58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua
22 вересня 2025 року Справа № 926/502/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сенс Груп»
до відповідача Колективного підприємства “Рембудмонтаж»
про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних в сумі 789 393,01 грн
Суддя Проскурняк О.Г.
Секретар судового засідання Гончар А.Ю.
Представники сторін:
Від позивача - адвокат Гонцарюк Є.Л.
Від відповідача - Бартусевич В.М.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Сенс Груп» звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Колективного підприємства “Рембудмонтаж» про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) в сумі 789 393,01 грн.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23 квітня 2025 року позов задоволено частково; вирішено стягнути з Колективного підприємства “Рембудмонтаж» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сенс Груп» 309 291,11 грн (з яких 260 395,46 грн - інфляційних втрат та 48 895,65 грн - 3% річних) та 3 711,41 грн судового збору; відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 480 101,90 грн (з яких 397 190,00 грн - інфляційних втрат та 82 911,90 грн - 3% річних).
Додатковим рішенням суду від 08 травня 2025 року задоволено частково клопотання адвоката позивача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу; вирішено стягнути з Колективного підприємства “Рембудмонтаж» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сенс Груп» понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 24 240,88 грн; відмовлено у задоволенні клопотання адвоката позивача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 38 144,23 грн; заяву адвоката відповідача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу - задовольнити; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сенс Груп» на користь Колективного підприємства “Рембудмонтаж» понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 39 533,00 грн.
Не погоджуючись із рішеннями суду, позивач подав апеляційну скаргу на зазначені вище рішення.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20 серпня 2025 року вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Сенс Груп» задоволено частково; скасовано рішення Господарського суду Чернівецької області від 23 квітня 2025 року у справі № 926/502/25; прийнято нове рішення, яким стягнути з Колективного підприємства “Рембудмонтаж» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сенс Груп» 757 867,18 грн., з яких 628 582,08 грн. - інфляційних втрат та 129 285,10 грн. - 3% річних, а також 9 093,80 грн. судового збору за розгляд справи в місцевому господарському суді та 13 640,71 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції; скасовано додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 08.05.2025 у справі № 926/502/25; прийнято нове рішення, яким клопотання адвоката позивача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу задоволено частково; стягнуто з Колективного підприємства “Рембудмонтаж» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сенс Груп» понесені судові витрати на правничу допомогу за розгляд справи в місцевому господарському суді в розмірі 20 000,00 грн. відмовлено в решті вимог клопотання; відмовлено в задоволенні заяви адвоката відповідача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу.
20 серпня 2025 року через систему “Електронний суд» надійшла заява представника відповідача про розстрочення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 20 серпня 2025 року рівними частинами на 12 місяців.
Вказана заява обґрунтована тим, що введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, неодмінно впливає на спроможність своєчасного виконання судових рішень, зокрема, в значній мірі для фізичних осіб-підприємців та підприємств, товариств тощо, які в певній мірі втратили можливості повноцінно проводити свою господарську діяльність.
Також, примусове виконання судового наказу по справі № 926/502/25 повністю заблокує фінансову та господарську діяльність, унеможливить виконання відповідачем своїх зобов'язань перед найманими працівниками, третіми особами та державою, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам. Примусове виконання рішення суду у справі № 926/502/25 призведе до банкрутства КП “Рембудмонтаж».
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02 вересня 2025 року призначено розгляд заяви про розстрочення виконання судового рішення у справі № 926/502/25 у судовому засіданні на 17 вересня 2025 року.
16 вересня 2025 року через систему “Електронний суд» заява адвоката позивача із запереченнями щодо заяви відповідача про розстрочення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 20 серпня 2025 року.
У зазначеній заяві адвокат позивача вказує, що військова агресія Російської Федерації проти України та введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року не стали для суб'єктів господарської діяльності в Чернівецькій області винятковими, невідворотними та об'єктивними обставинами, які безумовно утруднили умови господарювання.
Так, введення воєнного стану в Україні та відсутність сертифікату Торгово промислової палати України, який засвідчує військову агресію Російської Федерації проти України, не звільняє відповідача від виконання ним зобов'язань перед позивачем встановлених рішення суду в даній справі.
Крім цього, на думку позивача, недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких має бути надано розстрочення виконання судового рішення, а тому посилання заявника на скрутне фінансове становище не є достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду.
Адвокат відповідача в судовому засіданні 17 вересня 2025 року підтримувала заяву про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців з підстав викладених в ній.
Адвокат позивача в судовому засіданні 17 вересня 2025 року заперечував щодо задоволення заяви відповідача з підстав зазначених в письмових запереченнях.
Розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26 червня 2013 року зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відповідно частини 1 статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26 липня 2012 року суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05 липня 2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).
Відповідно до статті 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
До заяви про розстрочення виконання рішення відповідачем долучено довідку про наявність кредиторської заборгованості в сумі 792 272,00 грн., податкову звітність та фінансову звітність за 2024 рік.
Крім цього, відповідач долучив до матеріалів справи копію квитанції щодо частково виконання постанови Західного апеляційного господарського суду, згідно якої відповідачем сплачено на користь позивача 42 734,51 грн судового збору (9 093,80 грн. судового збору за розгляд справи в місцевому господарському суді, 13 640,71 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 20 000,00 грн правничої допомоги).
В той же час, адвокат відповідача в судовому засіданні зазначила, що відповідач хоче виконати рішення суду в добровільному порядку, однак, внаслідок пред'явлення позивачем судового наказу до виконання, рахунки КП “Рембудмонтаж» є заблокованими.
Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 р. у справі № 910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.
Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.
Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. №11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.97 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 р.), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Згідно частини 7 статті 331 ГПК України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Суд також зазначає, що у зв'язку з введенням на території України військового стану через збройну агресію Російської Федерації всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач має на меті виконати рішення суду в добровільному порядку, з огляду на необхідність дотримання справедливого балансу інтересів сторін у спорі, суд дійшов висновку частково задовольнити заяву відповідача та розстрочити виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 20 серпня 2025 року щодо стягнення заборгованості 757 867,18 грн на 2 місяці.
Керуючись статтями 74, 232, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Колективного підприємства “Рембудмонтаж» про розстрочку виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 20 серпня 2025 року - задовольнити частково.
2. Розстрочити постанови Західного апеляційного господарського суду від 20 серпня 2025 року у справі № 926/502/25 щодо стягнення заборгованості в сумі 757 867,18 грн (628 582,08 грн. - інфляційних втрат, 129 285,10 грн. - 3% річних, а також 9 093,80 грн. судового збору за розгляд справи в місцевому господарському суді та 13 640,71 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, 20 000,00 грн правничу допомогу) терміном на 2 місяці зі сплатою щомісячно - 378 933,59 грн.
Повний текст ухвали складено та підписано - 22 вересня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 ГПК України.
Суддя О.Г. Проскурняк