вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"17" вересня 2025 р. Cправа № 902/888/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.,
За участю представників:
Прокурор Ярмощук В.П., №077237 від 11.04.2023,
Відповідач1 не з'явився,
Відповідача2 Оборозний В.І., витяг з ЄДРЮО ФОП та ГФ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури (провул. Цегельний, 8, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21020) в інтересах держави
до: Тиврівської селищної ради (вул. Тиверська, 40, с-ще Тиврів, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23300)
до: Комунального підприємства по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду Новоміської територіальної громади Новоміської сільської ради "Новоміське" (вул. Д. Нечая, 36, с. Красне, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23342)
про: визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в постійне користування, повернення земельної ділянки територіальній громаді
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави до Тиврівської селищної ради, до Комунального підприємства по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду Новоміської територіальної громади Новоміської сільської ради "Новоміське" " про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в постійне користування, повернення земельної ділянки територіальній громаді.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 30.06.2025 справу передано для розгляду судді Маслію І.В.
Ухвалою суду від 02.07.2025 відкрито провадження у справі № 902/888/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 28.07.2025.
16.07.2025 до суду від представника відповідача1 надійшов відзив на позовну заяву.
На визначену судом дату, 28.07.2025, в судове засідання з'явився прокурор та представники відповідачів.
За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 17.09.2025.
31.07.2025 до суду від представника відповідача2 надійшла заява про визнання позовних вимог.
01.08.2025 до суду від представника відповідача1 надійшла заява про повернення прокуратурі з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, решту 50% судового збору - стягнути з відповідача2.
На визначену судом дату, 17.09.2025, в судове засідання з'явився прокурор та представник відповідача2.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача1.
В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі, та просив їх задовольнити.
Представник відповідача2 підтримав подану заяву про визнання позову та просив суд задовольнити позов.
Розглянувши у судовому засіданні, заяви відповідачів, господарський суд дійшов до висновку, що визнання позову відповідачем відповідає фактичним обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі доказами, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому визнання відповідачами позову підлягає прийняттю господарським судом.
При визнанні відповідачами позову суд зважає на наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
В судовому засіданні 17.09.2025 в зв'язку з неявкою учасників справи на проголошення вступної та резолютивної частини рішення остання долучена до матеріалів справи без проголошення.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Рішенням 35 сесії 7 скликання Новоміської сільської ради Тиврівського району Вінницької області № 425 від 29.09.2020 “Про створення комунального підприємства «Новоміське» Новоміської сільської ради по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду». Згідно Статуту Комунальне підприємство «Новоміське» є суб'єктом господарювання, утвореним у формі комунального унітарного підприємства.
Відповідного до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КП «Новоміське» (скорочене найменування юридичної особи) зареєстровано в реєстрі 05.10.2020. Засновником підприємства є Новоміська сільська рада. Основним видом економічної діяльності КП «Новоміське» є прісноводне рибництво (аквакультура), код 03.22.
Рішенням 36 сесії 7 скликання Новоміської сільської ради Тиврівського району Вінницької області №440 від 23.10.2020 вирішено передати в оперативне користування КП «Новоміське» гідроспоруди (конструктивні елементи гідроспоруди), шахту водоскиду та надати в постійне користування земельну ділянку під водним плесом ставу «Центральний», орієнтовно площею 60 га.
Рішенням 36 сесії 7 скликання Новоміської сільської ради Тиврівського району Вінницької області №441 від 23.10.2020 вирішено надати дозвіл КП «Новоміське» на розробку проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок із земель запасу комунальної власності Новоміської сільської ради орієнтовно площею 60 га під об'єктами нерухомості та водним плесом, що знаходяться в оперативному користуванні КП «Новоміське» для рибогосподарських потреб. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування розробити до 2022 року. Погоджений проект землеустрою подати до Новоміської сільської ради на затвердження.
19.11.2020 відповідно до п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Розпорядження Кабінету Міністрів України №707-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» повноваження Новоміської сільської ради Тиврівського району Вінницької області були припинені у зв'язку з її реорганізацією шляхом приєднання до новосформованої Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області.
Вінницька окружна прокуратура, вивчаючи питання дотримання положень земельного законодавства при наданні Новоміською сільською радою у постійне користування КП «Новоміське» земельної ділянки під водним плесом ставу «Центральний», звернулась з листом №02.50/1-307ВИХ-25 від 16.04.2025 до Тиврівської селищної ради з проханням повідомити, чи приймались Тиврівською селищною радою, як правонаступиком Новоміської сільської ради, рішення щодо затвердження проекту відведення у постійне користування КП «Новоміське» земельної ділянки із земель запасу комунальної власності Новоміської сільської ради орієнтовною площею 60 га під водним плесом ставу «Центральний» та повідомити, чи здійснювало КП «Новоміське» з жовтня 2020 року і до даного часу рибогосподарську діяльність на ставі «Центральний» та надати інформацію про її результати, а також повідомити про результати фінансової діяльності КП «Новоміське» за 2021-2024 роки.
Тиврівська селищна рада листом №02-24/585 від 28.04.2025 повідомила прокуратуру, що на території Тиврівської селищної ради в с. Нове Місто розташований водний об'єкт (став) орієнтовною площею 60 га. Даний став відноситься до земель водного фонду комунальної власності Тиврівської селищної ради. Зазначена земельна ділянка несформована. Тиврівською селищною радою не приймались рішення щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою, на підставі якої відбулося б формування цієї земельної ділянки, проект землеустрою не розроблявся та на затвердження до селищної ради не подавався. Також не приймались рішення щодо включення даного водного об'єкта в перелік для продажу права оренди на земельних торгах (аукціонах), оскільки рішенням Новоміської сільської ради №440 від 23.10.2020 надано КП «Новоміське» в постійне користування земельну ділянку під водним плесом ставу «Центральний», для рибогосподарських потреб.Проте дане рішення суперечить земельному кодексу України, оскільки передача земельних ділянок водного фонду комунальним підприємствам не перебдачена. Разом з тим, Тиврівська селищна рада як правонаступник Новоміської сільської ради не може виступати заявником при скасуванні рішення №440 від 23.10.2020. Стосовно діяльності КП «Новоміське» в Тирврівській селищній раді інформація не виявлена. А тому Тиврівська селищна рада просила вжити заходів щодо повернення земельної ділянки територіальній громаді.
Відповідно до листа Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг № 818/5 від 05.06.2025, отриманого на запит прокуратури № 02.50/1-423ВИХ-25 від 02.06.2025, ставок «Центральний», що розташований між селами Нове Місто і Красне Тиврівської територіальної громади Вінницького району, побудований на річці Краснянка, правій притоці р. Південний Буг. Згідно з інвентаризаційною відомістю, наданою територіальною громадою на виконання п. 5 Рішення РНБО України від 15.04.2021 та розпорядження Вінницької ОДА віл 29.07.2021 №575, ставок «Центральний» має площу водного дзеркала 41 га, з десятковими координатами широти 48.908444, довготи 28.394028.
Згідно з листом Тиврівської селищної ради від 17.06.2025 водний об'єкт (ставок) «Центральний» розташований на правій притоці річки Краснянка на території Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області в межах населеного пункту с. Нове Місто. Загальна площа водного об'єкту (водного дзеркала) орієнтовно становить 60 га. Стан водойми задовільний, вид користування водойми - риборозведення. Водний об'єкт (ставок) «Центральний» в оренді не перебуває, проте КП «Новоміське» фактично використовує даний водний об'єкт з 2020 року і по даний час, оскільки відповідно до рішення Новоміської сільської ради №440 від 23.10.2020 являється землекористувачем.
Крім того, як зазначає прокурор, в межах кримінального провадження №12025025080000049 від 14.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, процесуальне керівництво, у якому здійснюється прокурорами Вінницької окружної прокуратури, 17.06.2025 проведено огляд вищевказаного водного об'єкта - ставу «Центральний». Вказаний огляд проведено із залученням користувача водного об'єкта - КП «Новоміське» в особі його директора Оборозного В.І., а також із залученням спеціаліста - сетифікованого інженера-землевпорядника, який встановив межі ставу на місцевості.
Так, згідно долученої до протоколу горизонтальної зйомки ставу, виготовленої сертифікованим інженером- землевпорядником Рабченком Д.І. 19.06.2025, загальна площа вищевкащзаного ставу, розташованого в с. Нове Місто, становить 51,5102 га.
Прокурор зазначає, що дане рішення прийнято за відсутності підстав, передбачених ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, які надавали б право Новоміській сільській раді Тиврівського району Вінницької області передавати в постійне користування Комунальному підприємству «Новоміське» спірний водний об'єкт разом із земельною ділянкою під ним комунальної власності без проведення торгів.
При прийнятті спірного рішення про надання вищевказаної земельної ділянки в постійне користування орган місцевого самоврядування розпорядився вказаною ділянкою всупереч положенням Земельного кодексу України, поза конкурентними засадами, а відтак діяв всупереч інтересам територіальної громади та держави, що полягає у втраті можливості отримати територіальною громадою максимально великий розмір орендної плати за використання земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах.
А тому прокурор просить визнати незаконним та скасувати вказане рішення та повернути водний об'єкт із земельною ділянкою під ним.
У відзиві на позовну заяву відповідач1 вказує, що спірне рішення Новоміської сільської ради суперечить Земельному кодексу України так як передача земельних ділянок водного фонду комунальним підприємствам не передбачена. Крім того, із Тиврівською селищною радою як правонаступником Новоміської сільської ради не укладений контракт з керівником КП «Новоміське». Таким чином, з моменту створення Тиврівської селищної територіальної громади КП Документ сформований в системі «Електронний суд» 16.07.2025 5 «Новоміське» не зверталося до Тиврівської селищної ради з метою приведення своїх установчих документів у відповідність. На даний час стосовно діяльності КП «Новоміське» в Тиврівській селищній раді інформація не виявлена. Відповідач1 вважає за доцільне відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача Тиврівської селищної ради сплачений судовий збір за пред'явлення цього позову.
Однак зі змісту вказаного відзиву вбачається, що позовні вимоги визнається останнім.
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з такого.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЗУ “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого внесені відповідні повноваження, а також в разі відсутності такого органу.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і змінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовими для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави».
З урахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність її захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді.
Таким чином, поняття “інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16, ч. 5 ст. 60 ЗУ “Про місцеве самоврядування в України», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до Закону здійснюють правомочність щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
З огляду на положення ч. 1 ст. 83 та ч. 84 Земельного кодексу України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної або комунальної власності.
Таким чином, земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Прийняття рішення Новоміською сільською радою про передачу в постійне користування земельної ділянки КП «Новоміське »із земель комунальної власності позбавляє конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 172 Цивільного кодексу України, територіальна громада як власник об'єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Таким чином, воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Отже, Новоміська сільська територіальна громада Тиврівського району Вінницької області (наразі Тиврівська селищна територіальна громада Вінницького району Вінницької області), як власник спірного майна делегувала органу місцевого самоврядування повноваження щодо здійснення права власності від її імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Таким чином, здійснення Новоміською сільською радою, права власності, зокрема розпорядження землею не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватись як вираження волі територіальної громади.
Визначальним у правовідносинах з надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі, здійснене в формі відповідного рішення, яке в подальшому реалізується шляхом оформлення договору оренди, укладеного на підставі рішення власника землі (статті 116, 123 ЗК). Тому в разі, якщо правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси, тобто прийнято всупереч волевиявленню власника землі, то такий акт визнається незаконним та скасовується судом на підставі частини 1 статті 21 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Водного кодексу України водні об'єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об'єктом поширюється на такий водний об'єкт.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 зазначеної статті визначено випадки, коли не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності.
Як вбачається з матеріалів справи, передача в користування земельної ділянки у даній справі не підпадає під жоден з випадків, які б надавали встановлену законодавством можливість не проводити земельні торги.
За приписами ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, підставами для визнання акту недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Суд приходить до висновку, що прийняте Новоміською сільською радою рішення суперечить вимогам Земельного кодексу України, тому позов підлягає задоволенню.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в частині 3 статті 7 Закону України Про судовий збір. З урахуванням наведеного, прокуратурі підлягає поверненню з державного бюджету 50 % сплаченого судового збору, а саме у розмірі 3028,00 грн, на підставі ухвали суду, а інша частина в розмірі 3028,00 грн покладається на відповідача2.
Керуючись ст.ст. 46, 73, 86, 123, 129, 130, 185, 191, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати рішення 36 сесії 7 скликання Новоміської сільської ради Тиврівського району Вінницької області №440 від 23.10.2020 “Про передачу в оперативне користування комунального підприємства «Новоміське» по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду Новоміської територіальної громади Новоміської сільської ради майна сільської ради» гідроспоруди (конструктивні елементи гідроспоруди) , шахту водоскиду та надання в постійне користування земельну ділянку під водним плесом ставу «Центральний», орієнтовно площею 60 га.
Зобов'язати Комунальне підприємство по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду Новоміської територіальної громади Новоміської сільської ради «Новоміське» повернути Тиврівській територіальній громаді в особі Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області водний об'єкт - став “Центральний» та земельну ділянку під ним, загальною площею 51,5102 га, яка розташована на території с. Нове Місто Тиврівської територіальної громади Вінницького району Вінницької області в межах координат згідно із горизонтальною зйомкою, виготовленою 19.06.2025 сертифікованим інженером-землевпорядником Рабченюком Д.І.
Стягнути з Комунального підприємства по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду Новоміської територіальної громади Новоміської сільської ради «Новоміське» (вул. Д. Нечая, 36, село Красне, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23342,, код ЄДРПОУ 43853364) на користь Вінницької обласної прокуратури (вулиця Монастирська, 33, Вінниця, Вінницька область, 21000, код ЄДРПОУ 02909909; банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача МФО: 820172, р/р UA568201720343110002000003988) 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
Примірник повного судового рішення надіслати прокуратурі та відповідачу1 в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС “Електронний суд», відповідачу2 - рекомендованим листом.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 22 вересня 2025 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу 2 (вул. Д. Нечая, 36, село Красне, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23342)