09 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/2758/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Амбар"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2025 (головуючий суддя Парусніков Ю. Б., судді Верхогляд Т. А., Іванов О. І.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Амбар"
про прийняття додаткового рішення
у справі № 904/2758/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Амбар"
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення коштів,
(у судовому засіданні взяла участь представниця відповідача - Левченко І. А.)
Хронологія спору
1. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 27.11.2024 задовольнив позов у справі № 904/2758/24, стягнувши з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Відповідач, Державне підприємство) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Амбар" (далі - Позивач, Товариство) 3 183 746,65 грн заборгованості і 49 169,97 грн інфляційних втрат.
2. Товариство звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про стягнення з Державного підприємства витрат на професійну правничу допомогу в сумі 37 500 грн.
3. Господарський суд Дніпропетровської області додатковим рішенням від 11.12.2024 заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнив, стягнувши з Державного підприємства на користь Товариства 37500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
4. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що наданими Позивачем доказами підтверджується надання правничої допомоги у визначеному останнім розмірі.
Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2025 додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2021 скасоване частково. Стягнуто з Державного підприємства на користь Товариства 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині в задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
6. З огляду на фактичні обставини справи, дослідивши надані Позивачем докази, акти та детальний опис робіт (наданих послуг), врахувавши характер спору у цій справі, ступінь її складності, фактичну відсутність заперечень з боку Відповідача стосовно отримання ним товару за договором поставки, керуючись принципами справедливості, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що розмір гонорару, заявлений до стягнення з Відповідача, є завищеним та неспівмірним зі складністю цієї справи, а відтак не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
7. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що загальна вартість робіт адвоката, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача у цій справі, що відповідає критеріям розумності і співмірності, є 10 000,00 грн.
Касаційна скарга
8. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Узагальнені доводи касаційної скарги
9. В обґрунтування касаційної скарги, Позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції:
- застосував ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19;
- застосував ч. 6 ст. 126 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20.
Позиція інших учасників справи
10. Відповідач подав відзив, у якому стверджує про те, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо розміру судового збору, який підлягає відшкодуванню Позивачеві. Доводи касаційної скарги вважає безпідставними і необґрунтованими. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Оцінка аргументів скаржника і висновків суду апеляційної інстанції
11. Частиною 1 статті 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
12. Причиною звернення з касаційною скаргою стала, зокрема, незгода Позивача з оскаржуваною постановою апеляційного суду, якою частково скасовано додаткове рішення суду першої інстанції та частково стягнуто з Відповідача на користь Позивача судові витрати за надання професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 10 000 грн, та відмовлено у задоволенні клопотання Позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у решті заявленої суми.
13. Згідно із статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
14. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
15. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК).
16. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК).
17. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у заяві про розподіл судових витрат Товариство просило стягнути з Державного підприємства витрати на професійну правничу допомогу в сумі 37 500 грн.
18. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, заявник надав:
- договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 08.10.2024, підписаний між Адвокатським об'єднанням "Борисенко і партнери" і Товариством, та додаток (погодинні ставки АО) до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 08.10.2024;
- акт №10/01 надання послуг (професійної правничої допомоги) від 15.10.2024. Гонорар виконавця - 8 100 грн.
- акт №11/05 надання послуг (професійної правничої допомоги) від 26.11.2024. Гонорар виконавця - 5 400 грн.
- платіжні інструкції (№№ 11062, 11898) про перерахування на користь АО "Борисенко і партнери" 13 500 грн;
- договір №04/12-23 про надання правничої допомоги від 12.12.2023, підписаний Адвокатським об'єднанням "ДЖІ ЕН ЕС КОНСАЛТИНГ" і Товариством;
- акт про надання послуг №28/11-2024-1А від 28.11.2024. Вартість наданих послуг - 24 000 грн.
- платіжну інструкцію №9055 про перерахування Позивачем на користь АО "ДЖІ ЕН ЕС КОНСАЛТИНГ" 24 000 грн.
19. Урахувавши результат розгляду справи, місцевий господарський суд вважав за необхідне задовольнити заяву Позивача та стягнути витрати на професійну правничу допомогу з Відповідача.
20. Апеляційний господарський суд, у свою чергу, надавши оцінку відповідним доказами, які Позивач долучив у підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, зазначив, що:
- спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки;
- цей спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку із неналежним виконанням договорів поставки. У спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту поставки, якості та комплектності товару, судова практика є сталою;
- спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають;
- матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив би значну кількість часу. Зокрема до позовної заяви додані копії договору поставки від 05.01.2024 № 12/13/562 В-О, специфікації і видаткові накладні.
21. Таким чином, апеляційних суд дійшов висновку, що для адвоката ця справа є звичайним розрахунковим спором. Адвокат мав дослідити умови договору та вирахувати вартість наданих послуг, тому в силу своїх властивостей ця справа не є складною та потребує наявності лише базових знань у сфері цивільного та господарського законодавства.
22. У зв'язку із чим, з огляду на фактичні обставини справи, дослідивши надані Позивачем докази, акти та детальний опис робіт (наданих послуг), врахувавши характер спору у цій справі, ступінь її складності, фактичну відсутність заперечень з боку Відповідача стосовно отримання ним товару за вищевказаним договором поставки, керуючись принципами справедливості, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що загальна вартість робіт адвоката, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у даній справі, що відповідає критеріям розумності і співмірності, є 10 000,00 грн.
23. Скаржник з висновками суду апеляційної інстанції не погоджується, вказуючи, зокрема, про порушення судом апеляційної інстанції приписів часини 5 статті 126 ГПК України, оскільки клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суд першої інстанції не подавалося, тому, вважає, що у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для частково скасування додаткового рішення суду першої інстанції та зменшувати присуджений до стягнення розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
24. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
25. Так, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 викладено, зокрема, висновок про те, що "під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині".
26. Вказана правова позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду не суперечить правовим позиціям на які посилається скаржник, викладеним у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 902/347/18.
27. Апеляційний господарський суд у цій справі, яка розглядається, на відміну від місцевого господарського суду, надав оцінку заяві Товариства про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також долученим до неї доказам, з урахування критеріїв, визначених, зокрема, у частині 5 статті 129 ГПК України та дійшов висновку про неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу із складністю цієї справи.
28. Касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції щодо застосування положень частини 5 статті 129 ГПК України, а тому в цій частині не свідчить про наявність підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.
29. Скаржник також вказує на порушення судом апеляційної інстанції положень частини 6 статті 126 ГПК України та зазначає про те, що кількість витраченого адвокатами часу, а також його вартість відповідають обсягу та характеру наданих послуг.
30. У контексті доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції колегія суддів звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33-34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
31. Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
32. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
33. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
34. У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
35. Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 ГПК України має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
36. У контексті наведеного вище та висновків суду апеляційної інстанції у оскаржуваному судовому рішенні, колегія суддів наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
37. Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
38. Аналогічні висновки викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
39. Верховний Суд зазначає, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 ГПК України.
40. Дослідивши надані заявником докази, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу, понесені Товариством у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції, врахувавши критерії необхідності та обґрунтованості заявлених витрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю цієї справи та складністю виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), не є пропорційним до предмета спору, та обсягу наданих послуг.
41. При цьому, з оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції не визнав обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатами та клієнтом на підставі договорів від 12.12.2023, від 08.10.2024 у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Натомість, апеляційний господарський суд з урахуванням сукупності установлених обставин, а також долучених доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши критерії визначення адвокатський витрат та врахувавши свої дискреційні повноваження дійшов висновку про часткове задоволення відповідної заяви, що цілком узгоджується з наведеними вище правовими позиціями Верховного Суду.
42. Водночас, проаналізувавши доводи касаційної скарги Позивача на постанову, колегія суддів дійшла висновку, що вони наведеного вище не спростовують.
43. Посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20 є необґрунтованими, оскільки вказане судове рішення ухвалено за встановлених інших обставин судами першої та апеляційної інстанцій щодо надання правової допомоги учаснику справи, які і вплинули на висновки судів щодо заявленого розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
44. Відтак, з огляду на конкретні, встановлені судом обставини справи, яка розглядається, відсутні підстави для висновку про застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм права, без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду.
45. Усі інші доводи касаційної скарги наведеного вище не спростовують та направлені на переоцінку судом касаційної інстанції обставин справи в частині здійсненого судом апеляційної інстанції розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу, а тому колегією суддів визнаються необґрунтованими та відхиляються.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
46. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
47. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
48. Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушень норм процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови у касаційному провадженні також немає, у зв'язку з чим касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, а оскаржене судове рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Амбар" залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2025 у справі № 904/2758/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил