ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
17 вересня 2025 року Справа № 918/397/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Черначук А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10 червня 2025 року по справі №918/397/25 (суддя Торчинюк В.Г.)
час та місце ухвалення рішення: 10 червня 2025 року; м. Рівне, вул. Давидюка Тараса, 26А; повний текст рішення складено 12 червня 2025 року
за Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно виробниче підприємство "Максус"
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення заборгованості в сумі 1 384 007 грн 32 коп.
за участю представників:
від Позивача - Горева К.С.;
від Відповідача - Гаврилюк Я.В..
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно виробниче підприємство "Максус" (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - Відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 1141484 грн 50 коп., інфляційних втрат в сумі 184730 грн 32 коп., річних в розмірі 57793 грн.
Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 24 травня 2023 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір № 53-122-01-23-13459 поставки (надалі - Договір; а.с. 12-14), на виконання умов якого Позивач передав у власність Відповідача товар, що підтверджується специфікаціями та видатковими накладними. Позивач зазначає, що Відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі виконав свої зобов'язання по оплаті за поставлений товар у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10 червня 2025 року в справі №918/397/25 позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача основний борг в розмірі 1 141 484 грн 50 коп., інфляційні втрати в сумі 184 730 грн 32 коп., а також 3 % річних від простроченої суми у розмірі 57 793 грн 00 коп..
Відповідне судове рішення ґрунтується на тому, що в якості доказів вказаних обставини суду надано копію Договору; копію видаткової накладної № РН-0000320 від 29 червня 2023 року; копію товарно-транспортної накладної; копію ярлика на придатну продукцію № 1-2-151. На підставі наданих Позивачем доказів місцевим господарським судом встановлено, що: факт виникнення між сторонами договірних відносин по поставці товару; факт поставки позивачем та передачі у власність Відповідача поставлених товарів; факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті за Договором; факт виникнення основної заборгованості.
Отже, суд першої інстанції виснував, що Відповідач не виконав умов Договору та не оплатив поставлену продукцію в повному обсязі в сумі 1 147 860 грн 00 коп., з огляду на що судом задоволено позов в цій частині.
Щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 57 793 грн 3% річних та 184 730 грн 32 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання зобов'язання по платі за поставлений товар, то місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що здійснивши власний розрахунок за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення LIGA 360 встановив, що Позивачем вірно нараховано суму 3% річних та інфляційних втрат.
Не погоджуючи з рішенням місцевого господарського суду, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/397/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову (а.с. 84-87).
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Скаржник зазначає, що Позивач сам визнає і зазначає у позовній заяві, що реєстрація податкової накладної по ВН № 0000320 від 29 червня 2023 року не здійснена, вказуючи, що даний факт не потребує доказуванню. Зауважує, що пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється Відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції та що пунктом 6.4 Договору визначено, що Відповідач зобов'язався скласти належним чином оформлену податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) протягом терміну, встановленого пунктом 201.10 ПКУ. З огляду на не вчинення Позивачем таких дій, апелянт вважає, що у Відповідача не виник обов'язок здійснити оплату за отриманий Товар.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення суду першої інстанції від 10 червня 2025 року в справі №918/397/25 (а.с. 115).
На адресу апеляційного господарського суду, 14 липня 2025 року надійшов відзив від Позивача, в котрому Позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги Відповідача та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказав, що за результатами розгляду спору судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів реєстрації податкової накладної за поставленим товаром. Водночас Позивачем не заявлено вимог про стягнення заборгованості з врахуванням податкового зобов'язання. Також Позивач констатував, що надана видаткова накладна містять найменування суб'єктів господарювання, а тому ці видаткові накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Позивач звертає увагу, що в розділі 6 Договору сторони визначили порядок проведення розрахунків. Наголосив, що окрім умови реєстрації Позивачем податкової накладної у ЄРПН, пункт 6.1 Договору містить чітке визначення, що перебіг строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію і триває 45 календарних днів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 липня 2025 року в справі №918/397/25 проведення підготовчих дій закінчено, розгляд апеляційної скарги призначено на 17 вересня 2025 року об 14:40 год (а.с. 125).
Ухвалою апеляційного господарського суду від 15 вересня 2025 року заяви представників Позивача та Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №918/397/25 поза межами приміщення суду задоволено.
В судовому засіданні від 17 вересня 2025 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Відповідача просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Представник зазначив, що реєстрація податкової накладної по ВН № 0000320 від 29 червня 2023 року не відбулася та що пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється Відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію. Також представник апелянта зауважив, що пунктом 6.4 Договору визначено, що Відповідач зобов'язався скласти належним чином оформлену податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) протягом терміну, встановленого пунктом 201.10 ПКУ. З огляду на не вчинення Позивачем таких дій на переконання представника скаржника у Відповідача не виник обов'язок здійснити оплату за отриманий Товар.
В судовому засіданні від 17 вересня 2025 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вказавши, що матеріали справи не містять доказів реєстрації податкової накладної за поставленим товаром, за що Позивачем не заявлено вимог про стягнення заборгованості з врахуванням податкового зобов'язання. Вказав, що надана Позивачем видаткова накладна містить найменування суб'єктів господарювання, з огляду на що ці видаткові накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Представник також наголосив, що окрім умови реєстрації Позивачем податкової накладної у ЄРПН, пункт 6.1 Договору містить чітке визначення, що перебіг строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію і триває 45 календарних днів.
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги Відповідача стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду доходить висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Відповідача слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
При цьому колегія виходила з наступного.
Як вбачається з доказів, долучених до матеріалів справи, 24 травня 2023 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір (а.с. 12-14).
Відповідно до пункту 1.1 Договору, Позивач зобов'язався поставити і передати у власність Відповідача продукцію, а Відповідач в свою чергу зобов'язався оплатити за кількістю та за цінами, що передбачені Специфікацією №1.
Згідно пунктів 2.1, 2.2 Договору ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 1147 860 грн 00 коп., крім того ПДВ - 229572 грн 00 коп.. Загальна сума Договору (вартість продукції) становить 1 377 432 грн 00 коп..
Пунктами 2.3-2.5 Договору передбачено, що кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору). Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає, за виключенням умов передбачених в пунктах даного Договору. До ціни продукції включена вартість тари, упакування і маркування, страхування, доставка на склад РВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом" та інші понесені постачальником витрати на умовах поставки DDP згідно "Інкотермс - 2010".
У відповідності до пункту 3.1 Договору, продукція поставляється Відповідачу в період по 30 листопада 2023 року. Строк поставки даної продукції по даному Договору вказаний у специфікації №1 (додатку № 1 даного Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного Договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Продукція поставляється Позивачем на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010".
Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до даного Договору.
Згідно пунктів 6.1, 6.2 Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється Відповідачем, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компаній за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придану продукцію. Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
За пунктами 6.3, 6.4 Договору сторонами погоджено, що у разі, якщо постачальник не здійснить реєстрацію належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін та це призведе до втрати у замовника права на нарахування сум податку на додану вартість, що відноситься до податкового кредиту, замовник в односторонньому порядку зменшує вартість поставленої продукції за договором на суму ПДВ, яка не була підтверджена податковою накладною відповідно до вимог ПКУ, та проводить розрахунок протягом 45 календарних днів з моменту втрати права на такий податковий кредит. Постачальник зобов'язаний скласти належним чином оформлену податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) протягом терміну, встановленого пунктом 201.10 Податкового кодексу України.
Пунктом 9.1 Договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки Позивач зобов'язався сплатити Відповідачу пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять днів, Позивач додатково сплачує Відповідачу штраф у розмірі 7% вказаної вартості. У випадку порушення Позивачем взятих на себе зобов'язань по поставці продукції відносно якості або комплектності, Позивач сплачує Відповідачу штраф у розмірі 20% вартості неякісної (некомплектної) продукції. Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє Позивача від виконання зобов'язань по Договору. У випадку письмової відмови Позивача від виконання взятих на себе зобов'язань за Договором, Позивач сплачує Відповідачу штраф в розмірі 20 % від загальної суми договору.
Згідно з пунктом 9.2 Договору, строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій передбачених пунктом 9.1 Договору становить 3 (три) роки.
У відповідності до пункту 12.1 Договору, Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії Договору - по 31 грудня 2023 року, а в частині виконання гарантійних зобов'язань Позивача, що передбачені даним Договором - до спливу гарантійних строків.
Договір підписаний уповноваженими представниками Позивача та Відповідача.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору поставки Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 1 369 781 грн 40 коп. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000320 від 29 червня 2023 року.
При цьому вартість товару без ПДВ становить 1 141 484 грн 50 коп..
Як встановлено судом ярлик на придатну продукцію № 1-2-151 оформлений 6 липня 2023 року.
Отже, як зазначає Позивач з урахуванням положень укладеного Договору поставки у Відповідача виник обов'язок оплатити поставлений товар за видатковою накладною № РН-0000320 від 29 червня 2023 року до 20 серпня 2023 року включно.
Позивач зважаючи на вищевстановлені обставини, звернувся до суду з позовом з метою захисту порушеного, на його думку права до Відповідача про стягнення основного боргу в розмірі 1141484 грн 50 коп., інфляційних втрат у сумі 184730 грн 32 коп., та річних в розмірі 57793 грн.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу дії частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За пунктом 1 частиною 2 статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статтею 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статею 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
В силу дії статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до частини 1 статті 682 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності.
Відповідно до статті 683 Цивільного кодексу України якщо договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект товару), зобов'язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту.
Продавець зобов'язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Під комплектністю товару слід розуміти сукупність деталей, вузлів, окремих складових частин товару (комплектуючих виробів), які утворюють єдине ціле, що використовується за загальним призначенням. Поняття комплектності застосовується до таких технічно складних виробів, як обладнання, машини, прилади, а також до споживчих товарів, зокрема, споживчої техніки.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи заперечення, наведені в апеляційній скарзі Відповідача щодо того, що у Відповідача ніби то не настав обов'язок з оплати за отриманий товар з огляду на не реєстрацію податкової накладної, в розрізі умов Договору та доказів долучених до матеріалів справи, колегія суду зауважує таке.
Аргументуючи позовні вимоги Позивач вказує на неналежне виконання Відповідачем умов Договору, в той же час, в спростування позовних вимог Відповідач вказує на невиконання Позивачем умов пункту 6.3 Договору щодо реєстрації належним чином оформленої податкової накладної.
В підтвердження своїх доводів Позивачем долучено до матеріалів справи такі докази: Договір; копію видаткової накладної № РН-0000320 від 29 червня 2023 року; копію товарно-транспортної накладної; копію ярлика на придатну продукцію № 1-2-151 (а.с. 12-20).
На підставі наданих Позивачем доказів судом встановлено факт виникнення між сторонами договірних відносин щодо поставки Позивачем та передачі у власність Відповідача поставлених товарів.
Однак, матеріали справи не містять доказів, котрі б вказували на належне виконання Відповідачем своїх зобов'язань по Договору в частині проведення оплати за отриманий Товар. Всі ж доводи та заперечення Відповідача зводяться до наявності відкладальної обставини, яка зводиться до того, що обов'язок зі сплати поставленого товару виникає за умови реєстрації податкових накладних.
У відповідності до пункту 6.3 Договору, у разі, якщо Відповідач не здійснить реєстрацію належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін та це призведе до втрати у Позивача права на нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту, Позивач в односторонньому порядку зменшує вартість поставленої продукції за договором на суму ПДВ, яка не була підтверджена податковою накладною відповідно до вимог ПКУ, та проводить розрахунок протягом 45 календарних днів з моменту втрати права на такий податковий кредит.
Тобто, встановлюючи відповідальність Позивача у вигляді зменшення оплати на суму ПДВ, сторони у такий спосіб фактично передбачили компенсацію Відповідачу негативних наслідків, яких він може зазнати у разі невиконання Позивачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов'язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості отримання Позивачем у зв'язку із цим податкового кредиту.
Водночас суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що Відповідач не є стороною публічно-правових відносин між Позивачем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. Враховуючи викладене, відсутність реєстрації податкової накладної жодним чином не нівелює обов'язок Відповідача зі сплати вартості поставленого товару саме у строк, обумовлений Договором, оскільки відсутність квитанції про реєстрацію податкової накладної та будь-яких інших документів не може вважатись відкладальною умовою та не звільняє Відповідача від обов'язку оплатити поставлений товар у визначений Договором строк.
За результатами розгляду спору судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів реєстрації податкової накладної за поставленим товаром. Водночас колегія суду відзначає, що Позивачем не заявлено вимог про стягнення заборгованості з врахуванням податкового зобов'язання.
Надана Позивачем видаткова накладна містять найменування суб'єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". А тому ці видаткові накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Також суд констатує, що пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється Замовником, за умови реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".
Однак умовами Договору сторони не погоджували відтермінування строку оплати вартості товарів саме до моменту (чи з моменту) реєстрації Відповідачем податкової накладної в ЄРПН.
Натомість в пункті 6.1 Договору сторони чітко зазначили, що початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію, який, як встановлено місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом був оформлений 6 липня 2023 року.
Окрім того, судом апеляційної інстанції враховується, що Позивач стягує заборгованість без урахуванням ПДВ, адже Позивач самостійно застосував пункт 6.3 Договору та зменшив вартість поставленої продукції на суму ПДВ, що не була підтверджена податковою накладною.
Отже, зважаючи на все вищеописане, зокрема, враховуючи відсутність доказів оплати по Договору, колегія суддів виснує про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 1141484 грн 50 коп..
Дане рішення й було прийняте і місцевим господарським судом в цій частині.
Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає оспорюване рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.
Що ж до вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 57 793 грн 00 коп. 3% річних та 184 730 грн 32 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання зобов'язання по платі за поставлений товар, то колегія суду зазначає наступне.
У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з наданими розрахунками, здійсненими Позивачем відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, ним нараховано Відповідачу 184730 грн 32 коп. інфляційних нарахувань за період з вересня 2023 по квітень 2025 року та 57793 грн трьох відсотків річних за період з 21 серпня 2023 року по 28 квітня 2025 року. Перевіривши дані розрахунки суд апеляційної інстанції погоджується з їх вірністю.
Відтак, розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, колегія суддів вважає, що дані позовні вимоги підставні, та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, з огляду на що підлягають до задоволення у визначених Позивачем розмірах.
Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін і в цій частині.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору, та не спростовують законність оспорюваного рішення.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Відтак апеляційний господарський суд повністю задовольняє позовні вимоги Позивача та залишає без змін оспорюване рішення, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення суду покладаються на Відповідача, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10 червня 2025 року по справі №918/397/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 10 червня 2025 року по справі №918/397/25 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
5. Справу №918/397/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови виготовлено 22 вересня 2025 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.