?
10 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/2555/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.,
секретар судового засідання - Кондратюк Л. Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.05.2025 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 у справі
за позовом виконувача обов'язків керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області до відповідачів: 1) Харківської міської ради, 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 3) фізичної особи-підприємця Ільїної Тетяни Миколаївни, 4) ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування додатку до рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та витребування нежитлових приміщень,
за участю:
прокурора - Зузак І. О.,
представника відповідача-1, відповідача-2 - Замніус М. В.,
відповідача-4 - Некрасова О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
1. 25.06.2021 виконувач обов'язків керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна), фізичної особи-підприємця Ільїної Тетяни Миколаївни (далі - ФОП Ільїна Т. М.) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) про:
- визнання незаконним та скасування пункту 60 додатку 1 до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" (далі - рішення Харківської міської ради від 06.07.2016, оспорюване рішення);
- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30.11.2016 № 5404-В-С (далі - договір купівлі-продажу від 30.11.2016), укладеного між Управлінням комунального майна та ФОП Ільїною Т. М., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н. В. і зареєстрованого в реєстрі за № 2618;
- витребування в ОСОБА_2 на користь об'єднаної територіальної громади м. Харкова нежитлових приміщень другого поверху №№ І, Іа, VІа, VІб, 25-1, 25а-1, 26-2 загальною площею 97,1 кв. м, розташованих у нежитловій будівлі літ. "Б-2" за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірне нерухоме майно, спірні нежитлові приміщення), та зобов'язання Харківської міської ради прийняти їх.
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що під час прийняття Харківською міською радою оспорюваного рішення та у ході здійснення процедури відчуження спірного нерухомого майна та укладання оспорюваного договору купівлі-продажу від 30.11.2016 відповідач-1 та відповідач-3 порушили вимоги законодавства про приватизацію, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012- 2016 роки, Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017- 2022 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова.
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.11.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2022, у задоволенні позову Прокурора відмовлено повністю.
4. Постановою Верховного Суду від 24.09.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 скасовано в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про витребування в ОСОБА_2 на користь об'єднаної територіальної громади м. Харкова нежитлових приміщень другого поверху №№ І, Іа, VІа, VІб, 25-1, 25а-1, 26-2 загальною площею 97,1 кв. м, розташованих у нежитловій будівлі літ."Б-2" за адресою: АДРЕСА_1 . Справу № 922/2555/21 передано на новий розгляд у частині зазначеної позовної вимоги до Господарського суду Харківської області. У частині відмови в задоволенні решти позовних вимог рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 у справі № 922/2555/21 залишено без змін з мотивів, наведених у цій постанові.
5. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.10.2024 прийнято справу до свого провадження в частині позовної вимоги про витребування спірного нерухомого майна в ОСОБА_2 на користь об'єднаної територіальної громади м. Харкова.
6. Ухвалою місцевого господарського суду від 27.01.2025 задоволено клопотання Слобідської окружної прокуратури (вх.30787 від 06.12.2024) про заміну відповідача-4 ( ОСОБА_2 ) належним відповідачем. Замінено неналежного відповідача у справі - ОСОБА_2 на належного відповідача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ).
7. Таким чином, предметом спору у справі № 922/2555/21 є позовна вимога Прокурора про витребування у ОСОБА_1 на користь об'єднаної територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради нежитлових приміщень другого поверху №№ І, Іа, VІа, VІб, 25-1, 25а-1, 26-2 загальною площею 97,1 кв. м, розташованих у нежитловій будівлі літ. "Б-2" за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов'язання Харківської міської ради Харківської області прийняти останні.
8. Ухвалою суду першої інстанції від 04.02.2025 задоволено заяву Прокурора про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення другого поверху №№І, Іа, VІа, VІб, 25-1, 25а-1, 26-2, загальною площею 97,1 кв. м, що розташовані у нежитловій будівлі літ. "Б-2" за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном.
9. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2025 позовну заяву Прокурора залишено без руху на підставі частини одинадцятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Встановлено Прокурору для усунення недоліків позовної заяви 5-денний строк з дня вручення цієї ухвали. Запропоновано Прокурору у встановлений строк подати до Господарського суду Харківської області:
- експертно-грошову оцінку вартості спірного нерухомого майна, здійснену в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви;
- документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна;
- докази про доплату судового збору з урахуванням наданої оцінки (експертно-грошової оцінки спірного майна), здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви.
10. 01.05.2025 від Прокурора надійшла заява, в якій зазначено наступне:
- Прокурором здійснено сплату судового збору за майнову вимогу про витребування майна у ОСОБА_4 відповідно до вартості набутого останнім майна, яка станом на дату подання позовної заяви підтверджувалася Звітом про оцінку майна, виданим суб'єктом оціночної діяльності ФОП Жук В. М. Тобто у визначених законом розмірах;
- щодо надання експертно-грошової оцінки вартості спірного нерухомого майна, здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви, Прокурором зазначено, що положення частини шостої статті 164 ГПК України на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки ці норми закону не мають зворотної дії в часі. Прокурор також зауважив про недобросовісність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
- невнесення Прокурором вартості витребуваного майна на депозитний рахунок суду виключає можливість ухвалення рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача, але не виключає можливість розгляду справи за позовом Прокурора та ухвалення судом рішення про витребування нерухомого майна у недобросовісного набувача. Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" (далі - Закон № 4292-ІХ) передбачено компенсацію безпосередньо органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, а не за рахунок Прокурора. Механізм реалізації нововведених норм ЦК України на цей час відсутній.
11. Підсумовуючи викладене, Прокурор зазначив, що цією заявою повідомляє суд про усунення недоліків позовної заяви, встановлених в ухвалі Господарського суду Харківської області від 28.04.2025.
12. 04.05.2025 від відповідача-4 - ОСОБА_1 надійшла заява, за змістом якої заявник просив суд у зв'язку із невиконанням Прокурором вимог ухвали суду від 28.04.2025 залишити позовну заяву Прокурора без розгляду, скасувати заходи забезпечення позову (а саме арешт майна відповідача ОСОБА_1 ), вжиті ухвалою від 04.02.2025, а також стягнути з позивача на користь відповідача-4 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 39 250,00 грн.
13. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.05.2025 залишено позов Прокурора без розгляду. Задоволено клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.02.2025. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.02.2025. Відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення з позивача на користь відповідача-4 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 39 250,00 грн.
14. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.05.2025 залишено без змін.
15. Постанова апеляційного суду від 24.06.2025 та ухвала місцевого суду від 07.05.2025 обґрунтовані тим, що Прокурором не доведено відсутність підстав для покладення на нього обов'язку надання суду експертно-грошової оцінки вартості спірного нерухомого майна, здійснену в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви, документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна та доказів про доплату судового збору, з урахуванням наданої оцінки (експертно-грошової оцінки спірного майна), здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви. Таким чином, при вирішенні питання про залишення без розгляду позовної заяви суди встановили її невідповідність вимогам частини шостої статті 64 ГПК України.
16. Суди також дійшли висновку, що питання про добросовісність набуття відповіачем-4 права власності на спірний об'єкт нерухомого майна має бути оцінене судом першої інстанції під час судового розгляду. Отже, обставина добросовісності/недобросовісності набуття права власності на спірне майно залишатиметься невизначеною до закінчення розгляду справи та ухвалення судом рішення по суті справи.
17. При цьому судами зазначено про передчасність висновків Прокурора про те, що добросовісність відповідача-4 ОСОБА_1 є виключеною. До того ж акцентовано увагу на тому, що, стверджуючи під час апеляційного провадження про недобросовісність набуття відповідачем-4 ОСОБА_1 спірного нерухомого майна, Прокурор посилався на положення статті 388 ЦК України, якою визначено право власника на витребування майна саме від добросовісного набувача.
Короткий зміст касаційних скарг
18. Прокурор звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
19. Суд касаційної інстанції відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.
20. У касаційній скарзі Прокурор наполягає на тому, що вказана ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції прийняті з порушенням, неправильним застосуванням норм процесуального права - статті 2, частини третьої статті 3, статті 11, частини першої статті 43, статей 74, 76, 77, 86, частини шостої статті 164, статей 226, 236 ГПК України, статті 58 Конституції України, частини першої статті 3 Закону України "Про публічні електронні реєстри", статей 3, 13, 16, частини п'ятої статті 390 ЦК України, частини другої статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", пункту 4 Закону України від 12.03.2025 № 4292-ІХ.
21. Узагальнено доводи касаційної скарги зводяться до того, що:
- позовна заява подана Прокурором з дотриманням вимог статті 164 ГПК України у редакції, чинній станом на дату звернення з цим позовом до суду (24.06.2021). Частина шоста статті 164 ГПК України у чинній редакції не має зворотної дії в часі, оскільки є нормою процесуального права;
- позовна заява подана Прокурором про витребування майна у ОСОБА_2 як у недобросовісного набувача. Про недобросовісність останнього набувача ОСОБА_1 . Прокурором також наголошувалось під час розгляду справи. Недобросовісність набуття спірного майна виключає можливість застосування вимог, які стосуються витребування майна у добросовісного набувача. Саме позовній вимозі про витребування майна у недобросовісного набувача суд має надати оцінку під час розгляду справи. У випадку якщо суд дійде висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 388 ЦК України (право власника на витребування майна від добросовісного набувача), це не свідчить про обов'язок позивача змінити предмет позову, оскільки це є правом позивача, і за обрання можливого неефективного способу захисту позивач несе відповідні ризики у вигляді відмови в задоволенні позову;
- невнесення Прокурором вартості витребуваного майна на депозитний рахунок суду виключає можливість постановлення рішення суду про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача, але не виключає можливість розгляду справи за позовом Прокурора та ухвалення судом рішення про витребування майна у недобросовісного набувача;
- частина п'ята статті 390 ЦК України не поширюється на випадки подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача. Питання щодо добросовісності чи недобросовісності набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення;
- застосування частини шостої статті 164 ГПК України, яка не підлягає застосуванню при прийнятті справи до свого провадження після направлення справи Верховним Судом на новий розгляд у частині позовної вимоги про витребування нерухомого майна, може свідчити про незаконну відмову в доступі до правосуддя;
- Законом № 4292-ІХ передбачено компенсацію безпосередньо органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Тобто саме за рахунок вищевказаних органів здійснюється компенсація, а не за рахунок Прокурора;
- Прокурор не має можливості замовити оцінку спірного майна, оскільки відповідно до частини другої статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить або в яким майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб, однак Прокурор не є власником спірного об'єкта.
Позиції інших учасників справи
22. У відзивах на касаційну скаргу Харківська міська рада, Управління комунального майна та ОСОБА_1 просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, наполягаючи на тому, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми Закону № 4292-ІХ та статей 164, 174 ГПК України.
Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
23. Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу місцевого суду про залишення позову Прокурора без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України, оскільки позовна заява Прокурора не відповідає вимогам, викладеним у статтях 162, 164, 172, 173 ГПК України, та Прокурор не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.
24. Залишаючи позов Прокурора без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що 09.04.2025 набрав чинності Закон України від 12.03.2025 № 4292-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача".
25. Абзацом 1 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4292-ІХ внесено зміни до ГПК України, зокрема, до статей 164, 174 ГПК України.
26. Так, статтю 164 ГПК України доповнено частиною шостою такого змісту: "У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".
27. Частину другу статті 174 ГПК України доповнено абзацом третім такого змісту: "Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму".
28. Законом № 4292-ІХ також доповнено статтю 390 ЦК України частиною п'ятою наступного змісту:
"5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".
29. Законом № 4292-ІХ статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою такого змісту: "Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу".
30. Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд ухвалює рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, ухвалюючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
31. Суди попередніх інстанцій виснували, що внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача. Невчинення таких дій унеможливлює винесення позитивного рішення у справі та, як наслідок, поновлення порушеного права держави або територіальної громади, за захистом якого звернувся прокурор.
32. Разом з цим з матеріалів справи вбачається, що Прокурор звернувся з позовом до суду 24.06.2021, провадження у справі відкрито ухвалою суду від 19.07.2021. Станом на момент реалізації Прокурором повноважень з представництва інтересів держави в суді шляхом звернення з позовом діяла попередня редакція статті 164 ГПК України, в якій частина шоста була відсутня.
33. Частиною п'ятою статті 302 ГПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
34. Наразі колегія суддів вважає за необхідне передати справу № 922/2555/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 302 ГПК України, оскільки справа містить виключну правову проблему, яка може бути сформульована так:
1) чи підлягає застосуванню частина шоста статті 164 ГПК України у чинній редакції до позовів, поданих з дотриманням вимог статті 164 ГПК України у редакції, чинній станом на дату звернення з відповідним позовом до суду, з урахуванням того, що вказана стаття є нормою процесуального права?
2) чи підлягає застосуванню частина шоста статті 164 ГПК України у чинній редакції у разі прийняття судом справи до свого провадження після її направлення Верховним Судом на новий розгляд у частині позовної вимоги про витребування нерухомого майна?
3) у разі, коли з позовом про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади звертається Прокурор як самостійний позивач:
- яким чином має діяти Прокурор, виконуючи вимоги частини шостої статті 164 ГПК України про необхідність долучення до позову оцінки (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) вартості спірного майна, з урахуванням того, що відповідно до частини другої статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить або в яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб, однак Прокурор не є власником спірного об'єкта?
- Законом № 4292-ІХ передбачено компенсацію добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна безпосередньо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, оцінка якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Тому чи має саме Прокурор як самостійний позивач, а не вищевказані органи, здійснювати компенсацію вартості нерухомого майна та, відповідно, вносити на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна на виконання вимог частини шостої статті 164 ГПК України?
4) чи підлягає застосуванню частина шоста статті 164 ГПК України у чинній редакції у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна на підставі статті 387 ЦК України (у недобросовісного набувача)?
5) чи підлягає застосуванню частина шоста статті 164 ГПК України у чинній редакції у разі подання позову про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача не органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором, а державним підприємством, установою, організацією тощо, які є володільцем спірного майна на праві оперативного управління або господарського відання?
35. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
36. Кількісний критерій відображає той факт, що вона наявна не в одній якійсь конкретній справі, а в невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
37. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
38. Європейський суд з прав людини зазначає, що дотримання принципу правової визначеності пов'язане з забезпеченням єдності судової практики. Однак він не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон при проведенні реформ або запровадженні покращень. Разом з тим наявність глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх все ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
39. При визначенні того, чи існування конфліктуючих судових рішень у подібних справах суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод враховується: 1) наявність "глибоких та довгострокових розходжень" у відповідній судовій практиці національних судів; 2) чи передбачає національне законодавство механізми подолання таких розбіжностей; 3) чи були такі механізми запроваджені і, якщо так, то чи були вони ефективні.
40. Крім того, виключна правова проблема є такою, що впливає на застосування норм права у подібних та/або у тотожних правовідносинах та судами декількох юрисдикцій, у зв'язку із чим її невирішення призведе до різного тлумачення або застосування судами норм права та неоднакового вирішення спорів з однаковими фактичними обставинами та правовим регулюванням.
41. Колегією суддів встановлено, що в судах усіх інстанцій господарської юрисдикції перебуває велика кількість аналогічних справ про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади за позовами прокурорів, які звернулися до суду як самостійні позивачі, та такі справи прийняті судами до провадження після їх направлення Верховним Судом на новий розгляд.
42. Зазначене підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, але не виключно справи № 922/459/22, № 922/395/22, № 922/2896/20, № 922/3562/21, № 922/1076/22, № 922/488/22, № 906/233/25.
43. Таким чином, на думку Суду, наявний кількісний критерій для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
44. Щодо якісного критерію, то колегія суддів звертає увагу на те, що від вирішення правової проблеми, яка стосується зворотної дії у часі положень частини шостої статті 164 ГПК, залежатиме правильність розгляду таких видів спорів, а також сприятиме формування однозначної практики судів з цього питання, зокрема, щодо порядку застосування вимог частини шостої статті 164 ГПК при зверненні прокурорів в інтересах держави з позовними заявами про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади - у разі подання таких позовів до набрання чинності Законом № 4292-ІХ.
45. Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
46. Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, перш за все, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрям, в якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.
47. Оскільки у цьому випадку наявні якісний та кількісний критерії для визначення виключної проблеми і вона має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, існують обґрунтовані припущення, що аналогічні проблеми щодо тлумачення правових норм неминуче виникатимуть у майбутньому у значній кількості судових спорів.
48. Частиною першою статті 303 ГПК України унормовано, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
49. Ураховуючи наведені вище норми та мотиви, Верховний Суд вважає за необхідне з власної ініціативи передати справу № 922/2555/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Передати справу № 922/2555/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач