ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.09.2025Справа № 910/11680/25
за заявою Акціонерного товариства «ОКСІ БАНК» про забезпечення позову у справі № 910/11680/25
за позовом Акціонерного товариства «ОКСІ БАНК»
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТОІЛ КИЇВ»,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАВЕРПЛЮС»,
3. ОСОБА_1
про солідарне стягнення 5 690 543,42 грн.
Суддя: Людмила ШКУРДОВА.
Представники: без виклику представників сторін.
Акціонерне товариство «ОКСІ БАНК» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТОІЛ КИЇВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАВЕРПЛЮС» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 5 690 543,42 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитним договором з відкриття відновлювальної кредитної лінії № 29/23-ВКЛ від 11.10.2023 р. в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами у встановлений договором строк, а, враховуючи, що договір кредитний договір з відкриття відновлювальної кредитної лінії № 29/23-ВКЛ від 11.10.2023 р. забезпечений порукою за договором поруки № 29/23-ВКЛ-П-1 від 08.01.2025 р. та за договором поруки № 29/23-ВКЛ-П від 11.10.2023 р., позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 5 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом та 690 543,42 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом.
Разом з позовною заявою до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «ОКСІ БАНК» надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити позов шляхом:
- накладення арешту в межах суми позову на всі відкриті в усіх банківських установах рахунки ТОВ «СТАНДАРТОІЛ КИЇВ», яка складає, крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом;
- накладення арешту в межах суми позову на всі відкриті в усіх банківських установах рахунки фінансового поручителя ТОВ "ПАВЕРПЛЮС", яка складає, крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом;
- накладення арешту в межах суми позову на всі відкриті в усіх банківських установах рахунки фінансового поручителя ОСОБА_1 , яка складає, крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом;
- заборони виїзду за межі України фінансовому поручителю ОСОБА_1 - як захід, спрямований на запобігання ухиленню від виконання взятих на себе фінансових зобов'язань, до моменту повних розрахунків за кредитним договором;
- заборони ТОВ «СТАНДАРТОІЛ КИЇВ» здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо зміни засновників, керівного складу, адреси місця знаходження підприємства до моменту повного погашення заборгованості за кредитним договором з відкриття відновлювальної кредитної лінії № 29/23-ВКЛ від 11.10.2023 р.;
- накладення арешту в межах суми позову на майно та активи позичальника - ТОВ «СТАНДАРТОІЛ КИЇВ», що можуть бути використані для виконання зобов'язань за кредитним договором.
22.09.2025 р. до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТОІЛ КИЇВ» надійшли заперечення на заяву Акціонерного товариства «ОКСІ БАНК», в яких ТОВ «СТАНДАРТОІЛ КИЇВ» заперечує щодо забезпечення позову, заявляє, що наведені у заяві підстави забезпечення позову суперечать обставинам, що обґрунтовують необхідність вжиття обраних заходів забезпечення, а зміст заяви не відповідає положенням процесуального законодавства.
22.09.2025 р. до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАВЕРПЛЮС» та від ОСОБА_1 надійшли аналогічні за змістом заперечення на заяву Акціонерного товариства «ОКСІ БАНК» про забезпечення позову.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства «ОКСІ БАНК» про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає наступне.
У вказаній заяві позивач стверджує про необхідність застосування заходів забезпечення поданого ним позову та посилається на наявність відкритих виконавчих проваджень щодо позичальника (ТОВ «СТАНДАРТОІЛ КИЇВ») та фінансового поручителя (ТОВ "ПАВЕРПЛЮС") підтверджує їхню неспроможність виконувати взяті на себе фінансові зобов'язання, що створює реальні ризики невиконання рішення суду у межах цієї справи. Зазначені обставини свідчать про системну неналежну фінансову дисципліну позичальника не лише перед банком, а й перед іншими контрагентами, що викликає обґрунтовані сумніви в його добропорядності та здатності виконувати умови кредитного договору. Крім того, неналежне виконання зобов'язань перед банком створює додаткові ризики для його вкладників - як фізичних, так і юридичних осіб.
Поряд з цим, позивач зазначає, що:
- із відкритих джерел (https://opendatabot.ua) вбачається, що щодо ТОВ «СТАНДАРТОІЛ КИЇВ» ведеться низка судових процесів, ініційованих третіми особами з вимогами про стягнення заборгованості. Наведене підтверджує критичний фінансовий стан позичальника, його неспроможність виконувати зобов'язання та високі ризики невиконання рішення суду в межах цієї справи;
- протягом останніх чотирьох місяців ані позичальник, ані поручителі не вжили жодних заходів для врегулювання простроченої заборгованості за кредитним договором, не здійснювали погашення боргових зобов'язань, не надали відповіді на письмові звернення банку у встановлені строки, не повідомили достовірної інформації щодо можливих шляхів врегулювання заборгованості та не надали пояснень щодо причин невиконання умов кредитного договору та договорів поруки;
- ОСОБА_1 є засновником та керівником низки підприємств, зареєстрованих на території України, що свідчить про наявність у нього потенційних ресурсів та можливостей для залучення інших фінансових поручителів з метою врегулювання існуючої кредитної заборгованості. При цьому, відповідно до наданої податкової декларації за 2024 рік платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, встановлено дохід ОСОБА_1 в розмірі більше ніж 3 000 000,00 грн.;
- за даними з реєстру судових рішень вбачається, що Подільським районним судом м. Києва розглядається справа № 758/10400/25 про розірвання шлюбу подружжя ОСОБА_1 , що додатково свідчить про високі ризики виїзду фінансового поручителя фізичної особи ОСОБА_1 за межі України.
Підсумовуючи, позивач зазначає, що є обґрунтовані підстави вважати, що грошові кошти, які знаходяться у ТОВ «СТАНДАРТОІЛ КИЇВ», ТОВ «ПАВЕРПЛЮС» та ОСОБА_1 на належних їм банківських рахунках можуть бути відчужені (витрачені не на погашення заборгованості перед банком) або зменшитися за кількістю на момент набрання законної сили рішенням суду, що значно ускладнить або взагалі унеможливить виконання рішення суду про солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителів.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться (буде знаходитись) справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі - задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться в нього чи інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір щодо відповідного, зазначеного в заяві предмета та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, обов'язок доказування наведеного покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до вимог ст.ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Поряд з цим, слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
До того ж, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 15.09.2023 р. у справі № 917/453/23).
Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість існування загрози того, що в разі прийняття рішення судом його виконання буде неможливим, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.10.2023 р. у справі № 922/1864/23, від 11.01.2024 р. у справі № 916/3599/23.
У даному випадку, суд зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин ймовірності того, що у разі задоволення позову у даній справі відповідачі не матимуть можливості виконати рішення суду та сплатити заборгованість.
Наявність судових справ щодо стягнення з ТОВ «СТАНДАРТОІЛ КИЇВ» грошових коштів не підтверджує невиконання останнім у майбутньому рішення суду у даній справі про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у разі задоволення позовних вимог АТ «ОКСІ БАНК».
Справа № 758/10400/25 про розірвання шлюбу подружжя ОСОБА_1 також не підтверджує ймовірності відчуження грошових коштів, належних поручителю ОСОБА_1 .
Доказів того, що відповідачі здійснюють будь-які дії, спрямовані на зняття або витрачання коштів, позивачем суду не надано.
Щодо заборони виїзду за межі України поручителю ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 313 Цивільного кодексу України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. При чому, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції).
У справі «Гочев проти Болгарії» від 26.11.2009 р. Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
З урахуванням викладеного, суд не в праві обмежувати право ОСОБА_1 на свободу пересування шляхом заборони виїзду за межі України.
Щодо заборони ТОВ «СТАНДАРТОІЛ КИЇВ» здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно зміни засновників, керівного складу, адреси місця знаходження підприємства до моменту повного погашення заборгованості за кредитним договором, суд зазначає, що такий захід забезпечення позову не спроможний забезпечити виконання рішення у разі задоволення позовних вимог банку, оскільки зміна засновників, керівного складу, адреси місця знаходження ТОВ «СТАНДАРТОІЛ КИЇВ» жодним чином не впливає на обов'язок останнього повернути кредитні кошти.
Крім того, позивачем не доведено, що за наявності ухвали про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони здійснювати реєстраційні дії, пов'язані зі зміною засновників, керівного складу, адреси місця знаходження підприємства, виконання рішення суду у даній справі буде унеможливлено або зробить неефективним захист інтересів позивача у справі.
Оцінивши доведеність та обґрунтованість доводів Акціонерного товариства «ОКСІ БАНК» щодо необхідності вжиття заявлених останнім заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і співмірності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв'язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства «ОКСІ БАНК» про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 136, 137, 140, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Акціонерного товариства «ОКСІ БАНК» про забезпечення позову у справі № 910/11680/25 - відмовити.
Дана ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Людмила ШКУРДОВА