лугівська сільрада вирішила відмінити рішення сесії Лугівської сільради від 25.12.2002 про закріплення земельної ділянки за Чорногірським лісництвом, а вказану земельну ділянку площею 0,23 га перевести в землі запасу Лугівської сільради.
6. Рішенням Лугівської сільради від 14.08.2014 року № 538 "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади села Луги колишньої контори Білотисянського лісопункту ЗАТ "Рахівський лісокомбінат" надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади села Луги колишньої контори Білотисянського лісопункту ЗАТ "Рахівський лісокомбінат", що знаходиться за адресою: село Луги, буд. 327, Рахівського району Закарпатської області.
7. Рішенням першої сесії VIII скликання Богданської сільради від 10.12.2020 № 21 "Про початок реорганізації Видричанської сільської ради, Лугівської сільської ради, Розтоківської сільської ради шляхом приєднання до Богданської сільської ради" було розпочато процедуру реорганізації Лугівської сільради, шляхом її приєднання до Богданської сільради та визначено, що Богданська сільрада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків реорганізованих сільських рад.
8. Відповідно до довідки виконавчого комітету Богданської сільсьради від 02.07.2024 № 769 об'єкту нерухомого майна, який мав раніше адресу: село Луги, вул. Усть Говерла, 307а, у зв'язку із перенумерацією будинків присвоєно нову адресу: с. Луги, вул. без назви, 327.
9. Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею І-ЗК № 002219 від 27.12.2000 Карпатському біосферному заповіднику на території Лугівської сільради надано у постійне користування 1990,8 га землі в межах згідно з планом користування. Зазначеним актом земля надана у постійне користування задля збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних комплексів відповідно до рішення 9 сесії ХХІІІ скликання Лугівської сільської ради народних депутатів від 29.02.2000 № 5 та 9 сесії ІІІ (ХХІІІ) скликання Закарпатської області від 28.12.1999 № 182. Згідно з планом зовнішніх меж землекористування землі складають: Ділянка 1 та Ділянка 2.
10. Наказом від 19.01.2023 № 19 затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,25 га за кадастровим номером 2123685000:09:002:0034.
11. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку за кадастровим номером 2123685000:09:002:0034, за межами населених пунктів на території Лугівської сільради Рахівського району Закарпатської області, виготовлена Закарпатською регіональною філією Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" на замовлення Карпатського біосферного заповідника (сертифікований інженер землевпорядник Проданець І. І. - кваліфікаційний сертифікат інженера землевпорядника № 013887 від 12.04.2018 року; інженер геодезист Жиган М. В. - кваліфікаційний сертифікат інженера геодезиста № 010640 від 19.04.2013 року).
12. Замовником технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є Карпатський біосферний заповідник. Місце розташування земельної ділянки: Закарпатська область, Рахівський район, Лугівська сільська рада. Площа земельної ділянки: 0.2500 га. Цільове призначення земельної ділянки: для збереження та використання біосферних заповідників. Форма власності: державна. Умови надання земельної ділянки: в постійне користування. Підставами для виконання робіт зокрема вказано рішення Закарпатської обласної ради 9 сесія 3 скликання від 28.12.1999 № 182 та копія Державного акта на право постійного користування землею І-ЗК 002219 № 338 від 27.12.2000.
13. Згідно з відомостями про встановлені межові знаки земельна ділянка надана Карпатському біосферному заповіднику для збереження та використання біосферних заповідників за межами населених пунктів на території Богданської сільської територіальної громади Рахівського району Закарпатської області та на місцевості межує (чи межуватиме після проектування) з: від А до Б - землі загального користування (вулиця), від Б до В - землі гр. ОСОБА_1 (наявний підпис про погодження), від В до Г - землі гр ОСОБА_1 (наявний підпис про погодження), від Г до Д - землі гр. ОСОБА_2 (наявний підпис про погодження), від Д до Е - землі Лугівської сільради (відсутній підпис про погодження), від Е до Є - землі Державного підприємства "Рахівеьке лісове дослідне господарство" (далі - ДП "Рахівеьке ЛДГ") (наявний підпис про погодження).
14. Акт переносу в натуру (на місцевість) меж охоронних зон засвідчує, що на земельній ділянці, яка знаходиться за межами населених пунктів, площею 0.2500 га, наданої Карпатському біосферному заповіднику для збереження та використання біосферних заповідників проходять межі Охоронної зони: (01.05) площею 0.0111 га.
15. Зі змісту копії акта приймання-передачі межових знаків на зберігання від 09.02.2022 вбачається, що межові знаки пред'явлені та передані на зберігання землекористувачу земельної ділянки - Карпатському біосферному заповіднику, а саме: від А до Б - землі загального користування (вулиця), від Б до В - землі гр. ОСОБА_1 (наявний підпис про погодження), від В до Г - землі гр. ОСОБА_1 (наявний підпис про погодження), від Г до Д - землі гр. ОСОБА_2 (наявний підпис про погодження), від Д до Е - землі Лугівської сільради (відсутній підпис про погодження), від Е до Є - землі ДП "Рахівеьке ЛДГ" (наявний підпис про погодження).
16. Відповідно до розпорядження Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 03.03.2020 № 86 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку земель державної власності в межах населеного пункту" надано Карпатському біосферному заповіднику дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку земель державної власності в межах населеного пункту, для збереження та використання біосферних заповідників, на земельну ділянку площею 0,2500 га, землі Лугівської сільради.
17. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 24.05.2024 земельна ділянка за кадастровим номером 2123685000:09:002:0034 площею 0,25 га зареєстрована на підставі відомостей з Державного земельного кадастру, серія та номер 60241591, виданий 31.01.2023. Власником зазначено Рахівську районну державну адміністрацію Закарпатської області. Право постійного користування земельною ділянкою відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою І-ЗК № 002219 від 27.12.2000 надано Карпатському біосферному заповіднику.
18. Відповідно до висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 05.07.2024 № 226, проведеної за заявою адвоката Мігалі І. В., ФОП Корчинським Р. Б. (свідоцтво судового експерта № 19-21п та 1929 від 22.04.202) (далі - висновок експерта) під час дослідження встановлено, що згідно з Державним актом на право постійного користування землею серія І-ЗК № 002177 від 29.08.2000 ЗАТ "Рахівський лісокомбінат" набув право постійного користування земельною ділянкою площею 0,56 га для обслуговування існуючих споруд і будівель. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2007 у справі № 6/120 ліквідовано юридичну особу ЗАТ "Рахівський лісокомбінат" та Державний акт на право постійного користування землею серія І-ЗК № 002177 від 29.08.2000 втратив чинність. На земельній ділянці, наданій відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серія І-ЗК № 002177 від 29.08.2000 ЗАТ "Рахівський лісокомбінат", у власності останнього була будівля лісопункту з надвірними спорудами. Контора лісопункту відповідно до наданих експерту матеріалів є у комунальній власності Лугівської сільради. Земельна ділянка № 2 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею І-ЗК № 002219 від 27.12.2000 прямокутної форми, площею 0,25 га, встановити лінійні розміри та місце розташування земельної ділянки № 2 неможливо в зв'язку з тим, що у даному державному акті довжини ліній між поворотними точками по периметру земельної ділянки не зазначені, а суміжними землекористувачами є: від А до А землі Лугівської сільради. ЗАТ "Рахівський лісокомбінат" не був суміжним землекористувачем Карпатського біосферного заповідника земельної ділянки № 2. Тому експерт зробив висновок, що місце розташування, лінійні розміри, конфігурація земельної ділянки, відображеної у державному акті на право постійного користування землею не відповідає лінійним розмірам, конфігурації земельної ділянки відображеної у технічній документації із землеустрою від 30.11.2021.
19. Суд першої інстанції дійшов висновку, що висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 05.07.2024 № 226 не доводить, що технічна документація виконана із порушенням Закону України "Про землеустрій", оскільки експерт у пункті 5 висновку вказує, що встановити лінійні розміри та місце розташування земельної ділянки № 2 неможливо.
20. Місцевий господарський суд також зазначив, що під час судового розгляду не здобуто даних про накладення земельної ділянки за кадастровим номером 2123685000:09:002:0034 на іншу земельну ділянку.
21. Позивач вважає себе власником спірної земельної ділянки та звернувся з даним позовом до суду, в якому просить (з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог): скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 49136954, запис про інше речове право № 49137057 про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 2123685000:09:002:0034, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2687585121236; зобов'язати орган державної влади - Закарпатську обласну державну адміністрацію (правокористувач Карпатський біосферний заповідник) повернути Богданській територіальній громаді в особі Богданської сільради Рахівського району Закарпатської області земельну ділянку з кадастровим номером 2123685000:09:002:0034; скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2123685000:09:002:0034.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
22. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.03.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025, у позові відмовлено.
23. Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до Державного акта на право постійного користування землею І-ЗК № 002219 від 27.12.2000 Карпатському біосферному заповіднику на території Лугівської сільради надано у постійне користування 1990,8 гектарів землі в межах згідно з планом користування. Вказаним актом землю надано у постійне користування для збереження, відтворення раціонального використання унікальних природних комплексів відповідно до рішення 9 сесії ХХІІІ скликання Лугівської сільської ради народних депутатів від 29.02.2000 № 5 та 9 сесії ІІІ (ХХІІІ) скликання Закарпатської області від 28.12.1999 № 182. Суди встановили, що таке право постійного користування на час розгляду справи в суді є чинним (неприпиненим) відповідно до приписів статей 141, 143 ЗК України.
24. Наявність Державного акта на право постійного користування землею серія І-ЗК № 002177 від 29.08.2000, за яким ЗАТ "Рахівський лісокомбінат" набув право постійного користування земельною ділянкою площею 0,56 га для обслуговування існуючих споруд і будівель, жодним чином не спростовує існування у Карпатського біосферного заповідника права постійного користування землею площею 0,25 га на території Лугівської сільради.
25. Суди установили відсутність даних про накладення земельної ділянки за кадастровим номером 2123685000:09:002:0034 на іншу земельну ділянку.
26. Суди дійшли висновку, що висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 05.07.2024 № 226 про те, що місце розташування, лінійні розміри, конфігурація земельної ділянки, відображеної у державному акті на право постійного користування землею, не відповідає лінійним розмірам, конфігурації земельної ділянки, відображеної у технічній документації із землеустрою від 30.11.2021, не доводить, що технічна документація виконана із порушенням Закону України "Про землеустрій", оскільки експерт у пункті 5 висновку вказує, що встановити лінійні розміри та місце розташування земельної ділянки № 2 неможливо.
27. З огляду на відсутність будь-яких доказів про існування рішень за наслідками добровільної відмови постійного землекористувача та органу управління його майном від права постійного користування земельною ділянкою та/або про вилучення земельної ділянки, прийнятих уповноваженими органами у встановленому законом порядку, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про повернення Богданській сільраді земельної ділянки з кадастровим номером 2123685000:09:002:0034. Як наслідок, позовні вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 49136954, запис про інше речове право № 49137057 про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 2123685000:09:002:0034, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2687585121236 та скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2123685000:09:002:0034 відхилені судом як похідні вимоги.
Короткий зміст касаційної скарги
28. Богданська сільрада Рахівського району Закарпатської області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд.
29. Касаційне провадження відкрито на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
30. Скаржник, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про застосування апеляційним судом до спірних правовідносин статей 116, 141 та 143 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29.01.2025 у справі № 383/779/20, від 23.11.2023 у справі № 916/3030/22.
31. Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували факт існування на спірній земельній ділянці будівлі, право власності на яку належить позивачеві, та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.11.2023 у справі № 916/3030/22 (пункти 39-42) щодо єдності долі земельної ділянки та об'єкта нерухомості.
32. Скаржник також вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункти 51, 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 38), від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.11), від 15.12.2021 у справі № 924/856/20 щодо застосування до спірних правовідносин статей 83, 120 ЗК України.
33. Крім того, скаржник вказує на порушення судами статей 73, 76, 78,79, 86 ГПК України, оскільки суди не надали належну оцінку тим обставинам, що право постійного користування позивача також є чинним (неприпиненим) та застосували вибірковий підхід щодо цього питання, не дослідили всі фактичні обставини справи.
34. Скаржник також наголошує, що технічна документація із землеустрою була розроблена з порушенням пункту 1 частини п'ятої статті 186 ЗК України, за відсутності погодження (підпису) Лугівської сільради як землекористувача на відповідній технічній документації, проте суди в порушення статті 86 ГПК України не надали оцінки цій обставині, що призвело до незастосування пункту 1 частини п'ятої статті 186 ЗК України.
35. Скаржник на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання про застосування в сукупності статей 92, 116, 120, 141, 143 та 149 ЗК України у подібних правовідносинах, у випадку наявності конфлікту держаної та комунальної форм власності (права користування) на землю, накладання земельних ділянок та існування на спірній ділянці будівлі, що належить одній із сторін на праві комунальної власності.
36. Посилаючись на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник стверджує про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили та не дали оцінку таким доказам, як: рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.02.2013 у справі № 5008/1125/2012; графічні плани розташування земельних ділянок, засвідчені інженером Яцюк О. В., з яких вбачається накладення частини земельних ділянок; документацію з землеустрою в частині погодження позивача як землекористувача; додаток до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 27.12.2000 № І-ЗК № 002219, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для справи.
37. У касаційній скарзі представник позивача також вказала, що попередній розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції становить 20 000,00 грн, а докази про понесення таких витрат будуть надані суду протягом п'яти днів з дати прийняття рішення за результатами розгляду касаційної скарги.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
38. Карпатський біосферний заповідник та Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області у відзивах на касаційну скаргу просять відмовити в її задоволенні, а оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.
39. Рахівська районна державна адміністрація не скористалася правом на подання відзиву на касаційну скаргу позивача.
Позиція Верховного Суду
40. Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
41. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14).
42. З огляду на положення процесуального законодавства суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.
43. Позовні вимоги Богданської сільради обґрунтовані тим, що Карпатським біосферним заповідником вчинено порушення в частині реєстрації земельної ділянки площею 0,25 га (кадастровий номер 2123685000:09:002:0034), оскільки вказана земельна ділянка частково накладається на частину земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні позивача згідно із Державним актом на право остійного користування від 29.08.2000 І-ЗК № 002177, а також на ній знаходиться об'єкт комунальної власності, власником якого є позивач як правонаступник.
44. За наведених обставин позивач звернувся із позовом, в якому просить скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 49136954, запис про інше речове право № 49137057 про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 2123685000:09:002:0034, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2687585121236; скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2123685000:09:002:0034 та витребувати (повернути) земельну ділянку.
45. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20, пункт 87).
46. Так, за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідає належному способу захисту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 152)).
47. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу на те, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)), незалежно від того чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України, чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212- 1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 року у справі №914/2618/16 (пункт 38), від 21.09.2022 у справі №908/976/19 (провадження №12-10гс21, пункт 5.38)).
48. Отже, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, якщо право власності неправомірно зареєстроване за відповідачем, то належному способу захисту прав відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна від відповідача, а не позовні вимоги про скасування рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності, припинення права власності чи будь-які інші позовні вимоги.
49. Таким чином, позовна вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 49136954, запису про інше речове право № 49137057 про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 2123685000:09:002:0034, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2687585121236 не відповідає належному способу захисту прав, що є самостійною підставою для відмови в позові у цій частині.
50. Що стосується позовної вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, то відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
51. Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
52. В свою чергу, відповідно до частини тринадцятої статті 79-1 ЗК України та частини десятої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
53. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
54. Згідно з підпунктом 3 абзацу 1 пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2017 № 509 застосовується з 01.10.2017, державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.
55. Абзацом 6 пункту 114 Порядку передбачено, що відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.
56. Зі змісту наведеного убачається, що у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки її державна реєстрація скасовується, а відомості про таку земельну ділянку набувають статусу архівних та відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи.
57. Отже, обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення таких позовних вимог не призведе до поновлення порушених прав позивача без його звернення до суду з іншим позовом.
58. За вказаних обставин задоволення вимог про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2123685000:09:002:0034 не підлягає задоволенню через неналежно обраний позивачем спосіб захисту прав.
Щодо вимоги про повернення земельної ділянки
59. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся з віндикаційним позовом, вважаючи себе постійним користувачем спірної земельної ділянки на підставі Державного акта на право постійного користування землею, про що неодноразово зазначав у позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах.
60. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України).
61. Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.
62. Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
63. Тобто Велика Палата Верховного Суду зазначала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
64. Тобто, у цивільному законодавстві під віндикаційним позовом слід розуміти вимогу про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння. Метою такого позову є повернення об'єкта права власності у володіння власника. Ознаками віндикаційного позову є: подається власником або титульним володільцем; стосовно індивідуально визначених речей; зміст позову становить вимога про повернення речі; річ перебуває у володінні іншої особи (відповідача); річ перебуває в чужому володінні незаконно.
65. Отже, саме задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18).
66. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
67. Умовами для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна обставин того: 1) чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким; 2) чи перебуває спірне майно у володінні іншої особи (відповідача) та чи підтверджене таке володіння фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку; 3) чи знаходиться спірне майно у чужому володінні незаконно; 4) чи є об'єкт віндикаційного позову індивідуально-визначеним майном, що існує в натурі станом на час звернення з позовом.
68. Тобто до предмета доказування у віндикаційному позові входять факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
69. Суб'єктами права власності на землю відповідно до статті 80 (далі - ЗК України) є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності. Таким чином, законодавчо закріплено три форми власності землі: приватна; комунальна; державна.
70. За змістом частини другої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
71. Із уведенням у дію 01.01.2002 нового ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, про що зазначено у частині другій статті 83 ЗК України.
72. Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.
73. Законом України від 05.02.2004 № 1457-IV "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (втратив чинність 01.01.2013) було визначено правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування.
74. Водночас при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються: усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти комунальної власності; землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України; земельні ділянки, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади та держави (стаття 7 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності").
75. У даній справі позивач звернувся з віндикаційним позовом вважаючи, що він є постійним користувачем земельної ділянки 0,25 га, оскільки вона накладається на земельну ділянку 0,56 га, яка, на думку позивача, належить йому на праві постійного користування.
76. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з Державним актом на право постійного користування землею, від 29.08.2000 серія І-ЗК № 002177 ЗАТ "Рахівський лісокомбінат" надано у постійне користування 0,56 га землі в межах згідно з планом землекористування для обслуговування існуючих споруд і будівель відповідно до рішення 9 сесії 23 скликання Лугівської сільської ради народних депутатів від 01.03.2000.
77. Суди також зазначили, що згідно з висновком експерта ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2007 у справі № 6/120 ліквідовано юридичну особу ЗАТ "Рахівський лісокомбінат" та Державний акт на право постійного користування землею серія І-ЗК №002177 від 29.08.2000 втратив чинність. На земельній ділянці, наданій на праві постійного користування землею серія І-ЗК № 002177 від 29.08.2000 ЗАТ "Рахівський лісокомбінат" у власності останнього була будівля лісопункту з надвірними спорудами. Контора лісопункту відповідно до наданих експерту матеріалів є у комунальній власності Лугівської сільради.
78. Згідно з довідкою виконавчого комітету Богданської сільради від 28.06.2024 № 760 після ліквідації ЗАТ "Рахівський лісокомбінат", земельну ділянку площею 0,56 га було віднесено до земель запасу Лугівської сільради.
79. Відповідно до розпорядження Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 03.03.2020 № 86 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку земель державної власності в межах населеного пункту" надано Карпатському біосферному заповіднику дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку земель державної власності в межах населеного пункту для збереження та використання біосферних заповідників, на земельну ділянку площею 0,2500 га, землі Лугівської сільради.
80. Судами встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Државного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 24.05.2024 земельна ділянка за кадастровим номером 2123685000:09:002:0034 площею 0,25 га:
- зареєстрована на підставі відомостей з Державного земельного кадастру, серія та номер 60241591, виданий 31.01.2023;
- власником зазначено Рахівську районну державну адміністрацію Закарпатської області;
- право постійного користування земельною ділянкою відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою І-ЗК № 002219 від 27.12.2000 надано Карпатському біосферному заповіднику.
81. Водночас Богданською сільрадою не доведено, а судами не встановлено факту набуття позивачем права комунальної власності на спірну земельну ділянку 0,25 га, а тому у позивача відсутні правові підставі вимагати її повернення.
82. Із наведеного убачається, що Богданська сільська рада, вважаючи себе як власником земельної ділянки, так і постійним користувачем, звертається з віндикаційним позовом до Рахівської районної державної адміністрації (правокористувач земельної ділянки Карпатський біосферний заповідник), в той час як дійсним власником землі є держава, про порушення прав якої, у даному випадку, взагалі не йдеться.
83. Отже, у задоволенні вимоги про повернення земельної ділянки слід відмовити з підстав відсутності порушеного або оспорюваного права позивача.
84. Оскільки відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є самостійною підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних по суті висновків про відмову у задоволенні позовних вимог, але з інших підстав, ніж ті, що наведені у рішенні та постанові.
85. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.
86. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
87. За наведених обставин судова колегія, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень, вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення у цій справі, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті судові рішення залишити без змін. З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати
88. З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальної частини оскаржуваних рішення та постанови із залишенням без змін їх резолютивної частини, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області задовольнити частково.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.03.2025 у справі № 907/242/24 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач