ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.09.2025Справа № 910/2704/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/2704/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" (Україна, 04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, буд. 24, блок Г, прим. 61; ідентифікаційний код: 42021405)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" (Україна, 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 2 А, оф. 510; ідентифікаційний код: 36693169)
про стягнення 447 223,37 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Ситник С.Г., ордер АІ №1839848;
від відповідача: Гурський М.Р., ордер АІ №1499848.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" (далі - відповідач) про стягнення 447223,37 грн, з яких 327999,89 грн 80% вартості поставленого, але не оплаченого товару, 93181,19 грн інфляційних втрат та 26042,29 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором постачання № 13212-1 від 23.02.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2704/24, справу визнано малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
17.03.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, які 18.03.2025 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
01.04.2025 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи.
01.04.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яка 02.04.2025 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
03.04.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення проти клопотання відповідача про призначення у справі почеркознавчої експертизи, які 04.04.2025 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 було постановлено розгляд справи № 910/2704/25 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 14.05.2025.
У підготовче засідання 14.05.2025 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 14.05.2025 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі почеркознавчої експертизи, оголошено перерву до 18.06.2025.
18.06.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про відкладення судового засідання, яке 18.06.2025 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 18.06.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 18.06.2025 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву до 02.07.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2025, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/2704/25, призначене на 02.07.2025, відбудеться 23.07.2025.
23.07.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про відкладення судового засідання, яке 23.07.2025 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 23.07.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 23.07.2025 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.09.2025.
08.09.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, яка 08.09.2025 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У судове засідання 10.09.2025 з'явились представники сторін.
Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.
У судовому засіданні 10.09.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд
23.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" (далі - покупець) було укладено Договір постачання №13212-1 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язався поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити кукурудзу 3 кл врожаю 2021 року, іменовану надалі "Товар", на умовах EXW - на елеваторі ТОВ "Рівненський елеватор".
Відповідно до п. 2.1 Договору загальна кількість товару становить 50 (п'ятдесят) тон +/-5% за вибором покупця.
Згідно з п. 3.1 Договору ціна товару на дату укладання договору становить 7 192,98 грн за 1 тону, без урахування 14% ПДВ за умовою відповідності якості товару пп. 2.2 п. 2 договору.
Загальна вартість товару, що поставляється за договором, на дату укладення договору становить 359 649,00 грн, крім того ПДВ 14% 50 350,86 грн, разом з ПДВ 409 999,86 грн +/-5% за умовою відповідності якості товару пп. 2.2 п. 2 договору (п. 3.3 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору постачальник поставляє товар покупцеві у власність у повному обсязі в термін до 25.02.2022 включно.
Право власності на товар у покупця за цим договором виникає з моменту передачі товару постачальником. Передача товару підтверджується випискою складської квитанції на "ім'я" покупця, а також тристороннім актом прийому-передачі, що підписується зерновим складом, постачальником і покупцем та наданням покупцю видаткової накладної на товар (п. 4.2 Договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору покупець може здійснити попередню оплату за товар, розмір якої визначається за домовленістю сторін. Попередня оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів після підписання договору та отримання від постачальника рахунку-фактури на товар, з виділенням точної суми ПДВ та копій документів, вказаних в п. 8.10 договору.
Пунктом 5.2 Договору визначено, що покупець здійснює остаточний розрахунок за товар упродовж 3 банківських днів після виписки складської квитанції та надання постачальником оригіналів видаткових та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на повну вартість поставленого товару, за умовою відсутності заборгованості постачальника перед покупцем. Податкова накладна повинна містити наступні коди товарів УКТ ЗЕД відповідно до товару, зазначеного у п. 1.1 договору, а саме: Кукурудза « 1005»; Пшениця « 1001»; Ріпак « 1205»; Соняшник « 1206»; Соя « 1201»; Ячмінь « 1003»; Горох « 0713».
Відповідно до п. 5.4 покупець має право не оплачувати 20% загальної вартості товару до моменту реєстрації постачальником податкової накладної на всю суму поставки в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформленої згідно чинного законодавства. Зазначений пункт має перевагу перед будь-якими іншими умовами договору, додатків чи додаткових угод, які визначають умови оплати товару.
На виконання умов Договору, 23.02.2022 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар - 50 тон кукурудзи, загальною вартістю 409 999,86 грн (в тому числі ПДВ), що підтверджується видатковими накладними №5 від 23.02.2022 на суму 204 999,93 грн та №6 від 23.02.2022 на суму 204 999,93 грн, а також актами прийому-передачі від 23.02.2022 за підписами позивача, відповідача та ТОВ "Рівненський елеватор" про передачу кукурудзи у загальній кількості 50 тон на підставі складських квитанцій №1424 та №1425 від 23.02.2022.
Позивачем було складено та надіслано для реєстрації в ЄРПН відповідні податкові накладні: № 10 від 23.02.2022 на суму 204 999,93 грн, в тому числі ПДВ 25 175,43 грн; № 11 від 23.02.2022 на суму 204 999,93 грн, в тому числі ПДВ 25 175,43 грн.
13.06.2022 було зупинено реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України.
З урахуванням наданих позивачем пояснень, Комісією регіонального рівня ГУ ДПС у місті Києві прийнято рішення №7100544/42021405 від 23.07.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №10 від 23.02.2022, та №7100541/42021405 від 22.07.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №11 від 23.02.2022.
15.06.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією №101, якою вимагав, з урахуванням п. 5.4 Договору, оплатити до 30.06.2022 80% вартості поставленого товару.
Листом від 06.07.2022 №31/07-2022 відповідач зазначив, що оскільки податкова накладна на повну вартість поставленого товару в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрована, то відповідно до п. 5.2 Договору відсутні правові підстави для здійснення остаточного розрахунку за Договором.
Листом б/ н від 18.07.2022 позивач повідомив відповідача, що ним вжито всі законні та передбачені Договором дії для реєстрації податкових накладних на повну вартість товару, а вимога здійснити оплату 80% поставленого товару є аргументованою та відповідає умовам Договору.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.07.2025 у справі №640/14042/22 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень від 01.07.2022 №6992053/42021405, від 22.07.2022 №7100542/42021405, від 22.07.2022 №7100543/4202405, від 23.07.2022 №7100544/42021405, від 22.07.2022 №7100541/42021405 та зобов'язання вчинити певні дії задоволено, зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «БВК АГРО» від 23.02.2022 №10 та №11 датою їх подання на реєстрацію.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.08.2025 у справі №640/14042/22 повернуто особі, яка її подала.
З огляду на те, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у вигляді 80% вартості поставленого, але не оплаченого товару вартістю 327999,89 грн, інфляційні втрати в розмірі 93181,19 грн та 3% річних у розмірі 26042,29 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором, про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані обома сторонами видаткові накладні № 10 від 23.02.2022 на суму 204999,93 грн, в тому числі ПДВ 25175,43 грн; № 11 від 23.02.2022 на суму 204999,93 грн, в тому числі ПДВ 25175,43 грн.
Вищезазначені видаткові накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені видаткові накладні як належні докази на підтвердження поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.
Окрім того, вказана обставина підтверджується тристоронніми актами прийому-передачі від 23.02.2022 за підписами позивача, відповідача та ТОВ "Рівненський елеватор".
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням погодженого сторонами в пункті 5.2 Договору порядку розрахунків, зобов'язання відповідача з повної оплати товару мало бути виконане упродовж 3 банківських днів після виписки складської квитанції та надання постачальником відповідних документів на товар.
Водночас, пунктом 5.4 Договору передбачено право відповідача не оплачувати 20% загальної вартості товару до моменту реєстрації постачальником податкової накладної на всю суму поставки в ЄРПН. При цьому сторони погодили, що зазначений пункт має перевагу перед будь-якими іншими умовами договору, додатків чи додаткових угод, які визначають умови оплати товару.
Відтак відповідач мав право не здійснювати оплату товару до моменту реєстрації податкових накладних в ЄРПН виключно в частині 20% вартості товару. У свою чергу, строк оплати 80% вартості товару є таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої грошові зобов'язання за Договором не виконав, доказів, які б підтверджували факт здійснення ним оплати 80% вартості поставленого товару, не надав.
З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов'язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 327 999,89 грн визнається судом обґрунтованою.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на порушення відповідачем строків оплати за Договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суми заборгованості за весь час прострочення.
Надані розрахунки інфляційних втрат та 3% річних не є арифметично вірними. Між тим, заявлені позивачем до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних не перевищують сум, розрахованих судом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість у розмірі 327999,89 грн, інфляційні втрати в розмірі 93181,19 грн та 3% річних у розмірі 26042,29 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 45000,00 грн суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правничої (правової) допомоги №2022/3 від 05.12.2023, Додаткової угоди №4 від 19.02.2025 до Договору №2022/3 від 05.12.2023, Акту приймання-передачі наданих послуг №5 від 05.09.2025 вартістю 45000,00 грн, рахунків на оплату №10 від 20.02.2025 на суму 22000,00 грн та №11 від 19.03.2025 на суму 23000,00 грн, платіжних інструкцій №89 від 03.03.2025 на суму 22000,00 грн та №97 від 28.03.2025 на суму 23000,00 грн.
Дослідивши умови Договору про надання правничої (правової) допомоги №2022/3 від 05.12.2023 та Додаткової угоди №4 до нього, суд встановив, що гонорар адвоката за надання правничої допомоги у цій справі сторони визначили у фіксованому розмірі - 45000,00 грн.
Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що докази на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката було надіслано відповідачу, однак останній своїм правом на подання заперечень не скористався.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні в справі "Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Оцінивши в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд, керуючись статтями 74 - 79 названого Кодексу, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.
Приймаючи до уваги викладене, з огляду на предмет позову, характер спірних правовідносин, складність справи, а також обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачеві в розмірі 45000,00 грн.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" (Україна, 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 2 А, оф. 510; ідентифікаційний код: 36693169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" (Україна, 04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, буд. 24, блок Г, прим. 61; ідентифікаційний код: 42021405) заборгованість у розмірі 327999 (триста двадцять сім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 89 коп., інфляційні втрати в розмірі 93181 (дев'яносто три тисячі сто вісімдесят одна) грн 19 коп., 3% річних у розмірі 26042 (двадцять шість тисяч сорок дві) грн 29 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 5366 (п'ять тисяч триста шістдесят шість) грн 68 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45000 (сорок п'ять тисяч) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 22.09.2025.
Суддя О.В. Нечай