09 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 705/4132/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Фінанс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 (головуючий суддя Скрипка І. М., судді Тищенко А. І., Мальченко А. О.)
і на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 (головуючий суддя Скрипка І. М., судді Тищенко А. І., Мальченко А. О.)
у справі № 705/4132/19
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Фінанс",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - 1) Державний реєстратор комунального підприємства "Реєстраційний центр" Каленчук Микита Андрійович, 2) ОСОБА_4 і 3) ОСОБА_2 ,
про стягнення коштів,
(у судовому засіданні взяв участь представник третьої особи 3 - Прудивус М. А. )
Хронологія спору
1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 позов задоволено частково.
1.2. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46694241 від 02.05.2019 11:45:02 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення - магазин, що знаходиться на вулиці Європейській, 42-а у місті Умань Черкаської області, проведене державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційний центр" Черкаської області Каленчуком М. А., згідно з яким право власності на об'єкт нерухомого майна зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Фінанс" (далі - Відповідач, Товариство).
1.3. Припинено право власності Товариства на нежитлове приміщення - магазин, що розташований на АДРЕСА_1 (номер запису права власності 31389246).
1.4. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2025 заяву ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.
2.1. Стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_1. 14 926,96 грн витрат на проведення експертиз та 7 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.2. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
3. Задовольняючи заяву частково, суд виходив з того, що, рішенням суду позов задоволено частково, тому витрати позивача на професійну правову допомогу є обґрунтованими в розмірі 7 500,00 грн. В частині стягнення витрат Позивача на проведення судових експертиз, підтвердженням понесення яких є квитанція до прибуткового касового ордера від 31.08.2022 №65 на суму 5 000, 00 грн та платіжна інструкція від 26.06.2023 на суму 24 853,92 грн, враховуючи часткове задоволення позову, судом покладено їх на Відповідача в загальній сумі 14 926,96 грн.
Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних постанов суду апеляційної інстанції
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2025 змінено, стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_1. 44 853,92 грн.
4.1. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач у зв'язку з розглядом справи поніс 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу та 29 853,92 грн витрат за проведення експертиз, розмір яких не було спростовано Відповідачем, яким, окрім того, також не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому Позивачем розмірі.
4.2. Апеляційний суд вказав, що спір у справі виник внаслідок неправомірних дій Відповідача, а також суд задовольнив основну (ключову) частину позовних вимог, визнавши протиправним та скасувавши рішення про державну реєстрацію прав обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46694241 від 02.05.2019 11:45:02 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення - магазин, що знаходиться на вулиці Європейській, 42-а у місті Умань Черкаської області, проведене державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційний центр" Черкаської області Каленчуком М.А., згідно з яким право власності на об'єкт нерухомого майна зареєстровано за Товариством та припинивши право власності Товариства на нежитлове приміщення - магазин, що розташований на АДРЕСА_1 (номер запису права власності 31389246).
4.3. При цьому суд відмовив у задоволенні позову лише в частині вимоги про поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності 231 в Книзі 1 на нежитлове приміщення - магазин, що розташований на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 24033411 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1821371171108) за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 18.07.2008, виданого виконавчим комітетом Уманської міської ради, частка власності 43/50, та ОСОБА_2. на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 18.07.2008, виданого виконавчим комітетом Уманської міської ради, частка власності 7/50, яка, по суті, є похідною від двох попередніх, і лише з тих мотивів, що за актуальною судовою практикою щодо правозастосування чинного законодавства, поновлення в державному реєстрі прав на нерухоме майно при задоволенні вимог про скасування рішення про державну реєстрацію та припинення права власності, яке виникло на його підставі, здійснюється в позасудовому порядку.
4.4. Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача 44 853,92 грн витрат позивача, Пов'язаних з розглядом справи.
5. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції задоволено. Стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_1 15 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
5.1. Оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, відхиливши доводи Відповідача щодо поданої Позивачем заяви, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_1. про стягнення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції з покладанням на Товариство обов'язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу Позивача в суді апеляційної інстанції в сумі 15 000,00 грн.
Касаційні скарги
6. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, якою переглянуто додаткове рішення суду першої інстанції, а також з додатковою постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просить: (1) скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 та залишити в силі додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2025; (2) скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025, відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1. про подання доказів понесених судових витрат та стягнення судових витрат Позивача пов'язаних із апеляційним розглядом справи.
Узагальнені доводи касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025
7. Скаржник посилається на те, що спірна постанова не відповідає положенням ст. ст.129, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки у суду апеляційної інстанції не було підстав для зміни чи скасування оскаржуваного додаткового рішення; апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що спір у справі виник внаслідок неправомірних дій відповідача.
8. Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 30.01.2020 у справі №826/14930/18, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 08.04.2021 у справі №161/20630/18, від 12.10.2022 у справі №725/42/21, від 31.03.2021 у справі №916/2087/18, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 19.02.2020 у справі №910/16223/18, від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.
Узагальнені доводи касаційної скарги на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025
9. Скаржник посилається на те, що спірна постанова не відповідає положенням ст.ст. 129 ГПК України, оскільки докази понесення судових витрат подані несвоєчасно, що виключає можливість розподілу цих витрат; постанова не відповідає положенням ст. 119, 211, 221 ГПК України, оскільки позивач без поважних причин пропустив строк подання доказів судових витрат і цей строк не був поновлений судом, що є підставою для відмови в задоволенні заяви; оскільки надані позивачем докази не підтверджують факту оплати Позивачем витрат на правову допомогу.
10. Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 13.03.2025 у справі № 520/4930/24, від 08.09.2020 у справі № 910/17599/19, від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21 та ухвалі Верховного Суду від 17.06.2025 у справі № 909/399/24.
Позиція інших учасників справи
11. Від ОСОБА_2 07.09.2025 надійшов відзив, поданий з пропуском строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 28.07.2025 та без клопотання про продовження строку, в зв'язку з чим відповідний відзив на підставі приписів частини 2 статті 118 ГПК України залишається без розгляду.
Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій
12. Частиною 1 статті 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Щодо касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025
13. Відповідно до приписів пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
14. Згідно статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
15. Відповідно до частин 1-2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
16. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
17. Відповідно до частин 3-7 статті 127 ГПК України у випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом (3). Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (4). Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (5). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами (6). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами (7).
18. Частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
19. Суди встановили, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи Позивач долучив: копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 15.06.2022, укладеного з адвокатом Міщенком С.В., копію ордера серії СА №1032166 і свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №000933 на ім'я адвоката Міщенка С. В., копію акта про надання та оплату послуг правничої (правової допомоги) від 17.02.2025 на суму 15 000, 00 грн, з переліком наданої правничої допомоги за договором, платіжну інструкції від 17.02.2025 про оплату Позивачем 15 000, 00 грн.
20. На підтвердження понесення Позивачем витрат на проведення судових експертиз, останнім долучено: квитанцію до прибуткового касового ордера від 31.08.2022 №65 на суму 5 000,00 грн, платіжну інструкцію від 26.06.2023 на суму 24 853,92 грн, висновки проведених оціночно-будівельної експертизи від 07.09.2022 № 18-22 та судової оціночно-будівельної експертизи, проведеної Київським науково - дослідним інститутом судових експертиз, враховані судами під час розгляду спору по суті позовних вимог.
21. Суди обох інстанцій встановили, що у зв'язку з розглядом цієї справи Позивач поніс 15 000, 00 грн витрат на правничу допомогу та 29 853,92 грн витрат за проведення експертиз, розмір яких не було спростовано Відповідачем, який, крім того, також не подав до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому Позивачем розмірі.
22. У клопотанні про зменшення судових витрат Відповідач зазначив, що враховуючи часткове задоволення позову на нього може бути покладено не більше 50% витрат Позивача.
23. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
24. Відповідно до положень частини 9 статті 129 ГПК у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
25. Як уже було наголошено вище, визначаючи розмір судових витрат, які підлягають відшкодуванню/стягненню на користь Позивача за рахунок Відповідача, суд першої інстанції послався на пункт 3 частини 4 статті 129 ГПК України, вказавши, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому виходячи з тих обставин, що оскільки позов задоволено частково, - то понесені Позивачем витрати на правничу допомогу та втрати по оплаті призначених і проведених під час судового розгляду експертиз суд стягнув, виходячи з принципу пропорційності розміру задоволених позовних вимог, визначивши їх розмір як половину від заявленого розміру.
26. Апеляційний господарський суд, у свою чергу, зазначив, що оскільки спір у справі виник внаслідок неправомірних дій Відповідача, а також ураховуючи задоволення основної (ключової) частини позовних вимог про визнання протиправним та скасувавши рішення про державну реєстрацію прав обтяжень та припинення права власності Товариства на спірне нерухоме майно, а також ураховуючи похідний характер незадоволеної позовної вимоги про поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності з тих мотивів, що за актуальною судовою практикою таке поновлення здійснюється в позасудовому порядку, дійшов висновку про покладення на Відповідача 44 853,92 грн витрат Позивача, пов'язаних з розглядом справи.
27. Колегія суддів зазначає, що таке правозастосування частини 9 статті 129 ГПК України узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 06.07.2022 у справі № 905/671/19.
28. Доводи Відповідача в касаційній скарзі про те, що спір у цій справі виник внаслідок неналежного виконання державним реєстратором та оцінювачем своїх обов'язків визнаються безпідставними та відхиляються, оскільки не узгоджуються із характером правовідносин, що склалися між сторонами спору та суттю заявлених до Відповідача позовних вимог.
29. Суд також визнає декларативними доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.01.2020 у справі №826/14930/18, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 08.04.2021 у справі №161/20630/18, від 12.10.2022 у справі №725/42/21, від 31.03.2021 у справі №916/2087/18, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 19.02.2020 у справі №910/16223/18, від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, позаяк підстав для застосування положень частини 9 статті 129 ГПК України скаржник у передбаченому процесуальним законодавством порядку належним чином не спростував і жодної неузгодженості із згаданими / процитованими скаржником висновками Суд не вбачає.
Щодо касаційної скарги на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025
30. Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 27.06.2025) ОСОБА_1. подав заяву про подання доказів понесених судових витрат та стягнення судових витрат Позивача пов'язаних з апеляційним розглядом справи шляхом ухвалення додаткового рішення в якій просив суд стягнути з Товариства 15 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
31. 01.07.2025 через систему "Електронний суд" Позивач подав заяву про долучення додатків, в якій просив долучити до поданої заяви про стягнення судових витрат пов'язаних з розглядом апеляційної скарги докази, а саме: 1. Акт виконаних робіт від 27.06.25.; 2. Копія платіжного документу про сплату за надання правничої допомоги; 3. Витяг Інтернет -сайту : https://www.google.com/maps/dir/.
32. Відповідач у запереченнях на заяву Позивача про подання доказів понесених судових витрат зазначив про пропуск Позивачем строку для подачі доказів понесених судових витрат, про ненаправлення Відповідачеві копії доказів судових витрат у встановленому порядку та строки, про необґрунтованість поважності причин неподання доказів судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, про оплату витрат на правничу допомогу ОСОБА_4., а не Позивачем ОСОБА_1., узагальнюючи, просив відмовити у задоволенні заяви Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
33. Надавши оцінку наданим заяві та запереченням на неї, а також доказам, які Позивач долучив у підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції, зокрема, встановив, що:
- у заяві Позивач посилався на те, що поніс 15 000 грн витрат за надання професійної правничої допомоги адвоката, яка була надана згідно з договором про надання правничої (правової) допомоги від 15.06.2022 адвокатом Міщенком С. В., який брав участь у апеляційному розгляді цієї справи, з розрахунку 1000 грн за 1-ну годину роботи адвоката, як це передбачено п.п.4.1, п.4 договору (копія-витяг з цього договору міститься в матеріалах справи); навів розрахунок обсягу професійної правничої допомоги (перелік послуг): підготовка відзиву на апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 - 4 год.; підготовка апеляційної скарги на додаткове рішення - 1 год.; підготовка клопотань/заяв/заперечень Позивача до Північного апеляційного господарського суду - 1 год.; участь в апеляційному розгляді у Північному апеляційному господарському суді - 09 год (з урахуванням часу витраченого адвокатом на дорогу до суду та очікування початку засідання), всього 15 годин;
- 01.07.2025 Позивач подав заяву про долучення додатків, в якій з метою виправлення ненавмисно допущеної помилки просив долучити до поданої заяви про стягнення судових витрат пов'язаних з розглядом апеляційної скарги докази, а саме: 1. акт виконаних робіт від 27.06.2025; 2. копія платіжного документу про сплату за надання правничої допомоги; 3. витяг з Інтернет - сайту: https://www.google.com/maps/dir/;
- Позивач у відзиві на апеляційну скаргу на рішення суду вказав про орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 15 000,00 грн;
- 27.06.2025 з дотриманням строку на подання відповідної заяви, Позивач поштовим відправленням з описом вкладення, надіслав усім сторонам у справі, в тому числі і Товариству, копії заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками, підтвердженням чого є повідомлення про надсилання з описом вкладення поштових відправлень Відповідачеві і Третім особам, що прикріплені до заяви, надісланої 27.06.2025 на адресу суду системою електронний суд;
- Позивач подав в якості доказу оплати судових витрат платіжну інструкцію від 27.06.2025 №1.197105901.1, в якій зазначено, що фактичним платником є не ОСОБА_4, а ОСОБА_1 , що спростовує твердження представника Відповідача про те, що вказана платіжна інструкція не може вважатись допустимим та достовірним доказом оплати витрат на правову допомогу.
34. Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, враховуючи відхилення доводів Відповідача щодо поданої Позивачем заяви, а також відсутність заперечень Відповідача щодо визначеної суми витрат на правничу допомогу та відсутність обґрунтувань щодо неспівмірності із заявленими у справі вимогами та доводами Позивача, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_1. про стягнення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції з покладанням на Товариство обов'язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу Позивача в суді апеляційної інстанції в сумі 15 000,00 грн.
35. Скаржник з висновками суду апеляційної інстанції не погоджується, вказуючи, зокрема, про те, що докази понесення судових витрат подані Позивачем несвоєчасно, що виключає можливість розподілу цих витрат.
36. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
37. Як уже було наголошено вище, частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
38. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
39. За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
40. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
41. Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
42. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
43. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
44. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
45. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
46. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
47. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
48. У наведеній постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
49. Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
50. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
51. Апеляційний господарський суд не встановив порушення Позивач вимог процесуального законодавства, які б призвели до неможливості визначення порядку обчислення / розміру понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, а також до неможливості встановлення факту понесення таких витрат, виходячи з долучених до матеріалів справи та направлених учасникам справи доказів.
52. При цьому, обставин пропуску Позивачем процесуального строку на подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та доказів, на підтвердження їх понесення, з урахуванням наведених вище обставин, а також того, що Відповідач не спростовує факту / розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції не встановив. Доводи скаржника про зворотне Суд відхиляє, оскільки вони направлені на переоцінку встановлених у справі обставин (окрім цього, також не обґрунтовані належним чином посиланнями на відповідні пункти частини другої статті 287 ГПК України).
53. Верховний Суд констатує, що аргументи касаційної скарги Відповідача в цій частині на додаткову постанову апеляційного суду не містять у собі питань права чи правозастосування та фактично зводяться до незгоди із наданою апеляційним судом оцінкою розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та обсягом фактично наданих послуг. Такі аргументи суд касаційної інстанції визнає формальними та декларативними і за цим відхиляє.
54. При цьому, колегія суддів наголошує, що наводячи відповідні доводи, скаржник, разом з тим, жодним чином не спростовує встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо загальної вартості послуг згідно з детальним описом робіт (наданих послуг послуг), загального обсягу наданих послуг за договором, виду наданих в рамках договору робіт та витраченого адвокатом часу, з урахуванням тривалості розгляду справи в суді апеляційної інстанції та кількості вчинених процесуальних дій, а відтак і не спростовує висновок апеляційного суду щодо співмірності заявлених Позивачем витрат.
55. Стосовно доводів касаційної скарги стосовно того, що платником за платіжною інструкцією від 27.06.2025 №1.197105901.1 є Зозуля О. Я., а не Позивач, то вони належним чином розглянуті та відхилені судом апеляційної інстанції, про що зазначено вище у цій постанові.
56. Окрім того, Суд звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного Суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.
57. Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19.
58. Звідси, доводи скаржника щодо долученої платіжної інструкції не можуть бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваної додаткової постанови, оскільки не мають вирішального значення для розподілення витрати на надану професійну правничу допомогу.
59. Касаційний суд також зазначає, що неузгодженості із висновками Верховного Суду, викладеними у справах № 520/4930/24, № 910/17599/19, № 285/5547/21, № 909/399/24 у даному випадку немає, оскільки оскаржувана додаткова постанова прийнята у відповідності до положень статей 123, 126, 129, 244 ГПК України, з урахуванням всіх необхідних принципів та критеріїв розподілу судових витрат на оплату послуг адвоката, та на підставі поданих Позивачем доказів та обставин встановлених судом. Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.
60. Усі інші доводи касаційної скарги наведеного вище не спростовують та направлені на переоцінку судом касаційної інстанції обставин справи в частині здійсненого судом апеляційної інстанції розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу, а тому колегією суддів визнаються необґрунтованими та відхиляються.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
61. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
62. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
63. Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушень норм процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних постанови та додаткової постанови у касаційному провадженні також немає, у зв'язку з чим касаційні скарги Товариства не підлягає задоволенню, а оскаржені судове рішення підлягають залишенню без змін.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Фінанс" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 і додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 у справі № 705/4132/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил