вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"17" вересня 2025 р. Cправа № 902/849/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.,
За участю представників:
Позивача Дорофєєв Д.О. (поза межами приміщення суду),
Відповідач - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західукрвибухпром"(вул. Лесі Українки,19, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003)
до: Відкритого акціонерного товариства "Гніванський кар'єр" (вул. Соборна, 85, м. Гнівань, Тиврівський р-н, Вінницька обл., 23310)
про: стягнення 349580,23 грн
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Західукрвибухпром" до Відкритого акціонерного товариства "Гніванський кар'єр" про стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору поставки вибухових речовин №20р від 23.07.2021 у розмірі 349580,23 грн, з яких 255057,92 грн - основного боргу, 11236,52 грн - 3 % річних, 46607,87 грн - інфляційних втрат та 36677,92 грн - пені.
Ухвалою суду від 23.06.2025 позов залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків: 10 днів з дня вручення ухвали суду.
01.07.2025 до суду надійшла заява № б/н від 12.06.2025 на виконання ухвали суду від 23.06.2025.
Ухвалою суду від 04.07.2025 відкрито провадження у справі № 902/849/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 28.07.2025.
На визначену судом дату, 28.07.2025, в судове засідання з'явився представник позивача.
За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 17.09.2025 о 12:00 год.
Враховуючи неявку у судове засідання відповідача, ухвалою суду від 28.07.2025 останнього повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку, визначеному ст. 120,121 ГПК України.
На визначену судом дату, 17.09.2025, в судове засідання з'явився представник позивача.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, та просив їх задовольнити.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
В судовому засіданні 17.09.2025 в зв'язку з неявкою учасників справи на проголошення вступної та резолютивної частини рішення остання долучена до матеріалів справи без проголошення.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
23.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Західукрвибухпром» (надалі - Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Гніванський кар'єр» (надалі - Покупець) укладено Договір №20 поставки вибухових речовин (надалі - договір).
У відповідності до п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору вибухову речовину Анемікс (далі ВР), з цінами, погодженими обома сторонами в протоколах, що є невід'ємними частинами цього Договору.
Пунктом 2.1. договору сторонами узгоджено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві ВР у кількості та у строки погоджені обома сторонами в письмовій заявці, а покупець зобов'язується прийняти у власність на умовах СРТ - свердловина а зарядженому блоці зазначеному у Заявці кар'єра (відповідно з ІНКОТРЕМС -2010).
За умовами п.2.4. договору постачальник передає покупцю на кожну поставку ВР пакет оригіналів наступних документів:
- видаткова накладна;
- наряд-накладна;
- рахунок на оплату;
- товарно-транспортна накладна.
Згідно з п.2.6.-2.8. договору датою поставки ВР є дата, зазначена у видатковій накладній. Факт передачі постачальником та прийняття покупцем ВР оформляється наряд-накладною. Право власності на ВР, а також усі ризики, яким може піддаватися ВР, переходить від постачальника до покупця з моменту поставки ВР.
Сторонами погоджено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату за цим Договором за фактично поставлену Постачальником кількість ВР не пізніше 7 календарних днів від дати поставки ВР, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі (п.4.4. договору).
Згідно з п.5.2. договору у разі прострочення оплати в термін, визначений п.4.4. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до п.9.1. договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року. Договір лишається чинним на тих же умовах на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за місяць не повідомить письмово іншу сторону про намір припинити його дію.
На виконання умов договору сторонами складено та підписано протоколи погодження ціни вибухових матеріалів (а.с. 10-13).
05.05.2022 сторониуклали Додаткову угоду №1 до Договору №20 від 23.07.2021. у зв'язку зі зміною керівика ВАТ «Гніванський кар'єр». Інші умови Договору залишились незмінними.
26.12.2022 сторони уклали Додаткову угоду №2 до Договору №20 від 23.07.2021, відповідно до п.1 якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 9.1 Договору в новій редакції: «п. 9.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року. Договір лишається чинним на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за місяць не повідомить письмово іншу сторону про намір припинити його дію.». П.2 Додаткової угоди зазначено, що інші умови договору залишаються без змін і їх дія розповсюджується на дану додаткову угоду.
Надалі, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну вартість 6753363,84 грн, що підтверджується:
- видатковою накладною №342 від 23.09.2021 на суму 217200,00 грн;
- видатковою накладною №360 від 07.10.2021 на суму 236208,00 грн;
- видатковою накладною №374 від 12.10.2021 на суму 251520,00 грн;
- видатковою накладною №56 від 27.05.2022 на суму 1471789,44 грн;
- видатковою накладною №183 від 12.10.2023 на суму 753002,40 грн;
- видатковою накладною №187 від 13.10.2023 на суму 698558,40 грн;
- видатковою накладною №197 від 20.10.2023 на суму 456492,00 грн;
- видатковою накладною № 212 від 01.11.2023 на суму 598884,00 грн;
- видатковою накладною № 277 від 20.12.2023 на суму 1375339,20 грн.;
- видатковою накладною № 278 від 22.12.2023 на суму 694370,40 грн.
Відповідач свої зобов'язання зі сплати поставленого товару виконав частково, на суму 6498305,92 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.
29.04.2025 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 01/454, якою позивач вимагав погасити наявний борг в розмірі 255057,92 грн протягом 5 банківських днів з моменту її отримання. Однак реагування відповідача на вказану претензію матеріали справи не містять.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західукрвибухпром» звернулось із позовом до суду про стягнення 255057,92 грн основного боргу. Крім того, позивачем заявлено до стягнення 36677,92 грн - пені, 11236,52 грн - 3 % річних та 46607,87 грн - інфляційних втрат.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Спір між сторонами у справі виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №20 вибухових речовин №20 від 23.07.2021 в частині оплати одержаного товару.
Договір, що укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та вчасної оплати товару, внаслідок чого за ним рахується загальна заборгованість за договором у розмірі 255057,92 грн.
Матеріалами справи підтверджено факт поставки обумовленого договором товару за видатковими накладними.
Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем не спростовано. Товар повернутий позивачеві не був. Будь-які докази оплати поставленого товару в матеріалах справи відсутні.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Сторонами погоджено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату за цим Договором за фактично поставлену Постачальником кількість ВР не пізніше 7 календарних днів від дати поставки ВР, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі (п.4.4. договору).
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зі сплати поставленого товару на суму 255057,92 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 255057,92 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені, розрахованої в сумі 36677,92 грн за період з 30.12.2023 по 30.06.2024, суд дійшов таких висновків.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з п.5.2. договору у разі прострочення оплати в термін, визначений п.4.4. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Суд також враховує, що ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Здійснивши перевірку правильності нарахування штрафних санкцій, суд дійшов висновку про задоволення позову в межах заявлених вимог, в сумі 36677,92 грн пені.
Розглянувши вимогу позивача стосовно заявлених 3% річних, розрахованих в сумі 11236,52 грн за період з 30.12.2023 по 18.06.2025, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку правильності нарахування за допомогою підсистеми Ліга Закон, суд дійшов висновку про правомірність позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 11236,52 грн 3% річних.
Перевіривши вимогу позивача щодо нарахування суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів за допомогою підсистеми Ліга Закон, за період з 30.12.2021 по 30.06.2024 в розмірі 10865,21 грн , суд зазначає, що вказаний розмір нараховано вірно.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем зобов'язання за Договором з поставки товару виконано, однак відповідач у визначений Договором строк оплату за поставлений товару у повному обсязі не здійснив, доказів на спростування обставин, наведених у позові, не надав, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 238-240 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Гніванський кар'єр" (вул. Соборна, 85, м. Гнівань, Тиврівський р-н, Вінницька обл., 23310; код ЄДРПОУ 00292385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західукрвибухпром"(вул. Лесі Українки,19, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003; код ЄДРПОУ 32744298) 255057,92 грн - основного боргу, 36677,92 грн - пені, 11236,52 грн - 3 % річних, 46607,87 грн - інфляційних втрат та 4544,59 грн витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Примірник повного судового рішення направити сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 22 вересня 2025 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи