14 липня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/342/25
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Космонавтів 74" до Миколаївської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 8496,29 грн., -
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Космонавтів 74" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість по внескам на утримання будинку та прибудинкової території за адресою м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 74, в розмірі 8496,29 грн.
В обґрунтування позову заявник посилається на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, разом з тим за період з 01.02.2022 по 31.01.2025 р. не сплачує внески на утримання будинку та прибудинкової території, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 8496,29 грн.
Так, позивач зазначає, що 09.02.2019 р. рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 74 було створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку під назвою ОСББ "Космонавтів 74". Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСББ "Космонавтів 74" зареєстровано 21.02.2019 р.
Як вказує позивач, протоколом від 18.12.2021 р. було затверджено кошторис витрат ОСББ "Космонавтів 74" на 2022 рік, та встановлено місячний розмір витрат на утримання спільного майна ОСББ для першого поверху 4,96 грн. за 1 кв.м, для 2-9 поверхів у розмірі 5,96 грн. за 1 кв.м. Із посиланням на введення з 24.02.2022 р. в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та його неодноразові продовження, позивач стверджує, що кошторис, затверджений протоколом від 18.12.2021 р., діяв до затвердження нового, а саме до 01.07.2024 р. Так, протоколом від 29.06.2024 р. було затверджено кошторис витрат ОСББ "Космонавтів 74" на липень-грудень 2024 року, встановлено місячний розмір витрат на утримання спільного майна ОСББ для першого поверху у розмірі 5,50 грн. за 1 кв.м, для 2-9 поверхів у розмірі 6,50 грн. за 1 кв.м, також затверджено кошторис витрат ОСББ "Космонавтів 74" з 01.01.2025 року та встановлено місячний розмір витрат на утримання спільного майна ОСББ для першого поверху у розмірі 7,00 грн. за 1 кв.м, для 2-9 поверхів у розмірі 6,00 грн. за 1 кв.м, що, за ствердженням позивача, діє на момент подачі позовної заяви.
Наразі позивач стверджує, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1. На думку позивача, між ним та відповідачем встановлювалися зобов'язальні правовідносини в частині утримання будинку та прибудинкової території. Однак, відповідач не сплачує внески, що призвело до утворення та зростання заборгованості. В результаті несплати відповідачем внесків ОСББ "Космонавтів 74" на утримання будинку за період з 01.02.2022 р. по 31.01.2025 р. утворилась заборгованість у розмірі 8496,29 грн., яка заявлена до стягнення.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2025 р. вказану позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Космонавтів 74" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/342/25, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.04.2025 р. о 12:00.
28.03.2025 р. від представника відповідача - Козій А.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 4817/25), згідно з яким відповідач проти позовних вимог заперечує та вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вказує відповідач, між сторонами виник спір щодо обов'язку відповідача по здійсненню оплати житлово-комунальних послуг (внесків ОСББ), спір виник з правовідносин, що регулюються нормами Закону України від 09.11.2017р. №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (Закон №2189), Закону України від 14.05.2015р. №417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (Закон №417) тощо.
Відповідач, із посиланням на службову записку управління комунального майна Миколаївської міської ради від 25.03.2025 №№ 16473/10.01-08/25-2, зазначає, що на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів від 09.03.92 № 62 квартира АДРЕСА_1 , була передана до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади (ЖКО Ленінського району). За ствердженням позивача, відповідно до інформації відділу обліку та розподілу житла Миколаївської міської ради, наведеній в службовій записці від 21.03.2025 № 15902/02.11-19/25-2, згідно списку працівників СПМК-517 треста «Укрсельенергомонтаж» на отримання житлової площі в буд. №40 мікрорайону 112, (первинна адреса) 1-кімнатна квартира №1, житловою площею 31,22 кв.м, розподілена сім'ї ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, на склад сім'ї 3 особи (вона, донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1., та мати - ОСОБА_3 )». Відповідно до інформації, наданої Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством Центрального району м. Миколаєва від 21.03.2025 № 62, договори найму з жильцями кв. АДРЕСА_1 не укладались.
Відповідач зазначає, що відповідно до статуту ОСББ, до основних компетенцій ОСББ, зокрема належить складання кошторису. Про обов'язковість використання кошторису також йдеться у ст.ст. 7, 10 і 18 Закону № 2866. Так, обов'язковою умовою для неприбуткових організацій є використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами. ст. 133, п. 13.4 ПК України. До неприбуткових організацій, що відповідають вимогам ст. 133.4 ПКУ і не є платниками податку на прибуток підприємств, віднесені, зокрема, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Кошторис визначає цільове призначення надходжень об'єднання. На думку відповідача, висновки позивача щодо продовження дії кошторису, затвердженого на період з квітня по жовтень 2022 року, на наступний період до затвердження нового кошторису, а саме до липня 2024 року, необґрунтованими, оскільки у документі (кошторисі на квітень 2022 - жовтень 2022) чітко прописані терміни його дії, а саме з квітня 2022 по жовтень 2022 року, а інших зазначень про те, що цей кошторис буде дійсним до прийняття наступного, не міститься. Відповідач вважає, що позивач не надав жодних інших доказів щодо того, що кошторис на квітень-жовтень 2022 року був дійсним і після спливу терміну, що в ньому зазначений. Відтак, відповідач вважає, що позивачем не доведено, що з листопада 2022 року по червень 2024 року здійснювались витрати, що стосуються діяльності ОСББ.
Відповідач, із посиланням на ст. 7 Закону № 2188, ст.ст. 1, 5 Закону №2189, зазначає, що на його думку, з аналізу вищевказаних норм можна зробити висновок, що ОСББ здійснює свої управлінські дій за допомогою укладання договорів з суб'єктами господарювання про надання послуг на утримання житлового будинку. За ствердженням відповідача, позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що послуги з управління були надані за період з листопада 2022 по червень 2024 рр. Так, відповідач вважає, що доказами надання послуги зокрема можуть бути наступні документи: квитанції або платіжні документи, що підтверджують сплату послуги; договори на надання послуг, укладені між споживачем та постачальником послуги; акти виконаних робіт.
Відтак, відповідач вважає, що позовні вимоги необґрунтовані з причин відсутності затвердженого кошторису за період з листопада 2022 по червень 2024 року та відсутності доказів про надання послуг у зазначеній термін.
02.04.2025 р. від представника позивача - Недибалюк О.Г. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 5005/25). Так, позивач зазначає, що відповідач неодноразово у відзиві посилається на положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги", що, на думку позивача, є неправильним застосуванням матеріальних норм права. Як вказує позивач, внески ОСББ не тотожні до плати за житлово-комунальну послугу, адже ОСББ не надає житлово-комунальну послугу у розумінні вимог ч. 2 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Позивач зазначає, що без проведення загальних зборів ОСББ затвердження нового кошторису є неможливим. Водночас з метою виконання обов'язків співвласників багатоквартирного будинку, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами, ОСББ має продовжувати функціонувати, відтак, на думку позивача, доцільним і логічним є використання кошторису витрат ОСББ, що був затверджений раніше, до прийняття нового кошторису витрат.
За ствердженнями позивача, відповідач не заперечує проти того факту, що саме Миколаївська міська рада є власником кв. АДРЕСА_1, отже, на підставі ст. ст. 319, 322 ЦК України, зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
У судовому засіданні 03 квітня 2025 року по справі № 915/342/25 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 05 травня 2025 року о 10 год. 40 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що представників сторін повідомлено під розписку.
29.04.2025 р. від представника позивача - Недибалюк О.Г. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. № 6409/25), згідно з якою позивач зазначив, що розрахунок внесків здійснюється щомісяця на підставі встановлених тарифів, відповідно до кількості квадратних метрів, що перебувають у власності відповідача. За ствердженням позивача, щомісяця на адресу відповідача надсилаються рахунки з відповідними сумами до сплати, які є підставою для здійснення платежів, а їх регулярність підтверджує періодичний характер зобов'язань відповідача перед ОСББ. На думку позивача, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату щомісячно незалежно від факту проживання або використання приміщення, оскільки внески мають обов'язковий характер і пов'язані з володінням нерухомістю у багатоквартирному будинку. Відтак, позивач вважає, що нарахування заборгованості є обґрунтованим і відповідає вимогам чинного законодавства та внутрішнім документам ОСББ.
05.05.2025 р. від представника позивача - Недибалюк О.Г. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи (вх. № 6752/25), в якій представник позивача зазначає, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.05.2025 р. розгляд справи № 915/342/25 відкладено на 28.05.2025 р. о 12:10, з огляду на неявку представників сторін у судове засідання, а також необхідність надання позивачем додаткових доказів, при цьому постановлено розгляд справи здійснити у розумний строк, понад встановлений ГПК України. Також вказаною ухвалою суду зобов'язано позивача надати копії рахунків про сплату внесків, які надсилались відповідачу.
27.05.2025 р. від представника відповідача - Козій А.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про розгляд справи без участі (вх. № 8017/25), згідно з якою відповідач просить дану справу слухати за відсутністю представника Миколаївської міської ради у зв'язку з великою завантаженістю працівників юридичного департаменту Миколаївської міської ради та великою кількістю судових справ.
Також 27.05.2025 р. від представника позивача - Недибалюк О.Г. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх. № 8030/25), в якій позивач просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю представника позивача.
В судове засідання, призначене на 28.05.2025 р., представники сторін не з'явились. Також в судовому засіданні судом з'ясовано, що позивачем не виконано вимоги ухвали господарського суду від 05.05.2025 р. щодо надання відповідних рахунків з нарахуванням суми внесків, які є підставою для здійснення відповідачем платежів, про що позивач вказує у поданій ним заяві 29.04.2025 року. Письмових пояснень та клопотань з цього приводу від позивача не надходило.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2025 р. розгляд справи № 915/342/25 відкладено на 07 липня 2025 року о 12:30; викликано учасників справи в судове засідання та попереджено позивача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Космонавтів 74" про відповідальність у вигляді стягнення штрафу від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, передбачених ч. 1 ст. 135 ГПК України.
27.05.2025 р. від представника відповідача - Козій А.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про долучення доказів (вх. № 8396/25), згідно з якою відповідач просить суд долучити до матеріалів справи № 915/342/25 службову записку управління комунального майна Миколаївської міської ради від 31.05.2025 № 30269/10.01-08/25-2.
19.06.2025 р. від представника позивача - Недибалюк О.Г. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли додаткові пояснення (вх. № 9224/25) на виконання ухвали суду від 05.05.2025 р., в яких позивач повідомляє суд, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку з метою оптимізації процесів нарахування та збору внесків, а також для зручності співвласників, не здійснює розсилку паперових рахунків (квитанцій) на оплату житлово-комунальних послуг та інших обов'язкових платежів. Замість цього, ОСББ використовує сучасні електронні сервіси та інтеграції з банківською системою ПриватБанку, що дозволяє співвласникам отримувати актуальну інформацію про нарахування та здійснювати оплату дистанційно.
В судове засідання, призначене на 07.07.2025 р., представник відповідача не з'явився.
Під час судового засідання 07.07.2025 року представник позивача просив надати час для долучення копії попередньої версії статуту (до 2024 року).
Так, у судовому засіданні господарського суду 07.07.2025 року по справі № 915/342/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 14 липня 2025 року о 14 год. 00 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що ухвалою суду в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено відповідача.
09.07.2025 р. від представника позивача - Недибалюк О.Г. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли додаткові пояснення (вх. № 10190/25), згідно з якими позивач зазначає, що до позовної заяви додано актуальну редакцію статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Космонавтів 74". Водночас з метою всебічного розгляду справи, позивач вважає доцільним надати на розгляд суду попередню редакцію статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Космонавтів 74", у 5 розділі якого міститься положення про обов'язок співвласника багатоквартирного будинку своєчасно до 20-го числа поточного місяця в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. На підставі викладеного, позивач вважає нарахування заборгованості відповідачу обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та внутрішнім документам ОСББ.
В судове засідання, призначене на 14.07.2025 р., представники сторін не з'явились.
Так, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином шляхом надсилання ухвал суду до електронного кабінету, зареєстрованого відповідачем в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС в порядку ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України.
Відповідно до відомостей, наявних у КП ДСС, відповідач - Миколаївська міська рада є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в Електронному суді та має власний кабінет в Електронному суді.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Так, ухвала суду від 07.07.2025 про повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 915/342/25 була вручена відповідачу 09.07.2025 о 01:39 год.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Разом з тим, з урахуванням положень ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2019 було проведено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Космонавтів 74", про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис № 1522102000040355.
Відповідно до п. 1 розділу 1 статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Космонавтів 74" вказане ОСББ створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку № 74, розташованого по вул. Космонавтів у місті Миколаєві відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Згідно з п. 5 розділу 1 статуту об'єднання у своїй діяльності користується правами, визначеними статтями 16. 17 Затну України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", та мас обов'язки, передбачені статтею 18 цього Закону.
Відповідно до п. 6 розділу 1 статуту об'єднання набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Згідно з п. 7 розділу 1 статуту об'єднання відповідає за своїми зобов'язаннями, коштами і майном об'єднання, що належать об'єднанню як юридичній особі, від свого імені виступає учасником правовідносин, набуває майнові і немайнові права та обов'язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об'єднання не несе відповідальності за зобов'язаннями співвласників об'єднання з дня його утворення розриває всі відомі та невідомі договори з будь-якими контрагентами, що надавали послуги співвласникам багатоквартирного будинку за колективними договорами або на підставі рішень загальних зборів.
Відповідно до п. 2 розділу 2 статуту метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.
Згідно з п. 2 розділу 2 статуту об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.
Відповідно до п. 3 розділу 2 статуту завданням та предметом діяльності об'єднання є:
- забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном;
- забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території;
- сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами;
- забезпечення виконання співвласниками своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Згідно з п. 1 розділу 3 статуту органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) об'єднання.
За змістом п. 2 розділу 3 статуту вищим органом управління об?єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об'єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік.
Відповідно до п. 3 розділу 3 статуту до виключно компетенції загальних зборів належать:
- затвердження Статуту об'єднання, внесення змін до нього;
- обрання членів правління об'єднання;
- питання про використання спільного майна;
- затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту;
- попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму що перевищує 150000 грн. договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина;
- визначення порядку плати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників;
- прийняття рішення про реконструкцію та ремонт будинку або про зведення господарських споруд;
- визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління;
- визначення обмежень на користування спільним майном;
- обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном будинку повністю або частково асоціації;
- прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах.
Відповідно до п. 2 розділу 4 статуту сплата встановлених загальними зборами об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах в строки, що встановлені загальними зборами об'єднання, є обов'язковою для всіх співвласників.
Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Порядок сплати, перелік та розміри внесків платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об'єднання відповідно до законодавства та статуту.
Загальні збори об'єднання можуть прийняти рішення про списання боргів співвласників у разі виконання ними робіт, необхідних для утримання спільного майна, на суму боргу.
Рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: вул. Космонавтів, 74, що оформлено протоколом № б/н від 18.12.2021 було затверджено кошторис витрат ОСББ "Космонавтів 74" на 2022 рік, та встановлено місячний розмір витрат на утримання спільного майна ОСББ для першого поверху 4,96 грн. за 1 кв.м, для 2-9 поверхів у розмірі 5,96 грн. за 1 кв.м м на період з квітня по жовтень 2022 року.
Рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: вул. Космонавтів, 74, що оформлено протоколом № б/н від 29.06.2024 було затверджено кошторис витрат ОСББ "Космонавтів 74" на липень-грудень 2024 року, встановлено місячний розмір витрат на утримання спільного майна ОСББ для першого поверху 5,50 грн. за 1 кв.м, для 2-9 поверхів у розмірі 6,50 грн. за 1 кв.м, також затверджено кошторис витрат ОСББ "Космонавтів 74" з 01.01.2025 року та встановлено місячний розмір витрат на утримання спільного майна ОСББ для першого поверху 7,00 грн. за 1 кв.м, для 2-9 поверхів у розмірі 6,00 грн. за 1 кв.м.
Як свідчать матеріали справи та не оспорюється відповідачем, Миколаївська міська рада виступає від імені власника - територіальної громади міста Миколаєва щодо квартири АДРЕСА_1 .
З наданої позивачем до позовної заяви копії листа Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 7904/02.02.01-40/10/14/24 від 29.05.2024 р. вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади, також в листі вказано про відсутність укладених договорів найму на вказану квартиру з їх наймачами.
Зазначена квартира розташована в будинку АДРЕСА_1 , який разом із прибудинковою територію згідно зі статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Космонавтів 74" утримуються позивачем.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач стверджує про те, що відповідач як власник квартири АДРЕСА_1 загальною площею 47,9 кв.м належним чином не виконує свої зобов'язання щодо сплати внесків співвласників на управління і утримання багатоквартирного будинку, внаслідок чого в останнього за період з 01.02.2022 року по 31.01.2025 року, як у власника вищезазначеної квартири, виникла заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 8496,29 грн., розрахунок якої надано до позову.
Так, правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
За змістом ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.
У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч. 6 ст. 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов'язаний, зокрема виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Як визначено ст. 16 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.
Згідно зі ст. 17 вказаного Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Аналогічний принцип закріплений і у статуті ОСББ "Космонавтів 74", відповідно до якої частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Пунктом 2 частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) є видом житлово-комунальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву відповідає визначений п. 5 ч. 3 цієї ж статті обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Як встановлено судом, розмір обов'язкових внесків співвласників багатоквартирного будинку було затверджено рішеннями загальних зборів членів ОСББ "Космонавтів 74", а саме:
- рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку "Космонавтів 74" за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, буд. 74, що оформлено протоколом № б/н від 18.12.2021 було встановлено та затверджено кошторис витрат ОСББ "Космонавтів 74" на 2022 рік, також встановлено місячний розмір витрат на утримання спільного майна ОСББ для першого поверху 4,96 грн. за 1 кв.м, для 2-9 поверхів у розмірі 5,96 грн. за 1 кв.м на період з квітня по жовтень 2022 року;
- рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку "Космонавтів 74" за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, буд. 74, що оформлено протоколом № б/н від 29.06.2024 р. було затверджено кошторис витрат ОСББ "Космонавтів 74" на липень - грудень 2024 року, встановлено місячний розмір витрат на утримання спільного майна ОСББ для першого поверху 5,50 грн. за 1 кв.м, для 2-9 поверхів у розмірі 6,50 грн. за 1 кв.м, також затверджено кошторис витрат ОСББ "Космонавтів 74" з 01.01.2025 року та встановлено місячний розмір витрат на утримання спільного майна ОСББ для першого поверху 7,00 грн. за 1 кв.м, для 2-9 поверхів у розмірі 6,00 грн. за 1 кв.м.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За приписами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.
В силу статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
За положеннями частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків) (частина перша статті 385 Цивільного кодексу України).
Статтею 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Системний аналіз приписів статей 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» дає підстави для висновку, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов'язаних прав та обов'язків власників квартир (приміщень) та об'єднання співвласників, які мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об'єднання в особі його загальних зборів на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (статті 10, 16 Закону) кореспондує обов'язок співвласника виконувати рішення статутних органів об'єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (статті 15, 20 Закону).
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління регулюється Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» №417-VIII від 14.05.2015 (із наступними змінами).
За приписами статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Частиною другою статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
За змістом частин першої-третьої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна.
В силу приписів частини четвертої статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 322 Цивільного кодексу України).
Отже, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об'єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов'язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов'язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини другої статті 7, частини 1-3 статті 12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Як вже зазначалось, власником квартири АДРЕСА_1 є територіальна громада міста Миколаєва, від імені якої діє відповідач.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п. 4 розділу 5 "Права і обов'язки співвласників" статуту ОСББ "Космонавтів 74" співвласник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі - до 20 числа поточного місяця - сплачувати належні внески і платежі.
З матеріалів справи вбачається, що рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Космонавтів 74", оформлені протоколами від 18.12.2021 та від 29.06.2024, у тому числі про затвердження кошторису витрат та встановлення розміру витрат на утримання спільного майна ОСББ "Космонавтів 74" в судовому порядку не оскаржувались, відповідно ці рішення є чинними та обов'язковими для виконання всіма співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , у тому числі і для відповідача.
Зважаючи на вказані приписи Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», суд зазначає, що рішення загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, у тому числі про визначення розміру внесків на управління багатоквартирним будинком та визначення розміру цільових внесків, є обов'язковими для територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, яка в свою чергу виступає від імені власника квартири АДРЕСА_1, і в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного їй майна, а отже, зобов'язана виконувати прийняті відповідно до статуту рішення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Космонавтів 74".
Наразі судом не приймаються до уваги доводи відповідача про відсутність доказів понесення позивачем витрат на стягувану суму, оскільки чинне законодавство стосовно діяльності ОСББ не ставить в залежність здійснення власником сплати внеску на управління багатоквартирним будинком від підтвердження ОСББ понесених ним витрат на утримання будинку.
Як з'ясовано судом, розрахунок внесків здійснювався позивачем щомісяця на підставі встановлених тарифів, відповідно до кількості квадратних метрів, що перебувають у власності відповідача.
Щодо посилань відповідача на те, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у наймі фізичної особи, а тому у відповідача відсутній обов'язок з оплати наведених внесків, оскільки на підставі ч. 4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» сплату внесків на управління будинком та цільових внесків повинен здійснювати саме користувач квартири (наймач), суд зазначає наступне.
В матеріалах справи міститься службова записка відділу обліку та розподілу житла Миколаївської міської ради від 21.03.2025 № 15902/02.11-19/25-2, згідно списку працівників СПМК-517 треста «Укрсельенергомонтаж» на отримання житлової площі в буд. №40 мікрорайону 112, (первинна адреса) 1-кімнатна квартира №1, житловою площею 31,22 кв.м, розподілена сім'ї ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, на склад сім'ї 3 особи. Відповідно до інформації Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Центрального району м. Миколаєва від 21.03.2025 № 62, договори найму з жильцями кв. АДРЕСА_1 не укладались.
Частиною четвертою статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що зобов'язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19 зробив правовий висновок про застосування норми частини четвертої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», констатувавши, що чинне законодавство, визначаючи зобов'язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, не передбачає механізму реалізації такого зобов'язання, у тому числі механізму захисту прав об'єднання співвласників, зокрема не встановлює для ОСББ права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (частина 6 статті 13 Закону № 2866-III). В свою чергу прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ є обов'язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов'язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна.
Також Верховний Суд у згаданій вище постанові (пункт 20) зазначив, що виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, або шляхом встановлення обов'язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна. Тобто обов'язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, виникає тільки у разі передбачення такого обов'язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку.
За приписами частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд зазначає, що з урахуванням приписів статті 511 Цивільного кодексу України, прийняті відповідно до статуту рішення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Космонавтів 74" є обов'язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов'язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів (наймачів) нерухомого майна.
Відтак, особа, яка не являється власником квартири, зобов'язана сплачувати внески на утримання цієї квартири тільки за умови, якщо такий обов'язок встановлений відповідним правочином (договором). Між тим матеріали справи не містять доказів наявності відповідних договірних правовідносин між міьскрадою та особою, про яку вказує відповідач.
Враховуючи відсутність відповідного договору, який би передбачав обов'язок наймача зі сплати (відшкодування) внесків на управління будинком та цільових внесків, відповідний обов'язок зі сплати таких платежів несе власник квартири, а саме територіальна громада міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, для якої положення статуту та рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Космонавтів 74" є обов'язковими в силу закону.
Наразі в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем сплати внесків на утримання будинку і прибудинкової території, як власник квартири АДРЕСА_1 в період з лютого 2022 року по січень 2025 року, а тому суд вважає обґрунтованими доводи позивача про існування у відповідача заборгованості по вказаним внескам в розмірі 8496,29 грн., яка розрахована відповідно до встановлених тарифів.
Доводи відповідача про те, що затверджений зборами ОСББ "Космонавтів 74" кошторис у 2022 році діяв тільки у 2022 році, а тому неможливо застосувати вказаний в ньому тариф на наступні періоди, судом оцінюються критично, оскільки затверджений тариф діє до моменту затвердження нового, а незатвердження нового в наступному році не свідчить про відсутність обов'язку зі сплати внесків.
Доказів наявності підстав для звільнення відповідача від обов'язку оплати заявлених позивачем суми внесків на утримання будинку та прибудинкової території в багатоквартирному будинку відповідачем до суду не надано.
Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача який виступає від імені власника квартири АДРЕСА_1, заборгованості в заявленому розмірі 8496,29 грн. є обґрунтованими.
За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов'язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.
Згідно ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов'язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо виконання договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в заявленій сумі 8496,29 грн., що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Космонавтів 74" обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, що складають 3028,00 грн.
Щодо заяви позивача про покладення на відповідача судових витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. суд зазначає наступне.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що в описовій частині позову заявником наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У вказаному розрахунку вказано, що попередньо зазначені судові витрати будуть складатися, крім витрат на судовий збір за подання позову 3028,00 грн., також з витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Наразі на підтвердження судових витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правової допомоги № 23-12 від 13.03.2023 р., додаткової угоди № 2 від 01.02.2024 р. до договору про надання правової допомоги № 23-12 від 13.03.2023 р., акту наданих послуг від 31.01.2025 р. на суму 3000,00 грн. При цьому заявник вважає, що вищевказані документи є достатнім підтвердженням обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. На думку заявника, витрати на правничу допомогу є доведеними у розмірі 3000,00 грн. та підлягають відшкодуванню на користь позивача.
Як вбачається зі змісту договору про надання правничої допомоги від 13.03.2023 р., укладеного між Адвокатським бюро Недибалюк в особі керуючої Недибалюк Олесі Григорівни та ОСББ "Космонавтів 74" в особі директора Бившева Геннадія Валерійовича, адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору на підтвердження факту надання адвокатом правової допомоги клієнту відповідно до умов цього договору складається акт наданих послуг.
Згідно з п. п. 2.1 - 2.5 договору сторони визначили, що адвокат здійснює надання юридичних послуг на підставі доручення клієнта, в якій останній визначає вид (характер) юридичних послуг та обсяг їх надання адвокатом. Доручення може бути надане письмово, усно, або іншими засобами зв'язку - залежно від того яким чином здійснюється основна комунікація між адвокатом та клієнтом. При розірванні договору (незалежно від причин) на вимогу клієнта адвокат має повернути йому отримані від нього оригінали документів, а також документи, видані адвокату для клієнта іншими особами в ході виконання доручення; проінформувати клієнта щодо виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) і передати клієнту копії процесуальних документів, наявних у адвоката. Розірвання договору про надання правової допомоги з ініціативи клієнта та/або особи, яка уклала договір в інтересах клієнта, не є показником незадовільної роботи адвоката. Адвокат зобов'язується дотримуватись принципів конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів, які продовжують діяти і після завершення виконання адвокатом цього договору.
Відповідно до п.п. 3.1 - 3.2 договору, адвокат зобов'язується надавати клієнту за його дорученням наступну правову допомогу протягом строку цього договору: - усні та письмові консультації з питань діючого податкового, кримінального, господарського, цивільного та трудового законодавства України; -проведення юридичного аналізу документації клієнта, з обов'язковим наданням висновків та рекомендацій відносно дотримання вимог чинного законодавства України; представництво інтересів клієнта під час вчинення щодо нього будь-яких процесуальних чи слідчих дій; представництво та захист інтересів клієнта в судах усіх рівнів, в органах прокуратури, правоохоронних органах, контролюючих органах, органах державної фіскальної служби, органах державної виконавчої служби, відносинах з приватними виконавцями, з будь-якого провадження, яке зачіпає права та інтереси клієнта; підготовка та підписання листів, претензій інших необхідних документів щодо прав та інтересів клієнта; складання, підготовка, підписання судових позовів, заяв, клопотань, скарг та інших процесуальних документів, які направленні на захист прав та інтересів клієнта; підготовка, підписання та подання відповідної документації до судів будь-якої юрисдикції та інстанції для захисту прав та законних інтересів клієнта; підготовка, підписання та подання відповідної документації до виконавчих органів та/або приватних виконавців; оплата судового збору та інших необхідних платежів для виконання обов'язків за цим договором та повернення таких платежів у випадках передбачених законом.
Адвокат має право представляти клієнта та діяти від його імені в усіх організаціях, установах та підприємствах, у тому числі, але не виключно судових та правоохоронних органах, виконавчій службі або відносинах з приватним виконавцем, органах нотаріату, з усіма правами, що надані захиснику, позивачу, відповідачу відповідно до чинного законодавства.
Згідно з пп. 4.1.2 договору клієнт зобов'язаний оплачувати послуги та витрати адвоката.
Відповідно до п. п. 5.1- 5.3 договору за послуги, надані адвокатом, клієнт протягом 5 календарних днів за днем підписання акту наданих послуг та виставлення адвокатом відповідного рахунку сплачує кошти у готівковій або безготівковій формі в сумі, що зазначена у рахунку. Винагорода адвоката складається з гонорару та компенсації фактичних витрат. Розмір гонорару адвоката визначається додатковою угодою до цього договору у формі: - погодинної оплати послуг залежно від кількості витраченого часу; - гонорару успіху (success free) після досягнення правового результату; - фіксованої суми наданих послуг.
Згідно з п.п. 6.1- 6.4 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк цього договору починає свій перебіг у момент його підписання сторонами (уповноваженими представниками) та закінчується "31" грудня 2023 року. У випадку, якщо за 15 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить письмово про його розірвання - договір вважається пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах. Усі додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Як визначено додатковою угодою № 2 від 01.02.2024 р. до договору про надання правової допомоги № 23-12 від 13.03.2023 р., а саме згідно з п.п. 1-2 додаткової угоди, гонорар адвоката за цим договором складається з погодинної оплати послуг залежно від кількості витраченого часу - у розмірі 1500,00 грн. за годину. У разі участі адвоката у судовому процесі, перша оплата за цим договором здійснюється до подачі першого процесуального документу по суті спору - з метою формування попереднього розміру судових витрат клієнта.
31.01.2025 р. між адвокатським бюро Недибалюк в особі керуючої Недибалюк Олесі Григорівни та ОСББ "Космонавтів 74" в особі голови правління Бившева Геннадія Валерійовича складено акт до договору про надання правової допомоги №23-12 від 13.03.2023 р., відповідно до якого сторони підтвердили, що за договором станом на дату підписання цього акту було надано наступні послуги за нижчевказаною ціною:
- первинна консультація, щодо стягнення заборгованості по сплаті обов'язкових внесків ОСББ ( АДРЕСА_1) - 0,5 год. на суму 750,00 грн.;
- збирання доказів, в тому числі але не виключно отримання інформації з державних реєстрів - 0,5 год. на суму 750,00 грн.;
- підготовка та подача позовної заяви про стягнення заборгованості по сплаті обов'язкових внесків ОСББ - 1 год. на суму 1500,00 грн.
Послуги згідно з договором було надано якісно і в повному обсязі. У замовника відсутні претензії чи зауваження до якості наданих послуг.
Таким чином, відповідно до вказаного акту наданих послуг № 23/10 від 31.01.2025 р. позивачем визначено суму витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Між тим в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявленнянеспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126,129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
В пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України, має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці, як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Так, слід зазначити, що наявні в матеріалах справи копії договору про надання правової допомоги № 23-12 від 13.03.2023 р., додаткової угоди № 2 від 01.02.2024 р. до договору про надання правової допомоги № 23-12 від 13.03.2023 р. та акту наданих послуг від 31.01.2025 р. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Між тим, дослідивши та проаналізувавши поданий позивачем акт наданих послуг № 23/10 від 31.01.2025 р. за договором від 13.03.2023 р., суд зазначає, що вказані в п. 1, 2 акту послуги з первинної консультації щодо стягнення заборгованості по сплаті обов'язкових внесків ОСББ ( АДРЕСА_1) (0,5 год. - 750,00 грн.) та збирання доказів, в тому числі але не виключно отримання інформації з державних реєстрів (0,5 год. - 750 грн.) охоплюються діями з підготовки і складання позовної заяви, адже є одним безперервним процесом під час надання правової допомоги з оформлення позовної заяви.
Як вказано в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2011 р. у справі № 920/39/20, здійснення особистого прийому уповноваженої особи клієнта та збір і опрацювання позовних матеріалів (п. 1 та п. 2) охоплюються пунктом 3 - підготовка відзиву.
У даному випадку аналогічно здійснення адвокатом Недибалюк О.Г. первинної консультації щодо стягнення заборгованості та збирання доказів охоплюються діями з підготовки і складання позовної заяви.
Отже, проаналізувавши надані ОСББ "Космонавтів 74" докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, суд при вирішенні питання щодо відшкодування витрат позивача на правову допомогу у справі № 915/342/25 в розмірі 3000,00 грн., керуючись правилами, встановленими у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку не покладати на відповідача витрати позивача за надані послуги за договором про надання правової допомоги № 23-12 від 13.03.2023 в заявленій сумі. Адже обґрунтованим є саме розмір витрат на правову допомогу з підготовки і складання позовної заяви (п. 3 акту наданих послуг № 23/10).
Таким чином, враховуючи те, що рішення суду за позовом відбулось на користь позивача, відповідно витрати на правову допомогу, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи № 915/342/25, підлягають відшкодуванню відповідачем згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України в розмірі 1500,00 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Космонавтів 74" (54056, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, е-mail: g.byvshev@gmail.com, код ЄДРПОУ 42836133) до Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 74; код ЄДРПОУ 26565573) про стягнення заборгованості в сумі 8496,29 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; код ЄДРПОУ 26565573) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Космонавтів 74" (54056, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, е-mail: g.byvshev@gmail.com, код ЄДРПОУ 42836133) заборгованість зі сплати обов'язкових внесків на утримання будинку та прибудинкової території за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 74, в розмірі 8496/вісім тисяч чотириста дев'яносто шість/грн. 29 коп., що утворилась в період з 01.02.2022 року по 31.01.2025 року.
3. СТЯГНУТИ з Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; код ЄДРПОУ 26565573) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Космонавтів 74" (54056, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, е-mail: g.byvshev@gmail.com, код ЄДРПОУ 42836133) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028/три тисячі двадцять вісім/грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 1500/одна тисяча п'ятсот/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 19.09.2025 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості, а також перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці у період з 15.07.2025 по 17.07.2025 року, з 07.08.2025 по 11.08.2025 року, з 21.08.2025 по 02.09.2025 і 11.09.2025, та тимчасовою непрацездатністю з 04.08.2025 по 06.08.2025 року.
Суддя Л.М. Ільєва