22.09.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1896/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Верхогляд Т.А.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2024р. (суддя Панна С.П., м. Дніпро, повний текст рішення підписано 11.11.2024р.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", м.Київ
до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг
про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
1. Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 241 100,00грн., судового збору в розмірі 3 616,50грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невідшкодуванням Відповідачем вказаної вище шкоди.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2024р. у справі № 904/1896/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПрАТ "Страхова компанія "Універсальна" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2024 у справі № 904/1896/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник послався на те, що відповідно до п. 7.2.1.2 договору добровільного страхування, відшкодування передбачених договором страхування витрат Страхувальником, пов'язаних із страховим випадком здійснюється Страховиком Страхувальнику/ Вигодонабувачу, якщо виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі акта автотоварознавчого дослідження/експертизи чи рахунків СТО. Даний пункт Генерального договору страхування повністю спростовує посилання суду на необхідність проведення автотоварознавчого дослідження та нібито неправомірну виплату разом зі страховим відшкодуванням суми ПДВ. Враховуючи, що виплата страхового відшкодування була здійснена Позивачем на рахунок Страхувальника, а Страхувальник сплатив кошти на рахунок СТО, то підстави для зменшення розміру страхового відшкодування на суму ПДВ відсутні.
Також Апелянт зазначає, що Сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту було погоджено, що при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом визначення вартості відновлювального ремонту, в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні без урахування фізичного зносу, а також вартість ремонтних робіт на підставі рахунку СТО. При цьому такі витрати як: мийка кузову та днища вартістю 900 грн. без ПДВ, вимірювання автомобілю з двома відомими мостами вартістю 2 025,00 грн. без ПДВ, перевірка/ оцінка стану, вартістю 375,00 грн. без ПДВ, перегон автомобілю вартістю 1 666,67 грн. без ПДВ, пересилка вантажу за маршрутом Дніпро-Київ-Дніпро вартістю 12 500,00 грн. без ПДВ, тощо, на переконання Скаржника, пов'язані з підготовкою до робіт, пов'язаних з ремонтом транспортного засобу .
За доводами скарги, Позивач надав всі наявні докази щодо проведення ремонту вказаного автомобіля, які повністю співпадають з доказами, наданими щодо настання страхового випадку, а Відповідач не надав жодного доказу для їх спростування.
Апелянт вказує на правову позицію викладену у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, за якою сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції припустився помилки, коли в обґрунтування свого рішення фактично використав концепцію негативного доказу, яка сама по собі порушує принцип змагальності - коли надані докази щодо проведення ремонту визнав як недопустимими просто пославшись, що саме СТО "Конкорд" не існує, разом з тим, рахунок ТДВ "Конкорд+" (код ЄДРПОУ 37383088) та платіжне доручення про перерахування на нього коштів, підтверджує факт існування СТО на якому проводився огляд пошкодженого транспортного засобу.
Одночасно, в апеляційній скарзі апелянт просить проводити розгляд апеляційної скарги з викликом сторін.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відповідач вважає вимоги Позивача необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що судом повно та всебічно встановлені обставини справи та досліджені докази, надано належну правову оцінку позиціям сторін. При цьому звертає увагу, що Позивач ігнорував необхідність участі у судових засіданнях, не зважаючи на неодноразові виклики до суду.
За доводами Відповідача, матеріали справи не містять товарознавчого дослідження або експертизи, що встановлювали б обставини події і наслідки страхового випадку, Позивач не визначив належним чином обставини і наслідки обставин страхового випадку, не надав інформацію про те, що ОСОБА_1 має повноваження та компетенцію визначати пошкодження транспортних засобів.
Стосовно самих документів, на підставі яких будується позов, та всіх причинно-наслідкових зв'язків, Відповідач вказує, що Позивачем не спростовано, що відомості про СТО «КОНКОРД», зазначені в акті огляду транспортного засобу місцем огляду транспортного засобу, відсутні в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань.
Також Відповідач звертає увагу, що матеріали справи не містять ані калькуляції відновлювального ремонту транспортного засобу, ані будь-якого іншого документу, з якого можна встановити розрахунок вартості відновлювального ремонту.
Відповідач стверджує, що згідно з платіжним дорученням ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» № 41568 від 26.07.2021 на користь «ТОВ КОНКОРД» (не «ТДВ КОНКОРД») з призначенням платежу: «оплата за ремонт після ДТП за Рахунок № 4002705 від 22.07.2021 сума 241 100,00 грн ПДВ (20%) 40 183,33 грн.). Однак матеріали справи не містять Рахунку ТОВ «КОНКОРД» № 4002705 від 22.07.2021, що також дає суду підстави стверджувати про те, що Позивач не довів факту проведення та оплати ремонту пошкоджень Мерседесу, що виникли внаслідок події від 28.04.2021.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/1896/24.
Матеріали справи № 904/1896/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2024р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІВЕРСАЛЬНА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2024р. у справі № 904/1896/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору та доказів направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів на адресу Відповідача, листом з описом вкладення.
Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч.1 ст.270 ГПК України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч.10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2025 р. відкрито апеляційне провадження у даній справі для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Розпорядженням керівника апарату суду від 22.09.2025р., у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Дарміна М.О., відповідно до п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025р. №1 призначено повторни автоматизований розподіл.
Автоматичною системою документообігу для розгляду апеляційної скарги по справі визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Верхогляд Т.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2025р., судовою колегією у визначеному складі, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" прийнято до свого провадження.
Стосовно клопотання Скаржника про розгляд справи з викликом сторін, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.252 Кодексу суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
У даному випадку, як зазначено вище, предметом позову є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому Скаржник не наводить доводів в обґрунтування розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін.
Крім того, учасники справи не позбавлені права подавати суду свої пояснення, викладені у письмовій формі.
У цьому зв'язку, апеляційний суд не вбачає правових підстав для розгляду даної справи з викликом сторін.
Тому у задоволенні клопотання ПрАТ"СК "Універсальна" про проведення розгляду даної справи з викликом сторін слід відмовити.
7. Встановлені судом обставини справи
01.03.2021 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" (Страховиком) та ТОВ "ОТП Лізинг" (Страхувальником) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 3001/294/1125749 та додатковий договір №1 від 06 червня 2019р. до нього.
Предметом даного Договору є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Мерседес, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 6.2.11. договору страхування у випадку проведення огляду автомобіля, Страховик та інший компетентний орган зобов'язаний разом з оглядом провести також товарознавче дослідження (або експертизу) - для визначення обставин і наслідків страхового випадку.
Згідно з пп. 7.2.1.2 договору страховиком стрхувальнику / вигодонабувачу, якщо виплати страхового відшкодування здійснюється на підставі акта автотоварознавчого дослідження чи рахунку СТО, при цьому ПДВ не відшкодовується, якщо виплата здійснюється безпосередньо страхувальнику або вигодонабувачу після надання страховику відремонтованого ТЗ та платіжно-касових документів по ремонту ТЗ, які підтверджують факт сплати ПДВ.
У п. 8.10 договору передбачено, що для виплати відшкодування необхідні документи, що підтверджують розмір збитків, понесених витрат (акт автотоварознавчного дослідження або експертизи, калькуляція та оригінали рахунків за ремонт ТЗ тощо).
Пунктом 12.3. договору визначено, що розмір страхового відшкодування за Розділом І Договору Страхування в разі пошкодження ТЗ визначається Страховиком на підставі калькуляції на відновлювальний ремонт спеціалізованого для даної марки застрахованого ТЗ підприємства (станції).
28.04.2021 на виробничому майданчику ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" відбувся страховий випадок, а саме при виконанні робіт з навантаження екскаватором СКГ Vковша-8 мЗ державний номер 8, що належить Відповідачу, сталося пошкодження кузова транспортного засобу Mercedes-benz Actors 4141, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Як свідчать матеріали справи, а саме рапорт ДОП СП ВП №5 в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Олександри Заболотної, пошкодження кузову автосамоскида транспортного засобу Mercedes-benz Actors 4141, державний номер НОМЕР_1 ковшем екскаватору сталося внаслідок відключення електроенергії та відмови роботи аварійного тормозу екскаватора, що також підтверджується поясненнями машиніста ЕКГ ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (водія Mercedes-benz Actors 4141, державний номер НОМЕР_1 ), який зазначає, що після установки автомобіля на загрузку, відійшовши на безпечну відстань, побачив як упав ковш в кузов його автомобіля, візуально було видно ушкодження, а саме деформацію кузова.
За заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся Страхувальник та надав документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт, згідно з яким ПрАТ "СК "Універсальна" здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 241 100, 00 грн.
До матеріалів справи надано акт огляду транспортного засобу від 07.06.2021, який був складений ОСОБА_1 , а також страховий акт № 104620/1 разом з платіжною інструкцією № 19431 від 09.11.2021р. на суму 241 100,00 грн.
Позивач вважає, що згідно зі ст. 993, 1187, 1194 Цивільного кодексу України у Відповідача виникло зобов'язання перед Страховою компанією відшкодувати збитки, у межах сплаченого нею Страхувальнику страхового відшкодування.
Неоплата суми страхового відшкодування стала причиною виникнення спору та звернення Позивача з позовом у даній справі.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Рішення обґрунтовано тим, що наявні у матеріалах справи докази не доводять факту проведення оплати та ремонту пошкоджень Мерседесу, що виникли внаслідок події від 28.04.2021.
Так, матеріали справи не містять: товарознавчого дослідження або експертизи, що встановлювали б обставини події і наслідки страхового випадку, отже Позивач не визначив належним чином обставини і наслідки обставин страхового випадку; калькуляції відновлювального ремонту Мерседесу, або будь-якого іншого документу, з якого можна встановити розрахунок вартості відновлювального ремонту, а також інформації про те, що ОСОБА_1 має повноваження та компетенцію визначати пошкодження транспортних засобів. В акті огляду транспортного засобу місцем огляду транспортного засобу зазначене СТО "Конкорд", відомості про яке відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань. Суд також звернув увагу, що рахунок №4002698 містить вартість відновлювального ремонту Мерседесу в сумі 241 100,00 грн з ПДВ (ПДВ складає 40 183,33 грн.).
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За визначенням ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування»).
Уч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Абз. 17 ст. 9 Закону України "Про страхування" (в редакції на момент події) визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування»).
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 6 вказаного Закону визначає, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Статтею 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, що завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (п. 22.1 ст. 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (ст. ст. 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (п. п. 32.4, 32.7 ст. 32 Закону).
У цій справі, як встановлено судом, виплата страхового відшкодування в загальній сумі 241100,00 грн була здійснена Позивачем у зв'язку зі страховою подією та у відповідності до умов договору страхування.
Звертаючись з позовом, ПрАТ"СК"Універсальна" зазначив, що як страховик виплатив суму страхового відшкодування на користь страхувальника - особи, потерпілої у ДТП, винним у якій визнано Відповідача - ПрАТ "Північний ГЗК", у зв'язку з чим Позивач набув право вимоги відшкодування страхової виплати до Відповідача як до особи, відповідальної за спричинену шкоду у порядку суброгації.
Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов'язання, яке існувало на момент заподіяння шкоди і у зв'язку з яким було виплачене страхове відшкодування, та зміна в ньому кредитора.
Під час суброгації нового зобов'язання не виникає, первісні правовідносини залишаються незмінними. Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Так, за правовою позицією Верховного суду, у разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат переходить від потерпілої особи право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди. Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18)).
За таких обставин, до предмету доказування у межах цієї справи входить доведення Позивачем набуття ним права вимоги до Відповідача та здійснення виплати Позивачем страхового відшкодування страхувальнику.
Відповідно до ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
При цьому, визначаючи розмір заподіяної шкоди суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 28.01.2020 у справі №917/500/18, від 20.03.2018 у справі №911/482/17).
Згідно зі ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Щодо досліджуваної справи, то на підтвердження розміру завданої шкоди Позивачем, зокрема, надані копії: повідомлення про настання страхового випадку та заява на виплату страхового відшкодування, договору добровільного страхування, акту огляду пошкодженого ТЗ та його фото, рахунку СТО, страхового акту з розрахунком страхового відшкодування, платіжних доручень про сплату страхового відшкодування .
Однак ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначає, що кваліфікаційне свідоцтво оцінювача є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна.
У цьому зв'язку колегія суддів зазначає, що суду не надано доказів на підтвердження повноважень та компетенції Дербас Ю.Ю. - особи, якою складено акт огляду транспортного засобу від 07.06.2021 та не зазначені будь-які відомості щодо цієї особи, тому такий акт не може бути належним доказом у справі у розумінні ст.76 ГПК України.
Крім того, матеріали справи не містять документів, з яких можна встановити розрахунок вартості відновлювального ремонту, калькуляції СТО тощо, як то передбачено умовами договору.
Разом з тим, відповідно до приписів ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Рахунок № 4002698, виставлений станцією технічного обслуговування на суму 241100,00грн з ПДВ, не може підтверджувати обґрунтованість виплат страхового відшкодування у зазначеному у ньому розмірі, оскільки містить лише назву робіт, що належало виконати, без зазначення конкретних пошкоджень. Не містить таких відомостей й страховий акт №104620/ 1.
Також, у матеріалах справи відсутні акти виконаних робіт/наданих послуг чи будь-якого іншого первинного документу у підтвердження фактичного здійснення ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу .
Тобто, Позивачем належних доказів на підтвердження розміру страхового відшкодування не надано.
До того ж, у платіжному дорученні ТОВ "ОТП Лізинг" № 41568 від 26.07.2021 (т.1, а.с.12) ( отримувач "ТОВ КОНКОРД") , призначенням платежу зазначено: "оплата за ремонт після ДТП ( НОМЕР_1 ) за Рахунок № 4002705 від 22.07.2021 сума 241 100,00 грн ПДВ (20%) 40 183,33 грн.), який у матеріалах справи відсутній, що викликало у суду першої інстанції обґрунтовані сумніви щодо проведення та оплати ремонту пошкоджень Мерседесу, що виникли саме внаслідок події від 28.04.2021 та, у зв'язку з цим, наявності підстав щодо подальшого страхового відшкодування цієї суми.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів).
Таким чином, з урахуванням положень наведених норм, вищезазначених фактичних обставин справи та наявних у страві доказів, з огляду на недоведення Позивачем належними доказами розміру страхового відшкодування, що належить стягненню з Відповідача, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про відсутність підстав для стягнення з останнього такого відшкодування та, у зв'язку з цим, для задоволення позову.
Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються належними та допустимими доказами і ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2024р. у справі № 904/1896/24 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В.Чус
Суддя Т.А. Верхогляд