ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.09.2025Справа № 904/3300/25
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Фізичної особи-підприємця Скрипника Едуарда Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 )
до Держави України в особі
1. Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51; ідентифікаційний код: 39816845)
2. Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (51408, Дніпропетровська обл, Павлоградський р-н, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 338; ідентифікаційний код: 44896461)
про стягнення 105585,64 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
19.06.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Скрипника Едуарда Андрійовича з вимогами до Держави України в особі Державної служби України з безпеки на транспорті та Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення 105585,64 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на набуття коштів без достатньої правової підстави внаслідок визнання протиправними та скасування постанов Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 25.11.2021 №317276 та від 25.11.2021 №317277 про стягнення адміністративно-господарського штрафу на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 в адміністративній справі №160/11446/22.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2025 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Скрипника Едуарда Андрійовича передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Внаслідок проведеного автоматизованого розподілу позовну заяву Фізичної особи-підприємця Скрипника Едуарда Андрійовича передано на розгляд судді Спичаку О.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 відкрито провадження у справі №904/3300/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
25.07.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, який суд долучив до матеріалів справи.
30.07.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, який суд долучив до матеріалів справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Постановами про застосування адміністративно-господарського штрафу №317276 та №317277 від 25.11.2021 Придніпровським міжрегіональним управлінням Державної служби України з безпеки на транспорті до Фізичної особи-підприємця Скрипника Едуарда Андрійовича було застосовано адміністративно-господарський штраф загалом в сумі 68000,00 грн.
Відповідно до вказаних постанов №317276 та №317277 від 25.11.2021 Павлоградським відділом державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) були відкриті виконавчі провадження:
1) ВП№НОМЕР_2 від 28.04.2022 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Скрипника Едуарда Андрійовича на користь держави штрафу у розмірі 34000,00 грн, 3400,00 грн виконавчого збору та 175,00 грн мінімального розміру витрат на здійснення виконавчих дій, що разом становить 37575,00 грн;
2) ВП№НОМЕР_3 від 27.04.2022 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Скрипника Едуарда Андрійовича на користь держави штрафу у розмірі 34000,00 грн, 3400,00 грн виконавчого збору та 175,00 грн мінімального розміру витрат на здійснення виконавчих дій, що разом становить 37575,00 грн.
23.06.2022 Фізичною особою-підприємцем Скрипником Едуардом Андрійовичем сплачено у повному обсязі грошові кошти сумою 75150,00 грн, що підтверджується квитанцією від 23.06.2022, та 24.06.2022 державним виконавцем Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) було винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень у зв'язку з їх повним виконанням.
Втім, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 у справі №160/11446/22 визнано протиправними та скасовано постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №317276 та №317277 від 25.11.2021.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №160/11446/22 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 у справі №160/11446/22 залишено без змін.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що оскільки судовим рішенням у справі №160/11446/22 визнано протиправними та скасовані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №317276 та №317277 від 25.11.2021, то позивач має право на повернення з державного бюджету сплачених на їх підставі грошових коштів.
За таких обставин позивач просить суд стягнути з державного бюджету 68000,00 грн сплаченого адміністративно-господарського штрафу, 6800,00 грн сплаченого виконавчого збору, 6627,48 грн нарахованих 3% річних та 24158,16 грн нарахованих інфляційних втрат.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/5880/21 зазначено, що сплачену до Державного бюджету України суму адміністративно-господарського штрафу після того, як підстава такого перерахування відпала (зокрема у разі скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу), господарський суд може стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України як таку, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави.
У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 Цивільного кодексу України).
Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 Цивільного кодексу України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 Цивільного кодексу України).
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 Цивільного кодексу України).
Держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 Цивільного кодексу України).
З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Укртрансбезпека (Державна служба України з безпеки на транспорті).
За змістом абзацу першого частини третьої статті 17 Цивільного кодексу України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.
Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій (частина друга статті 45 Бюджетного кодексу України).
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (абзаци перший і п'ятий пункту 5 розділу І Порядку № 787 у редакції, чинній на час звернення до суду).
У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 Цивільного кодексу України).Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - були чинні постанови про застосування штрафу та були відкритими виконавчі провадження.
Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково.
Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові.
Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправними та скасування таких постанов відповідна юридична підстава відпала.
Порядок №787 застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих коштів до бюджету. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/5880/21, у зв'язку з чим суд відхиляє заперечення відповідачів у вказаній частині.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі №910/5880/21 вказала, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави.
Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (див., наприклад, постанови від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі №911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі №922/614/19 (пункт 52), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 109).
Таким чином, оскільки судовими рішеннями у справі №160/11446/22 були визнані протиправними та скасовані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №317276 та №317277 від 25.11.2021 до позивача, на підставі яких позивачем були сплачені до бюджету штраф загальною сумою 68000,00 грн, то позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Скрипника Едуарда Андрійовича в частині стягнення з державного бюджету грошових коштів у сумі 68000,00 грн є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, до державного бюджету позивачем також було сплачено виконавчий збір у загальному розмірі 6800,00 грн.
Згідно із пунктом 1 частини першої статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір, стягнутий з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, та стягнуті з боржника кошти на витрати виконавчого провадження належить до коштів виконавчого провадження.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» витратами виконавчого провадження є витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Частинами другої третьої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що виконавчий збір стягується державним виконавцем з боржника до Державного бюджету України у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
За змістом частини сьомої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
У постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі №910/12267/23 зазначено, що скасування рішення, у зв'язку з виконанням якого стягнутий виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, є підставою для повернення відповідних коштів, оскільки правова підстава для їх стягнення є фактично такою, що відпала.
Таким чином, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Скрипника Едуарда Андрійовича в частині стягнення з державного бюджету сплаченої суми виконавчого збору у розмірі 6800,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6627,48 грн за період з 24.06.2022 по 05.06.2025 та інфляційні втрати у розмірі 24158,16 грн за період з 01.07.2022 по 30.04.2025.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунки 3% річних, суд дійшов висновку щодо їх необгрунтованості, оскільки позивачем не враховано календарну кількість днів у 2024 році - 366 дів, у зв'язку з чим здійснив власний розрахунок, відповідно до якого обгрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню на користь позивача, є 6621,34 грн, з огляду на що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Скрипника Едуарда Андрійовича в частині стягнення з державного бюджету 3% річних у розмірі 6627,48 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 6621,34 грн.
Розрахунки інфляційних втрат, здійснені позивач, визнаються судом обгрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Скрипника Едуарда Андрійовича в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 24158,16 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Водночас судом враховано правову позицію щодо можливості нарахування 3% річних та інфляційних втрат в аналогічних правовідносинах, яка викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі №910/12267/23.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця Скрипника Едуарда Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) суму основного боргу у розмірі 74800 (сімдесят чотири тисячі вісімсот) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 6621 (шість тисяч шістсот двадцять одна) грн 34 коп., інфляційні втрати у розмірі 24158 (двадцять чотири тисячі сто п'ятдесят вісім) грн 16 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 26 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Спич