ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22.09.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/777/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Матч-Плюс"
про стягнення заборгованості в сумі 23 575 грн 29 коп.
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Матч-Плюс" про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії в сумі 23 575 грн 29 коп., з яких: 19806 грн 42 коп. - основний борг; 2963 грн 82 коп. - інфляційні витрати; 805 грн 05 коп. - 3% річних.
Вирішення судом процесуальних питань.
03.07.2025 суд постановив відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.
07.08.2025 відповідач подав відзив на позов вх.№13089/25.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати вартості послуг за постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, яке знаходиться в межах зовнішніх стін житлового будинку, який підключений до мереж централізованого опалення (реєстраційний номер 2550598726040, адреса: бульвар Північний,4/4 в м. Івано-Франківську), за період з 01.01.2022 до 31.05.2025. З огляду на прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач, згідно з ст. 625 ЦК України, нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних та інфляційні втрати, за період з січня 2022 року по березень 2024 року.
Позивач зазначив, що в зв'язку з введенням в дію з 01.05.2019 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", враховуючи вимоги Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" від 09.06.2018 № 2119-VIII виникла необхідність переходу на нову систему взаємовідносин, що виникатимуть у процесі надання та споживання комунальних послуг. Зокрема, змінився порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. Порядок такого розподілу визначено Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.11.2018 № 315 (далі - Методика).
01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060 "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг", яким передбачено запровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг. Враховуючи положення цього закону, оскільки співвласники приміщень житлового будинку за адресою бульвар Північний, 4/4, який підключений до мереж централізованого опалення, до 31.10.2021 не визначилися з моделлю договірних відносин з позивачем, а тому на офіційному вебсайті http://tke/if/ua/ опубліковано індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання для усіх власників/співвласників житлових та нежитлових приміщень, які розміщені у будівлях підключених до мереж централізованого опалення.
Нежитлове приміщення відповідача розташоване в житловому будинку на бульварі Північному 4/4 в м. Івано-Франківськ та має сумісну із житловим будинком систему опалення тобто, приєднане до внутрішньобудинкової системи житлового будинку, а тому порядок обліку та оплати послуг визначається Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 "Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг". Відповідач як співвласник багатоквартирного будинку зобов'язаний брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно до площі його приміщень, брати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії, в тому числі витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, та своєчасно і в повному обсязі оплачувати надану йому послугу з постачання теплової енергії. Відключення приміщення відповідача від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати за централізоване опалення місць загального користування будинку.
Позиція відповідача.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Зазначив, що нежитлове приміщення, яке йому належить не обігрівається від системи центрального опалення будинку; у приміщенні відсутні теплові мережі; договір щодо надання послуг з постачання теплової енергії з позивачем не укладав. Комерційний прилад обліку згідно з яким проводились нарахування за обсяги спожитої теплової енергії та обсяги теплової енергії використаної для загальнобудинкових потреб вийшов з ладу ще 30.10.2024. Просив суд в позові відмовити.
Обставини справи. Оцінювання доказів. Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" є юридичною особою та створене з метою здійснення в інтересах Івано-Франківської міської територіальної громади діяльності щодо надання якісних послуг фізичним і юридичним особам із централізованого теплопостачання та централізованого постачання гарячої води.
Предметом діяльності Підприємства є, зокрема, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії тощо. Тобто, відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", позивач є виконавцем комунальної послуги.
Житловий будинок на бульварі Північному, 4 в м. Івано-Франківську, в період січня 2022 року до травня 2025 року був під'єднаний до зовнішніх інженерних систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання/постачання гарячої води) ДМП "ІФТКЕ" та забезпечувався тепловою енергією, що надавалася позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи у період з січня 2022 року до травня 2025 року, ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" забезпечувало тепловою енергією житловий будинок на бульварі Північному, 4 в м. Івано-Франківську, що підтверджується актами прийняття в експлуатацію вузлів обліку теплової енергії від 18.05.2020 та від 01.11.2024, показниками будинкових лічильників, а також рішеннями виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо початку опалювального сезону, копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 432467129; дата, час формування: 23.06.2025 о 13:13:06), нежитлове приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2550598726040; адреса нерухомого майна: Івано-Франківська обл, м. Івано-Франківськ, бульвар Північний, будинок 4/4), зареєстроване на праві власності за ТОВ "Матч-Плюс" (форма власності: приватна; частка власності: 1/1) на підставі договору про поділ нерухомого майна від 30.12.2021. Дата державної реєстрації 30.12.2021.
Згідно з приписами п. 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлового-комунальні послуги" споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна, на відповідній правовій підставі, і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.
За наведеного, відповідач є індивідуальним споживачем в розумінні Закону
Надання житлово-комунальних послуг (до якої належить послуга з постачання теплової енергії) здійснюються виключно на договірних засадах.
Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про житлового-комунальні послуги" передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, зокрема 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно; 2) колективний договір; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, за кожним видом комунальних послуг.
Положеннями ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлового-комунальні послуги" встановлено відповідні виключення з моделі правовідносин між споживачем та виконавцем комунальних послуг, а саме, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлового-комунальні послуги", договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше непередбачено законом (ч.7 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до абз. 1 п. 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг (абз.2 п.3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Форма типового індивідуального договору на послугу з постачання теплової енергії що є публічним договором приєднання затверджена постановою Кабінету Міністрів України №1022 від 08.08.2021.
Співвласники приміщень житлового будинку на бульварі Північному, 4 в м. Івано-Франківську, який був підключений до мереж централізованого опалення, до 31.10.2021 не визначилися з моделлю договірних відносин з ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", а тому, 01.11.2021 на офіційному вебсайті: http://tke.if.ua/ опубліковано індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання для усіх власників/співвласників житлових та нежитлових приміщень, які розміщені у будівлях підключених до мереж централізованого опалення.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлового-комунальні послуги" публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
За наведених обставин та правових норм "Договір на послугу з постачання теплової енергії" (далі - Договір, індивідуальний договір) є укладеним з 01.12.2021 та обов'язковим до виконання для усіх власників/співвласників житлових та нежитлових приміщень, які розміщені у будівлях підключених до мереж централізованого опалення.
З 1 грудня 2021 року нарахування за надані послуги з постачання теплової енергії проводиться відповідно до:
- Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року № 2189-VIII (далі - Закон);
- Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" (далі - Закон про облік);
- Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (далі - Правила);
- Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315 (далі - Методика).
Відповідно до п. 3 ч.2 ст.10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
В той же час, відповідно до п. 2 частини 2 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії / вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.
Згідно з п.5 ч.2 ст.10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Методикою, встановлено визначення обсягу теплової енергії, витраченого на опалення місць загального користування (далі - МЗК) та допоміжних приміщень будівлі. Зокрема, методикою передбачено що частину теплової енергії спожитої будинком розподіляється між усіма приміщеннями в межах зовнішніх стін житлового будинку.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358 внесено зміни у Методику і визначено додаткове поняття - "загальнобудинкові потреби на опалення".
Відповідно до абз. 4 та 5 частини 2 розділу І Методики роз'яснено поняття загальнобудинкові потреби опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення будівлі, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. До місць загального користування відносять загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.
Загальнобудинкові потреби на опалення визначено як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку.
Оплата за опалення місць загального користування - це не додатковий вид оплати, а частина теплової енергії, яка облікована загальнобудинковим приладом обліку теплової енергії. У вартість плати за опалення місць загального користування входять витрати теплової енергії у внутрішньобудинкових системах опалення.
Позивач в період січня 2022 року - травня 2025 року постачав теплову енергію власникам приміщень житлового будинку на бульварі Північному, 4 в м. Івано-Франківську.
У позовній заяві позивач вказав, що для ідентифікації споживача виконавцем комунальної послуги - ДМП "ІФТКЕ" застосовується внутрішня ідентифікація абонентського номера споживача, в цьому випадку Споживачу присвоєний номер договору 898, який вказується в розрахунках заборгованості, рахунках-фактурах, актах виконаних робіт, тощо.
Оскільки в багатоквартирному житловому будинку на бульварі Північному, 4 відповідачу належить нежитлове приміщення № 4/4, яке знаходиться на першому поверсі будинку, в межах його стін, то позивач надав послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період: січень 2022 року - травень 2025, відтак відповідач відповідно до положень п. 2 частини 2 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання для споживачів" зобов'язаний оплачувати обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, котрий визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за Методикою.
Розмір заборгованості відповідача підтверджується наданими позивачем рахунками на оплату послуг, показниками приладу комерційного обліку теплової енергії, розрахунками заборгованості оплати за теплову енергію ТОВ "Матч-Плюс", які містять усі відомості про проведені розрахунки виходячи з обсягів споживання теплової енергії будинком, площ житлових та нежитлових приміщень будинку, та обраховані виходячи з площі нежитлового приміщення відповідача. Загальний розмір заборгованості за спожиту теплову енергію, витрачену на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі за період січень 2022 року - травень 2025 року становить 19 806 грн 42 коп.
Відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", на виконання постанови КМУ №808 від 21.08.2019 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами", наказом ДМП "ІФТКЕ" від 01.12.2021 № 271 "Про затвердження плати за абонентське обслуговування" встановлено ввести в дію з 1 грудня 2021 року плату за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам приміщення яких розміщені у багатоквартирних будинках, що становлять 10,70 грн/міс (з ПДВ) за послугу з постачання теплової енергії та 12,62 грн/міс (з ПДВ) за послугу з постачання теплової енергії за наявності приладів обліку.
Спірний житловий будинок обладнаний комерційним приладом обліку POLLUSTAT, № лічильника 74660016 згідно з яким проводилось нарахування за спожиту теплову енергію. Акти прийняття в експлуатацію вузла обліку теплової енергії у будинках житлового фонду від 18.05.2020 та від 01.11.2024 приєднані до матеріалів справи. Вказані акти підтверджують проходження приладом обліку повірки та споживання теплової енергії споживачами будинку відповідно до зазначених в актах показників лічильника.
Вказані докази спростовують твердження відповідача про те, що 30.10.2024 прилад обліку (POLLUSTAT, № лічильника 74660016) вийшов з ладу і відсутній в спірному будинку, оскільки відповідно до Акта прийняття в експлуатацію вузла обліку теплової енергії у будинках житлового фонду від 01.11.2024 цей прилад обліку після ремонту повірений та прийнятий в експлуатацію.
Згідно з п. 12 розділу IV Методики, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
При цьому, як передбачено п. 8 Методики, у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд), зокрема для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %;
Відтак, розрахунки позивача базуються положеннях Методики, що 25% спожитої будинком (який є 5-поверховим) теплової енергії витрачені на загальнобудинкові потреби опалення будинку (зокрема на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку, що є спільною власністю всіх співвласників будинку), і участь на оплату цієї спожитої теплової енергії несуть всі власники житлових та нежитлових приміщень будинку пропорційно до площі належних їм приміщень, незалежно від того, чи такі приміщення відключені від централізованого опалення.
Отже у відповідача, як власника нежитлового приміщення № 4/4 на бульварі Північному в м. Івано-Франківськ у період з грудня 2021 року - травня 2025 року виникло зобов'язання здійснювати оплату загальнобудинкових потреб на опалення розрахованих ДМП "ІФТКЕ" з дотриманням вимог Методики.
Згідно з п. 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
В пункті 33 Договору визначено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається у паперовій формі.
Рахунки-фактури на оплату за надані послуги з теплопостачання, які містять детальну інформацію щодо здійсненого нарахування, позивач надавав відповідачу за адресою нежитлового приміщення, в тому числі шляхом направлення рекомендованим листом відповідно до реєстру рахунків та актів виконаних робіт, докази чого приєднані до матеріалів справи.
Суд зазначає, що законодавство та умови типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії не містить заборони надавати рахунки на оплату послуг постачання теплової енергії за місцем знаходження нерухомого майна.
Крім того, обов'язок оплати наданих послуг не ставиться в залежність від факту вручення споживачу рахунку.
Враховуючи вище викладені зміни в законодавстві, в тому числі набрання чинності Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методикою, для усіх власників об'єктів нерухомого майна, що знаходяться в багатоквартирних житлових будинках встановлені обов'язки оплати теплової енергії на потреби опалення загальнобудинкових потреб будинку. Такі зміни у відносинах постачання теплової енергії для потреб опалення встановлено нормативно, і вони стосуються і тих власників нерухомого майна, об'єкти яких відключені від мереж централізованого опалення.
Враховуючи таке нормативне регулювання обов'язок відповідача щодо оплати послуг постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби виходячи з умов договору, був чіткий, зрозумілий та передбачуваний.
При цьому, відповідно до ст. 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю(щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п'яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).
В цьому випадку, будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості матеріали справи не містять.
Відтак, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи, що відносини між сторонами регулювались умовами типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, беручи до уваги реальність отриманих відповідачем послуг, неоплату цих послуг у повному обсязі та ненадання відповідачем доказів які б спростовували таке порушення, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію у період з січня 2022 року до травня 2024 року у загальній сумі 19806 грн 42 коп. є доведена.
Заперечення відповідача щодо відключення його нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення суд оцінює критично, так як враховуючи наведені вище положення законодавства обов'язок оплати теплової енергії, спожитої на загальнобудинкові потреби, власники житлових та нежитлових приміщень несуть незалежно від підключення їх приміщення до мережі централізованого опалення.
Відповідно до п. 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно з підпунктом 3 п. 41 Договору споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, а також вносити абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
В пункті 55 Договору встановлено, що припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними.
З метою досудового врегулювання спору, позивач неодноразово на адресу відповідача направляв претензії з вимогами оплати заборгованості за поставлену теплову енергію. Однак вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Станом на 30.06.2025 відповідач не здійснив оплати заборгованості за постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, яке знаходиться в межах зовнішніх стін житлового будинку, який підключений до мереж централізованого опалення, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Внаслідок укладення 01.12.2021 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії між сторонами відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Статтями 633, 634 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, а договором приєднання, в свою чергу, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому і друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ( ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 525 та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних втрат на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Висновок суду.
Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих та досліджених у ході розгляду справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв'язок, відповідно до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості вартості послуг за постачання теплової енергії в сумі 19 806 грн 42 коп. за період з 01.12.2021 до 31.05.2025, є обґрунтованими та належать до задоволення.
Суд перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних за період з 01.03.2023 - 30.06.2025 в сумі 805 грн 05 коп. та інфляційних втрат за період березень 2023 року - травень 2025 року в сумі 2 963 грн 82 коп. та задовольняє їх згідно розрахунку позивача, який є обґрунтованим та арифметично правильним.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 3028 грн 00 коп. , що підтверджується платіжними інструкціями №332 від 07 травня 2025 року та №456 від 24 червня 2025 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову судовий збір в сумі 3028 грн 00 коп., суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 126, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Матч-Плюс" про стягнення заборгованості в сумі 23 575 грн 29 коп. задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Матч-Плюс", вул. Бульвар Північний, буд. 4, м. Івано-Франківськ, 76019 (код 37581901) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул. Б. Хмельницького, буд. 59-А, м. Івано-Франківськ, 76009 (код 03346058) 19 806 (дев"ятнадцять тисяч вісімсот шість) грн 42 коп. основної заборгованості, 2 963 (дві тисячі дев"ятсот шістдесять три) грн 82 коп. інфляційних втрат, 805 (вісімсот п"ять) грн 05 коп. 3% річних, а також 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 22.09.2025
Суддя Т. В. Максимів