18 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/18892/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Губенко Н. М., Мамалуй О. О.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Зеленіна Н.І.
від 19.06.2024
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Демидової А.М., Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.,
від 26.11.2024
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 1"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 7 533 096,55 грн,
за участю:
від позивача: Бугайцов Є.В.,
від відповідача: Подольський А.А.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 1" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 7 533 096,55 грн, що включає в себе 3 % річних у розмірі 1 127 806,30 грн, пеню 0,1% у розмірі 2 562 494,24 грн, штраф у розмірі 7% у розмірі 983 881,32 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 15023/01 від 05.04.2018 в частині здійснення розрахунків за куплену електроенергію.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
05.04.2018 між ДП "Енергоринок" (ДПЕ) та ТОВ "Тавань Солар 1" (ВАД) був укладений договір № 15023/01 (Договір).
30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (далі - ДП "Енергоринок") (ДПЕ), ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "Тавань Солар 2" (виробник за "зеленим" тарифом) була укладена додаткова угода № 103/01 до Договору (далі - Додаткова угода № 103/01), відповідно до якої сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінити на слова "державне підприємство "Гарантований покупець", а також викласти умови Договору в новій редакції.
Згідно з п. 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 103/01 виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).
Пунктами 2.3-2.5 Договору в редакції Додаткової угоди № 103/01 визначено, що виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені НКРЕКП, у національній валюті України.
Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
Відповідно до п. 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 103/01 оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
22.04.2020 між ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "Тавань Солар 1" укладено додаткову угоду № 1166/01/20 до Договору (далі - Додаткова угода № 1166/01/20), в якій сторони дійшли згоди викласти ст. 1-7 Договору в новій редакції.
Так, відповідно до п. 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1166/01/20 за даним Договором продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачам).
Відповідно до п. 2.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1166/01/20 продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Згідно з п. 2.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 1166/01/20 продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електроенергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
Пунктом 2.5 Договору в редакції Додаткової угоди № 1166/01/20 передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Згідно з п. 3.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 1166/01/20 розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ.
Відповідно до п. 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1166/01/20 оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.
Зокрема, пунктом 10.1 Порядку в редакції, чинній у спірний період (у лютому-липні 2020 року), передбачено, що:
- до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію;
- до 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно з п. 10.2 Порядку в редакції, чинній у спірний період, з урахуванням положень глави 8 цього Порядку гарантований покупець протягом перших трьох робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Пунктами 10.3 та 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від гарантованого покупця двох примірників акта купівлі-продажу відповідно до пункту 10.2 цієї глави, підписаних з його сторони, продавець повертає протягом перших п'яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, гарантованому покупцю один примірник акта купівлі-продажу, підписаний зі своєї сторони.
Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, Гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
На виконання умов Договору сторонами були підписані акти купівлі-продажу електроенергії за лютий 2020 року на суму 2 782 663,85 грн, за березень 2020 року на суму 5 310 191,06 грн, за квітень 2020 року на суму 7 693 869,14 грн, за травень 2020 року на суму 6 178 319,98 грн, за червень 2020 року на суму 6 643 042,79 грн та за липень 2020 року на суму 7 961 604,48 грн. При цьому зі сторони покупця не було зазначено жодних зауважень щодо обсягів та вартості поставленої електричної енергії.
Однак, відповідач, починаючи з розрахункового місяця - лютого 2020 року, по липень 2020 року порушив строки виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленої позивачем електричної енергії.
Заборгованість з оплати електричної енергії, поставленої згідно з вищезазначеними актами купівлі-продажу електроенергії за лютий-травень 2020 року, була предметом дослідження справі № 910/11886/20.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 № 910/11886/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022, позовні вимоги ТОВ "Тавань Солар 1" задоволено частково. Закрито провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 16 040 714,07 грн. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Тавань Солар 1" пеню в розмірі 501 318,74 грн, штраф у розмірі 625 190,57 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 274 405,99 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
Так, у справі № 910/11886/20 суд, враховуючи погашення відповідачем заборгованості в розмірі 16 040 714,07 грн після звернення позивача з позовом до суду, закрив провадження у справі в цій частині у зв'язку з відсутністю предмета спору між сторонами на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Також суд, здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем штрафу та пені, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 1 275 393,20 грн та пені розмірі 1 002 637,48 грн, та, з урахуванням заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій, частково зменшив розмір пені до 501 318,74 грн та штрафу до 625 190,57 грн, оскільки це є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Відповідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У цій справі № 910/18892/23 судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору позивачем протягом червня-липня 2020 року було відпущено відповідачу електроенергію згідно з актами купівлі-продажу електроенергії: за період з 01.06.2020 по 30.06.2020 - на суму 2 643 042,79 грн; за період з 01.07.2020 по 31.07.2020 - на суму 7 961 604,48 грн.
Згідно з інформацією про надходження коштів на рахунки ТОВ "Тавань Солар 1" за період з 01.01.2020 по 31.10.2023 відповідачем сплачено позивачу вартість електричної енергії наступним чином:
- за червень 2020 року: 15.06.2020 у сумі 139 725,27 грн; 25.06.2020 у сумі 124 330,00 грн; 15.11.2021 (дата операції) у сумі 6 378 987,52 грн (дата платіжного документа - 12.11.2021);
- за липень 2020 року: 15.07.2020 у сумі 145 652,94 грн; 24.07.2020 у сумі 139 291,68 грн; 15.11.2021 (дата операції) у сумі 7 676 459,86 грн (дата платіжного документа - 12.11.2021).
Стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за період із лютого по травень 2020 року не було предметом розгляду у справі № 910/11886/20, а неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором призвело до негативних наслідків, у зв'язку із чим позивач просив стягнути з відповідача: 3 % річних за період порушення грошового зобов'язання за розрахункові місяці з лютого по липень 2020 року, що становить 1 127 806,30 грн; пеню 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за період порушення грошового зобов'язання за розрахункові місяці з червня по липень 2020 року, що становить 2 562 494,24 грн; штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати за період порушення грошового зобов'язання за розрахункові місяці з червня по липень 2020 року, що становить 983 881,32 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 1" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 7 533 096,55 грн - задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 1" 1 127 806 грн 30 коп. - 3 % річних, 2 858 914 грн 69 коп. - інфляційних витрат, 2 562 494 грн 24 коп. - 0,1 % пені, 983 881 грн 32 коп. - 7 % штрафу, 112 996 грн 45 коп. - судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18892/23 змінено в частині стягнення 0,1 % пені та 7 % штрафу.
Викладено мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18892/23 в редакції цієї постанови.
Викладено пункти 1, 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18892/23 в такій редакції:
« 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 1" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 7 533 096,55 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 1" 1 127 806 грн 30 коп. - 3 % річних, 2 858 914 грн 69 коп. - інфляційних витрат, 1 281 247 грн 12 коп. - 0,1 % пені, 491 940 грн 66 коп. - 7 % штрафу, 112 996 грн 45 коп. - судового збору.
В іншій частині в позові відмовити.»
В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18892/23 залишено без змін.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 1" на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" 39 896 грн 73 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі № 910/18892/23 в частині стягнення з Гарантованого покупця пені і штрафу.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України відповідач вказав на те, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій в частині стягнення з Гарантованого покупця пені та штрафу прийняті з грубим порушенням норм матеріального права, а саме: статей 11, 212, 509, 530 ЦК України, ст.174, 193 ГК України, ч. 1 ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та статей 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236, § 2-4 Глави 6 ГПК України, всупереч правовим висновкам про застосування норм права, викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 922/658/22, від 06.06.2024 у справі № 910/4269/22, від 14.06.2024 у справі № 904/2812/22, від 11.06.2024 у справі № 910/4263/22, від 12.06.2024 у справі № 910/4286/22, а тому підлягають скасуванню в цій частині, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
У цій справі спірним є питання застосування положень пп.16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування до правовідносин з нарахування штрафних санкцій, право на нарахування яких виникло раніше.
Провадження у справі № 910/18892/23 зупинялося до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/948/23.
У справі № 908/948/23 вирішувалося питання про відступ від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 26.06.2024 у справі №908/818/22, від 02.07.2024 у справі №908/815/22, від 03.07.2024 у справі №908/816/22, від 03.07.2024 у справі №908/817/22, від 12.09.2024 у справі №910/4264/22, від 02.10.2024 у справі №910/4273/22 про те, що застосування пп.16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 про зупинення на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування стосуються виключно нарахування та стягнення штрафних санкцій саме за цей період та, відповідно, їх дія не може бути поширена щодо штрафних санкцій, право на нарахування яких виникло раніше.
За наслідками розгляду справи № 908/948/23, у постанові від 04.07.2025, яка відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України підлягає врахуванню у розгляді цієї справи № 910/18892/23, Верховний суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду з цього питання зазначив, зокрема, таке:
« 83. Аналізуючи зміст положення пп.16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону "Про ринок електричної енергії", щодо його застосування до випадків порушення договірних зобов'язань, які мали місце до початку повномасштабного російського вторгнення та введення воєнного стану в Україні, Об'єднана палата бере до уваги положення ГК та ЦК, які регламентують застосування штрафних санкцій.
84. За ч. 2 ст. 217 ГК у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
85. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК).
86. Реалізація господарсько-правової відповідальності може відбуватися як у судовому, так і у позасудовому порядку.
87. Реалізація (застосування) в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання включає застосування загальної та скороченої позовної давності, передбаченої ЦК, якщо інші строки не встановлено ГК (ст. 223 ГК), а також припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання (які мають строковий характер), якщо інше не встановлено законом або договором, через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК).
88. Об'єднана палата наголошує, що відповідно до наведених законодавчих приписів відповідальність у вигляді штрафу за правопорушення у сфері господарювання, як і право кредитора на позов, так і обов'язок порушника поновити порушене право, виникає та існує саме внаслідок невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
89. Об'єднана палата враховує, що положеннями пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 чітко визначений період, на який поширюється дія цього положення, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. Водночас у справі, що переглядається, спірні правовідносини виникли до введення воєнного стану.
90. При цьому Верховний Суд враховує, що дія норми щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкції до електропостачальників, передбачена постановами НКРЕКП № 332, № 413, не містить пряму вказівку про надання їй зворотної дії у часі, що дозволило б її застосовувати до початку запровадження воєнного стану, тобто на порушення чи прострочення, що сталися у попередні періоди.
91. Відтак, враховуючи специфіку та спрямованість постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, у якій йдеться саме про період воєнного стану та 30 днів після його припинення або скасування, відсутні підстави невиправданого розширення тлумачення постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 щодо розповсюдження її дії на правовідносини, які виникли у попередні періоди».
Верховний Суд у цій постанові наголосив, що зазначене відповідає як висновкам, викладеним у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 (див. пункт 64 цієї постанови) так і висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 908/818/22, від 02.07.2024 у справі № 908/815/22, від 03.07.2024 у справі № 908/816/22, від 03.07.2024 у справі № 908/817/22, від 12.09.2024 у справі № 910/4264/22, від 02.10.2024 у справі № 910/4273/22, підстав для відступлення від яких не встановив, відступивши, натомість від протилежної позиції, яка містилася в судовій практиці Верховного Суду у розгляді подібних спорів.
Зокрема у пункті 94 постанови Верховного Суду від 04.07.2025 у справі №908/948/23 зазначено, що Об'єднана палата відступає від протилежних висновків, які викладені у постанові від 15.10.2024 у справі №924/1202/23.
Скаржник обґрунтував вимоги касаційної скарги неврахуванням висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 922/658/22, від 06.06.2024 у справі № 910/4269/22, від 14.06.2024 у справі № 904/2812/22, від 11.06.2024 у справі № 910/4263/22, від 12.06.2024 у справі № 910/4286/22, які за змістом відповідають висновкам, викладеним у постанові від 15.10.2024 у справі №924/1202/23 від яких відступили.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду. Тобто відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) в одній зі справ, означає відступлення від аналогічних висновків, сформульованих раніше в інших постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) (схожі за змістом висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц (п.88), від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (п.93), від 01.04.2020 у справі №520/13067/17 (п.27.3), від 30.06.2020 у справі №264/5957/17 (п.43)), від 10.11.2021 у справі №825/997/17 (п.71), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п.73), від 08.08.2023 у справі №910/8115/19 (910/13492/21) (п.143)).
Отже доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій під час постановлення оскаржуваних рішень висновків Верховного Суду не знайшли свого підтвердження, оскільки від таких висновків Верховний Суд відступив (див. пункт 94 постанови Верховного Суду від 04.07.2025 у справі № 908/948/23).
Натомість, висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 26.06.2024 у справі № 908/818/22, від 02.07.2024 у справі № 908/815/22, від 03.07.2024 у справі № 908/816/22, від 03.07.2024 у справі № 908/817/22, від 12.09.2024 у справі № 910/4264/22, від 02.10.2024 у справі № 910/4273/22, про те, що настанови про зупинення на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування стосуються виключно нарахування та стягнення штрафних санкцій саме за цей період та, відповідно, їх дія не може бути поширена щодо штрафних санкцій, право на нарахування яких виникло раніше, підтверджено висновком, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.07.2025 у справі № 908/948/23 і саме ці висновки Верховного Суду підлягають врахуванню у розгляді спірних правовідносин.
Враховуючи висновки у справі №908/948/23 та те, що спірні відносини між сторонами у справі № 910/18892/23 виникли щодо нарахування пені в розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за період порушення грошового зобов'язання за розрахункові місяці з червня по липень 2020 року, що становить 2 562 494,24 грн, штрафу у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати за період порушення грошового зобов'язання за розрахункові місяці з червня по липень 2020 року, що становить 983 881,32 грн, тобто до введення в Україні правового режиму воєнного стану, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Суд апеляційної інстанції, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, зменшив заявлені позивачем до стягнення суми пені та штрафу на 50 %, а саме: пені - до 1 281 247,12 грн, штрафу - до 491 940,66 грн. Рішення суду апеляційної інстанції в частині застосування положень статей 551 ЦК України, 233 ГК України не оскаржується.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що підстави для зміни чи скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.
Судові витрати
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі № 910/18892/23 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді Н. Губенко
О. Мамалуй