ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.09.2025Справа № 910/9432/25
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Сорочинського Петра Васильовича про забезпечення позову у справі № 910/9432/25
За позовом Фізичної особи-підприємця Сорочинського Петра Васильовича
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД"
про стягнення 538 947,27 грн
Суддя Підченко Ю.О.
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/9432/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Сорочинського Петра Васильовича (далі також - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" (далі також - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД" (далі також - відповідач-2) відповідно до якого позивач просить стягнути з ТОВ «УКРБУД ІНВЕСТ» як основного боржника, та з ТОВ «БУДКЕПІТАЛ ГРАНД», як з субсидіарного боржника, заборгованість в розмірі 361 058,75 грн, інфляційні втрати в розмірі 106 839,54 грн, 3% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 32 519,78 грн, пеню в розмірі 38 529,27 грн.
27.08.2025 позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД" та/або уповноваженим ним юридичним та фізичним особам, а так само будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження в будь-який спосіб (в т.ч., але не виключно, шляхом продажу, дарування, міни, ренти, відмови на користь громади/держави) будівлі за адресою: м. Київ, вул. Каунаська, 27, загальна площа (кв.м.): опис: Будівля ТП-3381, літ. Ш, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3140226080000, яка належить ТОВ "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД".
28.08.2025 відповідач-2 подав письмові заперечення на заяву про забезпечення позову.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд вважає за необхідне звернути увагу на такі обставини.
Положеннями ст. 138 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) передбачено, що заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Частиною 1 ст. 140 ГПК України унормовано, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
Наданих позивачами пояснень та доказів достатньо для вирішення заяви про забезпечення позову без виклику сторін в судове засідання.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати декілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Позивач має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення. Однією з форм такого превентивного судового захисту, по суті, і є заходи забезпечення ефективності судового рішення.
На обґрунтування заяви позивач посилається, зокрема, на наступне:
- оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, то виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежатиме від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів;
- відповідачі, розуміючи наявність великої кількості прострочених грошових зобов'язань відповідача-1, здійснюють навмисні дії, що направлені на те, щоб рішення судів не виконувалися у майбутньому;
- існує реальний та підтверджений документально ризик відчуження майна відповідача-2 (фіктивний продаж, дарування, міни, ренти тощо) третім особам, що в подальшому може призвести до невиконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Заперечуючи проти вжиття заходів забезпечення позову, відповідач-2 наголошував, що позивачем в поданій заяві не зазначено, які саме відповідачем-2 вчиняються дії, спрямовані чи на виведення грошових коштів зі своїх рахунків, чи витрачання безпідставно коштів чи інше, що підтверджувало б позицію позивача про утруднення виконання рішення суду в майбутньому.
Суд наголошує, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (відповідачам) здійснювати певні дії.
У той же час, у позові заявлено вимогу майнового характеру на загальну суму 538 947,27 грн. Проте, у с своїй заяві по забезпечення позивач не наводить доказів, які підтверджують співмірність заявленої до стягнення суми та вартості майна, щодо якого ФОП Сорочинський В.П. заявляє заходи забезпечення.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписами статей 73, 74, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Наразі, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не має можливості повною мірою оцінити та обґрунтувати дійсну наявність порушення інтересів позивача у спірних правовідносинах відповідачами.
Факт ухилення відповідачів від виконання зобов'язань чи неналежного їх виконання не є встановленим і підлягає доведенню під час вирішення справи по суті та саме по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Суд зазначає, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами існування обставин, які є підставами для заборони відповідачу-2 вчиняти дії з відчуження належного йому майна.
Так, наведені заявником обставини не свідчать про те, що майно, наявне у відповідача-2 може зникнути, зменшитися за кількістю, так само як і не доведено, що останнім вчиняються будь-які дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду у даній справі (у випадку задоволення позовних вимог).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ускладнення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, доказів, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заявником не наведено беззаперечних підстав для забезпечення позову, а саме: відсутнє обґрунтоване доведення реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду й обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів забезпечення позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, не доведено обґрунтоване підтвердження наміру відповідача-2 навмисно ухилитися від виконання рішення суду, якщо буде встановлено, що ТОВ "Будкепітал Гранд" має відповідати за договором, а саме по собі існування спору між сторонами не може свідчити про те, що відповідач-2 має намір не виконувати судове рішення, а невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити його виконання.
Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Сорочинського Петра Васильовича про забезпечення позову.
Керуючись приписами ст. ст. 120, 138, 140, 219, 220, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Сорочинського Петра Васильовича про забезпечення позову відмовити повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання.
Повний текст ухвали складено та підписано - 22.09.2025
Суддя Ю.О.Підченко