18 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/2438/24 (922/4053/24)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Харківської міської ради
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 (колегія суддів у складі: Тихий П.В. - головуючий, Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2025 (суддя Лавренюк Т.А.)
у справі №922/2438/24(922/4053/24)
за позовом Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування"
про стягнення 18122139,08 грн,
1. У листопаді 2024 року ліквідатор Харківська міська рада (далі - Рада) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (далі - ТОВ "ХЗПТУ") про стягнення 18122139,08 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 22,1641 га за адресою: пр-т Ново-Баварський, 118 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:12:013:0033 (далі - Земельна ділянка) за період з 01.01.2020 по 28.02.2022
2. Позивач на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.01.2024 №НВ-9913622742024 здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання відповідачем Земельної ділянки без правовстановлюючих документів, відповідно до якого загальна сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 (з урахуванням сплачених відповідачем коштів за 11 місяців 2020 року та за 2021 рік) складає 18122139,08 грн, які є предметом позову у справі. При цьому під час здійснення розрахунку позивачем застосовано коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов із значенням 1.
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.03.2025 у задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2025 залишено без змін.
5. Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що зважаючи на наведені відповідачем заперечення позивач не довів розрахунок спірної суми та не обґрунтував підстав для застосування саме коефіцієнту 1.
6. Господарські суди зауважили, що відповідно до затвердженого позивачем Положення №41/08, понижуючий коефіцієнт застосовується до частини земельної ділянки, на який встановлено заводнення. В той же час застосована позивачем формула обрахування розміру зобов'язання відповідно до ст. 1212 ЦК України включає площу усієї земельної ділянки, у зв'язку з чим суд не може самостійно застосувати понижуючий коефіцієнт до усієї площі земельної ділянки, оскільки у суду відсутні повноваження на зменшення розміру зобов'язання.
7. Суд апеляційної інстанції додатково встановив, що позивач не підтвердив належними й допустимими доказами також й інші складові розрахунку суми стягнення, зокрема, розмір нормативної грошової оцінки, яку було застосовано ретроспективно, без доведення факту її незмінності протягом спірного періоду.
8. Рада (далі - скаржник) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2025, постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
9. Скаржник як підставу касаційного оскарження судових рішень у справі зазначає обставини, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
10. Скаржник вказує, що господарські суди не врахували висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 14.02.2024 у справі №906/1379/15, від 23.08.2023 у справі №910/13963/21, від 28.10.2021 у справі №910/13604/20 щодо застосування ст.ст. 2, 14, ч. 1 ст. 269 ГПК України та порушили принцип диспозитивності, оскільки суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційної скарги та заперечень на неї.
11. Також на думку скаржника, суди порушили вимоги ст. 86 ГПК України та не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц щодо стандарту доказування при оцінки доказів.
12. Крім того, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції застосовуючи вимоги ст. 1212 ЦК України та перевіряючи розрахунок розміру безпідставно збережених коштів не врахував висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 23.04.2025 у справі №464/6766/23, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19, від 19.03.2024 у справі №912/140/23, від 20.09.2022 у справі №922/3684/20, від 05.08.2024 у справі №922/2060/20, від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19 щодо розміру нормативної оцінки грошової оцінки земельної ділянки (застосування п. 3 ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 18, ст. 20, ст. 23 Закону України "Про оцінку земель") та висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 02.10.2020 у справі №911/19/19, від 07.06.2023 у справі №234/3840/15-ц.
13. Скаржник зауважує, що відповідно до вимог п. 289.1. ст. 289 Податкового кодексу України, п. 3 ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 20, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка у свою чергу є основою для розрахунку орендної плати за землю.
14. Скаржник зазначає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок у місті Харкові проводилась станом на 01.01.2018 та впроваджена в дію з 01.01.2020, а станом на 2024-2025 роки нормативна грошова оцінка земель відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147 "Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок" не розроблялась та не затверджувалась, у зв'язку з чим посилання Східного апеляційного господарського суду на відмінний алгоритм проведення нормативної грошової оцінки, є безпідставним.
15. Крім того, на думку скаржника, ухвалюючи судові рішення, суди безпідставно поклали обов'язок доказування на позивача, з урахуванням доводів, на які посилався саме відповідач.
16. Скаржник вважає, що суди не врахували, що відповідно до п. 2.4 Положення №41/08 в редакції до 01.01.2022 застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів, а відповідно до п. 2.4 Положення №41/08 в редакції з 01.01.2022 застосування коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов (К1) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання зазначеного коефіцієнту (висновків, довідок тощо спеціалізованих установ та організацій).
17. З урахуванням викладеного, на думку скаржника, у Ради був відсутній обов'язок з власної ініціативи застосовувати вказаний коефіцієнт та відповідно збирати та доводити наявність або відсутність ґрунтових вод на спірній земельній ділянці. Оскільки Господарський суд Харківської області вважав, що має бути застосований саме коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов К1=0,73, то суд
не був позбавлений можливості нарахований розмір безпідставно збережених коштів помножити на 0,73 та вирахувати сплачені платежі.
18. Також скаржник звертає увагу на те, що експертним висновком не визначено який саме коефіцієнт інженерно-геологічних умов підлягає застосуванню, оскільки експертом не визначалась частка земельної ділянки де знаходяться (можливо) ґрунтові води та рівень відповідальності будівель і спору, що є обов'язковою умовою для застосування відповідного коефіцієнту, тому відсутні підстави для застосування коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов відповідно до вимог Положення №41/08.
19. Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
20. Ухвалою Верховного Суду від 21.08.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2025 у справі № 922/2438/24(922/4053/24).
21. 17.09.2025 до Верховного Суду від ТОВ "ХЗПТУ" надійшло клопотання, в якому представник відповідача просить відкласти розгляд справи на іншу дату для можливості підготувати відзив на касаційну скаргу, оскільки ні відповідач, ні його представник не отримували касаційної скарги. Крім того, клопотання обґрунтоване тим, що 18.09.2025 адвокат відповідача бере участь в іншій справі.
22. Під час підготовки справи до розгляду Верховний Суд з'ясував, що ухвалою Верховного Суду від 02.09.2025 справу №922/407/23 за позовом Харківської міської ради до фізичної особи-підприємця Саніна Ю.К. про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 2221458,49 грн за використання земельної ділянки, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно із ч. 4 ст. 302 ГПК України, оскільки колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №820/1804/16, від 28.05.2025 у справі №520/9801/24, від 05.09.2023 у справі №520/9277/2020, від 23.11.2022 у справі №160/10494/19, від 03.06.2022 у справі 160/12709/19, від 11.01.2022 у справі № 820/105/16 щодо застосування положень Порядку №489 та Методики №213 в частині можливості визначення локальних факторів не в автоматичному порядку, оскільки самостійний розрахунок позивачем на його розсуд локальних факторів та самостійне визначення на їх підставі сукупного коефіцієнту Км не відповідає положенням Порядку №489, та підпункту 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру; а також необхідності відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду шляхом конкретизації, викладеного у постановах від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 та від 09.11.2021 у справі №635/4233/19 стосовно права позивача та суду визначати розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, застосувавши правильний коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки. На думку колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, вказані висновки потребують уточнення в частині яких саме коефіцієнтів позивач може провести самостійний розрахунок, і до них не відносяться локальні фактори та можливість самостійного визначення на їх підставі сукупного коефіцієнту Км, а тому вказане не відповідає положенням Порядку №489, та підпункту 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру.
23. Отже, у наведеній ухвалі ставиться питання щодо відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 та від 09.11.2021, на неврахуванні якого під час ухвалення оскарженої постанови наполягає скаржник у касаційній скарзі.
24. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
25. Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень у справі, що розглядається, врахувавши вимоги та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що предметом касаційного розгляду, зокрема, є питання щодо наявності права позивача та суду визначати розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, застосувавши правильний коефіцієнт, тобто питання, яке передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду в межах справи №922/407/23.
26. У зв'язку з наведеним Верховний Суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі №922/2438/24(922/4053/24) до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №922/407/23, адже висновки у зазначеній справі щодо застосування норм права до відповідних правовідносин є необхідними для правильного вирішення справи №922/2438/24(922/4053/24) із забезпеченням сталості та єдності судової практики, дотриманням принципу правової визначеності як одного із аспектів верховенства права, віднесеного до основних засад господарського судочинства.
27. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "ХЗПТУ" про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Керуючись статтями 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Зупинити касаційне провадження у справі №922/2438/24(922/4053/24) за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2025 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №922/407/23 та оприлюднення повного тексту відповідного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков